¬ернутьс¤ в главное меню | на общую информацию

”ƒ  911.52:477

ѕроскурн¤к ћ.ћ.

Ћандшафтна спадщина старого м≥ста  ам'¤нц¤-ѕод≥лького

¬ступ

 ам'¤нець-ѕод≥льський Ї особливим м≥стом —ереднього ѕодн≥стров'¤ - краю мальовничих каньйон≥в з ландшафтно-арх≥тектурними ансамбл¤ми ≥сторичних центр≥в м≥ст ≥ м≥стечок. «а к≥льк≥стю визначних пам'¤ток ≥стор≥њ та культури воно пос≥даЇ третЇ м≥сце в держав≥ п≥сл¤  иЇва та Ћьвова [5]. “аке культурне надбанн¤ територ≥њ м≥ста, ¤к ≥ ѕодн≥стров'¤ в ц≥лому, засв≥дчуЇ про його давнЇ (з палеол≥ту) заселенн¤ та довготривале (понад 50 тис. р.) освоЇнн¤, в тому числ≥ б≥л¤ 1000 л≥т в ¤кост≥ м≥ста [1,2].
Ќеоц≥ненним гуман≥стичним ресурсним потенц≥алом м≥ста-музею Ї ун≥кальна ландшафтна спадщина (культурн≥ ц≥нност≥ св≥тового р≥вн¤). ƒл¤ комплексного њњ п≥знанн¤ необх≥дн≥ зусилл¤ не т≥льки ≥сторик≥в, арх≥тектор≥в, а й географ≥в-ландшафтознавц≥в. « метою гуман≥стичного вивченн¤ ландшафт≥в, що сформувалис¤ п≥д впливом довготривалого поселенського природокористуванн¤, та з перспективою р≥зноб≥чного використанн¤ його результат≥в, насамперед, потр≥бне крупномасштабне ландшафтознавче досл≥дженн¤.

ѕ≥дгрунт¤м дл¤ нього Ї теоретико-методичн≥ та практичн≥ напрацюванн¤ п≥вв≥кового ландшафтознавчого вивченн¤ краю зусилл¤ми таких украњнських географ≥в, ¤к  .≤. √еренчука, ћ.ќ. „ижова, ќ.ћ. ћаринича, Ћ.≤. ¬оропай, ћ.ќ.  униц≥, ћ.ћ.  униц≥, √.≤. ƒенисика та ≥нших [3,4,6,7,8,9,11,12,14]. ¬они розкривають рег≥ональн≥ особливост≥ натуральних ≥ антропогенних комплекс≥в. ќднак, њх топ≥чн≥ риси, ¤к правило, залишаютьс¤ поза увагою географ≥в. «окрема ще слабо вивчен≥, а тому й недостатньо оц≥нен≥ та збережен≥ ландшафти ≥сторичних центр≥в м≥ст ≥ м≥стечок рег≥ону, своЇр≥дн≥ "краЇобрази" ѕод≥лл¤, що з роками втрачають св≥й шарм старовини. ѓх реставрац≥¤ та консервац≥¤ неможлива без пл≥дноњ сп≥впрац≥ арх≥тектор≥в, ≥сторик≥в та ландшафтознавц≥в.
ƒл¤ науковоњ розв≥дки окресленоњ теми автор обрав м≥сто  ам'¤нець-ѕод≥льський. “еритор≥¤ безпосереднього досл≥дженн¤ займаЇ 3,5 км2, що складаЇ 13,3% в≥д площ≥ м≥ста [10]. ¬она охоплюЇ лише його природно-≥сторичний центр - чотири райони - —таре м≥сто, ѕольськ≥ та –уськ≥ ф≥льварки, ѕ≥дзамче, що вход¤ть до складу ƒержавного ≥сторико-культурного й Ќац≥онального ≥сторико-арх≥тектурного запов≥дника " ам'¤нець". ¬≥дправною об'Їктною точкою п≥знанн¤ Ї антроп≥зована природна основа сучасних ландшафт≥в м≥ста з њх матер≥альними й духовними ц≥нност¤ми. ѕредметом вивченн¤ постали особливост≥ просторовоњ структури та р≥зноман≥тт¤ ландшафт≥в, сформованих п≥д впливом природних ≥ антропогенних чинник≥в.

«агалом терени  ам'¤нц¤-ѕод≥льського в≥дпов≥дають систем≥ суббореальних, п≥дсистем≥ пом≥рно-континентальних, класу р≥внинних, типу л≥состепових, роду ероз≥йних ландшафт≥в, двом його видам - високотерасовим лесовим розчленованим р≥внинам ≥ каньйонопод≥бним вапн¤ковим звивистим долинам. «а ф≥зико-географ≥чним районуванн¤м ѕод≥лл¤ Ћ. ¬оропай (1982), вони вход¤ть до складу Ѕорщ≥вського району, област≥ “ерноп≥льського ѕридн≥стров'¤, «ах≥дно-”крањнськоњ пров≥нц≥њ, л≥состеповоњ зони, —х≥дно-™вропейськоњ крањни.

Ћандшафтна структура

Ћандшафтний "образ"  ам'¤нц¤-ѕод≥льського створюЇ ориг≥нальний каньйон долини р. —мотрич з своЇр≥дним меандровим вузлом. ¬≥н Ї головним м≥сцевим ландшафтоутворюючим чинником ≥ визначаЇ б≥льш≥сть структурно-функц≥ональних особливостей ландшафт≥в м≥ста. ѓх вертикальна диференц≥ац≥¤, в умовах значного коливанн¤ абсолютних висот ≥ розчленованост≥ поверхн≥, в≥дзначаЇтьс¤ законом≥рним вир≥зненн¤м двох ландшафтних ¤рус≥в - верхнього (надканьйонного) ≥ нижнього (внутр≥шньоканьйонного).

ѕерший ¤рус представлений ландшафтом високотерасовоњ лесовоњ розчленованоњ р≥внини (250-200 м над р.м.). …ого початкову висотну сходинку (250-220 м) утворюЇ м≥сцев≥сть плосковершинних останцево-водод≥льних пасм. ÷е остр≥вн≥ залишки п≥зньопл≥оценовоњ акумул¤тивно-денудац≥йноњ р≥внини. ¬они складен≥ лесопод≥бними суглинками на розмитих неогенових глинах, п≥сковиках ≥ вапн¤ках. ѓх ірунти - темно-с≥р≥ л≥сов≥ та чорноземи оп≥дзолен≥ - сформувались у минулому п≥д св≥тлими д≥бровами. ¬ межах  ам'¤нц¤-ѕод≥льського два урочища плосковершинних пасм зустр≥чаютьс¤ поза межами —тарого м≥ста - на п≥вн≥чному й п≥вденному сход≥ в≥д нього.

¬ поле зору наших безпосередн≥х досл≥джень попадають лише урочища њх пологих делюв≥альних схил≥в з темно-с≥рими л≥совими грунтами. ƒо них приурочений суц≥льний масив зеленоњ зони м≥ста (дендропарк, парк в≥дпочинку) м≥ж л≥вим бортом каньйону та вул. Ўевченка. ќсновними паркоутворюючими породами тут Ї клен ≥ ¤сень. ѕоодиноко зустр≥чаютьс¤ дуб, граб, липа. Ќижн≥ ¤руси утворюють декоративн≥ види дерев ≥ кущ≥в - горобина, калина, жасмин та ≥нш≥. √рунтово-рослинний покрив парку зазнаЇ суттЇвого антропогенного впливу. ¬≥н потребуЇ сан≥тарного й арх≥тектурно-сад≥вничого догл¤ду.

Ќаступною сходинкою (220-200 м) Ї м≥сцев≥сть плоскохвил¤стоњ поверхн≥ рел≥ктовоњ широкоњ прадолини р. —мотрич. ¬она характерна дл¤ даного ландшафту. ƒобре простежуЇтьс¤ в рельЇф≥, маЇ субмерид≥ональне прост¤ганн¤, паралельне до товтрового кр¤жа й марк≥руЇтьс¤ смугою глибоких чорнозем≥в [12,13]. «авд¤ки висок≥й родючост≥ ірунт≥в використовуЇтьс¤, в основному, ¤к агрокомплекс. Ќа н≥й розташован≥ сх≥дн≥ околиц≥ м≥ста. ќбидва види м≥сцевостей утворюють тло сучасного ≥ндустр≥ального м≥ста з заводами ≥ фабриками, середньовисотними буд≥вл¤ми, широкими проспектами тощо.

¬ серпанковому оточенн≥ нового м≥ста ¤скраво виокремлюЇтьс¤ ≥сторичний центр. …ого древню частину, б≥льше ¤к на третину (37% в≥д окресленоњ територ≥њ досл≥дженн¤), репрезентуЇ м≥сцев≥сть ранньоплейстоценових надканьйонних акумул¤тивно-ероз≥йних терасових р≥внин. ѓх висота 200-180 м над р.м., або ж 65-45 м в≥дносно вр≥зу р≥ки. ¬они мерид≥онально прост¤гаютьс¤ вузькими (0,3-0,5 км) полого нахиленими до каньйону смужками.

Ћ≥тогенною основою м≥сцевост≥ Ї плитчаст≥ та грудкуват≥ строматопоров≥ сок≥льськ≥ вапн¤ки верхнього силуру [12]. ¬они перешарован≥ пропластами мергел≥в, що у верхн≥й частин≥ розр≥зу формують водотривкий горизонт. ” тому випадку, коли над ним зал¤гаЇ значна товща суглинк≥в, що акумулюють вологу атмосферних опад≥в, на њх контакт≥ утворюЇтьс¤ водоносний горизонт. —аме його води виклинюютьс¤ малодеб≥тними (до 1-2 л/сек) джерелами у верх≥в'¤х ¤р≥в на л≥вому схил≥ долини —мотрича. ¬≥д попередн≥х м≥сцевостей цей геокомплекс в≥др≥зн¤Їтьс¤ незначним нагромадженн¤м антропогенового матер≥алу - карбонатного щебенисто-суглинкового елюв≥ю. ѕравдопод≥бним вигл¤даЇ на¤вн≥сть тут ≥ алюв≥альних суглинк≥в. ќднак, дл¤ њх розп≥знанн¤ потр≥бн≥ додатков≥ досл≥дженн¤.
¬ залежност≥ в≥д м≥сцеположенн¤, нахилу поверхн≥ та потужност≥ материнських пор≥д тут сформувались три види середньопотужних типових чорнозем≥в - глибоковскипаюч≥, звичайн≥ та високовскипаюч≥ [13]. ¬они в≥ддзеркалюють умови розвитку трьох в≥дпов≥дних вид≥в урочищ високотерасовоњ р≥внини, њњ плоских, виположених ≥ полого нахилених поверхонь. «агалом даний вид м≥сцевостей в≥дзначаЇтьс¤ простою латеральною структурою.  р≥м вище вказаних комплекс≥в дл¤ нењ характерними Ї урочища лощин стоку.

«а ≥сторичний час натуральн≥ компоненти й комплекси надканьйонних терасових м≥сцевостей зазнали очевидних зм≥н. √енетичн≥ горизонти ірунт≥в ≥ материнськ≥ породи сильно перем≥шан≥, засм≥чен≥ включенн¤ми, перв≥сн≥ степов≥ формац≥њ, п≥д ¤кими вони утворилис¤, давно зведен≥. Ќа њхньому м≥сц≥ функц≥онують культурн≥ агроценози в район≥ ѕ≥дзамче, а ‘≥льварки ≥ —таре м≥сто вкрит≥ щ≥льною низьковисотною забудовою. ¬ м≥ст≥ б≥льш≥сть ірунт≥в ще й екрановано буд≥вл¤ми, дорогами ≥ дор≥жками. —квер ѕольського ринку та вузьк≥ смуги присхилових парк≥в довкола каньйону потребують сан≥тарного догл¤ду й сад≥вничо-мистецького оформленн¤. ѕолого нахилен≥ надканьйонн≥ тераси антроп≥чно м≥кротерасован≥, хаотично укр≥плен≥ мурами буд≥вель ≥ огорож. Ќезначн≥ за розм≥рами (100-200 м завдовжки) лощини стоку та ще менш≥ (25-30 м) ви¤рки вимощен≥ брук≥вкою або закрит≥ асфальтом дорожнього полотна, а њх поверхневий ст≥к канал≥зовано. ¬арто зауважити, що в б≥льшост≥, ц≥ лощини антроп≥чно подовжен≥ та спланован≥ п≥д дороги. ¬ окремих випадках сам≥ лощини сформувалис¤ вздовж "нар≥заних" дор≥г.

” межах даного виду ландшафту зосереджено ц≥лий р¤д ≥сторико-арх≥тектурних об'Їкт≥в (замок, ансамбл≥ —тарого м≥ста), навчальн≥ та науков≥ ≥нститути (ун≥верситет, дирекц≥њ Ќац≥онального природного парку "ѕод≥льськ≥ “овтри", Ќац≥онального ≥сторико-арх≥тектурного запов≥дника " ам'¤нець", ƒержавного ≥сторико-культурного запов≥дника), розвинута туристична ≥нфраструктура (екскурс≥йн≥ бюро, готел≥, ресторани), функц≥онують рекреац≥йн≥ парки й атракц≥они, культов≥ споруди, низько- та середньовисотна селитьба тощо.

Ќаступний ¤рус утворюЇ мальовничий ландшафт каньйонопод≥бноњ вапн¤ковоњ звивистоњ долини р.—мотрич. …ого структуру репрезентують так≥ види м≥сцевостей - середньо- та п≥зньоплейстоценов≥ внутр≥шньоканьйонн≥ ероз≥йн≥ тераси, ритвинно-делюв≥альн≥ й обвально-осипн≥ схили долин р≥к, балок ≥ ¤р≥в, њх голоценов≥ ероз≥йно-акумул¤тивн≥ заплави ≥ днища, а також сучасн≥ русла головноњ р≥чки та њњ доплив≥в, вр≥зан≥ у вапн¤ки силуру. ¬≥н займаЇ 63% в≥д площ≥ досл≥дного пол≥гону. ¬изначальну роль у формуванн≥ латеральноњ структури цього ландшафту в≥д≥граЇ контрастн≥сть п≥дстилаючоњ поверхн≥.
«авд¤ки експозиц≥йним, морфометричним, л≥толог≥чним, г≥дролог≥чним, грунтово-рослинним та ≥ншим в≥дм≥нност¤м схил≥в ≥ терас оформилась внутр≥шньоканьйонна структура ландшафтних комплекс≥в. „отири види м≥сцевостей представлен≥ тут 24 видами урочищ. Ѕ≥льше половини (52%) площ≥ ландшафту складають урочища м≥сцевост≥ плейстоцен-голоценових обвально-осипних та ритвинно-делюв≥альних схил≥в долин р≥к, балок ≥ ¤р≥в. ¬они Ї найчисленн≥шими ¤к у видовому (11 вид≥в) в≥дношенн≥, так ≥ по к≥лькост≥ (196 штук) займаних контур≥в. ƒом≥нуючим видом урочищ в ньому Ї "ст≥нки" - пр¤мовисн≥ вапн¤ков≥ схили з поодинокими злаково-кальцеф≥тними угрупованн¤ми ≥ кущами дерезн¤к≥в. ¬они р≥зко вид≥л¤ютьс¤ серед ≥нших субдом≥нантних вид≥в урочищ своЇю крутизною та висотою. ƒл¤ них характерними Ї ще й р≥зн≥ за походженн¤м, розм≥рами ≥ обрисами м≥кроформи рельЇфу: грав≥тац≥йн≥ тр≥щини ≥ блоки, денудац≥йн≥ н≥ш≥, л≥толог≥чно ст≥йк≥ до денудац≥њ карнизи ≥ балкони, ероз≥йн≥ борозни, карстов≥ в≥кна й гроти тощо.

ƒенудац≥йн≥ процеси "причепурили" бровки пр¤мовисних ст≥нок крутими ≥ спадистими схилами, що плавно переход¤ть у виположен≥ поверхн≥ надканьйонних терас. ”рочища цих схил≥в в≥др≥зн¤ютьс¤ незначною потужн≥стю карбонатного щебенисто-суглинкового делюв≥ю, виходами кор≥нних пор≥д на денну поверхню. “ому њх проф≥л≥ мають вв≥гнут≥ та ступ≥нчаст≥ форми. ƒо них приурочен≥ дерново-карбонатн≥ ірунти з др≥бнол≥сс¤м, дерезн¤ками, кальцеф≥тно-злаковими угрупованн¤ми, багатими на р≥дк≥сн≥ й ендем≥чн≥ види.

«авд¤ки денудац≥њ ритвинно-делюв≥альних ≥ грав≥тац≥йно-обвальних схил≥в у п≥дн≥жж≥ останн≥х сформувавс¤ ще один вид крутих (15-300) насипних схил≥в. ¬они складен≥ щебенистими суглинками й брилами вапн¤к≥в. —л≥д зауважити, що серед насипних схил≥в у каньйон≥ розр≥знюютьс¤ два њх види.  р≥м власне насипних п≥д "ст≥нками", у п≥дн≥жж≥ вис¤чих ¤р≥в ще розвинут≥ й насипн≥ пролюв≥альн≥ конуси винос≥в. ѕроцес грунтоутворенн¤ в цих урочищах знаходитьс¤ на початкових стад≥¤х. ѕ≥д розр≥дженими р≥знотравно-злаковими луками ≥ чагарниками тут сформувалис¤ прим≥тивн≥ дерново-карбонатн≥ ірунти. —в≥тлини к≥нц¤ ’≤’ стол≥тт¤ засв≥дчують, що шлейфи насипних схил≥в доходили до самого русла р≥ки [15]. ѕереважна б≥льш≥сть виположених схил≥в та њх шлейф≥в на даний час спланован≥ п≥д хаотичну приватну забудову та присадибн≥ д≥л¤нки, або ж закинут≥ п≥сл¤ черговоњ повен≥ й трансформован≥ в пустир≥, що потребують окультуренн¤.

Ќадзвичайно ц≥кавим дл¤ науки ≥ практики, ≥ наст≥льки ж дискус≥йним та проблемним дл¤ досл≥дженн¤, Ї питанн¤ про терасов≥ комплекси у каньйон≥ —мотрича.  аньйон розвиваЇтьс¤ в умовах неотектон≥чних п≥дн¤ть ≥ ст≥йких до денудац≥њ скельних вапн¤кових пор≥д силуру, що стримують бокову ероз≥ю водного потоку. “ому широк≥ тераси тут в≥дсутн≥. ќднак, сл≥ди денудац≥йних поверхонь все ж збереглис¤ й в≥зуально простежуютьс¤ - виразн≥ше на випуклих меандрових виступах ≥ фрагментарно на пр¤мих д≥л¤нках долини.

ћ≥сцев≥сть середньо- ≥ п≥зньоплейстоценових внутр≥шньоканьйонних ероз≥йно-терасових комплекс≥в займаЇ лише 8,7% в≥д площ≥ долинного ландшафту. ¬≥дзначаЇтьс¤ простою структурою. ¬ключаЇ комплекси третьоњ (30-20 м), другоњ (15-10 м) та першоњ (7-5 м) надзаплавних терас. ”с≥ вони полого (3-60) нахилен≥ до русла, антроп≥чно м≥кротерасован≥, складен≥ переважно делюв≥альними щебенистими суглинками, що за рахунок високоњ енерг≥њ рельЇфу перем≥щуютьс¤ з≥ схил≥в ≥ верхн≥х терас. Ќезначну частку терасових в≥дклад≥в складаЇ ≥ суп≥щано-суглинковий алюв≥й. «б≥льшенн¤ його вм≥сту в будов≥ терас зростаЇ з пониженн¤м терасових р≥вн≥в. ¬≥др≥зн¤ютьс¤ терасов≥ комплекси в≥д схилових полог≥шим нахилом поверхн≥, нагромадженн¤м б≥льшоњ к≥лькост≥ др≥бнозему, спри¤тлив≥шими умовами грунтоутворенн¤ й акумул¤ц≥њ гумусу, розвитком тут грунт≥в чорноземного типу, а не дерново-карбонатного (рендзинового), ¤к на схилах ≥, нарешт≥, використовуютьс¤ п≥д низьковисотну забудову й ≥нтенсивн≥ше перетворен≥, н≥ж схилов≥.

Ѕ≥льше чверт≥ (28%) територ≥њ досл≥дженн¤ займають голоценов≥ ероз≥йно-акумул¤тивн≥ заплави, днища балок ≥ ¤р≥в. ¬они складен≥ суп≥щано-суглинковим алюв≥Їм ≥ делюв≥Їм. ѕ≥д злаково-р≥знотравними луками й чагарниками на них сформувалис¤ дерново-лучн≥ та дернов≥ карбонатн≥ грунти. —л≥д вказати на недоц≥льне хаотичне використанн¤ заплав —мотрича - п≥д городи, поселенн¤ ≥, нав≥ть, см≥ттЇзвалища.
—воЇр≥дну м≥сцев≥сть аквальних комплекс≥в формуЇ русло головноњ р≥ки та њњ допливи. ѕо тектон≥чних розломах вони глибоко вр≥зан≥ в кор≥нн≥ породи ≥, неначе шовков≥ стр≥чки, звиваютьс¤ по них швидкоплинними потоками завд¤ки значним похилам русел (в≥д 1-2Й у —мотрича до 20-30Й ≥ б≥льше в поток≥в). ѓх днища утворен≥ вапн¤ками силуру, що м≥сц¤ми перекрит≥ карбонатним галечниково-п≥щано-суглинковим алюв≥Їм. ќриг≥нальними елементами цих урочищ Ї джерела, ступ≥нчаст≥ травертинов≥ та вапн¤ков≥ водоспади, пороги.

ќкрему групу урочищ складають техногенн≥ комплекси, "вживлен≥" в натуральну основу ландшафт≥в м≥ста. Ќайв≥дом≥шими серед них Ї: буд≥вл≥ —тарого замку та ≥нших арх≥тектурних ансамбл≥в; полог≥ (2-6о) подв≥р'¤ фортец≥, з техноземами чорноземними середньопотужними, п≥д злаковими газонами, дорогами; дуже крутосхил≥ (30-45о) оборонн≥ вали, з техноземами карбонатними малопотужними, п≥д полиново-злаковими угрупованн¤ми, стежками; спадиста (7-10о), п≥дмурована вапн¤ком поверхн¤ меандрового перешийку, з замковим мостом, брамою, баст≥оном, дорогою; вапн¤ков≥ оборонн≥ мури на "ст≥нках" та "п≥др≥заних" схилах; кам'¤н≥ й зал≥зобетонн≥ мости, м≥сточки, дороги тощо.

¬исновки

Ћандшафтна спадщина —тарого м≥ста  ам'¤нц¤-ѕод≥льського зумовлена його розташуванн¤м на меандровому вузл≥ р. —мотрич ≥ довготривалою ≥стор≥Їю розвитку; в≥дносною активн≥стю неотектон≥чних рух≥в ≥ блоковою диференц≥ац≥Їю територ≥њ; л≥толог≥чною однор≥дн≥стю кор≥нних пор≥д ≥ р≥знор≥дн≥стю четвертинних в≥дклад≥в; в≥дм≥нн≥стю м≥крокл≥матичних умов, поверхневих ≥ п≥дземних вод; глибокою та густою ероз≥йною розчленован≥стю, терасован≥стю й еродован≥стю поверхн≥; значною техногенною насичен≥стю, антроп≥чною перетворен≥стю й видозм≥нн≥стю природи. ¬она в≥дзначаЇтьс¤ наступними особливост¤ми.

¬ертикальною ¤русн≥стю, шо про¤вл¤Їтьс¤ в функц≥онуванн≥ двох висотних ландшафтних ¤рус≥в ≥ Ї характерною рисою дл¤ роду ероз≥йних ландшафт≥в височинного п≥дкласу л≥состепового типу.
ћерид≥ональною ор≥Їнтац≥Їю прост¤ганн¤ обох вид≥в ландшафт≥в рег≥ону, що корелюЇ з напр¤мком долини основноњ р≥ки. Ћокал≥зац≥¤ долини задана тектон≥чними розломами, загальним нахилом поверхн≥ та л≥толог≥Їю пор≥д.

Ќуклеарн≥стю розвитку ландшафтних комплекс≥в топ≥чного р≥вн¤ п≥д впливом меандрового вузла долини р. —мотрич. …ого про¤вом Ї сигментно-к≥льцепод≥бний малюнок фонових ландшафтних утворень.
–≥зноман≥тн≥стю ландшафтних комплекс≥в. Ћатеральну структуру двох ландшафт≥в репрезентують 7 вид≥в м≥сцевостей ≥ 32 види урочищ. ѓм властива др≥бноконтурн≥сть, строкат≥сть (368 контур≥в) ≥ ф≥з≥оном≥чна контрастн≥сть.

ќриг≥нальн≥стю й багатством ландшафтних форм, арх≥тектурних стил≥в, гуман≥стичною значим≥стю природничоњ культури.

“ака спадщина заслуговуЇ комплексного р≥знопланового вивченн¤ з метою забезпеченн¤ доц≥льного њњ використанн¤ та повноц≥нного збереженн¤.

–ис. 1.

Ћандшафти

ѕродовженн¤ умовних позначень до рисунку 1.

Ћандшафти р≥внин, л≥состепов≥, р≥чково-долинн≥

ј. ¬исокотерасов≥ лесов≥ розчленован≥ р≥внини

≤. ѕ≥зньопл≥оценов≥ акумул¤тивно-денудац≥йн≥ р≥внини, складен≥ древн≥ми алюв≥альними ≥ лесопод≥бними суглинками, на глинах, п≥сковиках, вапн¤ках неогену, з чорноземами оп≥дзоленими ≥ темно-с≥рими л≥совими грунтами, п≥д р≥ллею, селитьбою, д≥л¤нками грабових д≥бров

1. ѕолог≥ (3-6о) схили р≥внин (250-220м), з темно-с≥рими л≥совими грунтами, п≥д середньовисотною селитьбою, р≥ллею, дендропарком

≤≤. –анньоплейстоценов≥ надканьйонн≥ акумул¤тивно-ероз≥йн≥ тераси, складен≥ щебенисто-суглинковим елюв≥Їм ≥ суп≥щано-суглинковим алюв≥Їм, на вапн¤ках силуру, з чорноземами типовими, п≥д селитьбою, р≥ллею

2. „етверта тераса (65-55м), виположена (1-2о), з чорноземами типовими середньопотужними глибоковскипаючими, п≥д низько- ≥ середньовисотною селитьбою, р≥ллею
3 „етверта тераса (55-45м), полого (3-6о) нахилена, з чорноземами типовими середньопотужними звичайними, п≥д низьковисотною селитьбою, р≥ллею
4. „етверта тераса (45-40м), полого (3-4о) нахилена, з чорноземами типовими середньопотужними високовскипаючими, п≥д низьковисотною селитьбою

¬.  аньйонопод≥бн≥ вапн¤ков≥ звивист≥ долини

≤≤≤. —ередньо- ≥ п≥зньоплейстоценов≥ внутр≥шньоканьйонн≥ ероз≥йн≥ тераси, складен≥ щебенисто-суглинковим делюв≥Їм ≥ п≥щано-суглинковим алюв≥Їм, на вапн¤ках силуру, з чорноземами типовими карбонатними (рендзинами чорноземними), п≥д селитьбою

5. “рет¤ тераса (30-20м), полого (4-6о) нахилена, м≥кротерасована, з чорноземами типовими карбонатними малопотужними, п≥д низько- ≥ маловисотною селитьбою
6. ƒруга тераса (15-10м), полого (5-6о) нахилена, м≥кротерасована, з чорноземами типовими карбонатними короткопроф≥льними, п≥д маловисотною селитьбою
7. ѕерша тераса (7-5м), полого (3-6о) нахилена, м≥сц¤ми вир≥вн¤на, з чорноземами типовими карбонатними неповнорозвинутими ≥ лучно-чорноземними грунтами, п≥д маловисотною селитьбою, городами

≤V. √олоценов≥ ероз≥йно-акумул¤тивн≥ заплави, днища балок ≥ ¤р≥в, складен≥ суп≥щано-суглинковим алюв≥Їм, щебенисто-суглинковим делюв≥Їм, на вапн¤ках силуру, з алюв≥альними лучними ≥ дерновими грунтами, п≥д мезоф≥льними луками ≥ чагарниками, городами, селитьбою

8. ¬исока заплава (3-2 м), полого (3-5о) нахилена, з лучними ≥ дерново-карбонатними скелетними грунтами, п≥д р≥знотравно-злаковими луками, городами, хаотичною маловисотною селитьбою, см≥тниками
9. Ќизька заплава (1,5-1 м), полого (3-5о) нахилена, з дерново-лучними ≥ дерновими неповнорозвинутими грунтами, п≥д злаково-р≥знотравно-осоковими луками, чагарниками, городами, см≥тниками
10. ¬иположен≥ (1-3о) днища, з дерново-лучними ≥ дерново-карбонатними скелетними грунтами, з виходами кор≥нних пор≥д, п≥д р≥знотравно-злаковими луками, дорогами, хаотичною маловисотною селитьбою
11. ѕолого (2-5о) нахилен≥ днища лощин, з чорноземно-лучними грунтами, п≥д злаково-р≥знотравними луками, дорогами
12. ѕолого (3-6о) нахилен≥ днища ви¤рк≥в, з лучними грунтами, п≥д р≥знотравними луками, чагарниками
13. —тр≥мко (7-10о) нахилен≥ днища ¤р≥в, з дерново-лучними грунтами, п≥д злаково-р≥знотравними луками, чагарниками
14. ƒуже стр≥мко (10-15о) нахилен≥ днища ¤р≥в, з дерновими глеюватими грунтами, п≥д осоково-р≥знотравними луками, чагарниками

V. ѕлейстоцен-голоценов≥ обвально-осипн≥ та ритвинно-делюв≥альн≥ схили долин р≥к, балок, ¤р≥в, складен≥ щебенистим суглинком, вапн¤ками силуру, з дерново-карбонатними (рендзинами звичайними) ≥ темно-с≥рими л≥совими грунтами, п≥д л≥со-степами, селитьбою

—хили долин р≥к ≥ балок

15. —падист≥ (7-10о) схили, з темно-с≥рими л≥совими слабозмитими грунтами, п≥д ¤сеново-кленовими д≥бровами-парками
16. —падист≥ (7-10о) схили, з дерново-карбонатними звичайними слабозмитими грунтами, п≥д дорогами, маловисотною селитьбою, р≥ллею
17. ƒуже спадист≥ (10-20о) схили, з дерново-карбонатними короткопроф≥льними сердньозмитими грунтами, п≥д кленово-акац≥Ївим др≥бнол≥сс¤м ≥ дерезн¤ками
18.  рут≥ (15-30о) схили, з прим≥тивними дерновими карбонатними грунтами, щебенистим суглинком ≥ брилами вапн¤к≥в, п≥д розр≥дженими р≥знотравно-злаковими луками, чагарниками, м≥сц¤ми п≥д городами, низьковисотною селитьбою
19.  рут≥ (20-30о) схили, з дерново-карбонатними слаборозвинутими середньо- ≥ сильнозмитими грунтами, п≥д р≥знотравно-злаковими степами, дерезн¤ками, кленово-скельнодубовим др≥бнол≥сс¤м, дендропарком
20. ƒуже крут≥ (30-45о) схили, з дерново-карбонатними скелетними (л≥тогенними) грунтами та виходами кор≥нних пор≥д, п≥д розр≥дженими кальцеф≥тно-злаковими угрупованн¤ми ≥ дерезн¤ками
21. "—т≥нки", пр¤мовисн≥ (понад 45о) вапн¤ков≥ схили, з поодинокими злаково-кальцеф≥тними угрупованн¤ми ≥ кущами дерезн¤к≥в

—хили долин ¤р≥в, ви¤рк≥в, лощин

22. ѕолог≥ ≥ спадист≥ (3-9о) схили лощин, з чорноземами типовими середньопотужними слабозмитими, п≥д р≥ллею, маловисотною селитьбою, дорогами, парками
23. —падист≥ (5-15о) схили ви¤рк≥в, з с≥рими л≥совими слабо- ≥ середньозмитими грунтами, п≥д ¤сеново-кленовими д≥бровами-парками
24. ƒуже спадист≥ (10-20о) схили ¤р≥в, з дерново-карбонатними короткопроф≥льними сердньозмитими грунтами, п≥д кленово-акац≥Ївим др≥бнол≥сс¤м, дорогами
25.  рут≥ (20-45о) схили ¤р≥в, з дерново-карбонатними слаборозвинутими середньо- ≥ сильнозмитими грунтами, п≥д р≥знотравно-злаковими степами, дерезн¤ками, кленово-скельнодубовим др≥бнол≥сс¤м

V≤. —учасн≥ русла, вр≥зан≥ у вапн¤ки силуру, складен≥ галечниково-п≥щано-суглинковим алюв≥Їм, з швидкоплинними водами

26. Ўироке (20-30 м), глибоке (1-2 м), похиле (1-2о/оо), звивисте русло, з швидкою (0,5-1,5 м/с) теч≥Їю, островами ≥ порогами, бродами ≥ пл¤жами, мостовими опорами, гребл¤ми, трубопроводами
27. ¬узьк≥ (1-1,5 м), м≥лк≥ (0,1-0,5 м), значно похил≥ (20-30о/оо), порожист≥ русла поток≥в, з джерелами-витоками, забруднен≥ см≥тт¤м ≥ стоками
28. ¬узьк≥ (0,3-0,5 м), м≥лк≥ (0,1 м), стр≥мк≥ (б≥льше 30о/оо) русла пот≥чк≥в, з вапн¤ково-травертиновими водоспадами ≥ джерелами-витоками

VII. “ехногенн≥ ландшафтн≥ комплекси

29. ѕолог≥ (2-6о) подв≥р'¤ фортец≥, з техноземами чорноземними середньопотужними, п≥д злаковими газонами, дорогами
30. —падиста (7-10о), п≥дмурована вапн¤ком поверхн¤ меандрового перешийку, з мостом, брамою, баст≥оном, дорогою
31. ƒуже крутосхил≥ (30-45о) оборонн≥ вали, з техноземами карбонатними малопотужними, п≥д полиново-злаковими угрупованн¤ми, стежками
32. ¬апн¤ков≥ оборонн≥ мури на "ст≥нках" та п≥дмурован≥ "п≥др≥зан≥" схили

≈лементи урочищ

Ќатуральн≥
33. Ќеглибок≥ (5-10м) крутосхил≥ (15-30о) ¤ри
34. ¬апн¤ково-травертинов≥ водоспади
35. √≥дрокарбонатно-кальц≥Їв≥ малодеб≥тн≥ (1-2л/с) джерела

“ехногенн≥
36.  рутосхил≥ (20-30о) водозахисн≥ щебенисто-суглинков≥ дамби
37. ¬апн¤ков≥ кар'Їри
38. Ќасипн≥ площадки
39.  ам'¤н≥ й зал≥зобетонн≥ мости, п≥дв≥сн≥ кладки
40. Ѕуд≥вл≥ замку

—писок л≥тератури:

1. Ѕибиков —.Ќ. ’оз¤йственно-экономический комплекс развитого триполь¤. ќпыт изучени¤ первобытной экономики // —ов. археологи¤. - 1965. - є1.- —. 48-62.
2. ¬инокур ≤.—. ≤стор≥¤ л≥состепового ѕодн≥стров'¤ та ѕ≥вденного ѕобужж¤. -  ињв-ќдеса: ¬ища школа, 1985. - 124 с.
3. ¬оропай Ћ.».,  уница ћ.Ќ. —елитебные геосистемы физико-географических районов ѕодолии. - „ерновцы: „√”, 1982. - 90 с.
4. ¬оропай Ћ.».,  уница Ќ.ј., Ћевицкий ¬.». √еолого-геоморфологические услови¤ района строительства ћогилев-ѕодольского гидрокомплекса // ‘из. географ. и геоморфол. - ¬ып. 20. - .: ¬ища школа, 1978. - —. 126 - 133.
5. √еограф≥чна енциклопед≥¤ ”крањни: ¬ 3-х т. -  ињв, 1990. “.2: «-ќ. - —. 94.
6. √еренчук  .». √еоморфологи¤ ѕодоль¤ // ”ченые записки „ерновицкого ун-та, 1950. - “.8, ¬ып.2. - —. 89-111.
7. √еренчук  .≤.,  ойнов ћ.ћ., ÷ись ѕ.ћ. ѕриродно-географ≥чний под≥л Ћьв≥вського та ѕод≥льського економ≥чних район≥в. - Ћьв≥в: ¬ид-во Ћƒ”, 1964. - 220 с.
8. ƒенисик √.≤. Ћ≥сополе ”крањни. - ¬≥нниц¤: “езис, 2001. - 284 с.
9. ƒенисик √.≤. ѕрироднича географ≥¤ ѕод≥лл¤. - ¬≥нниц¤: ≈коб≥знесцентр, 1998. - 184 с.
10. ≤вченко ј. ћ≥ста ”крањни. ƒов≥дник. -  .:  артограф≥¤, 1999. - 136 с.
11. ћаринич ќ.ћ. ѕро походженн¤ вр≥заних меандр≥в ƒн≥стра // Ќаук. запис.  ињвського ун-ту. - 1950. - “.9, вип. 1. - —. 37-46.
12. ѕрирода ’мельницькоњ област≥ / «а ред.  .≤. √еренчука. - Ћьв≥в: ¬ища школа, 1980. - 152 с.
13. ‘ондов≥ матер≥али ≈кспедиц≥њ по досл≥дженню ірунт≥в (1959-1962) ’мельницького ф≥л≥алу ≤нституту землеустрою. -  ињв, 1962.
14. „ижов ћ.ќ. ”крањнський л≥состеп: ‘≥зико-географ≥чний нарис. -  .: –ад¤нська школа, 1961. - 304 с.
15. Kamieniec Podolski. Studia z dziejоw miasta i regionu / Pod red. F. Kirуka. - Tom 1. Krakow: Wydawnictwo Naukowe AP, 2000. - 272 s.

Summary
Proskurnyak ћ.ћ.
Landscapes of the Old city Kamenets-Podolsk. The map of the modern landscapes is composed, the structure of their natural fundamentals with allowance of antropogenesic changes of the territory is uncovered.

ѕроскурн¤к ћирослав ћихайлович
кандидат географ≥чних наук, доцент
кафедра ф≥зичноњ географ≥њ
географ≥чний факультет
„ерн≥вецький нац≥ональний ун≥верситет
вул.  оцюбинського, 2
м. „ерн≥вц≥, 58012
тел. (8-037-22) 2-09-17

¬≥нниц¤, 2003