Вернуться в главное меню | к историческим данным | к списку статей

Будзей О., Матвєєв М.

БЕЗЖУРНА ПУСТУНКА

У якого звiрка найгустiше хутро?

Рекордсменкою серед ссавців є "родичка" відомих нам борсука і ласки - видра (що означає: водяна тварина). На квадратику її тiла зi стороною 1 мiлiметр мiститься до 500 волосинок, а це у 5 разiв бiльше, нiж у бiлки чи лисицi.
Видра - це велика представниця роду куницевих, довжина її тіла понад 90 сантиметрів, а важить вона до 15 кілограмів, полюбляє багаті рибою річки, які не замерзають і береги яких поросли густим чагарником і очеретом. На Кам'янеччині видри облюбували річки: Смотрич, Студеницю, Тернавку. Та бачити їх доводиться рідко, бо звірки ведуть нiчний, дуже потаємний спосiб життя і при найменшому шурхотi миттю пiрнають. Потiм через пiдводний хiд ховаються в потайне сховище, завмирають i так пересиджують небезпеку. Частіше їх можна спостерігати під час плавання.
Завдяки плескатій голові, довгому, витягнутому як торпеда, тулубу, короткій і гладкій шерсті, яка щільно прилягає до тіла, міцним лапам, які мають плавальні перетинки між пальцями та товстому хвосту, що слугує кермом, ця тварина легко плаває. Коли видра пірнає, вуха i нiздрi закриваються спецiальними клапанами. Пiд водою вона може проплисти 350-400 м, і на поверхнi води може не показуватися до 10 хв. По землi ж видра пересувається повiльно, вигинаючи горбом спину, а свiй важкий хвiст майже волочить.
У видри - поганий зiр: інколи вона пiдпливає близько до човна i розглядає його пасажирiв. Проте у тварини краще розвинений нюх, тому і безпомилково знаходить вона рибу, раків, жаб, комах і, насамперед, водяних жуків. Інколи видра споживає ще й водоплавних птахів, їх яйця і пташенят, а також водяних полівок. Видри часто полюють разом. Гуртом заганяють косяк риб до вузької протоки, де значно легше схопити здобич. Великою рибиною ласують на березі, дрібну ж з'їдають у воді, лежачи на спині. Та ворогом риб їх вважають помилково. Вони поїдають хвору i безсилу рибу, i цим самим дезинфiкують водойми.
Видра на відміну від поважного трударя бобра виглядає безжурною пустункою. Катання з гір на череві, підібравши під себе лапи, - влiтку з глиняного обриву, а взимку з льодової гори, - найулюбленiша гра для цього звiрятка. Так i грається, поки не набридне. А ще потішниця полюбляє бавитись у воді з рибами: спiймає яку-небудь, вiдпустить її, а коли та трохи вiдпливе, кидається за нею. У тихі сонячнi днi сита тваринка любить погратися на сонцi: лежачи на березi, скручується кiльцем, витягується на черевi або спинi, видаючи тихi звуки "хi-хi-хi". Якщо ж видра голодна i невдоволена, то вона гучніше i рiзкiше свище. Iнодi чхає, грiзно i пронизливо завиває i скрекоче.
Зазвичай, видри для денного відпочинку переховуються у різних тимчасових схованках - у виїмках під берегом, під хмизом. Постійне житло з просторими гніздовими камерами видри влаштовують в норi, яка має вихiд у воду на глибині близько 60 сантиметрів, i обов'язково 1-2 непомiтних вузьких виходи на поверхню землi, схованих пiд кущем або деревом, у горах - серед кам'яних брил. Через ці виходи в нору надходить свiже повiтря.
У постійній норі у травні самка народжує 2-5 сліпих, майже голих, вкритих ріденьким пушком, дуже дрібних (розміром з мишу) малят. Уже на 9-й день вони прозрівають і швидко ростуть. Через 6 місяців мати вперше приводить дитинчат до води - пора їх вчитися плавати. Хочуть вони того чи ні, вона хапає їх по одному за шкурку і жбурляє у воду. Малюки відразу починають працювати лапками і пливуть, допомагаючи собі хвостом. У цей час самка поблизу ловить рибу і годує їх. Пізніше видренята роблять це самі, але мати й надалі підгодовує їх майже всю зиму. На дiлянцi 4-6 кілометрів поряд з самкою живе самець. Однак батько тримається окремо, хоча i ставиться до рiдних доброзичливо, iнколи вiдвiдує їх. А ось чужих самцiв зі своєї територiї рiшуче проганяє.
Ворогів у видр мало: щука i сом - у водi, собака, лисиця - на землi. А ще люди: з нашою здатністю забруднювати все навколо. У захаращених сміттям річках все менше риби і раків. До того ж видри вiддають перевагу чистiй водi, у каламутнiй жити не хочуть... А тут ще й природа не дає тваринам розмножуватись швидко: самка народжує малят лише через рік. Та й хутро у звірка одне з найцінніших у світі: вироби з нього не зношуються найдовше.

На цьому все, а ось зустрічі із звірятком, яке теж живе у Смотричі, але має тонкий хвіст, сплющений з боків і вкритий дрібними лусками й рідким волоссям, чекайте пізніше.

Надруковано: "Подолянин", 22 серпня 2003 р.