Вернуться в главное меню | к историческим данным | к списку статей

Степан КОВАЛЬЧУК, науковий співробітник НПП "Подільські Товтри"
"Подолянин", 6 січня 2005 р.

УНІКАЛЬНІ ЛАНДШАФТИ

Кам'янеччина - Богом подарований жителям край. На цій невеличкій крихті землі дослідники простежують усі ступені розвитку людської цивілізації, починаючи з кам'яної доби.

Так, в селах Врублівці та Сокіл вперше було відкрито стоянки епохи кам'яного віку. За цією добою встановлено сліди мідно-кам'яної епохи (неоліту - 4-3 тис. pp. до н.е.), а згодом і трипільської культури, перші згадки про яку знайдено біля с.Лука-Врубловецька.

А біля с.Бакота, яке навічно опинилося під водами Дністровського водосховища, сіл Сокіл, Боришківці, Гуменці виявлено поселення скіфів. Історичні документи вказують також на існування черняхівської культури (сс. Бакота, Лука-Врубловецька, Ставчани, Устя).

Кам'янеччина має м'який клімат та напрочуд мальовничу природу. Досі загадковим є той факт, що всі річки краю є лівими притоками Дністра: Збруч, Смотрич, Жванчик, Мукша, Баговичка, Тернава, Студениця, Ушиця. Завдяки цим блакитним артеріям сформувався специфічний мікроклімат, а місцевість нарекли Кам'янецьким Придністров'ям.

Земля славиться унікальними геологічними витворами. Серед них - "Китайгородське відшарування" (схил у долині р.Тернава) - всесвітньо відомий еталонний розріз доби силуру; розрізи Тернавської свити (4,7 га) - силур Поділля поблизу с.Демшин; Гораївської (2,1 га) та Субочської (4,2 га) свит - поблизу с.Гораївка; Нагорянської свити (5 га) - поблизу с.Нагоряни; Скальської серії силуру (2,3 га) - поблизу с.Завалля; Канилівської свити (4 га) - поблизу с.Цвіклівці та Канилівської свити (4,5 га) - поблизу с.Устя; скала "Соколів камінь" (5 га) - поблизу с.Княжпіль, печера "Антлантида" (гіпсового походження, довжиною 1,8 км, загальною площею 10 га біля с.Завалля), "Смотрицький каньйон" (площа 80 га), печера "Кармалюк", заказники "Кармалюкова гора" та "Княжпільський".

З покоління в покоління передавалися розповіді та легенди про стародавню Бакоту. В XII ст. це містечко було столицею Пониззя, де перехрещувалися шляхи з Західної Європи, Візантії та Північних земель. Уже 23 роки, як не стало поселення, залишилася лише назва, Бакотська затока та Бакотський скельно-печерний Свято-Михайлівський монастир, виявлений ще у 1889 р. відомим археологом Володимиром АНТОНОВИЧЕМ. І до сьогодні пам'ять про Бакоту не згасає. Доброю традицією стало вшанування колишньої прадавньої столиці Пониззя щороку 14 серпня на Маковея.

Поруч з Бакотою, на протилежному боці Дністра, розташована гора "Теремець" з аркою, карстовим містком та печерою.

Нині на Кам'янеччині сформовано природно-заповідну мережу, яка покликана зберегти мільйоннолітню природну спадщину краю. Її площа складає майже 9 тис.га, що становить 6% від загальної земельної площі (153 тис.га). Тут розміщено 42 унікальні заповідні об'єкти. Серед них є й такі, які знані не лише в районі, області чи Україні, а й далеко за її межами.

1996 р. Кам'янеччина увійшла до складу НПП "Подільські Товтри", згідно з Указом Президента України.

Як природоохоронна установа регіону, НПП покликаний подбати про охорону цінних заповідних природних комплексів та об'єктів, вживати заходи щодо збереження і відновлення рослинних угруповань, видів рослин і тварин, які зникають, та ландшафтних екосистем, що зазнають руйнувань.

При функціонуванні парку населення аж ніяк не може бути позбавлене спілкування з природою та її шедеврами. Навпаки, вся його діяльність здійснюється у відповідності до проекту організації території парку, яким передбачено відпочинок та оздоровлення населення. Через це облаштовуються рекреаційні зони.

Ідея створення заповідної інституції виконувалась науковцями, природолюбами, громадськістю понад 20 років. Прикро, що створення на теренах Кам'янеччини НПП не стало панацеєю від усіх нинішніх лих. Суцільне вирубування лісів працівниками держлісгоспів, кар'єрна індустрія з добування нерудних копалин, руйнування Товтрового пасма і досі не припиняються. Захаращеність сміттєзвалищами сягнула небувалих масштабів.

Цьому сприяє ще й неудосконалене законодавство, зокрема, Земельний, Лісовий, Водний Кодекси України, закони "Про місцеве самоврядування" та "Про адміністративні правопорушення", які не тільки не узгоджуються, але й в багатьох випадках суперечать один одному.

Та навіть при цих аномаліях і недоречностях край рясніє унікальними природо-заповідними шедеврами. Це, передусім, заказники загальнодержавного значення, які є національним багатством України: "Совиний яр" (827 га), "Княжпільський" (822 га), "Чапля" (186,4 га), "Пановецька дача" (923 га), "Кармалюкова гора" (765 га); місцевого значення: "Староушицький" (2715 га), "Наддністрянський" (1157 га), "Довжоцький" (655 га), "Три горби" (283 га), "На валу" (215 га), "Лазареве" (160 га). Поряд з лісовими заповідними екокомплексами розміщені унікальні фрагменти степових угруповань - "Чотири кавалери" (10,7 га), "Нігинські товтри" (3,5 га), "Мукшанський" (21 га), "Устянський" (12 га).

Окрасою Кам'янеччини є феномен природи - Товтрове пасмо, яке за своїм походженням не має аналогів у Європі. Із наявної заповідної території Хмельниччини 44% припадає саме на об'єкти, розташовані на товтрах, неподалік від каньйонів лівих приток Дністра.

Товтровий кряж розпочинається біля смт Підкамінь, що на Львівщині, тягнеться Тернопільщиною з північного заходу на південний схід, перетинається Збручем і виходить на територію Хмельниччини в районі смт Сатанів, простягається Чемеровецьким районом, а за с.Нігин переходить на Кам'янеччину, крізь територію якої доходить до Дністровського водосховища біля смт Стара Ушиця. Це єдина і неповторна екологічна система Подільського регіону. Дослідження Подільських товтр розпочалося у 1886 р.

Товтрове пасмо не лише пам'ять та історія природи Кам'янеччини, але й візитна картка всього Поділля. Це скелясте дугоподібне природне утворення, яке збереглося у первісному стані, з характерними ознаками і формами. Його формування відбулося 14-25 млн. pp. тому. Це бар'єрний риф існуючих колись на Поділлі двох морів - Тортону і Сармату.

Товтри складаються з Головного рифового кряжа, до якого примикають невеликі бічні пасма та горби.

Головний кряж - водоростевий (літотамнієвий) вапняковий риф пізньотортонського віку (середній міоцен), а паралельні пасма, розташовані на захід і південь від нього, - здебільшого окремі товтри, складені з вапняків сарматського віку верхній міоцен).

У вапнякових породах безліч решток водоростей і морських організмів: моховаток, черви-верметусів, губок, морських їжаків, коралів та велика кількість (понад 350 видів) устриць, серпулій, фораніфер та ін.

Ширина Головного товтрового пасма становить 5-6 км, відносна висота над прилеглою рівниною - 50-60 м, подекуди, над річковими долинами, - 100-150 м. Гребінь пасма і круті схили заліснені.

Своєрідність геологічних, кліматичних та грунтових умов спричинила флористичну багатоманітність товтр, що нараховує майже 1700 видів спорових рослин, з яких близько 300 - ендемічні, субендемічні, реліктові та рідкісні (берека, бруслина карликова, дерен, клокичка периста, лунарія оживаюча, плющ звичайний, скополія карніолійська, цибуля подільська та багато інших).

Основу ландшафтів Товтрового пасма складають ліси (домінують корінні дубові, грабово-дубові, грабово-дубово-ясенові фітоценози).

Особливу цінність складають ділянки степової, лучно-степової та наскельно-степової рослинності (Вербецькі, Нігинські товтри, "Смотрицький каньйон"). Саме в травостої степових ділянок Товтр проростає значна кількість раритетних видів (ковила волосиста, пірчаста, найкрасивіша; сеслерія Хейфлерова, юринея вапнякова, сон великий, сон чорніючий та ін.). Більшість з них занесено до Червоної книги України (1996 p.). Є й такі рідкісні види, які включено до списку Бернської конвенції (зозулині черевички справжні, сон великий, шиверекія подільська, рябчик гірський).

Подільські товтри у народі називають Медоборами. На думку вчених, топонім "Медобори" виник у зв'язку з великою кількістю меду, який колись давали липові ліси, та буйною трав'яною рослинністю, що вкривала Товтри (від слів "медові бори").

Дослідник Юзеф ПАЧОСЬКИЙ дійшов думки, що флора Подільського регіону, куди входить Кам'янеччина, є основним ядром формування флористичних і ценотичних комплексів сусідніх районів - Полісся і Чорномор'я (північна частина).

Багатство і своєрідність тваринного світу зумовлені особливостями ландшафту. Наявність старих лісових масивів, крутосхилів, карстових печер сприяє поширенню хижих птахів та кажанів, серед яких під охороною знаходяться журавель сірий, пугач, сич хатній, сови звичайна та вухата, орел-беркут, орел-карлик, канюк, яструби малий і великий, осоїд, змієїд, боривітри звичайний і степовий, соловейко східний та ін.

Кам'янеччина - унікальний край, де знаходяться природні об'єкти, наділені статусом заказників загальнодержавного значення.

Вражає своєю мальовничістю заказник "Совиний яр", розміщений на берегах р.Студениця, неподалік від сіл Вихватнівці і Крушанівка. Стрімкі, одягнені в зелені шати крутосхили, вкриті заростями явора, ліщини, дерену, верби, вільхи, тополі. А вгорі - безмежне море густого лісу з граба, дуба, клена, ясеня, липи, черешні та інших порід дерев. На плакорі хаотичне громаддя кам'яних брил, між якими повалені дерева і дзюрчить холодний потік Студениці. Мабуть, студена вода, яку не прогріває сонце в тінистих хащах, і дала назву річці.

Найгарніший куточок заказника - "Сливова гора". Звідси, із стометрової висоти, видно, як лісовий масив розтинається долиною річки, помережаною невеликими ярками. Над її берегами у скелях знаходяться печери "Молочний камінь" та "Темник".

"Совиний яр" багатий на орнітофауну (вівсянки, зяблики, щиглі, синиці, сичі волохаті, пугачі, кілька видів сов, від яких урочище отримало свою назву).

Заказник "Княжпільський" розташований на схід від с.Княжпіль, між річками Тернава та Гниловодка. З півночі на південь високим гребнем тягнеться заліснене пасмо товтр - пейзажне диво заказника "Княжпільська лісова дача". Тут знаходиться велика кількість дерев віком понад 100 років. Біля столітніх дубів красуються такого ж віку могутні клени, ясени, липи, черешні. А ще є два 200-річ-ні буки. Серед буйного різнотрав'я зустрічається низка раритетів: аконіт Бессера, первоцвіт весняний, кадило мелісовисте, вовче лико звичайне, коручка чемерникова, любка зеленоцвіта та ін. Крутосхили заказника вкриті чагарниками, що дають харч численному птаству та звірині.

За околицями Кам'янця-Подільського, біля с.Цибулівка розмістився майже тисячогектарний витвір природи - "Пановецька лісова дача". Деревостан заказника в основному грабово-дубовий і грабовий; на південних схилах зустрічається дуб скельний. За даними ботаніків, тут росте понад 1,5 тис. видів вищих спорових і квіткових рослин, знайдено 4 види рідкісних аконітів - Бессера, строкатий, шерстиковусий та кущистий. "Пановецька дача" є другим місцем в області за зростанням червонокнижного виду скополії карніолійської та шиверекії подільської.

На південь від с.Демшин, на крутосхилах лівого берега р.Тернава, її гирла та прилеглої частини каньйону Дністра розкинулось справжнє диво Кам'янецького Придністров'я - заказник "Чапля". Тут поєднуються лісова та степова рослинність. За флористичним різноманіттям "Чапля" - справжній ботанічний скарб під відкритим небом, де можна побачити близько 250 видів рослин, з яких понад 30 видів - рідкісні та зникаючі. Заказник - єдине місце зростання ефедри двоколосої. Це наш екзот, зарості якого є в горах Тянь-Шаню, Паміру та Алтаю.

Ландшафт заказника "Кармалюкова гора" - нетиповий для Поділля. Сама гора, площею 45 га, піднімається над навколишньою рівниною на 60 м, її підніжжя з двох боків омиває р.Мукша. Північно-східна межа заказника проходить на товтрах. На південно-західному схилі гори поодиноко зустрічаються клокичка, берека, а також рідкісні види трав'янистих - тонконіг різнобарвний, перлівка трансільванська, аконіт Бессера та релікт - тирлич війчастий. Західний та південно-західний схили заказника круті, майже прямовисні урвища. Внизу, біля їхньої основи, - округлі валуни, вкриті мохами. На вершині гори археологами виявлено знахідки часів трипільської культури, залишки давньоруського городища XII ст. та поховання часів Київської Русі.

У полі біля с.Вербка простяглись паралельно одна одній 4 незаліснені, гостроверхі, зі скелястими "шапками" товтри, висотою близько 60 м. У народі їх називають "Чотири кавалери". Це еталон степової рослинності, який також має статус природно-заповідного об'єкта.

Усі ці природно-заповідні об'єкти Кам'янеччини є складовими унікального витвору - Товтрового пасма Поділля. Тож одним з найважливіших завдань НПП є захист унікальних фрагментів Товтрового кряжа та раціональне використання його сировинних ресурсів. Для цього має бути розроблена Генеральна комплексна програма охорони пасма товтр, яка чомусь в офіційних колах не сприймається належним чином.

Збереження кряжа як складової біологічного різноманіття Кам'янеччини, екомережі України нині все очевидніше залежить від вжиття усіма державними структурами узгоджених заходів з контролю за розвитком сучасних динамічних процесів та дій господарників у межах НПП "Подільські Товтри". Лише за таких умов можна реально говорити про реалізацію вимог концепції сталого розвитку.

Вал та рів укріплень поселення скіфів на Кармалюковій горі (V-IV ст. до Р.Х.). 1969 р.