Вернуться в главное меню | на историческе данные | на страницу литературы

КАМ'ЯНЕЦЬ І КАМ'ЯНЕЧЧИНА

ВІД А ДО Я

МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РЕГІОНАЛЬНОГО
ЕНЦИКЛОПЕДИЧНОГО СЛОВНИКА

Зібрав та уклав Олег БУДЗЕЙ

Телефон для зауважень, уточнень, доповнень: (03849) 2-54-66

 За станом на 14 грудня 2006 року

3276 гасел

 Створення енциклопедії, яка з максимальною повнотою зафіксувала би реалії багатовікової діяльності людини на теренах сучасного міста Кам'янець-Подільський та сучасного Кам'янець-Подільського району, справа клопітка й довга. З одного боку, матеріалу є достатньо, з іншого боку, він розпорошений по тисячах і тисячах різноманітних джерел – книг, наукових збірників, газет і журналів, архівних справ... Факт за фактом збирати докупи розпорошене багатство, виловлювати помилки та виправляти їх – таким може бути перший етап створення енциклопедії. Тому запропоновані Вашій увазі матеріали аж ніяк не претендують на повноту, але з кожним днем розширюючись, збагачуючись, уточнюючись, вони, по-перше, наближають нас до мети, по-друге, вже сьогодні містять чимало зібраної воєдино цікавої та корисної інформації.

Після # пояснено походження назви топографічного об'єкта, наведено коротеньку довідку про людину, чиїм іменем названо об'єкт. Після * подано список найголовніших публікацій про об'єкт. Стрілка (→) відсилає на іншу статтю, яка містить детальнішу інформацію.

У заголовках статей ВЕЛИКИМИ літерами набрано поняття та чинні назви топографічних об'єктів, малими літерами – колишні та народні назви сучасних об'єктів або назви об'єктів, яких сьогодні немає, КУРСИВОМ (великі літери) – назви вулиць, провулків, майданів на міських землях, виділених для індивідуальної забудови (в селах Довжок, Жовтневе та в селищі Першотравневому), курсивом (малі літери) – пропоновані (але не реалізовані) назви об'єктів. Статті, назви яких на початку відзначено зірочкою (наприклад – *КНЯЗІВ КОРІАТОВИЧІВ ВУЛИЦЯ), присвячено колишнім, сучасним і (можливо) майбутнім топографічним об'єктам Кам'янця-Подільського.

Номери виборчих дільниць вказано за станом на 2002 (коли востаннє проводилися вибори до міської ради за мажоритарними округами, а не за списками політичних партій і блоків, як 2006). 


А КАПЕЛА – хоровий багатоголосий спів без супроводу музичних інструментів. Серед колективів Кам'янця-Подільського притаманний дитячій хоровій капелі «Журавлик». * Різник О. О. А капела // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 1. – К., 2001. – С. 290–291; А капела // Універсальний словник-енциклопедія. – 4-е видання. – 2006. – С. 30.

АБДАНК (АВДАНЕЦЬ) – шляхетський герб, що належав до польської геральдичної системи. Головною складовою герба є червоний щит, на якому зображено геральдичну фігуру за взірцем латинської літери W. У 13 столітті був гербом Авданців, пізніше – понад ста родин. Білокам'яну дошку з гербом Абданк можна побачити на південному фасаді башти Ковпак Старого замку, оскільки реставрацію башти на початку 16 століття виконано коштом кам'янецького біскупа Якуба Бучацького, який належав до герба Абданк. До цього ж герба належав ще один кам'янецький біскуп – Мартин Бялобжеський. * Awdaniec (Abdank) // Encyklopedia Popularna PWN. – Warszawa, 1982. – S. 51; Савчук Ю. К. «Абданк» // Енциклопедія історії України. – Т. 1. – К., 2005. – С. 10; Станіславська Л. Стара фортеця: Путівник. – Кам'янець-Подільський, 2002. – С. 16; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 66.

«АБЕТКА» – виробничо-поліграфічна фірма. Створили 22 жовтня 1997 Дмитро Зволейко (генеральний директор), Віктор Паньков (2001 відділився і створив фірму «Абетка-НОВА») та Ярослав Сисин (директор). Фірма працювала в колишньому будинку побуту (Лесі Українки, 31), сьогодні працює на вулиці Князів Коріатовичів, 9. Тут же розташувалася книгарня «Абетки» – «Книжковий двір». Фірма – учасниця міжнародного фестивалю видавців і розповсюджувачів книги «Світ книги» (Харків, 2001). Серед видань: «Це респектабельне слово – БАНК» Ігоря Данилова (1998), «Бои за Каменец весной 1944 года» Миколи Дембицького (1999), «Нариси про минуле і сьогодення медицини Кам'янця-Подільського та Хмельниччини» Євгена Мазурика (1999), «Кам'янецька ведута» Наталії Урсу (2000), гумористична збірка В'ячеслава Полятинчука «Одкровення від Степана Руданського» (2001), «Афоризми» Володимира Юзюка (2002), «Кам'янець-Подільській музичній школі 100 років» (2003), «Літопис Кам'янець-Подільського індустріального технікуму» (2005), монографія Ольги Пламеницької «Сакральна архітектура Кам'янця на Поділлі» (2005), нарис Алли Лаврової «Життя, віддане «Індустрії» (2006), номери журналу «Краєзнавство». * Книжковий світ «Абетки» // Подолянин. – 2001. – 18 травня. – С. 2; Міркотан Ольга. Книга за один день // Подолянин. – 2002. – 24 травня. – С. 3; Зволейко Дмитро. Горизонти «Абетки»: Конкурси // Кам'янець-Подільський вісник. – 2002. – 24 травня. – С. 3; Греса Надія. ...Тільки дитячі думки берегти: 2 квітня – Міжнародний день дитячої книги // Подолянин. – 2004. – 2 квітня. – С. 6.

«АБЕТКА-НОВА» – виробничо-поліграфічна фірма. 2001 відділилася від «Абетки». Очолює Віктор Георгійович Паньков. Серед видань: історико-популярний нарис «Кам'янець-Подільський» Олександра Завальнюка та Олександра Комарницького (2001), історичний нарис «Українська галицька армія на Поділлі» Олександра Завальнюка та Сергія Олійника (2001), монографія «Історична топографія Кам'янця-Подільського кінця XVII – XVIII ст. (Історіографія. Джерела)» Миколи Петрова (2002), збірник «Українські народні побрехеньки», упорядкований Василем Струманським і Віленом Сіркізюком (2002), науково-документальне видання «Сільськогосподарський факультет Кам'янець-Подільського державного українського університету (1919–1921 рр.)» Олександра Завальнюка та Олександра Комарницького (2004), історичний нарис «Кам'янець-Подільський державний університет» тих же авторів (чотири видання – 2003, 2004, 2005, 2006), монографії Віктора Прокопчука «Під егідою Українського комітету краєзнавства» (2004), «Історичне краєзнавство Правобережної України 30-х років XX – початку XXI століття: від репресій, занепаду – до відродження, розквіту» (2005).

АБОРТ – штучне припинення вагітності. 27 червня 1936 постановою Центрального виконавчого комітету та Ради народних комісарів СРСР у Радянському Союзі заборонили робити аборти. Знову дозволено 23 листопада 1955. * Шульц Г. Аборти // Енциклопедія українознавства. Словникова частина. – Перевидання в Україні. – Т. 1. – Львів, 1993. – С. 11–12; Аборт // Універсальний словник-енциклопедія. – 4-е видання. – 2006. – С. 2–3; Гращенков Н. І. Радість материнства і радість праці: До трьохріччя постанови ЦВК і РНК СРСР про заборону абортів // Червоний кордон. – 1939. – 28 червня. – С. 3; Абортмахершу засуджено: Із зали суду // Прапор Жовтня. – 1947. – 30 січня. – С. 2; Федоришина Світлана. Вирішувати вам...: Проблема // Подолянин. – 2006. – 23 червня. – С. 6; Будай Йосиф. І вийшов сіяч: Реколекційні науки. – 2-е видання. – Львів, 2006. – С. 94–98. – (Розділ VIII. Біла смерть).

«АБРА» – театр-студія сучасного танцю. Засновано 1997 при школі-гімназії № 14. Керівник i хореограф Лілія Володимирівна Пашинська. 24 травня 2002 у МБК відбулося шоу, присвячене 5-рiччю студії. * Шуханова Т. На п'єдесталі – Катя Брушневська // Подолянин. – 2002. – 17 травня. – С. 5; Будзей О. П'ять років, спресованих у три години: Ювілеї // Подолянин. – 2002. – 31 травня. – С. 15; Гайдамашко В. 5 років «Абрi»: політ нормальний // Кам'янець-Подільський вісник. – 2002. – 31 травня. – С. 4; Гайдамашко В. Чемпіонські танці «Абри» // Кам'янець-Подільський вісник. – 2003. – 14 лютого. – С. 3; Шуханова Т. Знай «Абру»!: Конкурси // Подолянин. – 2003. – 14 лютого. – С. 8; Дорога I. Кам'янецькi новини // Подільська TV-iнформ. – 2003. – 27 лютого. – С. 1; П'ять перемог «Абри»: Знай наших! // Подолянин. – 2003. – 28 лютого. – С. 2; «Абра» – чемпіон сучасного танцю: Вітаємо! // Кам'янець-Подільський вісник. – 2003. – 28 лютого. – С. 1; Семенова Н. «Абра» – крила кольору дитячих мрій: Профi // Подолянин. – 2003. – 4 квітня. – С. 4; «Метелики» підкорюють ще й хіп-хоп // Подолянин. – 2004. – 2 квітня. – С. VIII; Шуханова Т. «Метелики» тричі на висоті: Знай наших! // Подолянин. – 2004. – 16 квітня. – С. 2; «Абра» – трьохкратний чемпіон України // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 16 квітня. – С. 1, 2; Добешкетувались до гран-прі! // Подолянин. – 2004. – 30 квітня. – С. VIII; Браво, «Абро»! // Подолянин. – 2004. – 25 червня. – С. 1; «Абра» проти ксенофобії...: Фестивалі // Подолянин. – 2005. – 2 вересня. – С. 2.

*Абрамовича вулиця. Старе місто. → Менделе Мойхер-Сфорім провулок. * К-ПМА. – Ф. Р-335. – Опис 1. – Справа 63. – Аркуш 251.

АБРЕВІАТУРА – складноскорочене слово. Сформувалася низка абревіатур, що відображають реалії Кам'янця-Подільського. Вони (особливо ініціальні) більшою чи меншою мірою зрозумілі кам'янчанам, але за межами міста та району здебільшого стають набором букв. Наприклад: КЕМЗ – Кам'янець-Подільський електромеханічний завод, КПДУ – Кам'янець-Подільський державний університет, ПДАТУ – Подільський державний аграрно-технічний університет, ХВМ – художньо-виробничі майстерні. Зміна реалій призводить до зміни абревіатур (КПДПІ – КПДПУ – КПДУ; КПСГІ – ПДАТА – ПДАТУ; НІАЗ – ДІАЗ). * Клименко Н. Ф. Абревіатура // Українська мова: Енциклопедія. – К., 2000. – С. 7.

АБРИКОСА (АБРИКОС) – рід рослин родини розових, плодове дерево. Характерне для Кам'янеччини. 1966 навіть село Безнісківці перейменували на Абрикосівку. Може проростати з кісточки. У Старому міста проросла з кісточки на карнизі між другим і третім поверхами старого будинку на вулиці Карла Маркса (нині Татарська), 1978 зацвіла, дала плоди. * Абрикос // Біологічний словник. – 2-е видання. – К., 1986. – С. 7–8; Кирилюк І. Сила життя // Прапор Жовтня. – 1979. – 31 березня. – С. 3.

АБРИКОСІВКА – село. Центр сільської ради (підпорядковане село – Корчівка). Раніше Безнісківці (перейменовано 15 серпня 1966 Указом Президії Верховної Ради УРСР). Перша згадка про Безнісківці – 1460 (в королівському дозволі брати десятину на користь біскупів). 1729 на кошти громади збудовано дерев'яну трибанну церкву в ім'я Миколая Чудотворця. 1881 збудовано кам'яну Свято-Миколаївську церкву. Від німецько-фашистських загарбників визволено 31 березня 1944. За даними на 1895: дворів – 283, мешканців – 1127. За даними на 1998: дворів – 278, мешканців – 563. У селі народилися: Євген Семенович Гітіліс (31 грудня 1925 – 14 квітня 1992) – голова Кам'янець-Подільського міськвиконкому (1962–1964), начальник Хмельницького обласного управління побутового обслуговування населення; Леонід Іванович Шабага (2 січня 1934) – директор (1986–1990) Кам'янець-Подільської спецшколи-інтернату для дітей з пониженим зором. * Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. – Выпуск IV. – С. 120–124; Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 146–148; Кухта М. Він був на Кубі // Прапор Жовтня. – 1967. – 22 листопада. – С. 3; Гарнага І. Звідки пішла назва. Абрикосівка. Адамівка. Баговиця // Прапор Жовтня. – 1971. – 31 липня. – С. 4; Рідна Абрикосівка // Сім днів. – 2006. – 11 травня. – С. 7.

АБРИКОСIВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА (ДО 1966 – БЕЗНІСКОВЕЦЬКА). Входить два села – Абрикосівка та Корчівка. Площа 2002 га. Відновлено 23 грудня 1994. За підсумками Всеукраїнського перепису населення (за станом на 5 грудня 2001): постійного населення – 593 (чоловіків – 237, жінок – 356). Голова Микола Васильович Усік. * Абрикосівська сільська рада // Томчишина Н. І., Коваленко С. Л. Кам'янець-Подільський район (1923–1998 рр.): Інформаційний довідник. – Кам'янець-Подільський, 1998. – С. 31; Голови та депутати селищної і сільських рад району V скликання, обрані на виборах 26 березня 2006 року // Край Кам'янецький. – 2006. – 20 квітня. – С. 2.

АБРИКОСІВСЬКА ШКОЛА (ДО 1966 – БЕЗНІСКОВЕЦЬКА). 1894 у Безнісківцях відкрито церковнопарафіяльну школу. Після проходу радянської влади її перетворили на трудову початкову. 1932 Безнісковецька школа стала семирічною. Першим її директором був Антон Васильович Білоус, перший випуск сьомого класу відбувся 1935. Після війни від свічки, залишеної непогашеною, згоріло приміщення школи. Тільки 1963 вдалося збудувати нове приміщення, в якому школа розташовується донині. Це будівництво лягло на плечі Юхима Тимофійовича Марценюка, який працював директором школи понад чверть віку (1957–1984). У школі сформувався чудовий ансамбль учителів. Серед них Галина Василівна Марценюк, Галина Потапівна Білик, Дмитро Дмитрович Росола, Ірина Ксенофонтівна Казмірчук, Олександр Пилипович Луговий, Ольга Андріївна Григоришина, Євгена Степанівна Логіна, Ганна Дмитрівна Котовець, Михайло Тимофійович Кухта, Софія Мефодіївна Кухта. 1984 Абрикосівську восьмирічну школу перетворили на початкову. Завідувачем школи та її єдиним учителем зосталася Євгена Степанівна Логіна. 1990 на неодноразові прохання батьків у селі знову відкрили неповну середню школу. До 1998 її очолювала Марія Іванівна Мельник, яка наново сформувала вчительський колектив. Від 1998 директором школи працює Валентин Іванович Єфремов. Сьогодні це загальноосвітня школа I–II ступенів. 1963 у школі навчалося 180 учнів, 2004 – всього 48: в I–IV класах – 15 (в першому – 1, в другому – жодного), в V–IX класах – 33 (в дев'ятому – 5). 2004 в школі працювало 12 учителів, кухар, 3 технічні працівники. Серед випускників школи три кандидати наук: Володимир Броніславович Дроздовський (кандидат фізико-математичних наук, доцент кафедри фізики Хмельницького національного університету), Станіслав Йосипович Мендерецький (живе в Білорусі, вже на пенсії, займається проблемами екології), Микола Васильович Місюк (кандидат економічних наук, працює в ПДАТУ). Старшим викладачем кафедри машин і апаратів у Хмельницькому національному університеті працює Анатолій Михайлович Залізецький. 6 листопада 2004 в Абрикосівському будинку культури урочисто відзначено 110-річчя школи. * Будзей О. Злетілися до рідного гнізда: Освіта // Подолянин. – 2004. – 12 листопада. – С. 5; Стояновський С. В Абрикосівці – ювілей // Сім днів. – 2004. – 12 листопада. – С. 3; Рідна Абрикосівка // Сім днів. – 2006. – 11 травня. – С. 7.

«АБРИС» – видавництво гуманітарної літератури. Засновано 1991 в Києві групою українських учених, видавців, журналістів. Серед перших видань – репринтне відтворення книги Івана Огієнка (ректора університету в Кам'янці-Подільському в 1918–1920) «Українська культура» (з видання 1918). 2004 у науково-популярній серії «Малі історичні міста України» побачила світ книга Ольги Пламеницької «Кам'янець-Подільський». * Сьомочкіна-Рижко О. М. «Абрис» // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 1. – К., 2001. – С. 40.

АБХАЗІЯ – автономна республіка в Грузії, на узбережжі Чорного моря та південних схилах Великого Кавказу. Столиця Сухумі. Від 1955 в Абхазії живе художник Микола Олексійович Писарчук (1923) – уродженець Кам'янця-Подільського. * Каталог выставки картин художника Писарчука Николая Алексеевича. – Сухуми, 1986. – 22 с.; Попсуй Ю. Безславний кінець «Едельвейса» // Прапор Жовтня. – 1975. – 18 лютого. – С. 4; Бобров В. В дорозі: У нас в гостях // Прапор Жовтня. – 1975. – 26 вересня. – С. 4; Повернення: Зустрічі для вас / Діалог вела і записала Г. Вірич // Прапор Жовтня. – 1981. – 4 липня. – С. 4.

«АВАЛЬ» – акціонерний поштово-пенсійний банк. Створено в березні 1992 в Києві. Є філія в Кам'янці-Подільському (Францисканська, 10) – відкрито в грудні 1995. Керівники філії: 1995–2001 – Леоніда Броніславівна Галактіонова; Ігор Васильович Пулавський (народився 21 липня 1962). * Шпиг Ф. І. «Аваль» // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 1. – К., 2001. – С. 46; Ключі від банку, де гроші лежать: Добра новина // Подолянин. – 2002. – 12 грудня. – С. 1; Наш календар: Хто і коли народився // Край Кам'янецький. – 2002. – 5 липня. – С. 4; По «Авалю» і банкомат: Презентації // Подолянин. – 2002. – 6 вересня. – С. 1; Резнікова Вікторія. Банківські віражі Галактіонової: Ювілеї // Подолянин. – 2005. – 23 вересня. – С. 3; Грошей в «Авалі» стало ще більше: Справи банківські // Подолянин. – 2006. – 13 січня. – С. 1, 2.

«АВАНГАРД» – добровільне спортивне товариство (ДСТ) профспілок УРСР. Об'єднує працівників промисловості й будівництва. В Україні створено 1957. У травні 1979 центральна рада ДСТ провела в Кам'янці-Подільському республіканський семінар методистів виробничої гімнастики машинобудівних і електротехнічних підприємств. У роботі семінару також узяла участь делегація з Білорусії. * «Авангард» // Український Радянський Енциклопедичний Словник. – Т. 1. – К., 1966. – С. 12; «Авангард» // Українська Радянська Енциклопедія. – 2-е видання. – Т. 1. – К., 1977. – С. 17; Гаврилюк Г. Республіканський семінар: Спорт // Прапор Жовтня. – 1979. – 25 травня. – С. 4; Чухліна Г. Авангардівці // Прапор Жовтня. – 1984. – 11 серпня. – С. 3.

АВІАЦІЇ ВСЕСОЮЗНИЙ ДЕНЬ. Встановлено 1933. * День сталінської авіації // Прапор Жовтня. – 1946. – 18 серпня. – С. 1; План проведення святкування Дня авіації 3 серпня // Прапор Жовтня. – 1947. – 31 липня. – С. 1; Всесоюзний день авіації // Прапор Жовтня. – 1947. – 3 серпня. – С. 1.

«АВІС» – закрите акціонерне товариство (ЗАТ). Первісно птахофабрика, створена 20 липня 1976 на базі птахоферми колгоспу імені Котовського села Гуменці (відповідно до ухвали міжколгоспної ради Кам'янець-Подільського райвиконкому, наказу Хмельницького обласного управління птахівництва). Перший директор (1976–1986) Володимир Тимофійович Дідук. 1980 на базі фабрики створено птахорадгосп «Гуменецький», 1994 його перетворено на ЗАТ «Авіс» (голова правління Анатолій Прокопович Ткач). Від 2005 ЗАТ очолює Галина Дмитрівна Чорноус. 7–9 серпня 2001 в агрофірмі «Авіс» відбулася всеукраїнська рада виробничо-наукового об'єднання «Укрптахформ» за участю державного секретаря Міністерства аграрної політики Сергія Рижука. * Кадрова хроніка // Прапор Жовтня. – 1988. – 2 липня. – С. 2–3; Птахорадгосп «Гуменецький»: кроки до ринку / Інтерв'ю взяв Б. Урода // Прапор Жовтня. – 1990. – 18 грудня. – С. 2; Ферма – фабрика – радгосп – ЗАТ // Кам'янець у липні. – 2001. – С. 17; Гординчук М. Де живе птах щастя // Кам'янець-Подільський вісник. – 2001. – 10 серпня. – С. 1–2; Бельзецький Дмитро. «Авіс» – флагман українського птахівництва // Фортеця. – 2001. – 16 серпня. – С. 1; Сокальський Сергій. Побували в «Авісі» і не захворіли: Актуально // Подолянин. – 2005. – 23 грудня. – С. 4; Край Кам'янецький: Документально-публіцистичне видання. – Кам'янець-Подільський, 2006. – С. 102; Яцемірська Наталія. Спочатку в Гуменцях була курка... // Подолянин. – 2006. – 14 липня. – С. 4; Дубик Галина. Курчат рахують восени // Сім днів. – 2006. – 20 липня. – С. 8.

«АВІЦЕНА-ТРАНЗИТ» – туристична фірма. Директор Богдан Кравчук. * Гайдамашко Вікторія. «Авіцені-транзит» – золота зірка «за якість»: Нагороди // Кам'янець-Подільський вісник. – 2003. – 5 вересня. – С. 4.

АВРИНІЯ СКЕЛЬНА (Aurinia saxatilis). Належить до родини хрестоцвітих. Батьківщиною авринії є Середземномор'я. Навесні в Кам'янці-Подільському скелі каньйону та древні стіни вкриваються жовтим цвітом авринії. * Біорізноманіття Кам'янця-Подільського. – Львів, 2004. – С. 93. – № 217.8; Кам'янець на Поділлі: Туристичний путівник. – Кам'янець-Подільський: Оіюм, 2006. – С. 4, 15.

АВСТРІЙЦІ В КАМ'ЯНЦІ-ПОДІЛЬСЬКОМУ. Під час Першої світової війни австро-угорська армія 4 серпня 1914 захопила Кам'янець-Подільський, але вже 6 серпня покинула місто та повернула взяту контрибуцію. * Данілов Ігор. Це респектабельне слово – банк. – Кам'янець-Подільський, 1998. – С. 41–42.

Автоагрегатний завод. Виник 25 грудня 1932 як міжрайонні механічні майстерні. 1959 на їх базі створено завод автозапчастин. 1968 перепрофілювали в автоагрегатний завод. 1976 увійшов до виробничого об'єднання «АвтоКрАЗ». Нині ВАТ «Кам'янець-Подільськагрегат». Директори: 1962–1975 – Ігор Мартіанович Бєлінський, 1975–1980 – Йосип Францович Добровольський, від 22 червня 1980 – Анатолій Степанович Карпов. * Нова продукція // Прапор Жовтня. – 1968. – 27 лютого. – С. 2; Початок оновлення: Наші інтерв'ю // Прапор Жовтня. – 1974. – 4 червня. – С. 3; Автоагрегатний завод: Будівельна карта міста // Прапор Жовтня. – 1977. – 12 лютого. – С. 2; Сідаш Микола. Завод справляє ювілей // Кам'янець-Подільський вісник. – 1992. – 30 грудня. – С. 1; Єрменчук В. Усе починалося з майстерень...: Непомітні ювілеї // Подолянин. – 1992. – 31 грудня. – С. 2.

АВТОБУСИ МІЖМІСЬКІ. 1940 автопарк міста мав 10 автобусів, 2 з яких обслуговували маршрут Кам'янець-Подільський – Проскурів. * Стадник С., Гарнага І. Шляхом боротьби і звершень // Прапор Жовтня. – 1987. – 25 грудня. – С. 2.

АВТОБУСИ МІСЬКІ. Перший автобус на внутрішньому маршруті № 1 «Вокзал – Старе місто» з'явився 1935. Після війни автобуси стали регулярно курсувати 23 лютого 1950. Перший маршрут зв'язав Підзамче й вокзал. На головних автобусних маршрутах міста «Вокзал – Спиртзавод», «Суворова – Франка», «Суворова – Цукрозавод» 3 серпня 1962 уперше з'явилися автобуси без кондуктора. 1978 відкрито автобусний маршрут № 5 «Швейна фабрика – житловий мікрорайон Жовтневий». Кількість маршрутів досягла 12, їх загальна довжина – 150 км. 11 березня 1987 два перших багатомісних «Ікаруси-280» (4-дверних, на 37 сидячих і 109 стоячих місць) з'явилися у Кам'янці-Подільському на автобусному маршруті 5-А. У квітні 2006 АТП-16808 одержав 10 нових автобусів ПАЗ-4234 поліпшеного комфорту. У місті вони вийшли на маршрути № 3А «Ринок – селище Першотравневе», № 4 «Пологовий будинок – селище Першотравневе», № 5 «Мікрорайон Жовтневий – Старе місто», № 8 «Автоагрегатний завод – Підзамче», № 16 «Ринок – Голосків», № 17 «Ринок – Гуменці». * Іваницький В. Налагодити автобусний рух: Нам пишуть // Прапор Жовтня. – 1951. – 6 січня. – С. 2; «Налагодити автобусний рух»: Слідами виступів «Прапора Жовтня» // Прапор Жовтня. – 1951. – 9 лютого. – С. 2; Альперін Ю. Без кондуктора...: Репортаж з першого рейсу // Прапор Жовтня. – 1962. – 7 серпня. – С. 4; Васюк М. Жовтневий став ближчим // Прапор Жовтня. – 1978. – 3 червня. – С. 3; До відома пасажирів! // Прапор Жовтня. – 1980. – 14 травня. – С. 4; Стадник С., Гарнага І. Шляхом боротьби і звершень // Прапор Жовтня. – 1987. – 25 грудня. – С. 2; Добровольський В. Пасажирський транспорт і ми // Прапор Жовтня. – 1988. – 8 березня. – С. 2; Гординчук Микола. Щасливих доріг, нові маршрутки! // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 5 травня. – С. 1, 2; Довгань Альона. Нові автобуси, старі ціни! // Фортеця. – 2006. – 18 травня. – С. 9; На шукай свій автобус – знай, де він є! / Підготувала Альона Довгань // Фортеця. – 2006. – 15 червня. – С. 9.

АВТОБУСИ ПРИМІСЬКІ. У жовтні 1971 відкрито автобусний маршрут Кам'янець-Подільський – Нефедівці. 1978 було 45 маршрутів. * Новий автобусний маршрут // Прапор Жовтня. – 1971. – 8 жовтня. – С. 1; Голубович В. Ще два маршрути // Прапор Жовтня. – 1978. – 29 липня. – С. 4.

Автобусно-таксомоторний парк (АТМП). У вересні 1964 (після поповнення 8 автобусами ЛАЗ-995): 98 автобусів, 31 таксомотор, 35 вантажних таксі. У перші п'ять місяців 1965 отримав 3 легкові автомашини та 6 автобусів. До кінця року мав отримати ще 20 автобусів і 10 таксі. Нині АТП-16808. * Буніч Г. Автобусний парк зростає // Прапор Жовтня. – 1964. – 9 вересня. – С. 2; Костовський О. Ще одна автобусна лінія // Прапор Жовтня. – 1964. – 27 листопада. – С. 3; Фрімер Б. Збільшується автобусний парк // Прапор Жовтня. – 1965. – 25 червня. – С. 2; Ковальов О. Щоб люди дякували // Прапор Жовтня. – 1965. – 30 червня. – С. 4.

АВТОВОКЗАЛ (АВТОСТАНЦІЯ). Новий план. Сучасна адреса – Князів Коріатовичів, 19. Згідно із соціалістичними зобов'язаннями, мав стати до ладу 1967. Розпочав роботу влітку 1968. Сучасна споруда зі скла та бетону. * Автобуси – за новим графіком: Наші інтерв'ю // Прапор Жовтня. – 1965. – 29 травня. – С. 4; Альперін Ю. Людина іде містом // Прапор Жовтня. – 1967. – 1 січня. – С. 2; Соціалістичні зобов'язання // Прапор Жовтня. – 1967. – 18 січня. – С. 2; Туровський А. Коли відкриється автовокзал?: Увага! Пусковий об'єкт // Прапор Жовтня. – 1967. – 21 жовтня. – С. 2; Пасажири, автобуси, обслуговування // Прапор Жовтня. – 1968. – 27 січня. – С. 4; На фото: автовокзал, який нещодавно відкрив двері для пасажирів // Прапор Жовтня. – 1968. – 13 липня. – С. 2; Шуханова Тетяна. Автостанція: від туалету і до Бресту... // Подолянин. – 2001. – 3 серпня. – С. 3.

«Автозапчастина» – завод. Створено 1958 на базі міжрайонної майстерні капітального ремонту автомашин і тракторів. * Кам'янець-Подільський: Путівник. – Львів, 1965. – С. 21–22.

АВТОМАГІСТРАЛЬ – автомобільний шлях для високоінтенсивного та швидкісного руху автомобільного транспорту. Інші назви: магістральна автомобільна дорога, автострада. В Україні є 27 автомагістралей (від М-01 до М-27). Серед них М-20 (Житомир – Чернівці – Тереблече) проходить через Кам'янець-Подільський (Хмельницьке шосе та проспект Грушевського, міст «Стрімка лань»), села Кам'янець-Подільського району – Смотрич, Колибаївку, Гаврилівці, Жванець. * Савенко В. Я., Петрович В. В. Автомагістраль // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 1. – К., 2001. – С. 99–100.

АВТОМАТИЗОВАНА ПРОХІДНА – автоматизована установка контролю перепусток і збирання табельної інформації. Запроваджено навесні 1981 на Кам'янець-Подільському електромеханічному заводі. Установка зчитує інформацію з індивідуальних перепусток і заносить необхідні дані на перфострічку (табельний номер, час входу чи виходу). * Михайлюк В. Автоматизована прохідна: Промислова хроніка // Прапор Жовтня. – 1981. – 1 вересня. – С. 2.

АВТОМАТИЧНА ТЕЛЕФОННА СТАНЦІЯ. → АТС.

«АВТОМОТОЛЮБИТЕЛЬ УРСР» – товариство. Створено 1973 відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР. У вересні 1973 Кам'янець-Подільський міськвиконком затвердив організаційний комітет для створення міського відділення товариства. * «Автомотолюбитель УРСР»: Офіційний відділ // Прапор Жовтня. – 1973. – 14 вересня. – С. 4; Захаров О., голова міської ради товариства автомотолюбителів. Товариство «Автомотолюбитель»: Запитуй – відповідаємо // Прапор Жовтня. – 1974. – 8 червня. – С. 4.

АВТОРАЛІ – спортивні перегони на автомобілях. Етап чемпіонату України з авторалі вперше проведено в Кам'янці-Подільському 25–26 вересня 1999. Традиційно в місті проводився третій етап чемпіонату України; 15–16 квітня 2006 вперше проведено перший етап. * Міркотан Ольга. Завтра – авторалі!: Подія дня // Подолянин. – 1999. – 24 вересня. – С. 1; Міркотан Ольга. Вдаримо автопробігом... // Подолянин-ревю. Кам'янець і кам'янчани. – 1999. – № 1 (вересень). – С. 28; Гайдамашко Вікторія. Стартував чемпіонат з авторалі: На крутих віражах // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 22 квітня. – С. 2.

АВТОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД. Директори: від 1993 – Віль Іванович Козак. * Козак В. Авторемонтний пропонує... // Край Кам'янецький. – 1993. – 18 серпня. – С. 2; Бронін У. Друге дихання заводу: Людина та її справа // Край Кам'янецький. – 1993. – 1 грудня. – С. 2.

АВТОРОДЕО. Відбулося 24 вересня 1980 на міському стадіоні з участю каскадерів артистичного об'єднання Словконцерт «Братислава». 1989 на мотобольному стадіоні виступала група «Барандера» Празької студії «Барандов». * Ладвіщенко Л. Автородео: Наші гості // Прапор Жовтня. – 1980. – 20 вересня. – С. 4; Туровський А. Літаючі авто: Суботній репортаж // Прапор Жовтня. – 1980. – 27 вересня. – С. 4; Івасюк Є., Свідер І. «Барандера» – це автородео: Фотофакт // Прапор Жовтня. – 1989. – 20 травня. – С. 2.

АГІТБРИГАДА (АГІТАЦІЙНО-ХУДОЖНЯ БРИГАДА) – невеликий професійний або самодіяльний художній колектив, який використовувався у політичній агітації та пропаганді за радянської доби. Створювалася при культурно-просвітніх і навчальних закладах, на заводах, фабриках, у сільськогосподарських підприємствах. Найвідоміші в Кам'янці-Подільському агітбригади – «Ударник» (завод «Електроприлад»), «Побідит» (індустріальний технікум). * Калашников В. Ф. Агітбригада // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 1. – К., 2001. – С. 145; Пономарчук Н. ...І єднання мистецьке // Прапор Жовтня. – 1979. – 28 березня. – С. 3.

«АГРІКА-2» – дочірнє підприємство. Директор Ігор Віталійович Гай. * Марунчак Микола. «Агріка-2» – реальна поміч селянам: Ексклюзив // Подолянин. – 2000. – 14 квітня. – С. 1.

АГРОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ. * Агрономічний факультет // Кам'янець-Подільський сільськогосподарський інститут. – Хмельницький, 1994. – С. 14–27.

АГРОПРОМТЕХНIКА. Створено постановою ради агрокомбінату «Смотрич» від 8 липня 1988. * Актуальні діалоги // Прапор Жовтня. – 1988. – 14 вересня. – С. 3.

«АДАМ І ЄВА» – дерев'яна скульптура невідомого подільського різьбяра кінця 17 – початку 18 століття. Зберігається в Кам'янець-Подільському історичному музеї-заповіднику. * Афанасьєва З. Невмируще джерело: З редакційної пошти // Прапор Жовтня. – 1982. – 28 вересня. – С. 4; Будзей О. Вулицями Кам'янця-Подільського. – Львів, 2005. – С. 45 (рис. 37).

АДАМІВКА – село. Входить (разом із селами Добровілля, Кізя) до Приворотської сільської ради. Його північним сусідом є Кізя. Село виникло в середині 19 століття на ґрунтах села Чорнокозинці. За даними Євтима Сіцінського (1895), у селі було 50 дворів, 289 мешканців. Адамівка належала до Шустовецької парафії. За даними на 1998: дворів – 64, мешканців – 113. * Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 399; Гарнага І. Звідки пішла назва. Абрикосівка. Адамівка. Баговиця // Прапор Жовтня. – 1971. – 31 липня. – С. 4; Мазур А. Ідемо до клубу // Прапор Жовтня. – 1976. – 24 березня. – С. 3.

«АДАМС» – відкрите акціонерне товариство (ВАТ). До 10 вересня 1994 – консервний завод. Голова правління, а від 31 жовтня 1996 президент – Адам Михайлович Яхієв (народився 17 травня 1954). Виробничі підрозділи «Великослобідський», «Баговецький», «Тарасівський», «Лісковецький», «Колибаївський». Головний агроном Анатолій Ілаш. * Суделя Н. І. «Адамс» // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 1. – К., 2001. – С. 177; Інформація про фінансово-господарську діяльність // Край Кам'янецький. – 2002. – 31 травня. – С. 4; Бабляк Віталій. Адам: Ювілеї // Подолянин. – 2004. – 14 травня. – С. 3; Ілаш Анатолій. Розбудили поле літаки: На весняних гонах // Край Кам'янецький. – 2005. – 31 березня. – С. 1; Поліщук Петро. Щедрі сходи «Адамса»: Лідери // Кам'янець-Подільський вісник. – 2005. – 10 червня. – С. 1, 3; Сокальський Сергій, Шуханова Тетяна. «Адамс» аграрний // Подолянин. – 2005. – 18 листопада. – С. 3; Край Кам'янецький: Документально-публіцистичне видання. – Кам'янець-Подільський, 2006. – С. 106–107; Слободянюк П. Я. Місцеве самоврядування Хмельниччини. – Хмельницький, 2004. – С. 227; Бабляк Виталий, Девина Татьяна. 20 лет у штурвала: Крізь роки // Подолянин. – 2006. – 15 вересня. – С. 1, 3; На хвилі реформ // Край Кам'янецький. – 2006. – 14 вересня. – С. 1; На «Адамсі» – ювілей: Репортаж // Край Кам'янецький. – 2006. – 21 вересня. – С. 1; Гординчук Микола, Поліщук Петро. Президент великої справи: Ювілеї // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 22 вересня. – С. 1, 3.

АДВЕНТИЗМ – течія пізнього протестантизму, яка виникла в 1830-х в США. 1987 зареєстровано громаду адвентистів сьомого дня, створену в Кам'янці-Подільському. Пастор Валерій Чикивчук. * Яроцький П. Л. Адвентизм // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 1. – К., 2001. – С. 182; Яроцький П. Л. Адвентизм в Україні // Енциклопедія історії України. – Т. 1. – К., 2005. – С. 35; Грицюк А. Адвентисти: На атеїстичні теми // Прапор Жовтня. – 1985. – 25 вересня. – С. 3; Ковальчук Наталя. Адвентисти сьомого дня: субота – це пам'ять про Творця // Подолянин. – 1994. – 4 серпня. – С. 3; Опря І. А. Православна церква і протестантські течії на Правобережній Україні на початку XX ст. // Матеріали X Подільської історико-краєзнавчої конференції. – Кам'янець-Подільський, 2000. – С. 188–189.

АДМІРАЛ – військове звання вищого командного складу військово-морського флоту (ВМФ). Введено в 12 столітті у Венеції та Генуї, згодом запроваджено у флотах інших країн. У Росії адміральські чини встановив Петро І. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 7 травня 1940 у ВМФ СРСР встановлено звання: контр-адмірал, віце-адмірал, адмірал, адмірал флоту. 3 березня 1955 замість звання адмірал флоту введено звання Адмірал флоту Радянського Союзу (найвище звання у ВМФ, відповідає військовому званню Маршал Радянського Союзу). 28 квітня 1962 додатково введено звання адмірал флоту. Уродженець Кам'янця-Подільського Сергій Георгійович Горшков (1910–1988) у вересні 1941 став контр-адміралом, 1962 – адміралом флоту, 28 жовтня 1967 – Адміралом Флоту Радянського Союзу. * Большая Советская энциклопедия. – 3-е издание. – CD; Сергій Георгійович Горшков // Завальнюк О. М., Комарніцький О. Б. Минуле і сучасне Кам'янця-Подільського. – Кам'янець-Подільський, 2003. – С. 174–179.

АДМІРАЛ (Vanessa atalanta) – метелик родини німфалід. Крила в розмаху до 6 см. Поширений майже скрізь у Європі та в помірних широтах Азії. Характерний і для Кам'янець-Подільського району. Був у колекції Людвіка Лясоти (спіймано 4 серпня 1969 в Кам'янці-Подільському). * Адмирал // Биологический энциклопедический словарь. – М., 1989. – С. 12; Біорізноманіття Кам'янця-Подільського. – Львів, 2004. – С. 149; Край Кам'янецький: Документально-публіцистичне видання. – Кам'янець-Подільський, 2006. – С. 19 (малюнок 7).

АД'ЮНКТУРА – одна з основних форм підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів у вищих військових навчальних закладах і науково-дослідних установах Міністерства оборони України або інших військових формувань. Ад'юнктура – аналог аспірантурі в цивільних вищих навчальних закладах. У Кам'янці-Подільському ад'юнктуру створено у Військово-інженерному інституті ПДАТА (нині ПДАТУ) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 січня 1998, наказів міністра оборони України від 12 травня 1998 і міністра України з надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 8 травня 1998. Визначено план прийому – 10 чоловік: по 5 для інженерних військ Збройних Сил України та для Міністерства України з надзвичайних ситуацій. Перший набір проведено 1999 – 6 чоловік. * Пилявець Р. І. Ад'юнктура // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 1. – К., 2001. – С. 199; Колос Р. Л. З досвіду організації науково-дослідної роботи у Військово-інженерному інституті Подільської державної аграрно-технічної академії (1991–2000 рр.) // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету. – Історичні науки. – Т. 13. – Кам'янець-Подільський, 2004. – С. 234–240.

«АЕЛІТА» – сорт гречки. Вивела Олена Алексєєва. * Слободян М. Живий струмінь: Делегати партійних з'їздів // Прапор Жовтня. – 1976. – 21 січня. – С. 3.

*АЕРОДРОМНА ВУЛИЦЯ. Село Кам'янка. Відходить на північ від вулиці Леніна. Веде до аеропорту в селі Кам'янка, який нині не працює.

Аеропорт. Кам'янка. Започатковано 1953, коли 98-й авіазагін цивільного повітряного флоту, який базувався в Чернівцях, щоб розширити зону обслуговування, запровадив рейс Чернівці – Кам'янець-Подільський (згодом – із проміжною посадкою в Хотині). Обслуговував рейс літак ПО-2, в який пасажири залазили через крило. Потім з'явився ЯК-12, розрахований уже на чотири пасажири, котрі теж потрапляли в літак через крило. На зміну ПО-2 і ЯК-12 прийшов 12-місний АН-2, який надовго став основним на повітряних трасах, що зв'язали Кам'янець із багатьма містами України. 15 травня 1962 серед літаків, що обслуговували кам'янчан, з'явився 12-місний чеський Л-200 «Морава», який доставляв пасажирів в Одесу, Сімферополь, Херсон. Правда, коли закуплені Л-200 вичерпали свій ресурс, новими їх не замінили, тож «Морава» поступово зникла з кам'янецьких повітряних трас. 15 травня 1964 відкрився регулярний рух комфортабельних літаків за маршрутом Кам'янець-Подільський – Київ. 15 травня 1969 число рейсів на Київ зросло до шести. Зокрема, з'явився рейс на 24-місному ЛІ-2. Правда, як і «Морава», ЛІ-2 незабаром теж зійшов з арени. Політ до Києва тривав дві години і коштував 10, а після подорожчання 13 рублів. Витративши 2 рублі, за 25 хвилин можна було добратися у Чернівці (1970 на Чернівці було аж 9 рейсів). Вдвічі більше часу й грошей «з'їдав» політ у Вінницю. А ще з Кам'янця-Подільського у різний час були прямі рейси у Львів, Рівне, Житомир, Івано-Франківськ, Тернопіль, Кіровоград, Луцьк, Миколаїв, Кишинів, Бєльці та деякі інші міста, у ближні Хмельницький, Нову Ушицю, Чемерівці. Кам'янець-Подільський аеропорт забезпечував і вантажні перевезення. Тут приймали вантажі для електромеханічного, приладобудівного, кабельного заводів та інших підприємств міста. Продукцію кам'янецьких фабрик і заводів одержували повітряним шляхом Алма-Ата, Ташкент, Ленінград, Таллін, Хабаровськ, Іркутськ, Кутаїсі, Ростов-на-Дону та багато інших міст. Забезпечував аеропорт і санітарні рейси – доставляв хворих у Хмельницький, Київ. Кам'янець-Подільський аеропорт приймав і відправляв вертольоти – МІ-2, МІ-4, МІ-8. 1967 було збудовано аеровокзал зі скла, з'єднаного при допомозі легкого металевого каркасу. 1968 він прийняв перших пасажирів. Першим начальником Кам'янець-Подільського аеропорту був Степан Павлович Горошко, першим радистом – Микола Пилипович Гаврилюк. 25 років (від 1960) аеропорт очолював Михайло Семенович Епштейн. Його змінив Михайло Юхимович Міхеєнко. Останнім начальником аеропорту був Володимир Михайлович Кундис (1955–2006), який згодом став священиком. 1995 було закрито диспетчерську службу – і аеропорт практично припинив існування. Правда, тут досі працюють метеослужба, приводна радіостанція. * Епштейн М. Літаками з Кам'янця-Подільського // Прапор Жовтня. – 1962. – 14 липня. – С. 4; Епштейн М. Запрошуємо в політ // Прапор Жовтня. – 1964. – 26 травня. – С. 4; До Ваших послуг – літаки: Наші інтерв'ю // Прапор Жовтня. – 1965. – 18 серпня. – С. 4; Альперін Ю. Людина іде містом // Прапор Жовтня. – 1967. – 1 січня. – С. 2; Соціалістичні зобов'язання // Прапор Жовтня. – 1967. – 18 січня. – С. 2; Теслик А. Повітряні ворота міста: Репортаж // Прапор Жовтня. – 1967. – 19 серпня. – С. 2; П'ятирічний план – достроково!: Із зборів партійно-господарського активу міста // Прапор Жовтня. – 1967. – 20 грудня. – С. 2; Смолінський Б. Огляд на марші // Прапор Жовтня. – 1968. – 13 липня. – С. 2; Епштейн М. Економте час // Прапор Жовтня. – 1972. – 10 жовтня. – С. 3; Смотрицький В. Повітряні ворота міста: Сьогодні – 50 років цивільної авіації СРСР // Прапор Жовтня. – 1973. – 9 лютого. – С. 1; Сенченко А. Аеропорт приймає... // Прапор Жовтня. – 1976. – 16 липня. – С. 2; Епштейн М. В усі кінці країни // Прапор Жовтня. – 1979. – 10 лютого. – С. 1; Окриленість: Наша вітальна листівка // Прапор Жовтня. – 1980. – 17 травня. – С. 3; Розклад руху літаків із Кам'янець-Подільського аеропорту на весняно-літній період 1988 року // Прапор Жовтня. – 1988. – 29 квітня. – С. 4; Васюк М. А літаком – швидше...: Суботнє інтерв'ю // Прапор Жовтня. – 1988. – 13 серпня. – С. 2–3; Хочемо знати про аеропорт: Дзвінок до редакції // Прапор Жовтня. – 1990. – 31 серпня. – С. 4; Єрменчук Віктор. А літаки стоять на приколі... // Подолянин. – 1993. – 24 лютого. – С. 1; Начальник аеропорту В. М. Кундис: «Аеропорт ще пригодиться кам'янчанам» // Край Кам'янецький. – 1993. – 17 липня. – С. 1; Хто поверне Кам'янцю крила? // Подолянин. – 1995. – 2 вересня. – С. 1; Добровольський Василь. «І сниться нам не рокіт космодрому...» // Край Кам'янецький. – 2005. – 31 березня. – С. 1, 2; Будзей Олег. Літаки над Кам'янцем: 12 квітня – Всесвітній день авіації та космонавтики // Подолянин. – 2006. – 7 квітня. – С. 3.

«А&B ЗВУК» – крамниця електроніки та побутової техніки. Новий план. Первісна адреса – Соборна, 27. Відкрито влітку 2003. 6–13 липня 2003 проведено рекламну акцію у зв'язку з відкриттям. Нова адреса – Соборна, 5. Щороку на день народження проводить акції. 8 липня 2006 крамниця втретє відсвяткувала день народження: зокрема, вдруге було проведено змагання за кубок «A&B Grafitti Art». * Супертиждень від супермагазину // Подолянин. – 2003. – 4 липня. – С. 1; Яцемірська Наталія. «A&B звук»: на перше – мундіаль, на друге – графіті: Акції // Подолянин. – 2006. – 14 липня. – С. 1–2.

АЙКІДО – бойове мистецтво, яке заснував на початку 20 століття в Японії О'Сенсей Моріхей Уесіба, проголосивши основним його принципом досягнення внутрішньої краси та єдності зі Всесвітом. Змагання з айкідо не проводяться. Перші центри з айкідо в Україні з'явилися 1980, а 1990 засновано Республіканську асоціацію айкідо (згодом – Асоціація айкідо айкікай України). У Кам'янці-Подільському заняття з айкідо проводяться в ДЮСШ № 2. 1994 кам'янецькі тренери з айкідо стали одними із засновників місцевої Асоціації боротьби та східних єдиноборств. 1–10 серпня 2006 в ДЮСШ № 2 проведено семінар Федерації України з бойових мистецтв «Айкі те Гатана Рю» (школа руки та меча). * Волков В. В. Айкідо // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 1. – К., 2001. – С. 235; Борці всіх видів, єднайтеся! // Подолянин. – 1994. – 1 вересня. – С. 1; Жмудовська Ольга. Айкідо: елітарний спорт, філософія, мистецтво... І життя чарівної Лідії Волянської // Подолянин. – 1994. – 3 листопада. – С. 4; Айкідо // Фортеця. – 2006. – 10 серпня. – С. 10.

АЙЛАНТ (Ailanthus) – рід рослин родини симарубових. В Україні один вид – айлант високий, або китайський ясен (Ailanthus altissima) – до 30 м заввишки, з розлогою кроною. У Кам'янці-Подільському росте в колишній садибі Осавулової (Сіцінського, 2), йому понад 100 років. * Біологічний словник. – 2-е видання. – К., 1986. – С. 17; Будзей Олег. Вулицями Кам'янця-Подільського. – Львів, 2005. – С. 241.

АКАДЕМІЯ НАУК ВИЩОЇ ШКОЛИ УКРАЇНИ (АН ВШУ) – громадська наукова організація, що об'єднує науковців і педагогів різного фаху, які працюють у вищих навчальних закладах України. Засновано в листопаді 1992 в Києві. Дійсні члени АН ВШУ з Кам'янця-Подільського: Валентин Андрійович Яблонський (1992), Олена Семенівна Алексєєва (1993), Іон Ізраїлевич Винокур (1997), Полікарп Іванович Свідер (1997). * Стріха М. В. Академія наук вищої школи України // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 1. – К., 2001. – С. 248–249; Мельник В. «Кузня» академіків? // Край Кам'янецький. – 1994. – 1 січня. – С. 2; Матусяк Т. Полку академіків прибуло // Кам'янець-Подільський вісник. – 1997. – 22 листопада. – С. 1.

АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ (АПНУ) – вища галузева наукова установа. Засновано указом Президента України від 4 березня 1992. Установлену таку чисельність членів Академії: 51 дійсний член і 92 члени-кореспонденти (згідно з указом Президента України від 26 березня 2003). Надано можливість стати членами Академії понад установлену чисельність дійсним членам і членам-кореспондентам колишньої Академії педагогічних наук СРСР, які проживають на території України. Серед членів-кореспондентів АПНУ: Ніла Йосипівна Волошина – уродженка села Думанів Кам'янець-Подільського району (2 січня 1940), випускниця Кам'янець-Подільського педагогічного інституту (1966). * Ярмаченко М. Д. Академія педагогічних наук України // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 1. – К., 2001. – С. 287–288; Кремень В. Г. Академія педагогічних наук України // Енциклопедія історії України. – Т. 1. – К., 2005. – С. 53.

АКВАРЕЛЬ – художня техніка, в якій застосовуються (переважно на папері) акварельні фарби. Також – малюнок, виконаний акварельними фарбами. 1912 на низці акварелей Кам'янець-Подільський зафіксував художник М. Тшебінський (його 8 акварелей львівське видавництво «Світ» використало як ілюстративний вступ до книги Олега Будзея «Вулицями Кам'янця-Подільського», виданої 2005). Акварелі Григорія Логвина «Воздвиженська церква на Карвасарах» (1951), Георгія Вербицького «Надвечір'я. Кармалюкова башта» (1963), Дмитра Брика «Дорога під Турецьким бастіоном і Кушнірська башта» (1963) київське видавництво «Мистецтво» відтворило на листівках із комплекту «Кам'янець-Подільський, Пам'ятки старовини в малюнках художників» (1968). 1973 в Ратуші відкрилася виставка акварелей Василя Батюшкова (1894–1981), в червні 1974 – Володимира Голованова (1924–1990), Є. Губарєва, Євгена Карциганова, Сергія Луньова. За листівками та фотографіями кінця 19 – початку 20 століття давній Кам'янець-Подільський відтворює на численних акварелях Леонід Сорокатий (народився 10 травня 1942), частину з них представлено 2006 у вигляді комплекту листівок «Кам'янець-Подільський, Пам'ятки старовини в малюнках художника Леоніда Сорокатого» (видавець – «Художньо-виробничі майстерні»). * Афанасьєв В. А. Акварель // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 1. – К., 2001. – С. 294–295; Акварель // Універсальний словник-енциклопедія. – 4-е видання. – 2006. – С. 30; Козлова Н. Виставка акварелей // Прапор Жовтня. – 1973. – 4 вересня. – С. 4; Вінюкова В. Виставка акварелей // Прапор Жовтня. – 1974. – 29 червня. – С. 4.

АКРОБАТИКА. Чоловіча четвірка з Кам'янець-Подільського педагогічного інституту (Олексій Поліщук, Сергій Охай, Ігор Гринь, Костянтин Захаренко) виборола друге місце на чемпіонаті України в Миколаєві (17–20 травня 1993). 1994 другокурсники факультету фізвиховання Костянтин Захаренко, Сергій Охай, Дмитро Сидоренко, Роман Поліщук завоювали золоті медалі на чемпіонаті України у Вінниці, а на чемпіонаті Європи в Польщі (Зелена Гура, 16–23 травня) посіли четверте місце. * Молодці акробати. Так тримати! // Подолянин. – 1993. – 20 лютого. – С. 1; Підперли чемпіонів світу // Подолянин. – 1993. – 27 травня. – С. 1; Наша четвірка акробатів – четверта в Європі // Подолянин. – 1994. – 28 травня. – С. 1; Маньковський Михайло. В квартеті кращих у Європі // Подолянин. – 1994. – 17 вересня. – С. 1.

«АКСІОМА» – видавництво (свідоцтво від 26 травня 2004). Соборна, 1. Має свою друкарню. Серед видань: навчальний посібник для учнів 6–7 класів «Моє місто – Кам'янець-Подільський» Світлани Галаби (2004), збірник вибраних вокально-хорових творів Бориса Ліпмана «Летять над Поділлям лелеки» (2005), збірка віршів Романа Кіфлюка «Ангел кохання на барикадах совісті» (2005), монографії Віталія Нечитайла «Селянське господарство фермерського типу в Україні: історія і сучасність» (2004), Віталія Лозового «Внутрішня та зовнішня політика Директорії Української Народної Республіки (Кам'янецька доба)» (2005), книга «Біотехнологічний факультет: історія і сьогодення» (2005).

АКТ ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ – політико-правовий документ Верховної ради України, ухвалений 24 серпня 1991, яким засвідчувався новий статус Української держави. Серед 392 народних депутатів України, які проголосували «за», було двоє представників Кам'янеччини – Микола Іванович Любенчук і Сергій Артемович Тимчук. 1 грудня 1991 у Всеукраїнському референдумі кам'янчани підтвердили Акт проголошення незалежності України. У місті з 72819 виборців узяли участь у голосуванні 85,3% (за – 58136, проти – 2872), у районі з 64507 виборців узяли участь у голосуванні 96,3% (за – 60298, проти – 1378). Показники «за» в місті (93,6%) та в районі (97,1%) були вищими, ніж у цілому по Україні (90,32%). * Литвин В. М. Акт проголошення незалежності України // Енциклопедія історії України. – Т. 1. – К., 2005. – С. 57–58; Підсумки Всеукраїнського референдуму і виборів Президента України по місту і району // Кам'янець-Подільський вісник. – 1991. – 4 грудня. – С. 1; Коротка хроніка буремних днів // Кам'янець у серпні. – 2001. – С. 3.

АКТОРИ – ГОСТІ КАМ'ЯНЧАН. 1965 – Борис Сабуров, 1966 – Іван Миколайчук, Анатолій Барчук, січень 1971 – Людмила Алфімова, Ніна Антонова, січень 1979 – Наталія Наум, Костянтин Степанков, квітень 1979 – Ірина Шевчук, лютий 1981 – Сергій Філіпов, Олег Янковський, Олександр Збруєв, Володимир Тотосов. * Єфімов А. 30 років на сцені: Щоденник мистецтв // Прапор Жовтня. – 1965. – 19 червня. – С. 4; Шевчук Е. Студентський клуб // Прапор Жовтня. – 1967. – 20 січня. – С. 4; Демчик С. Звіт кіномитців // Прапор Жовтня. – 1971. – 16 січня. – С. 4; Вікторов К. Здрастуй, кінофестиваль! // Прапор Жовтня. – 1979. – 23 січня. – С. 4; Миколюк М. Зустріч з Іриною Шевчук // Прапор Жовтня. – 1979. – 20 квітня. – С. 4; Гаджула А. Гість хліборобів: Читачі інформують // Прапор Жовтня. – 1979. – 4 травня. – С. 4; Кугай А. Зустріч з мистецтвом // Прапор Жовтня. – 1981. – 14 лютого. – С. 4.

АЛЕБАСТРОВЕ ЗАВОДОУПРАВЛІННЯ. Об'єднує два алебастрові заводи, кремінний і гіпсовий кар'єри, бентонітові штольні, має цех виробництва будівельних матеріалів. * Кам'янець-Подільський: Путівник. – Львів, 1970. – С. 36–37.

АЛЕБАСТРОВИЙ ЗАВОД. * Рін Є. Алебастровий завод відстає // Прапор Жовтня. – 1947. – 2 липня. – С. 2; Диновський М., робітник алебастрового заводу. Владика з алебастрового заводу // Прапор Жовтня. – 1957. – 19 травня. – С. 2.

АЛЕКСАНДРИНСЬКИЙ ТЕАТР у Санкт-Петербурзі. Найстаріший російський драматичний театр, який веде відлік від 1756. 1832 для театру зведено новий будинок і театр стали називати Александринським. Від 1919 – академічний. 1937 надано ім'я Олександра Пушкіна. Нині (від 1991) Російський академічний театр драми імені Олександра Пушкіна. Поворотним днем в акторському житті уродженки Кам'янця-Подільського Марії Гаврилівни Савіної (1854–1915) стало 9 квітня 1874, коли 20-річна провінційна актриса з великим успіхом дебютувала на сцені Александринського театру. Посівши центральне місце в петербурзькій трупі, Савіна 41 сезон провела як прима на сцені цього знаменитого театру.

«АЛЕКС-К°» – приватна аптека. Ісайї Кам'янчанина, 1. Пропонує ліки народної медицини Данила Зубицького. * Телефонний довідник. – Кам'янець-Подільський, 2006. – С. 60.

«АЛЛО, МИ ШУКАЄМО ТАЛАНТИ» – всесоюзний телевізійний конкурс. 1972 лауреатом стала кам'янчанка Тамара Плющ (тоді – студентка Кам'янець-Подільського педагогічного інституту). Спочатку вона виступала в Чернівцях, де змагалися аматори зі Львова, Івано-Франківська, Тернополя, Ужгорода, Чернівців і Кам'янця-Подільського (ефір на Центральному телебаченні – 26 лютого 1972). Там вона завоювала путівку на фінал у Москві (червень 1972). У Чернівцях виступав ще один кам'янчанин – старший майстер дільниці кабельного заводу Віктор Бернар. Його відзначено грамотою Чернівецького міськкому ЛКСМУ. У фіналі Тамара Плющ виконала дві пісні: «Эллады бесстрашная дочь» Вано Мураделі на слова Євгена Долматовського, «Музыка» Мікаела Таривердієва на слова Орлова. * До Москви, у фінал // Прапор Жовтня. – 1972. – 1 березня. – С. 4; У пісню закохана: Наші інтерв'ю // Прапор Жовтня. – 1972. – 4 липня. – С. 4; Кам'янець-Подільський державний університет: минуле і сьогодення. – Кам'янець-Подільський, 2003. – С. 127.

«АЛЬМА-МАТЕР», інформаційний вісник Кам'янець-Подільського коледжу харчової промисловості.

«ALMA MATER ПОДІЛЬСЬКОГО КРАЄЗНАВСТВА» – книга Льва Баженова, яка побачила світ 2005 у видавництві «Оіюм» (Кам'янець-Подільський). Має підзаголовок, який розкриває зміст книги: «Місто Кам'янець-Подільський – осередок історичної регіоналістики XIX – початку XXI століть». * Будзей Олег. Дослідженням – 200 років, Центру – 10: Книгозбірня // Подолянин. – 2005. – 2 грудня. – С. 6.

АЛОЕ – рід багаторічних рослин родини лілійних. В Україні в кімнатній культурі поширене алое деревовидне (столітник), яке вперше зацвітає після 20–25 років. * Сало В. Поговоримо про алое: Служба здоров'я // Прапор Жовтня. – 1981. – 11 грудня. – С. 4; Спектор О. Зацвіло алое // Прапор Жовтня. – 1984. – 16 червня. – С. 4; Ви бачили хоч раз, як цвіте алое? // Подолянин. – 2003. – 28 листопада. – С. 1; Знову цвіте алое: Фотофакт // Подолянин. – 2003. – 5 грудня. – С. 2.

АЛОЇЗІЯ БАТАРЕЯ (СВЯТОГО АЛОЇЗІЯ БАТАРЕЯ) – фортифікаційне укріплення кінця 18 – початку 19 століття на лівій стороні Вірменської вулиці. Народна назва – Фріцовська батарея. На початку 19 століття, коли батарея втратила оборонне значення, з неї зняли гармати, а землю міська влада продала з торгів мешканцям міста. Тепер тут розташувалися два будинки з адресами Вірменсьька, 3 та Вірменська, 5, збудовані в 19 столітті.  Саме цими будинками завершується ліва сторона Вірменської вулиці. А ще наслідком розміщення тут батерея стало те, що ліва сторона Вірменської вулиці помітно вища, ніж права. * Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 237.

«АЛТЕЯ» – приватна аптека. Мікрорайон Жовтневий. Тридцять років Перемоги, 11. Пропонує лікарські засоби, готові ліки, дитяче харчування, гомеопатичні препарати, ліки Зубицького. * Телефонний довідник. – Кам'янець-Подільський, 2006. – С. 60.

«АЛЬБОМ», гурт із Кам'янця-Подільського. Існує з літа 1985. Лідер Олег Ганопольський. 1989 став московським гуртом. Станом на 1993 музиканти записали 5 магнітоальбомів. * Власова В. Здрастуй, плем'я молоде! // Прапор Жовтня. – 1985. – 12 квітня. – С. 4; Жмудовська Ольга. Олег Ганопольський: «В Україні немає шоу-бізнесу» // Подолянин. – 1993. – 5 травня. – С. 3.

«АЛЬМАНАХ КІНОПОДОРОЖЕЙ» («Центрнаукфільм»). У № 119 – фільм про Кам'янець-Подільський (сценарист Н. Небилицька, режисер Е. Езов). Демонструвався 1978 у Кам'янці-Подільському в малому залі кінотеатру «Дружба» (як журнал перед художнім фільмом). * Пономаренко Л. Кам'яний щит Поділля: У кінотеатрах міста // Прапор Жовтня. – 1978. – 11 березня. – С. 4.

«АЛЬФ» – крамниця. Новий план. Князів Коріатовичів, 10. Відкрито 1996. Засновники Андрій Штіфанов і Микола Меркур'єв. Продавець Тетяна Савіцька (тому крамниця має неофіційну назву – «У Тані»). 17 червня 2006 з нагоди 10-річчя в крамниці проведено безпрограшну лотерею. * Ясінська Альона. З ювілеєм, «Альф» // Подільська TV-інформ. – 2006. – 22 червня. – С. 20.

АМАТОРСЬКИХ ФІЛЬМІВ РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ ФЕСТИВАЛЬ. Проводився від 1970. У грудні 1987 відбувся в Кам'янці-Подільському – в обласному Будинку пропаганди пам'яток історії та культури. Голова журі – Олег Кіндратович Бабишкін (1918 – 1991). * Шпильова В. Про що розповів екран // Прапор Жовтня. – 1988. – 8 січня. – С. 3.

АМБРОЗІЯ – рослина, цвітіння якої викликає алергію. * Гординчук Микола. Отруйний цвіт амброзії: Небезпека // Кам'янець-Подільський вісник. – 2003. – 12 вересня. – С. 1; Галюк Вадим, Бондар Ростислав. Амброзію треба знищувати: Зауважте // Кам'янець-Подільський вісник. – 2005. – 21 жовтня. – С. 10.

АМБУЛАТОРІЯ – невеликий лікувальний заклад, що надає допомогу прихожим хворим, а також тим, які лежать удома.. Відповідно до програми «Сімейна медицина для кам'янчан» у Кам'янці-Подільському передбачено відкрити 7 амбулаторій. 7 травня 2004 в мікрорайоні Жовтневому відкрито амбулаторію загальної практики та сімейної медицини. 12 травня 2004 в селищі Смирнова відкрито амбулаторію сімейної медицини. 26 грудня 2005 на Підзамчі (Папаніна, 78) відкрито амбулаторію сімейної медицини. * Хоменко В. М. Амбулаторія // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 1. – К., 2001. – С. 428; Гайдамашко Вікторія. Амбулаторії – вагомий крок медреформи: Добрі новини // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 14 травня. – С. 3; Гординчук Микола. Відкрито амбулаторію // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 21 травня. – С. 4; Амбулаторія на Підзамчі // Подільська TV-інформ. – 2005. – 29 грудня. – С. 1–2; Шуханова Тетяна. На Підзамчі сімейний лікар: Медицина // Подолянин. – 2005. – 30 грудня. – С. 2; Гайдамашко Вікторія. Сімейна медицина прийшла на Підзамче // Кам'янець-Подільський вісник. – 2005. – 30 грудня. – С. 2; Михальська Галина. Шоста, але не остання // Сім днів. – 2006. – 1 січня. – С. 2.

*АМБУЛАТОРНИЙ ПРОВУЛОК. Підзамче. Виборча дільниця № 41. Відходить від вулиці Папаніна на північний схід між провулками Топольського та Кам'янецьким, з'єднується з провулком Топольського. Підсумкові показники: зліва – № 11, справа – № 20. * Візитка Кам'янця: провулок «Від смітника до смітника»: Нам пишуть // Кам'янець-Подільський вісник. – 1997. – 30 серпня. – С. 8.

*АМБУЛАТОРНИЙ, 14А. Молитовний будинок Християн віри євангельської (п'ятидесятників). Урочисто відкрито 10 вересня 1989. Пресвітер Микола Михайлович Пилип'юк.

АМПІР (СТИЛЬ ІМПЕРІЇ) – пізній різновид класицизму. Виник у Франції 1800–1815, пов'язаний із правлінням Наполеона I. Для стилю характерні: сильний вплив давньоримського мистецтва (зокрема, в орнаментиці), монументальні споруди, численні декоративні елементи (зокрема, символи влади). У Кам'янці-Подільському в стилі ампір 1834 добудовано дзвіницю до західного фасаду церкви святих апостолів Петра й Павла (сучасна адреса – Татарська, 9). В середині 19 століття портик у стилі ампір прикрасив південний фасад одного з будинків на вулиці Довгій (сучасна адреса – Довга, 15). * Універсальний словник-енциклопедія. – 4-е видання. – 2006. – С. 52; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 186, 240.

АМФІБІЇ – клас хребетних. → Земноводні.

«АМФІТОН-МС» – магнітофон. Випускав завод «Електроприлад». 1987 випустив 1910 магнітофонів замість запланованих 20 тисяч. * Гижко І. Як працюєш, депутат?: Ради і життя // Прапор Жовтня. – 1988. – 22 березня. – С. 3.

АН-2 – літак. Має 12 місць. Відправлявся з Кам'янець-Подільського аеропорту. У наші дні у ВАТ «Адамс» використовується для підживлення озимих культур. * Епштейн М. Літаками з Кам'янця-Подільського // Прапор Жовтня. – 1962. – 14 липня. – С. 4; Ілаш Анатолій. Розбудили поле літаки: На весняних гонах // Край Кам'янецький. – 2005. – 31 березня. – С. 1.

«АНГЕЛ КОХАННЯ НА БАРИКАДАХ СОВІСТІ» – перша збірка віршів Романа Кіфлюка. Побачила світ 2005 (підписано до друку 18 квітня) у видавництві «Аксіома». Вступне слово Олега Демчука. 52-сторінкова збірка складається з двох частин – «Якщо існує досконалість» і «Кути барикад». Наклад – 300 примірників. Олег Демчук відзначає контраверсійність, парадоксальність письма Романа Кіфлюка, проте підкреслює, що в більшості віршів він є ліриком.

АНДРІЯ ПЕРВОЗВАННОГО ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА. Розміщувалася в міській лікарні, від весни 2004 орендує приміщення в будинку на Пушкінській, 37. Настоятель – отець Дмитро (Дмитро Богданович Бельзецький). * На Великдень – до підвалу: Гримаси часу // Подолянин. – 2004. – 9 квітня. – С. 2; Міркотан Ольга. Журналіст плюс... // Подолянин. – 2006. – 2 червня. – С. 4.

АНІКЩЯЙ – місто в Литві, біля злиття рік Анікшта та Швянтойї. До 1917 офіційна назва Онікшти. Місто відоме з 15 століття. 11,6 тисячі мешканців (2004). Залізнична станція. Меморіальний музей поета Антанаса Баранаускаса (1835–1902), письменника Антанаса Венуоліса (1882–1957). 7–9 вересня 1990 у Кам'янці-Подільському в традиційному фольклорно-етнографічному святі «Подільські візерунки» на запрошення міської ради взяли участь два самодіяльні колективи з Литви, зокрема – «Пунтукес» з Анікщяя (керівник Регіна Будрейкене). * Большая энциклопедия Кирилла и Мефодия. – 10-е издание. – 2006.

АНОНІМКА – лист без підпису. 2 лютого 1988 Президія Верховної Ради СРСР постановила, що звернення людини без зазначення своїх точних координат є анонімним і розгляду не підлягає. Проте в лютому 1988 редакція газети «Прапор Жовтня» впродовж перших двох тижнів одержала понад 10 листів-анонімок. * Красуцький М. Знову... анонім?: Колонка редактора // Прапор Жовтня. – 1986. – 27 вересня. – С. 2–3; Указ Президії Верховної Ради СРСР // Прапор Жовтня. – 1988. – 6 лютого. – С. 1; І таке буває... Репліка // Прапор Жовтня. – 1988. – 11 лютого. – С. 4; Сім раз відміряй: Повертаючись до надрукованого // Прапор Жовтня. – 1988. – 19 лютого. – С. 4.

«АНТЕЙ» – госпрозрахунковий центр при Кам'янець-Подільському міськкомі ЛКСМУ (МДС). Створено 20 липня 1989. Очолював Ігор Володимирович Твердохлєбов. * «Антей лiмiтед»: Візитка // Подолянин. – 1993. – 3 лютого. – С. 2.

«АНТЕЙ» («Антей ЛТД», «Антей лiмiтед») –виробничо-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ). Організовано в лютому 1992. Родовід розпочало з кооперативу «Мрія» (виробництво м'яких меблів; директор Олександр Павлович Гуцалов). 20 липня 1989 створено госпрозрахунковий центр «Антей» при міськкомі ЛКСМУ (МДС). Директор Ігор Володимирович Твердохлєбов. * Нам потрібні «Реммеблі» // Подолянин. – 1993. – 23 січня. – С. 1; «Антей лімітед»: Візитка // Подолянин. – 1993. – 3 лютого. – С. 2.

«АНТЕЙ» – приватний ліцей. Перший в області приватний загальноосвітній заклад. Працює з вересня 1994. Незмінний директор – Інна Панасівна Блажкова. Сьогодні розмістився в будинку колишнього готелю «Червоне Поділля» (Шевченка, 33). * Будзей О. «Антей» піднімає... приватний ліцей: Справи освітянські // Наша справа. – 1995. – 20 січня. – С. 3; На порозі – шкільний день: Пряма лінія // Кам'янець-Подільський вісник. – 1998. – 28 серпня. – С. 7.

АНТЕНА. * Навколо антени: Ви нам писали // Прапор Жовтня. – 1972. – 19 травня. – С. 4.

АНТОЛОГІЯ – збірник творів різних авторів, здебільшого одного жанру або роду, іноді – за тематичним принципом. У Кам'янці-Подільському фактично першою антологією, що представила сучасну кам'янецьку поезію, стала колективна збірка віршів 62 авторів «Грані тисячоліть на струнах слова» (презентація відбулася 20 травня 2006). 1992 побачила світ Хмельницька антологія «Сто поезій ста поетів». Серед представлених імен: Панько Педа – уродженець села Жванець, Микола Бажан, Микола Подолян, Олександр Бобровников – уродженці Кам'янця-Подільського, Іван Шевчук – уродженець села Вихватнівці, Петро Радавчук – уродженець села Княжпіль, Віктор Кушнір – уродженець села Калиня, Іван Покотило – уродженець села Студениця, жителі Кам'янця-Подільського Іван Прокоф'єв, Віталій Нечитайло, поети, які жили й померли в Кам'янці-Подільському, – Микита Годованець, Микола Тищук, Михайло Головін, ще низка поетів, пов'язаних з Кам'янцем-Подільським навчанням, працею. 1993 у Хмельницькому побачила світ антологія «Під отчим небом», в якій представлено вірші про Україну та Подільський край 17 сучасних поетів (серед них кам'янчани Віталій Нечитайло та Іван Прокоф'єв). * Соловей Е. С. Антологія // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 1. – К., 2001. – С. 565–566.

«АПЕЛЬСИН» – дитячий танцювальний ансамбль із Кам'янця-Подільського. Керівник Алла Пащенко, хореографи Катерина Пащенко, Ірина Літинська. На Всесвітньому чемпіонаті сценічних мистецтв (Лос-Анджелес, 7–14 серпня 2005) здобув три золоті медалі (за сучасний фолк, сюжетний танець, танець вільного стилю) та гран-прі. Брав участь у V міжнародному фестивалі дитячої та юнацької творчості (Таллінн, 25–31 травня 2006). * Гординчук М. «Апельсини» землі Подільської: Дитячому танцювальному ансамблю «Апельсин» – 15 років // Кам'янець-Подільський вісник. – 2005. – 27 травня. – С. 1, 4; Михальська Галина. Наш «Апельсин» підкорив Голівуд!!! // Фортеця. – 2005. – 25 серпня. – С. 1, 2; Шелюг Олена. Наші в Голлівуді // Подолянин. – 2005. – 26 серпня. – С. 1; Сокульська Ольга. Голлівудське сяйво українського «Апельсину» // Кам'янець-Подільський вісник. – 2005. – 26 серпня. – С. 1; Мерія підтримала молодь // Кам'янець-Подільський вісник. – 2005. – 23 грудня. – С. 6; Японський аромат наших апельсинів // Фортеця. – 2006. – 9 березня. – С. 1; Світ очима українських «Апельсинів» // Фортеця. – 2006. – 8 червня. – С. 10; Сокульська Ольга. «Апельсин» підкоряє Естонію: Мистецтво // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 16 червня. – С. 5; Апельсини з Поділля – найпопулярніші в Японії / Підготувала Ольга Жмудовська // Фортеця. – 2006. – 3 серпня. – С. 10; Яскраві враження – найкращий анонс! // Фортеця. – 2006. – 14 вересня. – С. 10.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД. 1791 Вінниця, Житомир, Кам'янець-Подільський, Луцьк здобули право на апеляційний суд. * Вирський Д. С. Вінниця // Енциклопедія історії України. – Т. 1. – К., 2005. – С. 569.

АПОКАЛІПСИС – завершальна книга Нового Заповіту. Інша назва – «Об'явлення святого Івана Богослова». Слова з цього твору «І з'явилась на небі велика ознака: Жінка, зодягнена в сонце, а під ногами її місяць, а на її голові вінок із дванадцяти зір» (12:1) втілено в образі Діви Марії (Мадонни), статую якої 1756 встановлено в Кам'янці-Подільському на турецькому мінареті біля Кафедрального костелу. * Голобуцький П. В. Апокаліпсис // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 1. – К., 2001. – С. 612–613; Новікова Г., Расщупкін О. Друга молодість Петропавлівського костьолу: Старе місто: проблеми, вирішення // Прапор Жовтня. – 1988. – 10 грудня. – С. 2–3; Будзей Олег. Кам'янецькій Мадонні – 250: Непомітні ювілеї // Подолянин. – 2006. – 19 травня. – С. 6.

«АПОСТРОФ» – видавничо-поліграфічне підприємство. Засновано 4 квітня 1994. Сучасна адреса – Уральська, 2. Серед виданих книг: монографія Віталія Нечитайла «Українське селянство: важкий шлях до волі» (1995), прозова збірка Василя Кухлевського «Душі осмислений початок» (1998), збірки віршів Івана Кизими «На Збручових плесах» (2002) і «Формула зла і добра» (2005). * «Формула» Івана Кизими // Край Кам'янецький. – 2005. – 30 грудня. – С. 3.

АПТЕКА – медико-санітарний заклад, в якому виготовляють ліки за рецептами, а також продають готові лікувальні засоби та інші медичні товари. У другій половині 18 століття в Кам'янці-Подільському було дві аптеки: ксьондзів єзуїтів і домініканців. 1767 здобув привілей на відкриття аптеки Павло Ленькевич, 1790 – Гжегож Чайковський. До 1831 були дві аптеки: приватна (спадкоємців Фаренгольца) та урядова (публічної опіки). 1831 відкрито другу приватну – Криницького (потім Сіцінського). Перед Першою світовою війною в місті було 4 приватні аптеки: Хомського, Ґольдштейна – в Старому місті, Садковського – на Польських фільварках, ще одна – на Новому плані, а також дві урядові – в земському шпиталі та людинолюбного товариства. Було також 5 аптечних складів: Хомського, Шраги та Ґольдштейна – в Старому місті, один – на Польських фільварках, один – на Новому плані. * Prusіewіcz A. Kamіenіec Podolskі: Szkіz hіstoryczny. – K.–Warszawa, 1915. – S. 25, 124–125; Островська Ядвіга. Рятівна місія аптекарів // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 15 вересня. – С. 3.

АПТЕКА № 4 (ЦЕНТРАЛЬНА АПТЕКА № 4). Чкалова, 7. * Хоптяр Г. Якщо вам потрібні ліки // Прапор Жовтня. – 1983. – 8 січня. – С. 3.

АПТЕКА № 5. Черемушки. * Мельник П. «Будемо через 20 хвилин»: Як вас обслуговують? // Прапор Жовтня. – 1967. – 5 грудня. – С. 4; Турняк О. Аптека мікрорайону // Прапор Жовтня. – 1977. – 2 липня. – С. 4.

АПТЕКА № 92. Відкрито в січні 1979 у гуртожитку заводу «Електроприлад» (проспект Леніна, 84а). * Зорін В. Аптека в гуртожитку: Новини // Прапор Жовтня. – 1979. – 17 січня. – С. 4.

АПТЕКА № 192. Жовтневий мікрорайон. Відкрито 5 листопада 1982 в новозбудованому 59-квартирному будинку № 13 на вулиці Космонавтів. Стала одинадцятою аптекою в місті. * Липовецький В. Новосел мікрорайону – аптека: Репортаж // Прапор Жовтня. – 1982. – 12 листопада. – С. 4.

АПТЕКА ВОСЬМОГО БЕРЕЗНЯ. До того – перша державна аптека імені Раковського. Перейменовано 1928 (постанова президії міської ради від 14–15 березня, затверджена 6 квітня президією округового виконавчого комітету ). * К-ПМА. – Фонд Р-335. – Опис 1. – Справа 104. – Аркуш 63.

«АРАГАЦ» – газета вірменської національної меншини України. Виходить від 21 вересня 1994. Видається українською та вірменською мовами один раз на місяць. Головний редактор Женя Церунян. У лютому 2006 газета надрукувала велику добірку віршів вірменського поета Татула Оганісяна, який нині живе в Кам'янці-Подільському (вступне слово та переклад віршів українською мовою Віталія Мацька). # Арагац – вулканічний масив у Вірменії, найвищий на Закавказзі (4090 м). Тут розташована Бюроканська астрофізична обсерваторія. * Ж. М. Церунян. «Арагац» // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 1. – К., 2001. – С. 624; Татул Оганесян. «І в кожному космічному ударі – надія зірки в імені твоїм» // Арагац. – 2006. – № 2 (лютий). – С. 6, 8.

«АРАГВІ» – кооперативне відеокафе. Відкрито 1988 на вулиці Чкалова замість колишньої «бляшанки». Згодом кафе «Млинці». Наприкінці 1988 міськвиконком ухвалив припинити діяльність кооперативу «Млинці». * Бабляк Віталій. «Арагві»: біля джерел: Справи і проблеми одного кооперативу // Прапор Жовтня. – 1988. – 26 березня. – С. 2–3; Урода Борис. Маленька неув'язочка: Фейлетон // Прапор Жовтня. – 1988. – 10 грудня. – С. 2–3; Бабляк Віталій. Ох, це м'ясо...: Кооперативи: пошук, досвід, проблеми // Прапор Жовтня. – 1988. – 23 грудня. – С. 3.

АРБАЛЕТ – старовинна зброя, що має форму лука для метання стріл, каміння тощо. Сьогодні в Кам'янець-Подільському історичному музеї-заповіднику можна побачити зразки давньої метальної зброї, власноруч постріляти з арбалета (експозицію, яка розмістилася в підземеллі під східним бастіоном Старого замку, відкрито в жовтні 2005 напередодні фестивалю «Терра Героїка»). * Юркова Галина. Нова експозиція у підземеллі Старої фортеці: До джерел // Кам'янець-Подільський вісник. – 2005. – 14 жовтня. – С. 11; Батюкевич Іван. Грюнвальдська битва повторилась знову // Фортеця. – 2006. – 3 серпня. – С. 9.

АРБІТРАЖ – орган, що займається розглядом майнових суперечок між установами та підприємствами. У Кам'янці-Подільському, коли він був центром Кам'янець-Подільської області, у 1938–1941 діяв обласний державний арбітраж. У цей період головними державними арбітрами Кам'янець-Подільської області були: травень 1938 – жовтень 1938 – Пилип Кузьмич Щербак (виконував обов'язки); жовтень 1938 – червень 1939 – Михайло Трохимович Кузьменко; серпень 1939 – листопад 1939 – Михайло Григорович Яновський, від 19 листопада 1939 – Іван Трохимович Кучеренко. Розглянуто справ: 1938 – 952, 1939 – 1075, 1940 – 1185, за перший квартал 1941 – 306. Сьогодні обласному державному арбітражу відповідає обласний господарський суд. * Господарський (арбітражний) суд Хмельницької області: Історико-правові нариси, портрети. – Кам'янець-Подільський, 2006. – С. 26–28, 73–78.

АРКБУТАН – піварка із зовнішнього боку споруди для передачі навантажень із купола на зовнішні опори (контрфорси). Серед споруд Кам'янця-Подільського два аркбутани має Миколаївська церква в Старому місті. * Словник термінів // Пламеницька О. Сакральна архітектура Кам'янця на Поділлі. – Кам'янець-Подільський, 2005. – С. 362.

«АРМЕНИЯ» – ресторан із вірменською кухнею. Вулиця Князів Коріатовичів. Відкрито у березні 2001. Первісно – кафе «Супутник» (відкрито 15 грудня 1966).

«АРНІКА» – приватне підприємство. Засновник Олег Володимирович Гільовський. * Бабляк Віталій. Бізнесмен. Депутат. Комуніст: Зблизька // Подолянин. – 2004. – 23 квітня. – С. 4.

Артистів будинок. Старе місто. Народна назва триповерхового будинку на Польському ринку, 12. Утворився у 1950-х унаслідок об'єднання в один об'єм двох середньовічних будинків, розташованих на суміжних ділянках. # У 1950-х у будинку мали квартири артисти місцевого театру. Відтоді, мабуть, пішла назва «Будинок артистів», яка збереглася досі. У будинку у 1950-х отримав квартиру журналіст Іван Ксенофонтович Романюк – редактор у 1954–1957 газети «Сталінський клич» (від 1956 «Радянська Кам'янеччина»), хрещений батько популярної рубрики «Кам'янецький їжак». У будинку 25 листопада 1975 народилася Марина Одольська – відома українська співачка, заслужена артистка України (2004). * Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 161–162; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 150.

АРТІЛЬ – форма добровільного об'єднання людей для спільної господарської діяльності з подальшим розподілом між ними одержаного доходу. У Кам'янці-Подільському були такі артілі промислової кооперації (за станом на червень 1946): трикотажна артіль імені Крупської, швейна артіль імені Кагановича, артілі «Червоний шкіряник», «Чоботар», «Харчовик». * Савченко О. В. Артіль // Енциклопедія сучасної України. – Т. 1. – К., 2001. – С. 681; Звернення // Прапор Жовтня. – 1946. – 16 червня. – С. 1.

«АРТ-ФІЛЬМ» – кіностудія. Готується знімати художній фільм «Запорізька Січ» за мотивами повісті Миколи Гоголя «Тарас Бульба» (на головну роль запрошено Богдана Ступку). Частину епізодів заплановано зняти 2007 в Кам'янці-Подільському. * Шпильова Віра. «Запорозька січ» почнеться з Кам'янця // Голос України. – 2006. – 20 липня. – С. 6; Знов кіно // Ділове місто. Тиждень. – 2006. – 20 липня. – С. 5; У Кам'янці знову зніматимуть фільм // Сім днів. – 2006. – 20 липня. – С. 2; Знову зйомки фільму... // Фортеця. – 2006. – 20 липня. – С. 2; Тарас Бульба у Кам'янці // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 21 липня. – С. 2.

АРХЕОЛОГІЧНА ЕКСПЕДИЦІЯ КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ІНСТИТУТУ. Розпочала роботу 1963–1964. * Винокур І. С. 30 років досліджень археологічної експедиції Кам'янець-Подільського педінституту // Матеріали IX Подільської історико-краєзнавчої експедиції. – Кам'янець-Подільський, 1995. – С. 78–81.

АРХЕОЛОГІЧНИЙ ВІДДІЛ ІСТОРИЧНОГО МУЗЕЮ-ЗАПОВІДНИКА. Старе місто. Іоанно-Предтеченська, 2. Відкрито 15 вересня 2001. У дворі розмістився лапідарій. * Музею – бути // Подолянин. – 2001. – 2 березня. – С. 1; До «забутих предків» // Подолянин. – 2001. – 21 вересня. – С. 3.

АРХЕОЛОГІЧНІ Й АРХЕОЛОГО-АРХІТЕКТУРНІ ДОСЛІДЖЕННЯ КАМ'ЯНЦЯ-ПОДІЛЬСЬКОГО. * Петров М. Б. Історична топографія Кам'янця-Подільського кінця XVІІ – XVІІІ ст. (Історіографія. Джерела). – Кам'янець-Подільський, 2002. – С. 237–243.

АРХІВ. 11 липня 1995 відкрито читальний зал і стіл довідок у новому приміщенні – Польський ринок, 14 (колишня агрошкола). 24 серпня 2005 відкрито приміщення міського архіву (Пушкінська, 29). Начальник Валентина Стельмах. * Кушнір Б. В Подільському архіві // Прапор Жовтня. – 1964. – 14 січня. – С. 4; Архів відкриває читальний зал у новому приміщенні // Подолянин. – 1995. – 8 липня. – С. 3; Будзей Олег. 6,5 кілометра справ: 24 грудня – День працівників архівних установ // Подолянин. – 2002. – 20 грудня. – С. 4; Архівні мандри // Подолянин. – 2003. – 7 лютого. – С. 2; Семенова Наталія. Кам'янецький архів розпочинає все спочатку: Слідами події // Подолянин. – 2004. – 9 квітня. – С. 4; Будзей Олег. Відновити втрачене // Подолянин. – 2005. – 26 серпня. – С. 1; Гординчук Микола. Багатогранні будні Кам'янецького архіву // Кам'янець-Подільський вісник. – 2005. – 16 грудня. – С. 4.

АРХІВ КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ. Завідувачі: Марія Олексіївна Рибак, від 1980 – Любов Віталіївна Сидорук (4 травня 1957). * Будзей Олег. В архіві нудно не буває: 24 грудня – День працівників архівних установ // Подолянин. – 2004. – 24 грудня. – С. 3.

АРХІВ ПОДІЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО АГРАРНО-ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ. Первісно діяв як архів сільськогосподарського інституту. Завідувач Євгенія Антонівна Григоровська (1982). * Бурдига Л. Помічник із надійною пам'яттю: Суботній репортаж // Прапор Жовтня. – 1982. – 5 червня. – С. 4.

*Архієрейська вулиця. Старе місто. Назва за часів Російської імперії (до 20 березня 1923) давньої і нинішньої (від 11 вересня 1990) Францисканської вулиці. Первісна назва – Францисканська. Радянські назви – ІІІ Інтернаціоналу (від 20 березня 1923), Музейний провулок. # Архієрей – загальна назва вищих чинів духовенства (єпископа, архієпископа та ін.) у православних християн. Після приєднання Кам'янця до Росії (1793) колишній костел францисканців перетворили на архієрейську церкву, а колишній кляштор францисканців – на будинок архієрея (де 1799 замешкав перший подільський православний єпископ Іоанникій). Отож і вулицю Францисканську стали називати Архієрейською.

Архієрейська церква. Старе місто. Колишній костел францисканців, що 1799 став православною церквою Успіння Пресвятої Богородиці. * Пламеницька О. Сакральна архітектура Кам'янця на Поділлі. – Кам'янець-Подільський, 2005. – С. 324–326.

Архієрейський будинок. Старе місто. Існує від 1799. Обладнано в колишньому францисканському кляшторі. Тут 1799 на другому поверсі було влаштовано домову церкву Різдва Христового. * Сецинский Е. Город Каменец-Подольский: Историческое описание. – К., 1895. – С. 132–134; Пламеницька О. Сакральна архітектура Кам'янця на Поділлі. – Кам'янець-Подільський, 2005. – С. 324–326.

*Архієрейський провулок. Старе місто. Назву надала міська дума 15(27) лютого 1900, затвердило 1902 Міністерство внутрішніх справ Росії. У радянський час до війни – Червоний провулок. Нині без назви. Зв'язував Центральний майдан (нині Польський ринок), а також Поліційну (нині Старобульварну) вулицю з вулицею Францисканською (у 19 столітті Архієрейською). # → Архієрейська вулиця. * Prusіewіcz A. Kamіenіec Podolskі: Szkіz hіstoryczny. – K.–Warszawa, 1915. – S. 62; Ківільша Г. Місто оживає: Відродження // Кам'янець-Подільський вісник. – 1993. – 28 квітня. – С. 3.

*Архієрейський сад. Старе місто. Виділено зі Старого бульвару на клопотання подільського єпископа Арсенія «височайшим» указом від 23 травня (4 червня) 1844. Нині це місце кам'янчани називають Західним бульваром. * Подольские епархиальные ведомости. – 1874. – № 3 (1 февраля). – Неофициальная часть. – С. 68–69.

*Архієрейський хутір. Підзамче. Цей хутір 1808 дворянин Йосип Ужевський дав єпископові Подільському Іоанникію. 1843 архієпископ Подільський Арсеній улаштував тут домову церкву в ім'я святого апостола Іоанна Богослова. Близько 1880 замість старого дачного будинку, влаштованого посередині хутора, збудовано новий кам'яний будинок, в якому на другому поверсі влаштовано теж Іоанно-Богословську церкву. 1892 цю церкву значно розширили, влаштували дзвіницю з дуже гарним під'їздом, церкву посвятили на честь 12 апостолів. * Сецинский Е. Город Каменец-Подольский: Историческое описание. – К., 1895. – С. 133–134.

«АСКА» – страхова компанія. Засновано 1990 у місті Донецьк. За станом на 2002 мала 33 філії в усіх областях України. 2002 створено представництво «АСКА» в Кам'янці-Подільському. Директор представництва – Василь Кузьменко. * Марунчак Микола. «АСКА» вже у Кам'янці: Страхування // Подолянин. – 2002. – 12 липня. – С. 3.

АСОЦІАЦІЯ БОРОТЬБИ ТА СХІДНИХ ЄДИНОБОРСТВ. Створено 31 липня 1994 на зборах тренерів усіх популярних у Кам'янці-Подільському видів боротьби – класичної, вільної, дзюдо, карате, айкідо. * Борці всіх видів, єднайтеся! // Подолянин. – 1994. – 1 вересня. – С. 1.

АСОЦІАЦІЯ КОЛЕКЦІОНЕРІВ ІМЕНІ МИХАЙЛА ГРЕЙМА – об'єднана організація колекціонерів міста та району. * Незаслужена образа // Подолянин. – 2005. – 30 грудня. – С. 7.

АСОЦІАЦІЯ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКОГО РАЙОНУ. Голови Асоціації: Людвіг Пшетаковський; від 2006 – сільський голова Зіньковецької територіальної громади Віталій Петрович Маслянко. * Обрали Віталія Петровича // Подолянин. – 2006. – 2 червня. – С. 2.

АСОЦІАЦІЯ СТОМАТОЛОГІВ УКРАЇНИ (АСУ). Делегатами II (IX) з'їзду АСУ (Київ, 21–26 лютого 2005) були кам'янчани Павло Гринчишин, Станіслав Соломон, Анатолій Панчишин. * Кочергін Віталій. Стоматологія потребує змін: Медицина // Подолянин. – 2005. – 4 березня. – С. 6.

АСПІРАНТУРА – форма підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації. 1963 відкрито аспірантуру при Кам'янець-Подільському сільськогосподарському інституті. 1992 на історичному факультеті Кам'янець-Подільського педагогічного інституту відкрито аспірантуру зі спеціальності «Історія України та археологія». Першими аспірантами стали Василь Васильович Малий, Валерій Пилипович Мегей, Н. Я. Стеньгач. * Савченко О. В. Аспірантура // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 1. – К., 2001. – С. 755; Завальнюк О. М. Історичний факультет Кам'янець-Подільського педінституту: ретроспектива і сьогодення // Наукові праці історичного факультеті. – Т. 1. – Кам'янець-Подільський, 1995. – С. 15 (останній абзац); Бахмат Микола, Алєщенко Михайло. Подільський державний аграрно-технічний університет. – Кам'янець-Подільський, 2005. – С. 251.

«АСТРОНОМІЯ» – навчальний посібник для фізико-математичних факультетів педагогічних інститутів. Серед чотирьох авторів був і доцент Кам'янець-Подільського педагогічного інституту Георгій Семенович Раздимаха. Йому належать «Вступ» і три розділи: «Короткий нарис розвитку астрономії», «Будова сонячної системи», «Елементи небесної механіки». * Боярченко І. Х., Гулак Ю. К., Раздимаха Г. С., Сандакова Є. В. Астрономія / Затверджено Міністерством освіти УРСР як навчальний посібник для фізико-математичних факультетів педагогічних інститутів. – К.: Вища школа, 1971. – 383 с.; Ковальський В. Автор – наш земляк // Прапор Жовтня. – 1973. – 31 липня. – С. 3.

АСУП (АВТОМАТИЗОВАНА СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ). На електромеханічному заводі роботи з впровадження АСУП почато 1976. * Ширко В. Віддача АСУП // Прапор Жовтня. – 1979. – 5 травня. – С. 3.

Асфальтний завод. 1976 об'єднано з кар'єроуправлінням у завод асфальтобетону. * Пуск першої черги асфальтного заводу // Прапор Жовтня. – 1960. – 30 липня. – С. 2: Синельник П. Об'єдналися підприємства // Прапор Жовтня. – 1976. – 9 червня. – С. 2.

АСФАЛЬТОБЕТОНУ ЗАВОД. Утворився 1976 внаслідок об'єднання асфальтного заводу з кар'єроуправлінням. На початку 1978 розпочато спорудження нового асфальтозмішувача потужністю 100 тонн за годину. Введено в дію наприкінці грудня 1979. На 1980 заплановано завершити газифікацію заводу, в кар'єрі ввести в дію дробильно-сортувальний вузол. Серед директорів: [1979] – І. С. Левик. * Мельник В. Стотонний діє!: Репортаж у номер // Прапор Жовтня. – 1979. – 29 грудня. – С. 1.

АТЕНС (Athens; АФІНИ) – місто на південному сході США, в штаті Джорджія, на річці Оконі. 6099 мешканців, із них 3081 червоношкірих (1880), 45,3 тисячі мешканців (1973), 42 тисячі мешканців (1980), з передмістями – 137 тисяч мешканців (1984). Текстильна, швейна, електротехнічна, годинникова, харчова (зокрема – м'ясоконсервна) промисловість. Університет Джорджії (засновано 1785). 1999 Кам'янець-Подільський і Атенс стали партнерами в рамках українсько-американської програми «Партнерство громад». 30 травня 2001 до Кам'янця-Подільського прибула делегація з Атенсу на чолі з професором університету Джорджії Расті Бруксом. * Athens // Encyklopedia Popularna PWN. – Warszawa, 1982. – S. 47; Географический энциклопедический словарь: Географические названия. – 2-е издание. – М., 1989. – С. 44; Будемо з Афінами!: Добра новина // Подолянин. – 1999. – 18 червня. – С. 1; Happy Birthday, diar Mazurchak!: Ювілеї // Подолянин. – 1999. – 2 липня. – С. 1; Партнерство розгортається: Місто // Подолянин. – 1999. – 3 вересня. – С. 1; Майчук Галина. Комп'ютер – для спілкування партнерів: Міжнародні зв'язки // Подолянин. – 1999. – 17 вересня. – С. 1; Гайдамашко Вікторія. Кам'янець-Подільський – Атенс: ділове партнерство продовжується: Візити // Кам'янець-Подільський вісник. – 2001. – 1 червня. – С. 1; Welcome, туризм спадщини! // Кам'янець-Подільський вісник. – 2001. – 13 липня. – С. 2; Повчитися і самим повчити: Влада // Кам'янець-Подільський вісник. – 2001. – 23 серпня. – С. 1; Гординчук Микола. «Уроки Мазурчака» для американців: Візити // Кам'янець-Подільський вісник. – 2001. – 2 листопада. – С. 1, 2; Олександр Мазурчак: «Заокеанський досвід служитиме Кам'янцю»: Відгомін / Записала Ольга Сокульська // Кам'янець-Подільський вісник. – 2003. – 20 червня. – С. 3.

АТЛ – крамниця для автомобілістів. Адреса – Данила Галицького, 13. Нова адреса (від 2006) – проспект Грушевського, 21б. Директор Юрій Каприєлов. * Найпопулярніший серед кам'янецьких автомобілістів магазин АТЛ // Фортеця. – 2006. – 18 травня. – С. 10.

«АТЛАНТ» – фізкультурно-оздоровчий клуб. Працює з лютого 1991. * Гайдамашко В. Атлантами не народжуються: Будьмо здорові // Кам'янець-Подільський вісник. – 2001. – 9 лютого. – С. 3.

«АТЛАНТА» – мережа стоматологічних клінік. Складається з двох клінік: на проспекті Грушевського, 34 (відкрито 14 жовтня 1997) і на вулиці Гагаріна, 83 (відкрито 2005). * Гайдамашко Вікторія. За гарною усмішкою – в «Атланту» // Кам'янець-Подільський вісник. – 2005. – 15 липня. – С. 1, 4; Мережа стоматологічних клінік АТЛАНТА: [Реклама] // Сім днів. – 2006. – 1 січня. – С. 12.

АТЛАНТИДА – карстова печера біля села Завалля. Відкрито 1969. Довжина 2400 м, площа 3120 м². Єдина в межах Поділля печера з чітко вираженою триповерховою будовою. Серйозне вивчення печери розпочалося восени 1979. Детальну топографічну зйомку печери провів спелеологічний загін під керівництвом Олександра Борисовича Климчука. * Кривошия В. В галереях Атлантиди: Суботній репортаж // Прапор Жовтня. – 1980. – 2 серпня. – С. 4; Цуканов М. У залах «Атлантиди»: Маршрути – далекі і близькі // Прапор Жовтня. – 1983. – 15 жовтня. – С. 4; Климчук О. Б. Атлантида // Географічна енциклопедія України. – Т. 1. – К., 1989. – С. 56; Барановська О. В., Барановський М. О. Атлантида // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 1. – К., 2001. – С. 781; Край Кам'янецький: Документально-публіцистичне видання. – Кам'янець-Подільський, 2006. – С. 28.

«АТЛАС УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ» – зібрання лінгвістичних карт, на яких відбито поширення окремих явищ і діалектів української мови. Видано в Києві в трьох томах (1984, 1988, 2001). Другий том, що побачив світ 1988, охоплює Волинь, Наддністрянщину, Закарпаття та суміжні землі. Матеріали упродовж 1948–1968 записували наукові працівники, викладачі вищих навчальних закладів, аспіранти, лаборанти, студенти. В другому томі використано, зокрема, дані, записані в п'яти селах Кам'янець-Подільського району: Голосків, Привороття, Шустівці, Врублівці, Острівчани. Ці записи (а також записи в низці інших сіл Хмельницької області) організував Кам'янець-Подільський педагогічний інститут. 2006 авторів атласу висунуто на здобуття Державної премії України в галузі науки й техніки. * Гриценко П. Ю. «Атлас української мови» // Українська мова: Енциклопедія. – К., 2000. – С. 36–36; Гриценко П. Ю. «Атлас української мови» // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 1. – К., 2001. – С. 786; Від Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки // Голос України. – 2006. – 11 липня. – С. 10. – Позиція 1.

АТЛАС-ПЛАН КАМ'ЯНЦЯ-ПОДІЛЬСЬКОГО. Видало підприємство поліграфічних послуг «Лібріс» за інформаційної підтримки управління житлово-комунального господарства Кам'янця-Подільського. План подано за станом на 1 квітня 2000. Атлас містить загальний план міста, поділений на 12 частин-прямокутників, 12 детальних планів, що відповідають цим частинам (з деталізацією до будинку), а також список вулиць в алфавітному порядку (для вулиць, перейменованих після 1990, в дужках наведено й стару назву) з указанням розташування на сторінках атласу.

АТП-16808 (Автотранспортне підприємство 16808). Розпочало діяльність 17 січня 1946 як автотранспортна контора. 1956 розділено на два підприємства: одне перевозило вантажі, інше (автобусно-таксомоторний парк) – пасажирів. 1960 парк став АТП-22011, 1986 – АТП-16808, від 1995 – ВАТ «Кам'янець-Подільське АТП-16808». 1960 розмістилося на вулиці Михайличенка (нині Драй-Хмари, 50). У січні 1971 став до ладу профілакторій технічного обслуговування автобусів, який за один заїзд міг обслужити 8 автобусів. 1987 розпочато будівництво на вулиці Матросова. 1988 АТП перейшло на нове місце (Матросова, 4). Тут розміщуються інженерно-технічні працівники, диспетчерський пункт, стоянка автотранспорту та мийка. На старій території обладнано ремонтну базу. * Марчук Г. Новий профілакторій // Прапор Жовтня. – 1971. – 13 січня. – С. 3; Каньоса М. І. Автомобільний пасажирський транспорт Кам'янця-Подільського в XII п'ятирічці // Проблеми економічної географії Поділля: Тези доповідей наукової конференції. – Кам'янець-Подільський, 1988. – С. 40–41; До відома населення міста! // Прапор Жовтня. – 1988. – 17 лютого. – С. 4; Сокульська О. Анатолій Шевчук: «Ми перевозимо кам'янчан уже 57 років» // Кам'янець-Подільський вісник. – 2003. – 24 жовтня. – С. 2; Семенова Наталія. Довговічність – значить стабільність // Подолянин. – 2003. – 24 жовтня. – С. 4; Дубик Галина. Щасливої дороги, водії! // Сім днів. – 2006. – 6 липня. – С. 8; Алла Копотун: «За цифрами – долі» / Розмовляв Микола Гординчук // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 14 липня. – С. 4; Сокульська Ольга. «АТП-16808»: 60 років на ринку перевезень: Наші інтерв'ю // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 18 серпня. – С. 6.

АТП-16855 (Автотранспортне підприємство 16855). До 1986 – АТП-22661. Згідно із Законом про державне підприємство, який вступив у дію з 1 січня 1988, начальник АТП набув статусу директора. Створено раду трудового колективу. У січні 1988 першим директором АТП вибрано довголітнього начальника АТП Євгена Андрійовича Томашева. Наприкінці 1994 директором став Володимир Юхимович Бабелюк (до того – головний інженер), а колишній директор – головним інженером. Сучасна назва підприємства – ВАТ «АТП-16855», а Володимир Бабелюк є головою правління ВАТ. * Данчук Г. Свято у дорозі: Наші інтерв'ю // Прапор Жовтня. – 1986. – 25 жовтня. – С. 1; Данчук Г. Хто поведе колектив?: В АТП-16855 відбулися вибори директора // Прапор Жовтня. – 15 січня. – С. 2; Директор i головінж помінялися кабінетами i... посадами // Край Кам'янецький. – 1995. – 14 січня. – С. 1; Марунчак М. Оптиміст // Подолянин. – 2001. – 15 червня; Міркотан Ольга. З когорти автомобілістів: Ювілеї // Подолянин. – 2006. – 16 червня. – С. 3.

АТП-16863 (Автотранспортне підприємство 16863). Назва нинішнього ЗАТ «Грузтранс» у 1986–1995. * Директор АТП-16863 К. Й. Щербань: «Бути надійними партнерами» // Прапор Жовтня. – 1988. – 19 січня. – С. 2; Бабляк Віталій. Четвертак // Подолянин. – 2003. – 24 жовтня. – С. 4.

АТП-22011 (Автотранспортне підприємство 22011). Назва нинішнього ВАТ «Кам'янець-Подільське АТП-16808» у 1960–1986 (→ АТП-16808).

АТП-22661 (Автотранспортне підприємство 22661). Від 1986, коли в Хмельницькій області введено нову індексацію АТП, – АТП-16855.

АТП-22663 (Автотранспортне підприємство 22663). Назва нинішнього ЗАТ «Грузтранс» у 1978–1986. * Бабляк Віталій. Четвертак // Подолянин. – 2003. – 24 жовтня. – С. 4.

«Атроніп» – колективне орендне підприємство. Назва нинішнього ЗАТ «Грузтранс» у 1995–1997. * Бабляк Віталій. Четвертак // Подолянин. – 2003. – 24 жовтня. – С. 4.

АТС – автоматична телефонна станція. У травні 1965 розпочався монтаж нової міської АТС на 2000 номерів (планувалося ввести в експлуатацію в четвертому кварталі 1965). На початку 1966 стала до ладу міська АТС: замість тризначних номерів кам'янчани перейшли на 4-значні (в редакції газети «Прапор Жовтня» від 13 квітня 1966). 24 листопада 1980 в місті з'явилися перші 5-значні номери телефонів. АТС-3 введено в дію 30 грудня 1983. Наприкінці листопада 1992 державна комісія прийняла в експлуатацію збудоване в мікрорайоні Жовтневий приміщення АТС-4. * Для тебе, людино // Прапор Жовтня. – 1965. – 1 січня. – С. 4; Вчора нам повідомили // Прапор Жовтня. – 1965. – 22 травня. – С. 1; Старт беруть зв'язківці: Наші інтерв'ю // Прапор Жовтня. – 1966. – 15 січня. – С. 2; Кам'янець-Подільська міська телефонна мережа повідомляє // Прапор Жовтня. – 1980. – 25 листопада. – С. 4; До уваги абонентів АТС! // Прапор Жовтня. – 1984. – 6 січня. – С. 4; [Оголошення] // Прапор Жовтня. – 1984. – 1 лютого. – С. 4; Петрук І. АТС-4 вийде на зв'язок: На будовах міста // Край Кам'янецький. – 1992. – 17 грудня. – С. 1; Буде п'ятірка!: Ювілеї // Подолянин. – 2004. – 9 січня. – С. 2; В дев'ятку: Добрі новини // Подолянин. – 2006. – 17 березня. – С. 2; Гайдамашко Вікторія. У Кам'янці – європейський рівень телефонізації: Досягнення // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. –17 березня. – С. 1, 2.

АУРИНІЯ СКЕЛЬНА. → Авринія скельна.

АФГАНІСТАН – держава на південному заході Центральної Азії. У грудні 1979 сюди введено радянські війська, які брали активну участь у бойових діях. Виведено 15 лютого 1989. В Афганістані загинуло 3 воїни з Кам'янця-Подільського та 10 із сіл Кам'янець-Подільського району. Це Володимир Атаман із Рихти, Микола Будняк з Устя, Анатолій Вишневський з Гути-Чугорської, Іван Волошин із Колодіївки, Олександр Киценький з Цвіклівців, Василь Клюцук із Панівців, Олександр Ковальчук із Супрунківців, Олександр Олійник із Великозалісся, Сергій Рачковський з Кам'янки, Анатолій Цепреуз із Пудлівців, Валерій Бялковський, Олександр Волощук, Юрій Громовий з Кам'янця-Подільського.

АФОРИЗМ – влучний вислів, що має лаконічну виразну форму, часто за допомогою антитези, паралелізму, гіперболи тощо, з глибоким та оригінальним узагальненим змістом. Одним з яскравих майстрів афоризму був уродженець села Зіньківці Еммануїл Якович Герман (1892 – 1963), який під псевдонімом Еміль Кроткий видав чимало афоризмів російською мовою (під спільним заголовком «Уривки з ненаписаного»). Серед сучасних кам'янчан славиться афоризмами Володимир Юзюк (народився 5 червня 1946), який видав збірки «Віртуальний алгоритм» (2000), де подав афоризми з царини шахів, і «Афоризми» (2002), завершує роботу (2006) над третьою книжкою афоризмів. * Герасимчук Л. А. Афоризм // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 1. – К., 2001. – С. 811; Сміється Еміль Кроткий // Прапор Жовтня. – 1968. – 19 жовтня. – С. 4; Кам'янецькі уривки з ненаписаного // Подолянин. – 2002. – 26 грудня. – С. 17; Зіньківці – Москва: Наші славетні // Подолянин. – 2003. – 7 лютого. – С. 5; Будзей Олег. Кам'янець – столиця афоризму: Книги земляків // Подолянин. – 2003. – 14 березня. – С. 5; Дубовий Анатолій. Володимиру Юзюку – 60! // Фортеця. – 2006. – 8 червня. – С. 9.

«АФОРИЗМИ» – 48-сторінкова збірка Володимира Юзюка, що побачила світ 2002 (підписано до друку 5 серпня) у видавництві «Абетка». Вступне слово «Як народжується афоризм?» В'ячеслава Полятинчука. Афоризми представлено в 130 розділах.

БАБИН ЯР – одне з найвідоміших пам'ятних місць, пов'язаних із людською трагедією. У роки Другої світової війни – місце нацистського геноциду. На території Бабиного Яру (нині – на території Сирецького житлового масиву Києва) гітлерівські окупаційні власті від 29 вересня 1941 до жовтня 1943 знищили понад 100 тисяч осіб. Бабином Яром називають місця фашистського геноциду в інших містах. Так, у Кам'янці-Подільському фашистами знищено 85 тисяч чоловік – в основному поблизу колишніх порохових складів і поблизу навчального батальйону. * Коваль М. В. Бабин Яр // Енциклопедія історії України. – Т. 1. – К., 2005. – С. 157–158; Дзюба Станіслава. Кам'янецький Бабин Яр // Кам'янець-Подільський вісник. – 1992. – 28 листопада. – С. 2.

*Бабушкіна вулиця. Старе місто. Радянська назва нинішньої (від 11 вересня 1990) Тринітарської вулиці. # Бабушкін Іван Васильович (3 січня 1873 – 18 січня 1906) – професійний революціонер, більшовик. Один із керівників збройного повстання в Читі. У січні 1906 під час перевезення зброї Бабушкіна та його товаришів схопив каральний загін і без суду розстріляв. Ленін назвав Бабушкіна народним героєм, гордістю більшовицької партії. * Степаненко С. Народний герой // Сталінський клич. – 1956. – 1 лютого. – С. 4; Терлецький А. Імені Бабушкіна: Вулиці нашого міста // Прапор Жовтня. – 1984. – 19 травня. – С. 4; Байдусь Г. Пам'яті І. В. Бабушкіна // Прапор Жовтня. – 1973. – 23 березня. – С. 3; Лавров Ю. П. Бабушкін Іван Васильович // Енциклопедія історії України. – Т. 1. – К., 2005. – С. 158–159.

БАБШИН – село. Входить (як і Малинівці) до Гринчуцької сільської ради. Розташувалося на лівому березі річки Дністер (між селами Брага та Гринчук). Перша згадка в документах – 1445. Тоді це село купив кам'янецький суддя Микола Чорний. У селі була Свято-Михайлівська церква, збудована із хмизу, обмазана зсередини та зовні глиною, побілена; покрита соломою, потім ґонтом. 1844–1857 на кошти місцевих селян і поміщика збудовано кам'яну церкву. 1885 відкрито церковнопарафіяльну школу, 1894 для неї на місцеві кошти при допомозі училищної ради збудовано кам'яний будинок із ґонтовим дахом. За даними Євтима Сіцінського (1895): дворів – 124, мешканців – 651. За даними на 1998: дворів – 99, мешканців – 203. У селі народився доктор ветеринарних наук Антон Федорович Бурденюк (1910 – 1986). # За народним переказом, на місці села спочатку був густий ліс, в якому від татар переховувалася якась Катерина із сином Михайлом. Вона збудувала собі землянку, згодом з'явилися інші поселенці. Тож, на думку людей, оскільки першою поселенкою була баба, то й село назвали Бабшин. Селяни навіть показували місце, де стояла землянка цієї баби – поблизу церкви, де наприкінці 19 століття була садиба селянина Єлісея Приймака. * Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 256–258; Перша комуна / Розповідь С. Г. Співака // Прапор Жовтня. – 1967. – 23 грудня. – С. 2; Гарнага І. Звідки пішла назва. Бабшин. Барвінкове. Боришківці // Прапор Жовтня. – 1971. – 7 серпня. – С. 4; Білозьорова Г. Бабшинські комунари // Прапор Жовтня. – 1973. – 6 лютого. – С. 3; Бабшин // Подолянин. – 1993. – 10 липня. – С. 4; А чому Сокіл – Сокіл?..: Історія рідного краю / Підготувала Катерина Квятковська // Сім днів. – 2004. – 6 лютого. – С. 3; Ярчук Б. М. Бурденюк Антон Федорович // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 3. – К., 2004. – С. 607.

Бавовняна фабрика. До 1957 – артіль імені Крупської. Першу продукцію (трикотажні вироби) випустила 1929. Наприкінці 1944 в Кам'янець-Подільський для організації трикотажної артілі імені Крупської було направлено Феодосію Захарівну Зав'ялову. 20 грудня 1944 підприємство запрацювало. 1945 виконало виробничий план на 142%. У березні 1962 приєднано текстильну фабрику. * Яблуновський Г. За кількість і якість // Прапор Жовтня. – 1946. – 31 березня. – С. 2; Бавовняна фабрика // Кам'янець-Подільський: Путівник. – Львів, 1965. – С. 24–25; Бейдер Ю. Почалося з екскурсії: З маркою нашого міста // Прапор Жовтня. – 1965. – 19 травня. – С. 3; Кович В. Сімейна гордість // Прапор Жовтня. – 1966. – 11 червня. – С. 3; Дашкевич В. Оновлення // Прапор Жовтня. – 1967. – 19 травня. – С. 3; Смолінський Б. Цього не було на карті міста // Прапор Жовтня. – 1967. – 23 грудня. – С. 2;.

БАВОВНЯНА ТКАЦЬКА (ПРЯДИЛЬНО-ТКАЦЬКА) ФАБРИКА. З початку 1973 нова адреса управління фабрики – Індустріальна, 3 (колишня територія енергопоїзда). * [Оголошення] // Прапор Жовтня. – 1973. – 9 січня. – С. 4; Мельник В. В обозі // Прапор Жовтня. – 1975. – 23 серпня. – С. 2; Мілер П. Свято фабрики: Новини // Прапор Жовтня. – 1979. – 16 червня. – С. 4; Мельник В. Два кольори на полотні, два кольори... // Прапор Жовтня. – 1989. – 19 червня. – С. 2.

БАГАТОПРОФІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНО-РЕАБІЛІТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР. Польські фільварки. Створено в січні 2001 на базі спецшколи-інтернату для дітей зі зниженим слухом. Директор від 6 липня 2000 Олександр Петрович Доложевський. * Івасюк Є. Школа – наш дім // Прапор Жовтня. – 1988. – 1 жовтня. – С. 2–3; Такі кадри не пропадають: Кадри // Подолянин. – 2000. – 14 липня. – С. 1; Твори добро і буде шана!: Милосердя // Подолянин. – 2002. – 29 листопада. – С. 6; Добровольський В. Адам Яхієв: «Твори добро...»: Акція // Край Кам'янецький. – 2002. – 24 грудня. – С. 1; Бельзецький Д. Поспішайте творити добро! // Фортеця. – 2002. – 26 грудня. – С. 2; Шуханова Т. Щедрою рукою: Благодійність // Подолянин. – 2002. – 26 грудня. – С. 7; Ясінська А. Твори добро // Подільська TV-інформ. – 2002. – 26 грудня. – С. 2; Твори добро, якщо ім'я тобі – людина!: Акції // Кам'янець-Подільський вісник. – 2002. – 27 грудня. – С. 1; Шуханова Т. Тут все у комплексі: 26 вересня – Міжнародний день глухонімих // Подолянин. – 2003. – 26 вересня. – С. 4; Яцемірська Н. Все в твоїх руках: 26 вересня – Міжнародний день глухонімих // Подолянин. – 2004. – 24 вересня. – С. 5; Островська Ядвіга. Рідною стежкою до школи: В гостях // Кам'янець-Подільський вісник. – 2005. – 11 листопада. – С. 10.

БАГАТОТИРАЖНА ГАЗЕТА (БАГАТОТИРАЖКА) – друкована газета, яку регулярно випускає великим тиражем яке-небудь підприємство, установа. Серед багатотиражок міста: від 29 січня 1957 – «Радянський студент» (педагогічний інститут), від 30 травня 1972 – «Будівничий» (будівельно-монтажний трест), від 1 січня 1987 – «Прогрес» (завод «Електроприлад»), від 27 лютого 1990 – «Контакт» (кабельний завод). З цих багатотиражок до наших днів дожила тільки перша: вона видається в Кам'янець-Подільському державному університеті під назвою «Студентський меридіан». З'явилися інші багатотиражки. Наприклад: від лютого 1998 – «Індустрія» (індустріальний технікум). Серед сільських багатотиражок: «Димитровець», «Калінінець», «Котовець», «Ленінець», «Ленінським шляхом». * Бобровський В. Про завдання багатотиражок // Прапор Жовтня. – 1976. – 10 березня. – С. 4.

Баговицька Слобідка – село. → Станіславівка. * Баговицкая Слободка, или Станиславовка // Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 140.

БАГОВИЦЬКИЙ АНСАМБЛЬ СТАРОВИННИХ УКРАЇНСЬКИХ НАРОДНИХ ІНСТРУМЕНТІВ «ПРИДНІСТРОВ'Я». Створено 1956. Організатор і керівник ансамблю – Микола Васильович Старенький. * Шклярук М. Новини культури // Прапор Жовтня. – 1971. – 30 червня. – С. 4; Гординчук М. Колиска мелодій: Народні таланти // Кам'янець-Подільський вісник. – 1991. – 16 жовтня. – С. 2.

Баговицький Кордон – селище. Розташовувалося при впадінні річки Баговиця в Дністер. За даними 1895: дворів – 3, мешканців – 17. * Баговицкий Кордон – посёлок // Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 140.

БАГОВИЦЯ – село. Входить до Устянської сільської ради. Лежить на річці Баговиця – за 3 км від місця її впадіння в Дністер. Перша згадка – 1460 (у списку сіл кам'янецького округу, з яких католицьким кам'янецьким біскупам дозволено брати десятину). Названа Новою Баговицею (отже, було давніше поселення – Стара Баговиця). У 16–18 століттях належала до Кам'янецького староства. За даними на 1998: дворів – 359, мешканців – 747. У селі народилися поет Віктор Никанорович Грабовський (7 листопада 1942), літературознавець Анатолій Володимирович Сваричевський (29 січня 1930). 1967 відкрито музейну кімнату. * Баговица // Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 138–140; Гурфінкель Л. Кімната минулого // Прапор Жовтня. – 1967. – 6 травня. – С. 4; Гарнага І. Звідки пішла назва. Абрикосівка. Адамівка. Баговиця // Прапор Жовтня. – 1971. – 31 липня. – С. 4; Спігер В. Письменник з Баговиці: Слово про земляка // Прапор Жовтня. – 1988. – 10 грудня. – С. 2–3; Баженов Л. В. Анатолій Володимирович Сваричевський // Кам'янець-Подільський державний університет в особах. – Т. 2. – Кам'янець-Подільський, 2005. – С. 782–792.

БАГОВИЦЯ (БАГОВИЧКА) – річка. Ліва притока Дністра. Згадується в грамоті князів Юрія та Олександра Коріатовичів від 1374: поле між річками Мукша та Баговиця було віддано у власність кам'янецькій міській громаді. На березі Баговиці лежать села Станіславівка, Баговиця. * Баговиця // Словник гідронімів України. – К., 1979. – С. 28; Шкуряк В. Біля моря – сад // Прапор Жовтня. – 1975. – 29 серпня. – С. 4.

«БАГРЯНІ БРИГАНТИНИ» – вокально-інструментальний ансамбль (ВІА) з Миколаєва. Лауреат республіканського конкурсу ВІА. Художній керівник (1972–1981) – заслужений артист УРСР (1973) Віктор Григорович Андросов. У березні 1971 ансамбль із солістом Віктором Андросовим виступав у міському Будинку культури. 20 вересня 1980 ВІА виступав у Кам'янці-Подільському на міському стадіоні в рамках фестивалю майстрів мистецтв СРСР «Золота осінь». * Демчик А. С. Андросов Віктор Григорович // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 1. – К., 2001. – С. 503; Наші гості // Прапор Жовтня. – 1971. – 27 березня. – С. 4; Шановні кам'янчани! // Прапор Жовтня. – 1980. – 19 вересня. – С. 1; Урода Б. «Золота осінь»: Фестиваль мистецтв у Кам'янці-Подільському // Прапор Жовтня. – 1980. – 24 вересня. – С. 4.

*БАЖАНА ВУЛИЦЯ. Індивідуальна забудова в селі Довжок на міських землях. Назву надав Кам'янець-Подільський міськвиконком 23 січня 1990. # Бажан Микола Платонович (26 вересня (9 жовтня) 1904 – 23 листопада 1983) – видатний український поет, перекладач, державний і громадський діяч, Герой Соціалістичної Праці (1974), лауреат Шевченківської премії (1965). Був заступником голови Ради Міністрів УРСР (1943–1948), головою правління Спілки письменників України (1953–1959), головним редактором Головної редакції Української Радянської Енциклопедії (1957–1983). Народився в Кам'янці-Подільському в сім'ї військового топографа. * Спігер В. Безсмертя: До 85-річчя з дня народження Миколи Бажана // Прапор Жовтня. – 1989. – 10 жовтня. – С. 3; Микола Платонович Бажан // Завальнюк О. М., Комарніцький О. Б. Минуле і сучасне Кам'янця-Подільського. – Випуск 1. – Кам'янець-Подільський, 2003. – С. 154–159; Будзей Олег. Микола Бажан і Кам'янець: Ювілеї // Подолянин. – 2004. – 8 жовтня. – С. 5.

БАЖАНА МУЗЕЙ у п'ятій школі. Уперше відкрито в жовтні 1984 в середній школі № 5. В урочистостях узяли участь сестра поета Алла Платонівна, український письменник, кореспондент газети «Літературна Україна» Микола Федосійович Кагарлицький. Музей наново створено й удруге відкрито 8 жовтня 2004 у загальноосвітній школі № 5. * Власова В. «Ніколи шлях так владно не яснів...»: Суботній репортаж // Прапор Жовтня. – 1984. – 27 жовтня. – С. 4; Кам'янецькі новини // Подільська TV-інформ. – 2004. – 14 жовтня. – С. 1; Михальська Галина. Дітям – музей Миколи Бажана // Фортеця. – 2004. – 14 жовтня. – С. 16; Будзей Олег. Музей Бажана: дубль № 2: Презентації // Подолянин. – 2004. – 15 жовтня. – С. 4; «Я єсть людина, син свого народу...» // Сім днів. – 2004. – 15 жовтня. – С. 2; Сокульська О. «Я єсть людина, син свого народу»: Добрі новини // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 15 жовтня. – С. 1, 2.

*БАЖАНА ПРОВУЛОК. Індивідуальна забудова в селі Довжок на міських землях. Назву надав Кам'янець-Подільський міськвиконком 23 січня 1990. # → Бажана, вулиця.

БАЖАНА СТИПЕНДІЯ. Встановлено в Кам'янець-Подільському педагогічному інституті відповідно до постанови № 5 Ради Міністрів Української РСР від 4 січня 1984 «Про увічнення пам'яті М. П. Бажана та забезпечення його сім'ї». Згідно з постановою, призначає стипендії імені Бажана кращим студентам-відмінникам Міністерство освіти УРСР за поданням ради інституту. Першою стипендіаткою стала (1984) Валентина Кушнір. * Власова В. «Ніколи шлях так владно не яснів...»: Суботній репортаж // Прапор Жовтня. – 1984. – 27 жовтня. – С. 4.

БАЖАНУ МЕМОРІАЛЬНА ДОШКА. Новий план. Сучасна адреса – Лесі Українки, 26а. У цьому будинку 26 вересня (9 жовтня) 1904 народився видатний український поет, перекладач Микола Платонович Бажан. 1910 сім'я Бажанів переїхала до Умані. 25 жовтня 1988 на будинку урочисто відкрито меморіальну дошку, яку виготовив відомий український скульптор Ярослав Іванович Скакун (народився 11 лютого 1949) – заслужений діяч мистецтв УРСР (1989). В урочистостях брали участь українські поети Іван Драч (керівник делегації), Петро Перебийніс, Павло Мовчан, Наталя Кащук, Наталка Поклад, дружина поета Ніна Бажан, сестра Алла Ситра. * Папевська С. Тут народився Микола Бажан // Прапор Жовтня. – 1985. – 1 червня. – С. 4; До уваги кам'янчан! // Прапор Жовтня. – 1988. – 22 жовтня. – С. 1; Деревич П. Поету i громадянину // Прапор Жовтня. – 1988. – 1 листопада. – С. 3; Ковнер О. Останні листи у Кам'янець: Наші славетні // Прапор Жовтня. – 1989. – 29 листопада. – С. 4; Останні листи Бажана // Кам'янець-Подільський вісник. – 1993. – 24 листопада. – С. 4; Ковнер О. Наш земляк – Микола Бажан // Кам'янець-Подільський вісник. – 1994. – 19 січня. – С. 4; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 282.

БАЗАР – містечко (нині село Народицького району Житомирської області). Тут 22–23 листопада 1921 засуджено на смерть 360 полонених воїнів УНР – учасників Другого зимового походу. Серед страчених 8 уродженців Кам'янця-Подільського (Олександр Василів, Володимир Венгрженівський, Ясен Дрозденко, Спиридон Захаренко, Іван Маницький, Володимир Свиргоцький, Олександр Стрижельницький, Микола Федоренко-Євтухів), уродженці сіл Баговиця (Антін Слободян, Яків Старенький), Кадиївці (Василь Чорний), Оринин (Тиміш Венглевський), Пудлівці (Іван Горков), Сокіл (Дем'ян Іванюк), Шустівці (Михайло Василів) нинішнього Кам'янець-Подільського району. * Никоненко В. В. Базар // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 2. – К., 2003. – С. 83–84; Вішка О. Базар // Енциклопедія історії України. – Т. 1. – К., 2005. – С. 165; Рейд у вічність. – К., 2001. – 128 с.; Кушнір Борис. Під Базаром жоден з них не сказав: «Так!»: Увічнимо пам'ять! // Подолянин. – 2005. – 25 листопада. – С. 7; Федоренко С. Напередодні: До 70-річчя Збройних Сил СРСР // Прапор Жовтня. – 1988. – 23 січня. – С. 2–3; Федоренко С. Напад: До 70-річчя Збройних Сил СРСР // Прапор Жовтня. – 1988. – 6 лютого. – С. 2–3; Федоренко С. Облога: До 70-річчя Збройних Сил СРСР // Прапор Жовтня. – 1988. – 13 лютого. – С. 2–3; Федоренко С. Розгром: До 70-річчя Збройних Сил СРСР // Прапор Жовтня. – 1988. – 19 лютого. – С. 4; Федоренко С. Розплата // Прапор Жовтня. – 1988. – 12 березня. – С. 2–3; Другий похід нескорених; Ніхто пощади не просив // Мизак Нестор, Горбатюк Василь. За тебе, свята Україно. – Книга п'ята. – Чернівці – Київ – Торонто, 2006. – С. 17–21.

БАЗАР. * Раденко Г. Про культурний вигляд базару // Прапор Жовтня. – 1945. – 4 листопада. – С. 2.

*Базарна вулиця. Польські фільварки (буфер між Польськими фільварками та Новим планом). Первісна назва нинішньої (від 15 липня 1993) вулиці Великанова. Цю ж назву відновили німці в лютому 1942. Радянські назви – Ткаченка, Калініна. * Перейменування вулиць // Подолянин. – 1942. – 27 лютого.

*Базарна площа. Старе місто. Радянська назва (до 11 вересня 1990) сучасного майдану Руський ринок.

*БАЗАРНИЙ ПРОВУЛОК. Підзамче. Виборча дільниця № 41. В атласі-плані (ППП «Лібріс», 2000), на плані міста із серії «Міста України» (ДНВП «Картографія», 2001 і 2006) провулок позначено, але назву не зазначено. Відходить від Жванецького шосе на північ між вулицею Киргизова та Жванецьким провулком. По суті є невеликим тупиком, що починається між виробничими площами приватного підприємства «Орхідея» та готельним комплексом «Ксенія». Прикінцеві показники: зліва – № 3, справа – № 2. # На Підзамчі, де нині розмістило виробничі площі ПП «Орхідея», раніше був базар. Про нього, зокрема, згадує український поет Володимир Свідзінський у листі до Олени Чілінгарової (Харків, 8 липня 1932): «І ще, не знаю чому, люблю я дуже Підзамче з його ятками і базарами, де колись продавали чудові пряники в формі коліс, коників, фантастичних птахів і таке інше. А яка там була «малороссийская колбаса», і які симпатичні представники і представниці малоросійського племені». * Свідзінський Володимир. Твори у двох томах. – Т. 2. – К., 2004. – С. 418.

БАЙДАРКА – спортивний човен із закритим верхом, в якому є отвір для одного або двох гребців, що гребуть дволопатевими веслами. 24 жовтня 2005 у Кам'янці-Подільському прокладено новий туристичний маршрут – на байдарках петлею Смотрича. * Інночкін П. По Дністру – на байдарках // Прапор Жовтня. – 1975. – 2 серпня. – С. 4; Єлькіна Ольга. Ми любимо це місто... А Ви? // Ділове місто. – 2005. – №43 (27 жовтня). – С. 7.

БАЙКА – невеликий, здебільшого віршований повчально-гумористичний чи сатиричний твір з алегоричним змістом, де людське життя відтворене в образах тварин, рослин, предметів тощо. Микита Годованець (1893–1974) зробив Кам'янець-Подільський столицею байки. Його справу в Кам'янці-Подільському продовжував Микола Тищук (1924–1985). Байки робітника Гуменецько-Вербецького заводоуправління Олекси Хижка «Прапор Жовтня» 13 червня 1971 вмістив із передмовою Годованця. У травні 1972 кандидатську дисертацію «Українська радянська байка і творчість Микити Годованця» захистив кам'янчанин Юхим Альперін (1924–1977). * Байки Олекси Хижка // Прапор Жовтня. – 1971. – 13 червня. – С. 4; Деркач Борис, Косяченко Віктор. Жанр байки в українській літературі // Українська байка. – К., 1983. – С. 3–27; Деркач Б. А. Байка // Українська літературна енциклопедія. – Т. 1. – К., 1988. – С. 112–113; Деркач Б. А. Байка // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 2. – К., 2003. – С. 99; Щур О. Т. Воював байкою // Освіта, наука і культура на Поділлі: Збірник наукових праць. – Т. 2. – Кам'янець-Подільський, 2002. – С. 214–222.

«БАЙКИ ТА ПРИПОВІСТКИ» – збірка творів класика польської сатири Ігнація Красицького (1735–1801) в перекладі Микити Годованця. Побачила світ 1970 у видавництві «Дніпро». Про збірку перекладів тепло відгукнулися польський сатиричний журнал «Szpilki», Польська академія наук. * Мій творчий ужинок: Інтерв'ю дає Микита Годованець // Прапор Жовтня. – 1971. – 1 січня. – С. 3.

«БАЙКИ ТА ПРИТЧІ» – збірка Микити Годованця. Побачила світ наприкінці 1970 у видавництві «Каменяр». Містить 46 оригінальних байок і байки на теми античних і середньовічних авторів – Платона, Аристотеля, Плутарха, Фотія, Симоніда. * Мій творчий ужинок: Інтерв'ю дає Микита Годованець // Прапор Жовтня. – 1971. – 1 січня. – С. 3; Єфімов А. Муза не старіє: Книги наших земляків // Прапор Жовтня. – 1971. – 8 січня. – С. 4.

БАЙКОВИЙ ЦВИНТАР – найвідоміше в Києві й Україні кладовище. Відкрито 14 грудня 1833. Спочатку територія становила близько 5 десятин землі. В подальшому не раз розширювався: нині – понад 50 га. Цвинтар складається зі Старої частини (7 дільниць) і Нової частини (нині 52 дільниці), яка бере початок від 1876. Є православна, католицька, лютеранська складові. 1916, в ході Першої світової війни, відкрито військову частину кладовища. На старому католицькому цвинтарі поховано Густава Бельке (24 липня 1810 – 3 березня 1873) – дослідника флори й фауни Кам'янеччини. Серед похованих на Байковому цвинтарі є уродженці Кам'янця-Подільського: письменник і лікар Валер'ян Петрович Захаржевський (1887–1977), історик і літературознавець Гнат Павлович Житецький (1866–1929), поет і перекладач Микола Платонович Бажан (1914–1983), уродженець села Калиня – поет і журналіст Віктор Степанович Кушнір (1937–1973). # Назва походить від назви хутора генерала С. Байкова – учасника війни 1812. Міська дума купила хутір під цвинтар. * Байкове кладовище // Київ: Енциклопедичний довідник. – К., 1981. – С. 52–54; Проценко Людмила. Київський некрополь: Путівник-довідник. – К., 1994. – С. 68–69, 79–80, 97–98, 111, 182; Проценко Л. А. Байкове кладовище // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 2. – К., 2003. – С. 101–102; Скрипник П. І. Байковий цвинтар // Енциклопедія історії України. – Т. 1. – К., 2005. – С. 167.

*Бакалійний ряд. Старе місто. Підведенна сторона Центральної площі (колишнього та нинішнього Польського ринку). Інша назва – Біржа. * К-ПМА. – Ф. Р-335. – Опис 1. – Справа 63. – Аркуш 251.

Бакота – давньоруське місто. * Зеленецька І. Б. Бакота, археологічна пам'ятка // Енциклопедія історії України. – Т. 1. – К., 2005. – С. 169. * Винокур І., Горішний П. Бакота. Столиця давньоруського Пониззя. – Кам'янець-Подільський, 1994. – 364 с.

Бакота – село. Входило до Колодіївської сільської ради. У зв'язку з будівництвом Дністровського гідровузла ухвалою облвиконкому від 27 жовтня 1981 вилучено з облікових даних. У селі народилася олімпійська чемпіонка з легкої атлетики Фаїна Григорівна Мельник (1945). * Бакота: Наш край // Прапор Жовтня. – 1971. – 26 червня. – С. 4; Гарнага І. Бакота: Звідки пішла назва // Прапор Жовтня. – 1972. – 28 жовтня. – С. 4; Гуменюк С. К., Морський М. Д. Туристські маршрути Хмельниччини: Путівник. – Львів, 1983. – С. 59–60; А чому Сокіл – Сокіл?..: Історія рідного краю / Підготувала Катерина Квятковська // Сім днів. – 2004. – 30 січня. – С. 3; Горбняк Тарас. Бакота – затоплена доля. – Хмельницький: Поділля, 2004. – 56 с.; Горбняк Тарас. Бакотський скарб // Подільський кур'єр. – 2006. – 5–11 січня. – С. 14.

БАКОТА – річка. Ліва притока Дністра. На річці лежало село Бакота (нині затоплене). * Бакота // Словник гідронімів України. – К., 1979. – С. 31.

«БАКОТА. СТОЛИЦЯ ДАВНЬОРУСЬКОГО ПОНИЗЗЯ» – монографія. Автори – Іон Срулевич Винокур і Павло Андрійович Горішній. Побачила світ 1994 (підписано до друку 11 квітня) у Кам'янці-Подільському. Видавець – Центр поділлєзнавства; комп'ютерний набір і макет – МП «Водограй» (Хмельницький), друк – Кам'янець-Подільська міська друкарня. 364 сторінки. У монографії представлено історію давньоруського міста Бакота 12–13 століть на основі матеріалів археологічних досліджень, давніх літописів і спеціальних історико-археологічних праць. Подано і окремі сторінки історії міста 14–15 століть. * Якубовський В. І. Бакота у творчості І. С. Винокура і П. А. Горішнього // Academia на пошану професора Леоніда Антоновича Коваленка. – Ч. 1. – Кам'янець-Подільський, 1997. – С. 67–70.

«БАКОТА – ЗАТОПЛЕНА ДОЛЯ» – книга уродженця Бакоти Тараса Васильовича Горбняка, видана 2004 (підписано до друку 2 серпня) у видавництві «Поділля» (Хмельницький). 56 сторінок. Наклад 1000 примірників. * Будзей Олег. Якщо я тебе забуду, Бакото...: Книгозбірня // Подолянин. – 2004. – 15 жовтня. – С. 5; Баженов Олександр. [Рецензія] // Хмельниччина. Дивокрай. – 2005. – № 1–2. – С. 100.

БАКОТСЬКА ЗАТОКА. Утворилася 1981 біля сіл Гораївка та Колодіївка внаслідок створення Дністровського водосховища. Учені НПП «Подільські Товтри» (кандидати біологічних наук Людмила Любінська, Микола Матвєєв) науково обґрунтували доцільність внесення затоки до Рамсарського списку. 29 липня 2004 включено до водно-болотних угідь міжнародного значення, що охороняються відповідно до Рамсарської конвенції. У межень на Дністрі глибина затоки – 34 м, ширина – 1700 м; у повінь вода піднімається ще на 6 м. Взимку затока замерзає. У затоку впадають невеликі струмки й джерела. * Будзей Олег. Чи ввійде Бакотська затока до Рамсарського списку?: 2 лютого – Всесвітній день водно-болотних угідь // Подолянин. – 2003. – 31 січня. – С. 4; Край Кам'янецький: Документально-публіцистичне видання. – Кам'янець-Подільський, 2006. – С. 15.

Бакотська школа. 1885 в Бакоті було відкрито церковнопарафіяльну школу.

БАКОТСЬКИЙ СВЯТО-МИХАЙЛІВСЬКИЙ СКЕЛЬНИЙ МОНАСТИР. * Скальный монастырь, конец XII – середина XIV вв. // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 208–209; Бакота – Подільські Помпеї // Поділля... на зустріч з веселкою. – С. 8–9; Ясінський Ед. Бакотська проблема // Фортеця. – 2006. – 27 липня. – С. 2; Дорошенко Тетяна. Бакота потребує допомоги // Фортеця. – 2006. – 14 вересня. – С. 12.

БАКТЕРІОЛОГІЧНА ЛАБОРАТОРІЯ (БАКЛАБОРАТОРІЯ) – лабораторія для дослідження різноманітних хвороботворних бактерій – бактеріологічне відділення клінічно-діагностичної лабораторії Кам'янець-Подільської міської лікарні № 1. Раніше розміщувалася в житловому будинку на вулиці Жукова. Обладнано нове приміщення на території міської лікарні (Пушкінська, 31). Презентація оновленої лабораторії відбулася 5 вересня 2006. * Бактерії, начувайтесь! // Ділове місто. – 2006. – 7 вересня. – С. 4; Жмудовська Ольга. Бактеріям – сучасні умови! // Фортеця. – 2006. – 7 вересня. – С. 2; Є баклабораторія // Сім днів. – 2006. – 7 вересня. – С. 2; Депкорпус опинився в лабораторії: Місто // Подолянин. – 2006. – 8 вересня. – С. 2.

БАЛАГУЛА – критий дорожній віз; візник на такому возі. * Дмитерко Любомир. Кінець дитинства // Дмитерко Любомир. Твори в чотирьох томах. – Т. 1. – К., 1981. – С. 451–453.

БАЛАГУЛА – представник молодіжного руху середини 19 століття. * Заводовський Анатолій. Балагульство як форма боротьби з національним поневоленням: Молодіжні рухи XIX століття // Перспективи. – 2000. – Лютий. – С. 21–23.

БАЛАДА – жанр ліро-епічної поезії. Сюжети балади здебільшого пов'язані з подіями та пригодами історико-легендарного або фантастичного характеру. В українській літературі вивершенням розвитку жанру балади є, зокрема, твори Степана Руданського. У Кам'янці-Подільському, навчаючись у Подільській духовній семінарії, він написав романтичні балади, названі ним небилицями: 1(13) червня 1851 – «Два трупи», 23 січня (4 лютого) 1852 – «Вечорниці»,  23 вересня (5 жовтня) 1853 – «Упир», 2–4 (14–16) січня 1854 – «Хрест на горі»,  21 лютого (5 березня) 1854 – «Розмай», 2–3 (14–15) серпня 1854 – «Люба». * Соловей Е. С. Балада // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 2. – К., 2003. – С. 127–128; Сохацька Євгенія. Балади Степана Руданського (1851–1859 рр.) у типологічному зіставленні з баладами Тараса Шевченка (1837–1841 рр.) // Сохацька Євгенія. На варті українства. – Кам'янець-Подільський, 2004. – С. 120–123.

«БАЛАДА ПРО ДОБЛЕСНОГО РИЦАРЯ АЙВЕНГО» – художній фільм за мотивами роману Вальтера Скотта «Айвенго». 1982 знімала кіностудія «Мосфільм» (зокрема, і в Кам'янці-Подільському).

Баласановича будинок. Старе місто. Сучасна адреса – П'ятницька, 5. * Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 252.

БАЛЕТ. 3–5 вересня 1962 на гастролях у Кам'янці-Подільському перебував Молдавський театр опери й балету. Він показав балети «Лебедине озеро» Петра Чайковського (3 вересня), «Бахчисарайський фонтан» Бориса Асаф'єва (4 вересня). 1979 у Кам'янці-Подільському виступав ансамбль класичного балету Новгородської обласної філармонії (завершив гастролі 4 лютого). Він показав «Лебедине озеро», «Бахчисарайський фонтан», «Жізель». * Латюк Н. Зустріч з балетом // Прапор Жовтня. – 1979. – 3 лютого. – С. 4.

БАЛЬНЕОЛОГІЧНА ЛІКАРНЯ (ВОДОЛІКАРНЯ). Новий план. На розі вулиць Лесі Українки та Червоноармійської. Стала до ладу 21 грудня 1962. У місті до війни була водолікарня, під час німецької окупації її приміщення повністю зруйновано. 9 жовтня 1962 міськвиконком ухвалив відкрити платну госпрозрахункову міську водолікарню. Першим головним лікарем був Іван Семенович Плескун (помер 16 травня 1982). У липні 1982 водолікарню очолив Іван Карлович Чорнобай. 22 квітня 1992 обласне управління охорони здоров'я ухвалило відкрити на базі водолікарні міський Центр здоров'я та фізіотерапевтичне відділення міської лікарні. # Бальнеологія – галузь медицини, що вивчає фізико-хімічний склад, застосування в лікуванні, дію на організм мінеральних вод і грязей. * Незабаром стане до ладу новозбудована Кам'янець-Подільська водолікарня // Прапор Жовтня. – 1962. – 1 грудня. – С. 4; Вчора Кам'янець-Подільський одержав... // Прапор Жовтня. – 1962. – 22 грудня. – С. 2; Герасимчук А. Для вашого здоров'я: Фоторепортаж // Прапор Жовтня. – 1963. – 1 січня. – С. 3; Кульчицький Л., Маховський І, Цех здоров'я // Прапор Жовтня. – 1967. – 28 липня. – С. 4; Єфімов А. Здравниця // Прапор Жовтня. – 1968. – 15 червня. – С. 3; Зільберман В. Курорт вдома // Прапор Жовтня. – 1975. – 2 серпня. – С. 4; Чорний В. Будьте здорові: Новини // Прапор Жовтня. – 1980. – 8 лютого. – С. 4; Іван Семенович Плескун: [Некролог] // Прапор Жовтня. – 1982. – 18 травня. – С. 4; Туровський А. Кузня здоров'я: Суботній репортаж // Прапор Жовтня. – 1984. – 28 липня. – С. 4; Слободян М. На рівні санаторію: Суботнє інтерв'ю // Прапор Жовтня. – 1985. – 21 вересня. – С. 4; Чорнобай І. К., Мислицька Я. І., Боримська Л. А. Розвиток платних медичних послуг населенню Кам'янець-Подільською водолікарнею на сучасному етапі // Проблеми економічної географії Поділля: Тези доповідей наукової конференції. – Кам'янець-Подільський, 1988. – С. 51–52; Була водолікарня. Став Центр здоров'я // Край Кам'янецький. – 1993. – 17 липня. – С. 1; Чорнобай І. Друге дихання водолікарні: Служба здоров'я // Край Кам'янецький. – 2002. – 17 грудня. – С. 4; Дєвіна Т. Лікар, що лікує без ліків // Подолянин. – 2003. – 31 жовтня. – С. 3.

БАНДЖИДЖАМПІНГ (від bungee – амортизатор, пружинний пристрій, jumping – підстрибування) – стрибок із висоти з гумовим канатом. У Кам'янці-Подільському запровадив Петро Олендра. Міст «Стрімка лань» ідеально підходить для таких стрибків. 14 вересня 1996 о 12.00 пробний стрибок здійснив Петро Олендра, а від 20 вересня 1996 це можуть робити всі охочі. * Гайдамашко Вікторія. «Відкоркуймо» століття банджиджампінгом // Кам'янець-Подільський вісник. – 2000. – 30 грудня. – С. 3; Із «Стрімкої лані» – стрімко вниз // Кам'янець у вересні. – 2001. – С. 16; Каргова Татьяна. С моста вниз головой: Репортаж в свободном падении. – 2000. Спорт-ревю. – 2006. – 7 июля. – D1, D5; Міркотан Ольга. Все для туриста: хоч з мосту стрибай: 27 вересня – День туризму // Подолянин. – 2006. – 22 вересня. – С. 4.

БАНДУРА – український народний струнний щипковий музичний інструмент. У травні 1968 у Кам'янці-Подільському в міському Будинку культури виступала Державна заслужена капела бандуристів УРСР. * Бандура // Універсальний словник-енциклопедія. – 4-е видання. – 2006. – С. 110; Слюсар Б. У нас в гостях – капела бандуристів // Прапор Жовтня. – 1968. – 29 травня. – С. 4.

БАНК – кредитно-фінансова установа, яка зосереджує кошти та капіталовкладення, надає кредити, здійснює грошові розрахунки між підприємствами або приватними особами, регулює грошовий обіг у країні, зокрема випуск (емісію) нових грошей. Історії Кам'янець-Подільського відділення Державного банку присвячено книгу Ігоря Данілова «Це респектабельне слово – БАНК» (1998). Банком називають не тільки установу, але й будівлю, де вона розміщується. У Кам'янці-Подільському три будинки банків (Князів Коріатовичів, 1; Зарванська, 3; Шевченка, 17) є пам'ятками архітектури й містобудування. * Загуменнов М. М., Кілессо С. К. Банк // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 2. – К., 2003. – С. 199–200; Данілов І. В. Це респектабельне слово – Банк: До історії Кам'янець-Подільського відділення Державного банку. – Кам'янець-Подільський, 1998. – 120 с.

*Банківська вулиця. Новий план. Первісна назва західної частини (двох кварталів – від Новопланівського мосту до вулиці Лесі Українки) сучасної (від 1 червня 1992) вулиці Князів Коріатовичів. Назву ухвалила міська дума 20 серпня (2 вересня) 1901. # На початку вулиці неподалік від Новопланівського мосту в 1898–1901 збудували приміщення для Кам'янець-Подільського відділення Державного банку Росії (сучасна адреса – Князів Коріатовичів, 1), а також житловий будинок для службовців банку (сучасна адреса – Князів Коріатовичів, 3).

БАНКОМАТ – спеціальний пристрій для автоматичного видавання грошей за кредитною карткою в межах визначеного для власника картки ліміту. 5 грудня 2001 філія «Приватбанку» відкрила перший у Кам'янці-Подільському банкомат. 31 серпня 2002 відкрито банкомат відділення АППБ «Аваль» (Соборна, 5). * Гайдамашко В. Банкомат: крок до цивілізації // Кам'янець-Подільський вісник. – 2001. – 7 грудня. – С. 1; «Приватбанк» наближає Кам'янець до Європи // Подолянин. – 2001. – 7 грудня. – С. 1; По «Авалю» і банкомат: Презентації // Подолянин. – 2002. – 6 вересня. – С. 1.

БАПТИЗМ – напрям у протестантизмі, що виник у 17 столітті в Англії. * Степовик Д. В. Баптизм // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 2. – К., 2003. – С. 207–208; Крижановська О. О. Баптизм в Україні // Енциклопедія історії України. – Т. 1. – К., 2005. – С. 180; Опря І. А. Православна церква і протестантські течії на Правобережній Україні на початку XX ст. // Матеріали X Подільської історико-краєзнавчої конференції. – Кам'янець-Подільський, 2000. – С. 186–188.

БАРБАКАН – укріплення-пастка перед основними воротами. Складова частина Руської брами – передове укріплення Надбрамної башти. Видовжена в плані двоярусна споруда. В її торцях влаштовано брами, а по довгих боках – підняті на висоту другого ярусу оборонні галереї, з яких було зручно обстрілювати ворога. Барбакан виконував функцію пастки, потрапивши до якої, ворог міг бути знищений. Барбакан мала й Польська брама. * Такий вигляд має реставрований захаб... / Фото А. Тюпича // Прапор Жовтня. – 1967. – 18 лютого. – С. 3; Русские ворота с башнями и укреплениями – комплекс сооружений, XV–XVIII вв. (ул. Комсомольская) // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 179; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 101, 103; Кам'янець на Поділлі: Туристичний путівник. – Кам'янець-Подільський: Оіюм, 2006. – С. 4.

БАРБЕКЮ – різновид шашлику; пікнік у садку, головною принадою якого є запечене м'ясо; змагання любителів у кулінарній майстерності. Чемпіонати України з барбекю проводяться від 2005. Їх учасники змагаються в п'яти конкурсах: приготування поребрини, курки, риби, стейку та десерту. Перший чемпіонат відбувся 5–6 серпня 2005 на базі «Буковель» (Івано-Франківська область). Серед 16 команд «Змій Горинич» (Довжоцький спиртовий завод) посів дев'яте місце в загальному заліку. Другий чемпіонат проведено 19–21 травня 2006 в Кам'янці-Подільському (день змагань – 20 травня). Серед 18 команд учасники з Кам'янця-Подільського посіли такі місця в загальному заліку: 2 – «Змій Горинич» (Довжоцький спиртовий завод), 5 – «Фільварки» (готель «Фільварки-центр»), 11 – «Планета» (крамниця «Планета сантехніки»), 15 – «Смажені новини» (редакція газети «Подолянин»). * Будзей Олег. «Змій Горинич» і барбекю // Подолянин. – 2005. – 12 серпня. – С. 1; Не змагання – смакот-а-а! // Подолянин. – 2006. – 12 травня. – С. 1; Шуханова Тетяна. Як ми з голих фактів робили смажені новини // Подолянин. – 2006. – 26 травня. – С. 5; Власюк Вероніка. Кам'янець святковий! // Ділове місто. Тиждень. – 2006. – 25 травня. – С. 7; Хто з нас не любить смачних «шашликів»? // Фортеця. – 2006. – 25 травня. – С. 9.

«БАРВИ» – кооператив. Старе місто. Вулиця Кірова (нині Зарванська). * Данчук Г. Квіти для міста: Репортаж у номер // Прапор Жовтня. – 1989. – 25 лютого. – С. 1.

«БАРВИСТИЙ ВІНОЧОК» – дошкільний навчальний заклад № 9 в мікрорайоні Жовтневий (Жукова, 7). Відкрито як дитячий садок для працівників ЗЛМК (заводу легких металевих конструкцій). Завідувач – Оксана Станіславівна Стасюк. * Шуханова Тетяна. Віночки Оксани Стасюк: Ювілей // Подолянин. – 2005. – 11 березня. – С. 3.

Барвінкове – село. Входило до Чабанівської сільської ради. Раніше Раколупці. Перейменовано 15 серпня 1966 Указом Президії Верховної Ради УРСР. Ухвалою облвиконкому від 21 березня 1984 вилучено з облікових даних. * Гарнага І. Звідки пішла назва. Бабшин. Барвінкове. Боришківці // Прапор Жовтня. – 1971. – 7 серпня. – С. 4.

«БАРВІНОК» – дошкільний навчальний заклад № 1 на Підзамчі. Відкрито 6 березня 1989. Завідувач (з часу відкриття) Алла Іванівна Петровська. * Камінська Людмила. «Барвінку» – 15: Свято // Подолянин. – 2004. – 5 березня. – С. 4.

БАРДА – відходи спиртового виробництва. * Подільський І. Хмільна... діалектика: Фейлетон // Прапор Жовтня. – 1980. – 6 червня. – С. 4; Катушинський Л., Мишевський В., Семенко П. Тече барда із спиртзаводу: Повертаємось до надрукованого // Прапор Жовтня. – 1981. – 11 лютого. – С. 4; Покотило І. Що робити з бардою?: Повертаємось до надрукованого // Прапор Жовтня. – 1981. – 15 травня. – С. 3; Покотило І. Ще раз про барду: Наші інтерв'ю: Повертаючись до надрукованого // Прапор Жовтня. – 1982. – 27 листопада. – С. 3; Будзей Олег. Спиртзавод: звідки запах і що з ним робити?: Виробництво // Подолянин. – 2005. – 19 серпня. – С. 5.

БАРОКО – стиль. У Кам'янці-Подільському декоративне оздоблення костелу тринітарів вирішене в класичних барокових формах і розкриває суть покликання цього ордену – повернення бранців з неволі на батьківщину. В середині 18 століття проведено ремонт і реконструкцію ратуші в стилі бароко, за участю, а можливо і під керівництвом коменданта фортеці архітектора Яна де Вітте. В 1760-і роки над Міським (Вірменським) колодязем архітектором Яном де Вітте зведено мурований восьмигранний в плані павільйон в стилі бароко: розчленовані пілястрами фасади, вікна круглої форми з характерним білокам'яним обрамленням – данина стилю бароко, розповсюдженому в кам'янецькій архітектурі в другій половині 18 століття. У будинку католицької духовної семінарії, побудованому в середині 18 століття, східний фасад мав характерний бароковий декор: фасад розчленований пілястрами, що завершувались скульптурами єпископів, встановлених на самому краю високого ґонтового даху. Погруддя єпископів відзначалися гострою індивідуальністю: енергійний вираз обличчя, різкі повороти голів створювали враження динамізму, що є характерним для стилю бароко, і одночасно надавали споруді ознаки монументальності. Пізніше бюсти (всього їх було 7) зняли з даху семінарії і перенесли на контрфорси Кафедрального костелу. У зовнішньому архітектурному оздобленні костелу та монастиря домініканців гармонійно поєднуються стилі ренесансу та бароко. Єпископ Микола Дембовський провів капітальний ремонт в Кафедральному костелі – в стилі бароко. Дух бароко особливо відчутний в пресбітерії, домінантою якого є вівтар в ім'я Святих Апостолів Петра і Павла, вирізьблений з дерева місцевими майстрами в 18 столітті. В результаті реконструкції 18 століття сувора архітектура дзвіниці Кафедрального костелу була пом'якшена бароковим декором. На жаль, високе барокове завершення дзвіниці до нашого часу не збереглося. Головний (східний) фасад костелу францисканців, незважаючи на руйнацію в 1930-х роках верхніх ярусів дзвіниці, має яскраво виражений бароковий характер. В архітектурі палацу Чарторийських є елементи ренесансу і бароко. Всередині цього будинку зберігся пишно декорований у стилі бароко камін із гербом «Погонь». Стару синагогу після руйнації в роки Другої світової війни розібрали. За іконографічними джерелами це була велика триповерхова споруда в стилі бароко. В архітектурі палацу губернатора (згорів 1920) гармонійно поєднувались риси ренесансу і елементи стилю бароко. Український архітектор Дмитро Михайлович Дяченко (1887–1942) розробив проект будівлі Кам'янець-Подільського музею у формах українського бароко і здобув першу премію на огляді-конкурсі в інституті цивільних інженерів у Петербурзі (1913). * Тимофієнко В. І. Цивільні інженери – будівничі подільських міст і сіл у період капіталізму // Духовні витоки Поділля: Творці історії краю: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (9–11 вересня 1994 р., м. Кам'янець-Подільський). – Хмельницький: Поділля, 1994. – С. 352.

*«Басейн» – первісна назва скверу Гунські криниці на Новому плані. * В одному з мальовничих куточків міста – сквері «Басейн» // Прапор Жовтня. – 1962. – 14 липня. – С. 4.

БАСКЕТБОЛ. Серед тренерів: Майя Михайлівна Топольницька (народилася 22 серпня 1936) – працює в ДЮСШ № 2 (від 1962). * Тренер від Бога: Ювілеї // Подолянин. – 2006. – 25 серпня. – С. 3; Жидачевська Євгенія. Баскетбол сьогодні // Ділове місто. – 2006. – 16 листопада. – С. 16–17.

БАСТІОН – старовинне укріплення – п'ятикутна бойова споруда на розі фортечного муру; невеликий форт; також – взагалі укріплення різного типу. У Кам'янці-Подільському Старий замок має південний і північний бастіони, які називають відповідно Південним і Північним дворами. Збереглися також Вірменський бастіон, Турецький бастіон, два бастіони на Успенській вулиці, з'єднані Гловерівським муром. Спорудою бастіонного типу є Новий замок.

«БАСТІОН» – ТзОВ. 2001 відкрило АЗС при в'їзді в місто (на місці колишнього смітника). На початку липня 2002 відкрито кафе-бар. * Шуханова Тетяна. Візитна картка міста – «Бастіон»: Добра новина // Подолянин. – 2002. – 12 липня. – С. 3.

БАТИК – техніка ручного розпису тканин. Вживається також на позначення цих тканин і виробів із них. Є два види батика – холодний і гарячий. У Кам'янці-Подільському в техніці батика працює Лариса Олександрівна Заярна (народилася 22 жовтня 1941). За словами Наталії Урсу, її батиковий розпис сприймається легко й органічно, водночас – декоративно й монументально. 20 листопада 1996 у виставковій залі на Соборній відкрилася персональна виставка творів Заярної, виконаних у техніці холодного батика. * Никорак О. І. Батик // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 2. – К., 2003. – С. 303; Матусяк Тетяна. Тепло батика: прийдіть і відчуйте // Кам'янець-Подільський вісник. – 1996. – 23 листопада. – С. 1; Урсу Наталія. Кам'янецька ведута. – Кам'янець-Подільський, 2000. – С. 34, 35; Художня школа від учора до сьогодні: Літопис. – Кам'янець-Подільський, 2006. – С. 17.

*Баторія (Стефана Баторія) вулиця. Старе місто. Назва давньої і сучасної (від 11 вересня 1990) вулиці Татарської у 16 столітті. # Баторій Стефан (27 вересня 1533 – 12 грудня 1586) – польський король (від 1576). Обрано королем за підтримки середньої шляхти. За правління Баторія польський уряд зробив спробу знищити Запорізьку Січ. * Баторій Стефан // Довідник з історії України. – 2-е видання. – К., 2001. – С. 54.

БАТОРІЯ СТЕФАНА БАШТА. Старе місто. Входить до комплексу Верхньої Польської брами. Найпотужніша з усіх кам'янецьких башт. Інші назви – Кушнірська, Семиповерхова. Башта з'явилася на місці давньої міської брами 13 століття. Збудовано 1564–1565 під керівництвом Матвія Влодека (Галичанина). Первісно була п'ятиярусною, мала еліптичну форму. 1585 з боку міста прибудовано прямокутний об'єм, внаслідок чого башта стала півковоподібною, а дах набув цікавої форми з двома високими конічними завершеннями. У 1780-х Ян де Вітте надбудував ще два яруси, переробив дах на низький двосхилий, зі сходу прибудував симетричний прямокутний корпус. До башти примикає Вітряна брама. * Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 142; Козлова Н. Кушнірська башта: З історії рідного краю // Прапор Жовтня. – 1966. – 5 березня. – С. 4; Кушнірська башта / Малюнок М. Гуменюка // Прапор Жовтня. – 1988. – 10 грудня. – С. 2–3; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 115–117; Kamieniec Podolski: Przewodnik turystyczny. – Lwów, 2005. – S. 134–135.

Баторія Стефана південна брама. Старе місто. Не збереглася. Через неї проходила давня дорога від Руської брами до Старого міста. Наприкінці 17 століття перебувала в руїнах. На плані міста 1761 її позначено як «давню та сильно зруйновану». На цьому місці у 1782–1791 зведено казарми фортеці (сучасна адреса – Шпитальна, 14). * Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 104.

«БАТЬКІВЩИНА» (ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ «БАТЬКІВЩИНА») – всеукраїнська політична партія. Установчий з'їзд відбувся 9 липня 1999 у Києві. Голови Кам'янець-Подільської міської організації ВО «Батьківщина»: 1999–2005 – Валентина Володимирівна Фурман (депутат міської ради з 2002), від 4 жовтня 2005 – Михайло Дмитрович Аносов. 6 вересня 2005 відкрито громадську приймальню міської організації (Пушкінська, 44). Лідер партії Юлія Тимошенко відвідувала Кам'янець-Подільський для зустрічей з виборцями 16 березня 2002 і 17 січня 2006. 26 березня 2006 міська організація здобула перемогу на виборах до міської ради – 21 місце з 50. Також міським головою обрано члена «Батьківщини» Олександра Мазурчака. * Юлія Тимошенко на Кам'янеччині // Фортеця. – 2002. – 21 березня. – С. 12; Стріха М. В. «Батьківщина», Всеукраїнське об'єднання // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 2. – К., 2003. – С. 314–315; Фурман Валентина. ВО «Батьківщина»: Вчора і сьогодні // Кам'янець-Подільський вісник. – 2005. – 22 квітня. – С. 7; Гординчук Микола. ВО «Батьківщина» визначає акценти: У партіях та рухах // Кам'янець-Подільський вісник. – 2005. – 8 липня. – С. 3; Михальська Галина. На захист громадян // Фортеця. – 2005. – 8 вересня. – С. 3; «Батьківщина» прийме всіх: Презентації // Подолянин. – 2005. – 9 вересня. – С. 2; Сокульська Ольга. Громадська приймальня «Батьківщини»: Презентації // Кам'янець-Подільський вісник. – 2005. – 9 вересня. – С. 2; У «Батьківщини» – обличчя не жіноче // Фортеця. – 2005. – 6 жовтня. – С. 4; Валентина Фурман: «Давайте віддамо шану тим, хто переступав через страх» // Фортеця. – 2005. – 29 грудня. – С. 4; Чорний І. Вибори-2006 – історія. Попереду – вибори-2011: У політичних партіях і рухах // Край Кам'янецький. – 2006. – 22 червня. – С. 2.

«Батьківщина» – кінотеатр. → «Родина», кінотеатр.

БАЯН – велика вдосконалена гармонія із складною системою ладів. На початку квітня 1971 в Кам'янці-Подільському виступав баяніст Володимир Бесфамільнов – заслужений артист УРСР, лауреат міжнародних конкурсів. У березні 1979 у Кам'янець-Подільському культосвітньому училищі виступав баяніст Юрій Казаков – народний артист РРФСР, лауреат міжнародних конкурсів. * Житкевич А. Концерт баяніста: Наші гості // Прапор Жовтня. – 1971. – 9 квітня. – С. 4; Борисов С. Музика Казакова // Прапор Жовтня. – 1979. – 30 березня. – С. 4.

БДЖІЛЬНИЦТВО – галузь аграрно-промислового комплексу України, що спеціалізується на розведенні бджіл для одержання меду, воску та інших продуктів. Бджільництво – один із найдавніших промислів людини. У першій половині 20 століття славилася пасіка Рожанківського в селі Баговиця. Фахівцем у галузі бджільництва був Михайло Леонтійович Боровський (1891–1989) – уродженець села Зубрівка. * Бондарчук Л. І., Мовна У. В. Бджільництво // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 2. – К., 2003. – С. 357–358; Грабчук В. Здобутки й промахи бджоловодів // Прапор Жовтня. – 1967. – 3 січня. – С. 3; Грабчук В. Бджоли віддячують дбайливим // Прапор Жовтня. – 1967. – 1 листопада. – С. 3; Гординчук Микола. Відлуння слави Медоборів: 19 серпня – День пасічника // Кам'янець-Подільський вісник. – 2002. – 16 серпня. – С. 4; Гординчук Микола. Таїна бджолиного танцю: 19 серпня – День пасічника // Кам'янець-Подільський вісник. – 2003. – 15 серпня. – С. 4; Гординчук Микола. Про що віщують бджоли ройові?: 19 серпня – День пасічника // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 13 серпня. – С. 4; Кушнір Борис. У царстві бджолиної матки: Людина та її справа // Кам'янець-Подільський вісник. – 2005. – 21 жовтня. – С. 6; Нехай святі Зосим і Саватій їм допомагають // Подолянин. – 2006. – 18 серпня. – С. 6.

*Бебеля вулиця. Старе місто. Радянська назва (від 20 березня 1923 до 11 вересня 1990) колишньої і нинішньої вулиці П'ятницької. # Бебель Август (22 лютого 1840 – 13 серпня 1913) – діяч німецького та міжнародного робітничого руху. За фахом токар. Разом із Вільгельмом Лібкнехтом 1869 заснував Соціал-демократичну робітничу партію Німеччини. Неодноразово обирався до рейхстагу. За виступи на захист Паризької комуни, критику державної колоніальної політики зазнавав репресій (всього пробув в ув'язненні близько шести років). Автор твору «Жінка та соціалізм». * Нові назви вулиць м. Кам'янця // Червоний шлях. – 1923. – 20 березня. – С. 2.

БЕЗАЛКОГОЛЬНИХ НАПОЇВ ЗАВОД. Наприкінці 1987 введено в дію новий цех і освоєно випуск майонезу. * Данчук Г. «Провансаль» і «Весняний»: Товари для народу // Прапор Жовтня. – 1988. – 16 лютого. – С. 1; Коваль М. Розширюємо асортимент: Товари для народу // Прапор Жовтня. – 1988. – 8 березня. – С. 2.

*Безіменний провулок. Старе місто. Одна з давніх назв сучасного (від 11 вересня 1990) провулка Комендантського. У радянський час – провулок Гоголя.

Безнісківці – село. Нині (відповідно до Указу Президії Верховної Ради УРСР від 15 серпня 1966) Абрикосівка.

Безнісковецьке – село. Увійшло, відповідно до ухвали Хмельницького облвиконкому від 1 березня 1963, до складу села Корчівка.

«Бель вю» – готель. Сучасна адреса – Троїцька, 2. * Від фанцузького «Bell-vue» – «Чудовий краєвид».

БЕЛЮАРД (BELUARD) – бастіон. Також у давні віки так називали рухому вежу при облозі. * Beluarda // Encyklopedia Popularna PWN. – Warszawa, 1982. – S. 70; Prusіewіcz A. Kamіenіec Podolskі: Skіz hystoryczny. – K.–Warszawa, 1915. – S. 25; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 118.

БЕНТОНІТ (БЕНТОНІТОВА ГЛИНА) – різновид вибілювальних глин, що утворюється в процесі вивітрювання вулканічних туфів і попелу. Милоподібна глиниста порода з явно вираженими колоїдними властивостями. Високопластична, на дотик жирна. У Кам'янець-Подільському районі бентонітова глина є біля Старої Ушиці. Це унікальні поклади. Вони дуже цінні як для фарфоро-фаянсового виробництва, так і для металоливарних робіт. * Бентоніт // Великий тлумачний словник сучасної української мови. – К. – Ірпінь, 2004. – С. 47; Теодорович Ю. М. Бентоніти // Географічна енциклопедія України. – Т. 1. – К., 1989. – С. 78–79; Терлецький А. Корисні копалини нашого краю // Прапор Жовтня. – 1976. – 31 липня. – С. 4.

*БЕРЕГОВА ВУЛИЦЯ. Індивідуальна забудова в селі Жовтневе на міських землях. Одна з межових вулиць забудови. Назву надав міськвиконком 23 січня 1990.

БЕРЕКА – дерево. * Халіфман Й. Пошукаймо береку // Прапор Жовтня. – 1979. – 27 квітня. – С. 4; Берека є!: Читач продовжує розмову // Прапор Жовтня. – 1979. – 18 серпня. – С. 4.

«БЕРІЗКА» – дитячий садок у селі Голосків. Завідувач Людмила Люзняк. * Люзняк Людмила. «Берізка» розширюється: Приємні новини // Край Кам'янецький. – 2006. – 11 травня. – С. 1.

*БЕРЛІН (ЛЮБИ БЕРЛІН) ВУЛИЦЯ. Руські фільварки. Виборча дільниця № 39. Раніше вулиця Віттовська. З'єднує вулиці Нагірну та Кренкеля. Підсумкові показники: справа – № 14, зліва – № 17. Вулиця на початку має зліва невеликий тупиковий відросток. # Берлін (після заміжжя – Шапіро) Любов (1915 – 1936) – радянська спортсменка, майстер затяжних стрибків із парашутом. Народилася в Ростові-на-Дону. Коли Любі не було ще й року, сім'я переїхала в Москву. Після закінчення школи навчалася в фабрично-заводському училищі друкарні «Правда», працювала ручною складальницею, далі навчалася в музичному технікумі (клас рояля). Перший стрибок із парашутом здійснила 3 серпня 1933, а 30 травня 1935 стала першою в світі жінкою, яка стрибнула з планера. Загинула 26 березня 1936 на Люберецькому аеродромі під час чергового затяжного стрибка у парі з Тамарою з Івановою (парашутистки йшли на світовий рекорд: стрибали з 5000 метрів, мали падати 80 секунд і розкритися на висоті 1000 метрів). Це був її п'ятдесятий стрибок із парашутом. 1937 у московському видавництві «Молода гвардія» посмертно видано книгу Люби Берлін «Записки парашютистки». * Берлин Люба. Записки парашютистки. – М.: Молодая гвардия, 1937. – 96 с.; Будзей Олег. Люба Берлін: Ім'я на мапі міста // Подолянин. – 2006. – 1 грудня. – С. 6.

Бернавка – назва села Слобідка-Малиновецька у 18 столітті.

*Бєдного (Дем'яна Бєдного) вулиця. Руські фільварки. Перша радянська (ще довоєнна) назва сучасної Дачної вулиці. Первісно – Мала Покровська. # Бєдний Дем'ян (насправді – Придворов Юхим Олексійович; 1(13) квітня 1883 – 25 травня 1945) – російський поет. Популярними були його байки, політична сатира. Деякі ранні твори написав українською мовою. Але чи не найбільша його «заслуга» перед Україною – участь у цькуванні Олександра Довженка за фільм «Земля». 1920 в Кам'янці-Подільському на замовлення політвідділу 41-ої стрілецької дивізії низку творів Дем'яна Бєдного українською мовою переклав Микита Годованець (книжка перекладів «Байки і вірші» побачила світ у Кам'янці-Подільському у видавництві політвідділу «Червона Галичина»). * Годованець М. Моє перше знайомство з Дем'яном Бєдним // Радянське Поділля. – 1962. – 5 травня; Йдучи вперед, озираймося назад // Прапор Жовтня. – 1968. – 1 травня. – С. 4; Альперін Ю. Й. Микита Годованець. – К., 1973. – С. 26–28; Різниченко Т. М. Бєдний Дем'ян // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 2. – К., 2003. – С. 557.

*БЄЛЯЄВА (ВОЛОДИМИРА БЄЛЯЄВА) ВУЛИЦЯ. Індивідуальна забудова в селищі Першотравневе. З'єднує вулиці Лелюшенка та Тонкочеєва. По суті є невеликим провулком. Показано в атласі-плані (ППП «Лібріс», 2000). # Бєляєв Володимир Павлович (22 березня (4 квітня) 1909, за паспортом 1907 – 20 лютого 1990) – український і російський письменник, автор трилогії «Стара фортеця» (1937–1951). Народився та зростав у Кам'янці-Подільському. Почесний громадянин Кам'янця-Подільського (1967). * Терлецький А. Юність письменника // Прапор Жовтня. – 1978. – 2 грудня. – С. 4; Кукуруза С., Паравійчук А. Двічі лауреат: Наші славетні // Прапор Жовтня. – 1978. – 1 серпня. – С. 4; Слободян М. Дописував юнкор Бєляєв: Далеке – близьке // Прапор Жовтня. – 1989. – 30 червня. – С. 2; Сьомочкіна-Рижко О. М. Бєляєв Володимир Павлович // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 2. – К., 2003. – С. 579.

БЄЛЯЄВА (ІМЕНІ ПИСЬМЕННИКА ВОЛОДИМИРА БЄЛЯЄВА) – робсількорівська премія, встановлена газетою «Прапор Жовтня». Серед лауреатів премії: перший квартал 1974 – викладач радгоспу-технікуму Тамара Дмитрівна Шемета; четвертий квартал 1974 – завідувач відділом комсомольських організацій Кам'янець-Подільського міськкому ЛКСМУ Віктор Олексійович Савчук; перше півріччя 1975 – відповідальний секретар правління районної організації Товариства охорони пам'яток історії та культури Юрій Семенович Шевченко, друге півріччя 1975 – завідувач відділу комсомольських організацій міськкому комсомолу Володимир Іванович Мрачковський, перше півріччя 1976 – фельдшер Орининської лікарні Микола Павлович Корчевний, друге півріччя 1976 – голова міської ради товариства винахідників і раціоналізаторів Людмила Степанівна Прядко, 1977 – заступник головного лікаря по медичній частині міської лікарні Євген Васильович Мазурик. * Лауреат премії імені письменника В. Бєляєва // Прапор Жовтня. – 1974. – 11 травня. – С. 4; Лауреати премії імені письменника Володимира Бєляєва // Прапор Жовтня. – 1975. – 5 березня. – С. 4; Лауреати премії імені письменника Володимира Бєляєва // Прапор Жовтня. – 1976. – 14 лютого. – С. 4; Його захоплення: Лауреати робсількорівської премії імені Володимира Бєляєва // Прапор Жовтня. – 1976. – 8 вересня. – С. 4; Лауреати робсількорівської премії імені Володимира Бєляєва // Прапор Жовтня. – 1977. – 19 лютого. – С. 4; Лауреати премії імені письменника В. Бєляєва // Прапор Жовтня. – 1977. – 30 грудня. – С. 4.

БІБЛІОТЕКА КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ. Завідувачі: від жовтня 1948 до 22 лютого 1993 – Йосип Іванович Токар (18 березня 1924 – 22 лютого 1993), від 2000 – Віталій Станіславович Лозовий, від 1 вересня 2004 – Віктор Степанович Прокопчук. 45 років (1947–1992) у бібліотеці пропрацювала (зокрема, завідувачем відділу комплектування) Маїса Францівна Островська (1929 – 2005). * Ляхоцький Володимир. Ректор Іван Огієнко і бібліотека Кам'янець-Подільського державного українського університету // Пам'ятки України. – 2000. – № 3–4. – С. 70–74; Пархоменко В. М. З історії бібліотеки Кам'янець-Подільського державного педагогічного університету // Освіта, наука і культура на Поділлі: Збірник наукових праць. – Т. 1. – Кам'янець-Подільський, 1998. – С. 59–65; Островська М. Ф. Спогади про бібліотеку педінституту // Освіта, наука і культура на Поділлі: Збірник наукових праць. – Т. 2. – Кам'янець-Подільський, 2002. – С. 158–160; Бунда В. М. Бібліотека Кам'янець-Подільського державного педагогічного університету ім. І. Огієнка // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 2. – К., 2003. – С. 679; Будзей Олег. Тисячі ключиків до скарбниці знань: 30 вересня – Всеукраїнський день бібліотек // Подолянин. – 2002. – 27 вересня. – С. 5; Філінюк Анатолій. Лідер за покликанням і визнанням // Хмельниччина: дивокрай. – 2004. – № 1–2. – С. 83–86; Суровий А. Ф. Йосип Іванович Токар // Кам'янець-Подільський державний університет в особах. – Т. 1. – Кам'янець-Подільський, 2003. – С. 652–656; Гаврищук А. П., Суровий А. Ф. Маїса Францівна Островська // Кам'янець-Подільський державний університет в особах. – Т. 2. – Кам'янець-Подільський, 2005. – С. 709–714; Прокопчук В. С. Валентина Михайлівна Пархоменко // Кам'янець-Подільський державний університет в особах. – Т. 2. – Кам'янець-Подільський, 2005. – С. 715–723; Нижник К. Подарунок // Прапор Жовтня. – 1967. – 11 листопада. – С. 4; Прокопчук Віктор. Література з ВУАН // Студентський меридіан. – 2005. – 30 грудня. – С. 2; Прокопчук В. С. До нових здобутків // Студентський меридіан. – 2005. – 30 грудня. – С. 10; Кантлін Світлана. Бібліотеці електронних видань бути! // Студентський меридіан. – 2005. – 30 грудня. – С. 10.

БІБЛІОТЕКА КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКОГО ІНДУСТРІАЛЬНОГО ТЕХНІКУМУ. Створено 1945. Книжковий фонд (2005) – 75 тисяч примірників. Завідувач Наталія Володимирівна Гермак. * Гермак Наталія. Скарбниця знань // Літопис Кам'янець-Подільського індустріального технікуму. – Кам'янець-Подільський, 2005. – С. 203–207.

БІБЛІОТЕКА «ПЕРЦЯ» – серійне видання творів гумору та сатири, здійснюване журналом «Перець». Бібліотека виходила у видавництві «Радянська Україна». Тут побачили світ і книги кам'янчан: 1967 – збірка байок Микити Годованця «Талановита Тріска», 1977 – перша збірка Миколи Тищука «Цап із каблучкою». * Єфімов А. Крок вперед: Твори наших земляків // Прапор Жовтня. – 1968. – 16 лютого. – С. 4.

БІБЛІОТЕКА ПОДІЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО АГРАРНО-ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ (БІБЛІОТЕКА ПДАТУ). * Слободян М. Читаючи літопис...: Всесоюзний огляд бібліотек // Прапор Жовтня. – 1968. – 22 жовтня. – С. 4; Скоб'як В. В. Бібліотека Подільської державної аграрно-технічної академії // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 2. – К., 2003. – С. 702.

«БИБЛИОТЕКА ПОЭТА» – видавнича серія, заснована 1931 Максимом Горьким. 1988 у третьому виданні великої серії бібліотеки побачили світ російські переклади віршів і поем уродженця Кам'янця-Подільського Миколи Бажана (1904–1983). * Буран В. Я. «Библиотека поэта» // Українська літературна енциклопедія. – Т. 1. – К., 1988. – С. 171.

БІБЛІОТЕКИ. 1998 міська централізована бібліотечна система складалася з 13 бібліотек: центральної, 6 бібліотек-філій для дорослих, 5 – для дітей, однієї юнацької. 2003 залишилося 9. * 25-летие Каменец-Подольской русской публичной библиотеки // Подольские епархиальные ведомости. – 1890. – № 46. – С. 1065–1066; Михалевич И. К. Двадцатипятилетие Каменец-Подольской русской публичной библиотеки (1866–1890 г.). – Каменец-Подольский, 1891. – 54 с.; Сецинский Е. Каменец-Подольский: Историческое описание. – К., 1895. – С. 188–189; Отчёт распорядительного комитета Каменец-Подольской русской публичной библиотеки за 1903 г. – Каменец-Подольский, 1904. – С. 1–9; Отчёт распорядительного комитета Каменец-Подольской русской публичной библиотеки за 1909 год // Подольские губернские ведомости. – 1910. – 9 октября (№ 80). – С. 4–5; Отчёт распорядительного комитета Каменец-Подольской русской публичной библиотеки за 1910 год // Подольские губернские ведомости. – 1911. – 18 июня. – С. 6–8; Бойцова М. О. З історії Кам'янець-Подільської бібліотеки ім. В. П. Затонського // Хмельницькому – 500: Тези науково-теоретичної конференції. – Хмельницький, 1991. – С. 139–142; Гусько В. П. Становлення бібліотечної справи на Хмельниччині: Нотатки одного з фундаторів // Культура Поділля: історія і сучасність: Матеріали другої науково-практичної конференції, присвяченої 500-річчю м. Хмельницького. – Хмельницький, 1993. – С. 175–177; Снігур Л. А. Розвиток мережі бібліотек на Поділлі // Культура Поділля: історія і сучасність: Матеріали другої науково-практичної конференції, присвяченої 500-річчю м. Хмельницького. – Хмельницький, 1993. – С. 178–179; Сесак І. В., Стаднік І. С. З історії бібліотеки Кам'янець-Подільської чоловічої гімназії (XIX ст.) // Духовні витоки Поділля: творці історії краю: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – Ч. 1. – Хмельницький, 1994. – С. 234–235; Карван С., Синиця Н. Бібліотеки Хмельниччини: віхи становлення // Хмельниччина: роки становлення та поступу (1937–1997): Матеріали Всеукраїнської наукової історико-краєзнавчої конференції. – Хмельницький, 1997. – С. 324–330; Хоптяр Ю. А. Розвиток бібліотечної справи в Подільській губернії (70-ті рр. XIX ст. – початок ХХ ст.) // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного педагогічного університету. Історичні науки. – Т. 5(7). – Кам'янець-Подільський, 2001. – С. 310–317; Хоптяр Ю. А. Становлення та розвиток бібліотечної справи в м. Кам'янці-Подільському (30–70-ті рр. XIX ст.) // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного педагогічного університету. Історичні науки. – Т. 6(8). – Кам'янець-Подільський, 2001. – С. 344–351; Комарницький О., Тимчук Т. Одна з трьох перших: Історія // Подолянин. – 2002. – 25 січня. – С. 4; Завальнюк О. М., Комарницький О. Б. Подільські бібліотеки наприкінці XIX – на початку XX ст. // Освіта, наука і культура на Поділлі: Збірник наукових праць. – Т. 2. – Кам'янець-Подільський, 2002. – С. 3–15; Завальнюк О. М., Комарницький О. Б. Кам'янець-Подільська російська публічна бібліотека наприкінці XIX – на початку XX ст. // Кам'янець-Подільський у контексті українсько-європейських зв'язків: історія і сучасність: Збірник наукових праць за підсумками міжнародної науково-практичної конференції. – Кам'янець-Подільський, 2004. – С. 66–69; Приходько В. Під сонцем Поділля: Спогади. – Частина перша. – Видання четверте. – Нью-Йорк – Мюнхен: Криниця, 1967. – С. 41–50 (про таємну бібліотеку української літератури в Подільській духовній семінарії), 133–134, 139 (бібліотека Подільської «Просвіти»); Ляхоцький В. Ректор Іван Огієнко і бібліотека Кам'янець-Подільського державного українського університету // Пам'ятки України. – 2000. – №3–4. – С. 70–74; Михайлюк В. 120-річний ювілей бібліотеки // Прапор Жовтня. – 1985. – 30 грудня. – С. 3; Як живеш, бібліотеко? // Кам'янець-Подільський вісник. – 1998. – 2 жовтня. – С. 7; Сокульська О. Під знаком реформ: 30 вересня – Всеукраїнський день бібліотек // Кам'янець-Подільський вісник. – 2003. – 26 вересня. – С. 7.

«БІЗНЕС-ПАНОРАМА» – газета. Засновник – Кам'янець-Подільський інвестиційний фонд. Перше число побачило світ 16 січня 1993. Невдовзі випуск газети припинився. * Будзей Олег. Документи, інтерв'ю, реклама – ось і вся «Бізнес-панорама»: Млин новин // Подолянин. – 1993. – 23 січня. – С. 1.

БІЛА – гора поблизу села Студениця. 1964 детально вивчив печери на горі Білій доктор історичних наук Сергій Миколайович Бібіков (1908 – 1988).

БІЛА БАШТА – інша назва Ласької башти Старого замку. # Як встановили Євгенія Пламеницька та Анатолій Тюпич, назва башти походить не від того, що вона отинькована (тиньк є і на інших баштах), а тому, що за документами 16 століття біля неї стояла «біла хата». * Пламеницька Є., Тюпич А. Дослідження фортеці триває: Вивчаймо рідний край // Прапор Жовтня. – 1968. – 16 січня. – С. 4.

БІЛА КРИНИЦЯ – джерело біля села Пудлівці. * Українець М. Біла Криниця: Бувальщина // Прапор Жовтня. – 1973. – 23 листопада. – С. 3.

*БІЛАНІВКА – масив на заході Кам'янця-Подільського між Польськими фільварками та мікрорайоном Жовтневим, на високому плато лівого берега Смотрича. Навпроти – на правому березі Смотрича – розкинулося приміське село Зіньківці. Поселення утворилося 1742. Спочатку, як засвідчують актові документи середини 18 століття, мало назву Долішні фільварки. Сучасна назва Біланівка, очевидно, походить від прізвища одного із заможних мешканців передмістя – Білана, про великі землеволодіння якого засвідчує візита Георгіївської церкви 1771. Було приміським селом; включено в смугу Кам'янця-Подільського 4 березня 1926. Виборча дільниця № 3. Основними магістралями Біланівки є західні частини новопланівських вулиць Північної (колись Перша Загородня) та Тімірязєва (колись Велика Біланівська). Зате вулиці Івана Сірка (колись Мала Біланівська), Чапаєва (колись Нагірна), Фабріціуса (колись Пансіонна), а також Білановецька набережна (колись Набережна) повністю належать Біланівці. Є тут і сім провулків. Два з них названо за сторонами світу – Північний і Східний. Ще двом провулкам – Чапаєва та Фабріціуса – назви підказали розташовані поруч вулиці. І, нарешті, провулок Войкова – це колишня вулиця Козача, Червоногвардійський провулок – це колишній Козачий провулок, а провулок Чубаря раніше був Біланівським провулком. На Біланівці жив відомий фотолітописець Кам'янця Степан Ніколаєв (1874–1926). Крім того, він був чудовим столяром, будував, реставрував і розписував церкви, виготовляв образи, захоплювався бджільництвом, досконало грав на балалайці. Справу Степана Петровича як фотолітописця міста продовжив його син – Василь Ніколаєв (1904–1991). 28 серпня 2001 з ініціативи кам'янецького фотомитця Юрія Савіна в училищі культури було відкрито виставку «Фото з минулого», присвячену світлій пам'яті Степана та Василя Ніколаєвих. На Біланівці розташувалися міська бібліотека №4 (відкрито в січні 1968; сучасна адреса – Тімірязєва, 38), МЕНЦУМ (міський еколого-натуралістичний центр учнівської молоді, колишня станція юних натуралістів – Тімірязєва, 47). * Белановка // Подолянин. – 1993. – 13 листопада. – С. 4; Петров М. Б. Історична топографія Кам'янця-Подільського кінця XVІІ – XVІІІ ст. (Історіографія. Джерела). – Кам'янець-Подільський, 2002. – С. 144–146; Гарнага І. Звідки пішла назва: 5. Біланівка // Прапор Жовтня. – 1972. – 25 березня. – С. 4; Балєва А. Заради людей: Радянське будівництво // Прапор Жовтня. – 1967. – 4 січня. – С. 2; Степанова С. Для тебе, читачу // Прапор Жовтня. – 1968. – 17 лютого. – С. 4; Бєлік К. За чотири роки // Прапор Жовтня. – 1970. – 13 червня. – С. 3; Сергієнко С. Біланівські вечори // Прапор Жовтня. – 1971. – 13 березня. – С. 2; Будзей Олег. Вулицями Кам'янця-Подільського. – Львів, 2005. – С. 192–193.

*БІЛАНІВСЬКА НАБЕРЕЖНА. Біланівка. Виборча дільниця № 3. Первісно – Набережна вулиця. Сучасна назва – з кінця 1970-х. Тягнеться вздовж лівого берега річки Смотрич; продовжується далі вулицею Смотрицькою. Їх сусідкою з правого берега є Зіньковецька набережна. Має тільки непарні номери (найбільший – 103).

*Біланівський провулок. Біланівка. Нині (від 19 серпня 1977) провулок Чубаря.

«БІЛЕ БРАТСТВО». Лідер братства Юрій Кривоногов 17–19 грудня 1990 перебував у Кам'янці-Подільському, провів цикл лекцій у міському Будинку культури. * Бартош Д. Йога і здоров'я // Прапор Жовтня. – 1990. – 12 грудня. – С. 4.

«БІЛИЙ ДІМ» – народна назва адміністративного будинку в центрі Кам'янця-Подільського (сучасна адреса – майдан Відродження, 1). Іноді кажуть і «біла хата». В місцеву пресу назва проникла тільки в часи незалежної України.

Білий Яр – село. Увійшло, відповідно до ухвали Хмельницького облвиконкому від 10 березня 1960, до складу села Лучки.

БІЛКА. * Брижак П. Весела сімейка: Куточок природолюба // Прапор Жовтня. – 1975. – 8 серпня. – С. 4; Басистий А. Кішка вигодувала білочок // Прапор Жовтня. – 1975. – 29 серпня. – С. 4.

«БІЛОРУСЬФІЛЬМ» – кіностудія. Восени 1983 знімала в Кам'янці-Подільському телефільм «Чорний замок Ольшанський». * Шпартак В., Липовецький В. Нічний «нокаутер»: Судовий нарис // Прапор Жовтня. – 1984. – 1 лютого. – С. 3.

«БІЛОСНІЖКА» – кафе-бар у селі Смотрич (Кам'янецька, 33). Відкрито 13 грудня 2005. * Кафе-бар «Білосніжка». Завітайте у казку! // Ділове місто. Тиждень. – 2006. – 5 січня. – С. 4.

«Більшовик» – добровільне спортивне товариство (ДСТ). 1947 майже вся фізкультурна робота в Кам'янці-Подільському проходила через ДСТ «Спартак» і «Більшовик». Кожне з товариств мало футбольну, волейбольну та баскетбольну секції. За списком у ДСТ «Більшовик» було 86 членів. 6 вересня 1947 товариський футбольний матч (на честь святкування 800-річчя Москви) між командами ДСТ «Більшовик» і «Спартак» завершився внічию – 2:2. * Альперін Є. Робота спортивних товариств // Прапор Жовтня. – 1947. – 20 серпня. – С. 1; Святкування 800-річчя Москви в місті // Прапор Жовтня. – 1947. – 10 вересня. – С. 1.

БІЛЬШОВИЦЬКЕ ПІДПІЛЛЯ В КАМ'ЯНЦІ-ПОДІЛЬСЬКОМУ. * Козлова Н. Підпільний ревком // Прапор Жовтня. – 1967. – 1 лютого. – С. 3; Гарнага І. Більшовицьке підпілля в 1920 р. // Прапор Жовтня. – 1968. – 28 червня. – С. 2; Альперін Юхим. Підпільник // Прапор Жовтня. – 1968. – 7 листопада. – С. 3, 4.

БІЛЬЯРД – спортивна та товариська гра, що проводиться на дерев'яному або мармуровому столі, вкритому зеленим сукном і облямованому бортиком. У Кам'янці-Подільському в більярд можна було зіграти в парку культури та відпочинку. Приміщення, в якому розміщувалася більярдна, згоріло в ніч із 22 на 23 липня 1995. * Куценко В. Г. Більярд // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 2. – К., 2003. – С. 853; Більярд // Універсальний словник-енциклопедія. – 4-е видання. – 2006. – С. 146; Чергова вульгарна подія – пожежа у парку культури // Подолянин. – 1995. – 29 липня. – С. 1.

«Біля самовара» – кафе. Відкрилося в квітні 1986 замість пивного бару біля автовокзалу. * Левко В. Затишно біля самовара // Прапор Жовтня. – 1986. – 1 травня. – С. 4.

«БІЛЯ ЧОРТОВОГО ЛІГВА» («У ЧЁРТОВА ЛОГОВА») – художній пригодницький фільм (1981). Молдовські митці (кіностудія «Молдова-філм») знімали його на Кам'янеччині (зокрема, у фільмі можна побачити кудринецькі краєвиди, Збруч). Режисер Володимир Гнатович Йовіце (1935–1983). * Ярема М. Знову на екранах – Кам'янеччина // Прапор Жовтня. – 1981. – 9 вересня. – С. 4; Иовице (Йовице) Владимир Игнатьевич (25.12.1935 – 23.6.1983) // Кино: Энциклопедический словарь. – М., 1986. – С. 526.

«БІОГРАФІЯ БУДИНКУ» – рубрика, започаткована 31 липня 1982 в газеті «Прапор Жовтня». Упродовж 1982–1988 в серії публікацій наукові працівники Кам'янець-Подільського державного історико-архітектурного заповідника Ганна Ківільша (Дроздовська), Галина Осетрова, Станіслава Папевська, а також архівіст Іван Гарнага, краєзнавець Ніна Козлова розповіли про найцікавіші пам'ятки Старого міста й Нового плану. * Осетрова Г. На ньому революції печать [Будинок духовної консисторії]: Нова рубрика «Біографія будинку» // Прапор Жовтня. – 1982. – 31 липня. – С. 4; Осетрова Г. Вулиця Карла Маркса, 4: Біографія будинку // Прапор Жовтня. – 1983. – 20 серпня. – С. 4; Гарнага І. Руський магістрат: Біографія будинку // Прапор Жовтня. – 1983. – 3 вересня. – С. 4; Папевська С. Окружний суд: Біографія будинку // Прапор Жовтня. – 1983. – 17 вересня. – С. 4; Осетрова Г. Оселя де Віттів: Біографія будинку // Прапор Жовтня. – 1983. – 3 грудня. – С. 4; Дроздовська Г. Вулиця Урицького, 2: Біографія будинку // Прапор Жовтня. – 1984. – 7 січня. – С. 4; Осетрова Г. Вулиця Рози Люксембург, №№ 17, 19: Біографія будинку // Прапор Жовтня. – 1984. – 21 січня. – С. 4; Осетрова Г. Вулиця К. Лібкнехта, 2: Біографія будинку // Прапор Жовтня. – 1984. – 7 липня. – С. 4; Козлова Н. Ратуша: Біографія будинку // Прапор Жовтня. – 1984. – 21 липня. – С. 4; Дроздовська Г. Пороховий погріб: Біографія будинку // Прапор Жовтня. – 1984. – 25 серпня. – С. 4; Папевська С. Маріїнська гімназія: Біографія будинку // Прапор Жовтня. – 1984. – 1 грудня. – С. 4; Папевська С. Тут народився Микола Бажан: Біографія будинку // Прапор Жовтня. – 1985. – 1 червня. – С. 4; Осетрова Г. Казарми фортеці: Біографія будинку // Прапор Жовтня. – 1985. – 17 серпня. – С. 4; Осетрова Г. Вулиця Карла Маркса, 12: Біографія будинку // Прапор Жовтня. – 1985. – 28 грудня. – С. 4; Папевська С. З епохи класицизму: Біографія будинку [Перша російська чоловіча гімназія] // Прапор Жовтня. – 1986. – 24 травня. – С. 4; Папевська С. Вогнище освіти: Біографія будинку [Перша російська чоловіча гімназія] // Прапор Жовтня. – 1986. – 11 жовтня. – С. 4; Осетрова Г. Палац єпископа: Біографія будинку // Прапор Жовтня. – 1987. – 14 лютого. – С. 2–3; Осетрова Г. Найстаріша подільська друкарня: Біографія будинку // Прапор Жовтня. – 1987. – 10 жовтня. – С. 4; Осетрова Г. Свідок свого часу [костел святої Катерини]: Біографія будинку // Прапор Жовтня. – 1988. – 22 жовтня. – С. 4.

«БІОРІЗНОМАНІТТЯ КАМ'ЯНЦЯ-ПОДІЛЬСЬКОГО» – колективна монографія 25 авторів із Києва, Львова, Кам'янця-Подільського, Сум і Кракова, видана 2004 (підписано до друку 25 серпня) львівським видавництвом «Ліга-прес». Праця має підзаголовок: «Попередній критичний інвентаризаційний конспект рослин, грибів і тварин». Книга є першою спробою узагальнити відомості про біотичну різноманітність на видовому рівні міста Кам'янець-Подільський. Видання здійснено за редакцією Олександра Кагала (Інститут екології Карпат НАН України), Мирослава Шевери та Анатолія Леванця (обидва – Інститут ботаніки імені Миколи Холодного НАН України). Серед авторів статей – Людмила Любінська, Микола Матвєєв, Наталія Гордій, Мар'ян Тарасенко (усі – Кам'янець-Подільський державний університет). Наклад – 500 примірників. Презентація відбулася 14 травня 2005 в картинній галереї Кам'янця-Подільського під час святкування Дня міста. * Кам'янець древній – серце Поділля // Подолянин. – 2005. – 20 травня. – С. 3; Будзей Ольга. Хто-хто в Кам'янці живе?.. // Подолянин. – 2005. – 3 червня. – С. 6.

«Біоскоп» – кінотеатр. → «Міньйон».

БІОТЕХНОЛОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ (біотех) ПДАТУ (Подільського державного аграрно-технічного університету). Веде відлік від 9 серпня 1920, коли рада сільськогосподарського факультету Кам'янець-Подільського державного українського університету ухвалила поділити факультет на 4 відділи та 8 секцій, серед яких був відділ скотарства, що складався із зоотехнічної секції та секції дрібних галузей скотарства. Далі тваринників готували при агрономічному факультеті Кам'янець-Подільського сільськогосподарського інституту. 1928 в інституті створено зоотехнічний факультет. 15 квітня 1930 інститут реорганізовано в два вищих навчальних заклади, один з яких – інститут птахівництва – готував зоотехніків. 1933 інститут птахівництва перейменовано на зоотехнічний інститут. 1935 його ліквідовано, а студенти продовжили навчання в Херсонському сільськогосподарському інституті. 7 лютого 1955 розпочалося навчання у відновленому Кам'янець-Подільському сільськогосподарському інституті, зокрема і на зоотехнічному відділенні. Перший випуск «учених зоотехніків» відбувся 1956. Зоотехнічний факультет організовано в серпні 1955 (від 1976 – зооінженерний). Першим деканом факультету став Іван Федотович Рось, призначений 29 серпня 1955. Наступні декани: від жовтня 1955 – Володимир Терентійович Горянов, Михайло Іванович Щириця, П. Ф. Дудчак, А. Р. Авраменко, Василь Михайлович Трубчанінов (1925–1973), Валентин Андрійович Яблонський, Марат Миколайович Феклістов, Л. Г. Боярський, Анатолій Антонович Пахолок, 1983–2001 – Василь Іванович Іустінов, від грудня 2001 – Микола Гаврилович Повозніков. У лютому 2004 зооінженерний факультет реорганізовано в біотехнологічний. * Зооінженерний факультет // Кам'янець-Подільський сільськогосподарський інститут. – Хмельницький, 1994. – С. 27–32, 41–43; Яцемірська Наталія. Півстоліття біотеху: Ювілеї // Подолянин. – 2005. – 4 лютого. – С. 2; Бахмат Микола, Алєщенко Михайло. Подільський державний аграрно-технічний університет. – Кам'янець-Подільський, 2005. – С. 91–97; Біотехнологічний факультет: історія і сьогодення. – Кам'янець-Подільський, 2005. – 260 с.

«БІОТЕХНОЛОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ: ІСТОРІЯ І СЬОГОДЕННЯ» – книга, яка розкриває основні етапи розвитку та сучасний стан біотехнологічного факультету Подільського державного аграрно-технічного університету. Рекомендовано до друку вченою радою факультету 21 вересня 2005. Побачила світ 2005 у видавництві «Аксіома». Упорядники: Микола Гаврилович Повозніков, Сергій Миколайович Блюсюк, Наталія Василівна Кравець, Віта Іванівна Бучковська, Валентина Петрівна Саєнко.

*Біржа – умовна назва в другій половині 19 – на початку 20 століття південної сторони майдану Польський ринок. Раніше – перша перія. Кількість садиб упродовж 1673–1941 коливалася від 13 до 15. До нашого часу не збереглося жодного з будинків, що формували фасадну лінію Біржі. Найвідоміша зі споруд – будинок Шадбея (або будинок під пеліканом). # Це була неофіційна біржа праці, бо тут біля кам'яниць багатих купців і фінансистів завжди гуртувався бідний люд у пошуках будь-якої роботи. * Шкурко С. Каменец-Подольский: Историческое описание. – 1962. – С. 83. – (Машинопис зберігається в архіві укладача); Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 141–143; Будзей Олег. Біржа: Ім'я на мапі міста // Подолянин. – 2005. – 21 січня. – С. 5.

БІСЕР – дрібне різнокольорове скляне намисто, що застосовується у вишиванні. У червні 1996 у Кам'янці-Подільському відбулася перша виставка творчих робіт Романи Фенцур – «Прикраси з бісеру». 7 червня 2006 у виставковій залі на Соборній відкрилася виставка робіт із бісеру гуртківців міської станції юних техніків (керівник гуртка Сергій Боднар). Представлено близько 50 творів. * Климова Ірина. Краса у зоряному розсипі // Подільський цемент. – 1996. – 14 червня. – С. 2; Матусяк Тетяна. Грайливий бісер Романи Фенцур // Кам'янець-Подільський вісник. – 1996. – 22 червня. – С. 4; Сяйво бісера // Сім днів. – 2006. – 15 червня. – С. 2; Бісерний дивограй: Місто // Подолянин. – 2006. – 16 червня. – С. 2; Новіцька Олена. Бісерні дива // Ділове місто. Тиждень. – 2006. – 22 червня. – С. 9.

БІСКУП – католицький єпископ.

*Блюхера вулиця. Новий план. Одна з довоєнних радянських назв нинішньої (від 1 червня 1992) вулиці Князів Коріатовичів. # Блюхер Василь Костянтинович (19 листопада (1 грудня) 1890 – 9 листопада 1938) – Маршал Радянського Союзу (1935), командувач (від 1929) Особливої Червонопрапорної Далекосхідної армії. Кавалер п'яти орденів Червоного Прапора, ордена Червоної Зірки та ордена Леніна. Безпідставно репресовано. Помер під слідством. * Витязі революції // Прапор Жовтня. – 1967. – 2 червня. – С. 3.

БМУ – будівельно-монтажне управління.

*Богадільницька вулиця. Новий план. Первісна назва нинішньої вулиці Пушкінської. # Богадільня – притулок для інвалідів, убогих, непрацездатних, старих людей.

*Богадільницький майдан. Новий план. Обмежений вулицями: на заході – Петербурзькою (нині Лесі Українки), на сході – Московською (нині Огієнка), на півночі – Семінарською (нині Червоноармійською), на півдні – Богадільницькою (нині Пушкінською). У центрі майдану стояла губернська (нині міська) лікарня. Нині майдан не існує, оскільки після забудови перетворився на лікарняне містечко. * Завальнюк О., Комарницький О. Кам'янець-Подільський: Історико-популярний нарис. – Кам'янець-Подільський, 2001. – С. 62.

«БОГЕМА» – крамниця посуду. Князів Коріатовичів, 9. Відкрито в грудні 2002. * «Богема» – посуд тільки для вас: Новинка // Кам'янець-Подільський вісник. – 2002. – 20 грудня. – С. 2.

*БОГІНСЬКОГО ПРОВУЛОК (у списку дільниць – вулиця, насправді – тупик). Новий план (Циганівка). Виборча дільниця № 22. Відходить від вулиці Північної (між вулицями Огієнка та Гагаріна) на південь, трохи не доходить до вулиці Тімірязєва (є пішохідний прохід на цю вулицю між її будинками № 109 і № 111). Протяжність – 1 квартал. Підсумкові показники: зліва – № 9, справа – № 14. Назву надано 1925 як одній з 10 нових вулиць у кварталах, відведених у першу чергу під забудову. Первісна запропонована назва (1 вересня 1925 у поданні до міської ради від відділу місцевого господарства при Кам'янець-Подільському окружному виконкомі) – Нова. 11 вересня 1925 секція комунального господарства міської ради змінила цю назву на «вулиця Багінського». Змінену назву затвердили: 17 листопада – президія міської ради, 1 грудня – міська рада. # 7 січня 1966 журналіст Юхим Альперін писав: «Хто такі Богінський, Михайличенко та ін., іменами яких названо вулиці, мало кому відомо. Чому б на цих вулицях не зробити меморіальні написи, щоби всі, насамперед молодь, знали, чим прославили себе ці люди». На жаль, до слушної думки журналіста щодо вулиці Богінського не прислухалися (а вулицю Михайличенка невдовзі взагалі перейменували). Багінський Валерій (? – 1925) – польський офіцер-комуніст, поручик. Разом ще з одним польським офіцером-комуністом – підпоручиком Антонієм Вечоркевичем (1895–1925) – очолював терористичну організацію, створену 1923 за наказом із Москви резидентом радянської військової розвідки у Варшаві Мечиславом Логановським, який працював під прикриттям другого секретаря повноважного представництва СРСР у Варшаві. Метою диверсій і терористичних актів мало стати посилення та загострення революційної боротьби в Польщі. В короткі терміни організацію було створено – і невдовзі в приміщеннях польських політичних і громадських організацій, в редакціях газет стали вибухати бомби та пекельні машини. Багінський і Вечоркевич підготували потужний вибух, який мав відбутися при відкритті пам'ятника маршалу Понятовському в присутності членів уряду Польщі, політичних лідерів і чужоземних делегацій. Але через витік інформації терористичний акт довелося скасувати. У вересні 1923 Багінського та Вечоркевича заарештували, а в листопаді 1923 засудили до смертної кари. Під час процесу Багінський і Вечоркевич вели себе мужньо. Ці два польські офіцери були переконаними комуністами. Після арешту їх сім'ї жили в злиднях, але Багінський і Вечоркевич не хотіли брати грошей від радянського повпредства, аби в польської влади не виникло навіть тіні підозри, що вони є платними агентами більшовиків. За наполяганням радянського уряду польський президент Станіслав Войцеховський помилував Багінського та Вечоркевича. 29 березня 1925 на станції Колосово їх мали обміняти на заарештованих у Радянському Союзі польських дипломатів Лашкевича та Усаса. Проте біля самого кордону Багінського та Вечоркевича смертельно поранив поліцейський чиновник Мурашко. Багінський помер по дорозі до шпиталю, а Вечоркевич – наступного дня в шпиталі. У багатьох містах СРСР у квітні 1925 було організовано акції протесту проти вбивства Багінського та Вечоркевича. Зокрема, велика демонстрація протесту відбулася 10 квітня в Кам'янці-Подільському. * Нове звірство польських катів. Політичні в'язні Вечоркевич і Багінський забиті озвірілим польським поліцаєм у вагоні коло радянського кордону: За кордоном // Червоний кордон. – 1925. – Число 97 (5 квітня). – С. 1; Довкола вбивства в Столбцях. Польська буржуазія підготовила вбивство тт. Вечоркевича й Багинського // Червоний кордон. – 1925. – Число 98 (10 квітня). – С. 1; Уряд Радянського Союзу вимагає кари вбивцям: Протестуємо // Червоний кордон. – 1925. – Число 98 (10 квітня). – С. 1; Протести кам'янецького студентства: Протестуємо // Червоний кордон. – 1925. – Число 98 (10 квітня). – С. 1; Молодь протестує // Червоний кордон. – 1925. – Число 98 (10 квітня). – С. 1; Протест трудящих СРСР // Червоний кордон. – 1925. – Число 98 (10 квітня). – С. 1; Огневик Т. Шалійте, скажені кати! // Червоний кордон. – 1925. – Число 99 (11 квітня). – С. 1; Тривога промислових кіл Польщі: За кордоном // Червоний кордон. – 1925. – Число 99 (11 квітня). – С. 1; Боронить «своїх»: За кордоном // Червоний кордон. – 1925. – Число 99 (11 квітня). – С. 1; Кошти для ката: За кордоном // Червоний кордон. – 1925. – Число 99 (11 квітня). – С. 1; Резолюція протесту в Кам'янці // Червоний кордон. – 1925. – Число 99 (11 квітня). – С. 2; Вбивця тт. Вечоркевича й Багінського – визначний провокатор // Червоний кордон. – 1925. – Число 100 (12 квітня). – С. 1; Шклярук М. («Плуг»). Протест (тт. Багінському і Вечоркевичу) // Червоний кордон. – 1925. – Число 100 (12 квітня). – С. 1; Проти звірства польських панів // Червоний кордон. – 1925. – Число 100 (12 квітня). – С. 1; Нахабство польських панів // Червоний кордон. – 1925. – Число 103 (23 квітня). – С. 1; Суд над ксьондзом Усасом // Червоний кордон. – 1925. – Число 103 (23 квітня). – С. 1; Захищають убивцю: В Польщі // Червоний кордон. – 1925. – Число 105 (1 травня). – С. 2; [Подання окружного відділу місцевого господарства] // К-ПМА. – Фонд 335. – Опис 1. – Справа 29. – Аркуш 39; [Ухвала секції комунального господарства міської ради] // К-ПМА. – Фонд 335. – Опис 1. – Справа 29. – Аркуш 36; [Ухвала президії міської ради] // К-ПМА. – Фонд 335. – Опис 1. – Справа 20. – Аркуш 53; [Ухвала міської ради] // К-ПМА. – Фонд 335. – Опис 1. – Справа 11. – Аркуш 19; Альперін Ю. Назви. Які вони? // Прапор Жовтня. – 1966. – 7 січня. – С. 4; Будзей Олег. Богінського: Ім'я на мапі міста // Подолянин. – 2006. – 17 листопада. – С. 6.

*БОГУНА ВУЛИЦЯ. Селище Смирнова. Виборча дільниця № 11. Назву надав міськвиконком 27 липня 1959 при найменуванні вулиць нового планування північної частини селища. # Богун Іван (? – 17 лютого 1664) – кальницький (вінницький) полковник (1650, 1651, 1653–1657), один із видатних військових діячів національної революції 1648–1676. Ймовірно, походив з української дрібної шляхти. 1651–1653 виявив неабиякі здібності як військовий стратег і тактик у боях із польською шляхтою під Вінницею, Монастирищем, Жванцем. * Гуржій О. І. Богун Іван // Енциклопедія історії України. – Т. 1. – К., 2005. – С. 319–320.

Бодачівка – село. 1946 увійшло до складу села Колодіївка.

БОДИБІЛДИНГ – мистецтво формування свого тіла; культуризм. 1998 у Кам'янці-Подільському вперше проведено міські змагання з бодибілдингу. Навесні 2000 створено міську федерацію бодибілдингу та фітнесу. * Жилін Роман. Кам'янець – оаза бодибілдингу: Спорт // Подолянин. – 2002. – 22 листопада. – С. 4.

*БОЖЕНКА ВУЛИЦЯ. Село Довжок, індивідуальна забудова на міських землях. Назву надав міськвиконком 23 січня 1990. # Боженко Василь Назарович (1871 (за іншими даними – 1867, 1869) – 21 серпня 1919) – учасник громадянської війни в Україні 1917–1921, командир Червоної армії. Помер через невідому хворобу, поховано в Житомирі. Один із головних персонажів фільму «Щорс» Олександра Довженка. 1938 епізоди цього фільму знімалися в Кам'янці-Подільському. * Шушківський А. І. Боженко Василь Назарович // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 3. – К., 2004. – С. 172; Щусь О. Й. Боженко Василь Назарович // Енциклопедія історії України. – Т. 1. – К., 2005. – С. 322–323.

«БОИ ЗА КАМЕНЕЦ ВЕСНОЙ 1944 ГОДА» – книга кандидата історичних наук, уродженця Кам'янця-Подільського Миколи Петровича Дембицького. Побачила світ 1999 у видавництві «Абетка» (Кам'янець-Подільський). Книга містить історичний нарис «Штурм и оборона Каменца-Подольского», а в додатку – 168 документів (ставки верховного головнокомандування, командування фронтів, армій, корпусів), які стосуються визволення міста. * Баженов Л. В. Alma mater подільського краєзнавства. – Кам'янець-Подільський, 2005. – С. 166–167.

БОКС – ациклічний, швидкісно-силовий вид спортивного єдиноборства; поєдинок у формі кулачного бою за особливими правилами. 8 липня 1980, коли Кам'янець-Подільський приймав естафету Олімпійського вогню, гостем міста був дворазовий олімпійський чемпіон із боксу Борис Лагутін. 20–22 червня 1996 у Кам'янці-Подільському проведено Перший міжнародний турнір із боксу пам'яті Олександра Юхимовича (1970–1996) – кам'янецького боксера, кандидата в майстри спорту, який загинув в автомобільній катастрофі біля села Колибаївка. 8 грудня 1996 у місті Бєльці найкращим боксером на меморіалі Бориса Пєтухова визнано кам'янчанина Сергія Ляха. 23 травня 1999 на міжнародному турнірі з боксу в місті Хінчешти (Молдова) учні Кам'янець-Подільської ЗОШ № 17 Артем Гапеєв і Сергій Герасимов посіли перші місця. Серед найсильніших кам'янецьких боксерів – Сергій Лях (перша півсередня вага – 63,5 кг), вихованець тренера Віктора Архипова. 2006 Сергія запрошено в Лос-Анджелес, щоб боксувати на американському рингу. * Кочур А. Г. Бокс // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 3. – К., 2004. – С. 215–217; Колос І. Міжнародний турнір пройшов на високому рівні // Кам'янець-Подільський вісник. – 1996. – 29 червня. – С. 4; У збірній кращі – наші: Бокс // Подолянин. – 1996. – 13 грудня. – С. 1; Архіпов В. Успіхи наших спортсменів: Бокс // Подолянин. – 1999. – 28 травня. – С. 3; Пам'яті боксера // Кам'янець у червні. – 2001. – С. 15; Жмудовська Ольга. Сергій Лях їде у Лос-Анджелес // Фортеця. – 2006. – 3 серпня. – С. 1, 10.

БОЛГАРІЯ – держава в Європі, на Балканському півострові. * Кожушний А. Знайомство з Болгарією // Прапор Жовтня. – 1973. – 14 грудня. – С. 4.

БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС. У січні 2005 в ПДАТУ проведено навчально-методичний семінар науково-педагогічних працівників «Вища аграрна освіта в контексті Болонського процесу». * Бахмат Микола, Алєщенко Михайло. Подільський державний аграрно-технічний університет. – Кам'янець-Подільський, 2005. – С. 139–140; Болонський процес розгортається: Освіта // Подолянин. – 2006. – 1 грудня. – С. 7.

*Больничний провулок. Польські фільварки. Назву надала міська дума 15(27) лютого 1900, а 1902 затвердило Міністерство внутрішніх справ Росії. Ця назва протрималася аж до 17 лютого 1967, коли провулок перейменували на вулиця Збарського. # Назву провулку дали російською мовою, а в радянський час механічно перенесли на український ґрунт, хоча мало би бути «Лікарняний провулок» – від нормативного «лікарня», адже «больниця» в українській мові – діалектне слово.

«БольшевикБільшовик», газета. Орган Кам'янець-Подільського комітету КП(б)У. Перше число побачило світ навесні 1919. Проіснувала до червня 1919. Вийшло 24 числа.

«БОЛЬШОЙ ТЕАТР» («ГОСУДАРСТВЕННЫЙ АКАДЕМИЧЕСКИЙ БОЛЬШОЙ ТЕАТР», ГАБТ) в Москві. Засновано 1776, від 1919 – академічний. 1924–1928 головним художником театру був уродженець Кам'янця-Подільського Михайло Іванович Курилко (1880–1969).

«Бомонд» – кінотеатр. Один із перших у Кам'янці-Подільському. Відкрито 1901 під назвою «Ілюзіон». Мав 35 місць. Розміщувався на другому поверсі триповерхового будинку на Троїцькому узвозі (зал мав балкон, який виходив на Довгу вулицю, вхід був з тротуару узвозу). В оголошеннях адресу кінотеатру зазначали так: на Новому мосту в будинку Ландвігера. 1913 мав назву «Універсал». Новий власник Ш. Зіньковський капітально відремонтував кінотеатр, встановив м'які стільці, ввів додаткові послуги (в антракті офіціанти подавали глядачам морозиво, солодощі, безалкогольні напої) і назвав кінотеатр «Бомонд» (від французького beau monde – вищий світ). Після відбудови приміщення тут у лютому 1921 відкрився міський комсомольський клуб імені Карла Лібкнехта. Сьогодні цього будинку немає (зруйновано під час Великої Вітчизняної війни). * Міняйло В. Чи знаєте Ви?..: Сьогодні – День радянського кіно // Прапор Жовтня. – 1988. – 27 серпня. – С. 2–3; Федоренко С. Товариш секретар: Незабутнє // Прапор Жовтня. – 1988. – 7 листопада. – С. 3.

БОРГОВА ЯМА – один із давніх засобів покарання боржників, які не бажалися розплачуватися за своїми зобов'язаннями. Збереглася у внутрішньому подвір'ї Кам'янець-Подільської фортеці, неподалік від Папської башти. * Матущак Олег. Окремі елементи конкурсного процесу: історичний розвиток та застосування на Поділлі // Господарський (арбітражний) суд Хмельницької області: Історико-правові нариси, портрети. – Кам'янець-Подільський, 2006. – С. 190, 196.

БОРИШКІВЦІ – село. Входить до Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради. Перша згадка в документах – 1405. За даними на 1998: дворів – 231, мешканців – 538. У селі народилися літературознавець Григорій Олександрович Костюк (1902 – 2002), кобзар Володимир Максимович Перепелюк (1910 – 2000). 6 листопада 2005 урочисто відзначено 600-річчя села. * Боришковцы // Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 110–114; Боришковцы // Подолянин. – 1993. – 14 квітня. – С. 3; Гарнага І. Звідки пішла назва. Бабшин. Барвінкове. Боришківці // Прапор Жовтня. – 1971. – 7 серпня. – С. 4; Сокальський Сергій. Боришківчани мають вибір // Подолянин. – 2005. – 11 листопада. – С. 5; Будзей Олег. Коли Бориш ще не був Борисом // Подолянин. – 2005. – 11 листопада. – С. 5.

БОРИШКОВЕЦЬКА ШКОЛА. 1884 в Боришківцях відкрито однокласне народне училище Міністерства народної освіти. 1 вересня 1976 відкрито нову школу (добудовану до старої). Діти із двозмінного навчання перейшли на однозмінне. Сьогодні в селі загальноосвітня школа I–II ступенів. Серед директорів: Катерина Матвіївна Решетюк, Дмитро Вікторович Тищенко, Оксана Григорівна Криськова. * Криськова О. Нова школа // Прапор Жовтня. – 1976. – 7 вересня. – С. 4; Гуківський А. Серце, віддане дітям // Прапор Жовтня. – 1977. – 25 листопада. – С. 4.

БОРИШКОВЕЦЬКИЙ БУДИНОК КУЛЬТУРИ. Серед директорів: Руфіна Комарницька. * Гуківський А. Створено ансамбль // Прапор Жовтня. – 1976. – 4 січня. – С. 4; Антонов Г. Прощавай, Дід Мороз // Прапор Жовтня. – 1976. – 2 березня. – С. 4.

«БОРЦЯМ ЗА ВЛАДУ РАД» – обеліск. Новий план. Установлено 1922 у нинішньому сквері Васильєва. Первісний напис: «Синам пролетаріату, загинувшим в боротьбі за диктатуру його». * Терлецький А. Обеліск борцям революції // Прапор Жовтня. – 1972. – 7 листопада. – С. 4; Терлецький А. Борцям революції // Прапор Жовтня. – 1988. – 20 серпня. – С. 2–3; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 303.

БОРЩІВСЬКИЙ РАЙОН. Розташувався на південному сході Тернопільської області. Межує з Кам'янець-Подільським районом (кордон проходить по річці Збруч). Лежить на південному схилі Подільської височини. Утворено 1940. 1962 до його складу увійшли території Скала-Подільського та Мельнице-Подільського районів. Село Кудринці Борщівського району та село Кудринці Кам'янець-Подільського району раніше (до 1772, коли Галичина відійшла до Австрії) становили одне село. Район багатий на карстові печери (в офіційному кадастрі налічується 94). Зокрема, на околиці села Нижнє Кривче є Кришталева печера, до якої організовуються екскурсії з Кам'янця-Подільського. У селі Юр'ямпіль народився Мирослав Мошак – керівник Подільського братства в Кам'янці-Подільському, власник «Художньо-виробничих майстерень». У місті Борщів є краєзнавчий музей (директор від 1988 – Михайло Петрович Сохацький, випускник (1985) історичного факультету Кам'янець-Подільського педагогічного інституту). * Бояновська О. Г. Борщівський район // Українська Радянська Енциклопедія. – 2-е видання. – Т. 2. – К., 1978. – С. 8–9; Ковтонюк М. О. Борщівський район // Географічна енциклопедія України. – Т. 1. – К., 1989. – С. 122–123; Пасічник М. І. Борщівський район // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 3. – К., 2004. – С. 380–381; Свідер І. Чудова печера // Прапор Жовтня. – 1973. – 14 липня. – С. 4.

Босяцький шанець – назва Вірменського бастіону в описі міста 1700. * Петров М. Б. Історична топографія Кам'янця-Подільського кінця XVII – XVIII ст. (Історіографія. Джерела). – Кам'янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2002. – С. 325.

*Ботанічна вулиця. Мікрорайон Східний (заводу «Електрон»). Первісна назва (від 1954) нинішньої (від 19 вересня 1993) вулиці Крип'якевича; від 17 лютого 1967 до 16 вересня 1993 – вулиця Постишева.

БОТАНІЧНИЙ САД. Розташувався між вулицями Шевченка (із заходу) та Лесі Українки (зі сходу). На півдні попри сад проходить вулиця Годованця (колишня Садова). Виділено в окрему установу 1 жовтня 1930. Передано на баланс ПДАТА 1 липня 1996. Серед директорів – Нестор Теодорович Гаморак, Ф. Панасюк, Іван Пилипович Чепіжко, Станіслав Михайлович Бехацький, Василь Гурович Ковтун, Антон Архипович Клеванський (1914 – 26 червня 1976), Володимир Станіславович Кримський. За станом на 1989 був одним із 13 державних ботанічних садів України. Площа 17,5 га. 2,8 тисячі видів і форм. Пам'ятка природи республіканського значення (від 1963), парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва (від 1972), ботанічний сад загальнодержавного значення (від 1983). * Ботанічний сад // Географічна енциклопедія України. – Т. 1. – К., 1989. – С. 123–124; Хомляк М. М. Ботанічний сад // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 3. – К., 2004. – С. 391–392; Путеводитель по Каменец-Подольскому ботаническому саду. – Кам'янець-Подільський, 1983. – 18 с.; Юхименко А. Дійна флора (Уривки з білянаукового трактату): Фейлетон // Прапор Жовтня. – 1962. – 14 липня. – С. 4; Бехацький С. Творчий взаємозв'язок // Прапор Жовтня. – 1962. – 5 листопада. – С. 3; [Співчуття] // Прапор Жовтня. – 1965. – 9 січня. – С. 4; Чорний Л. У ботанічному саду // Прапор Жовтня. – 1965. – 14 травня. – С. 3; Шевчук Е. Кам'янець-Подільський індекс // Прапор Жовтня. – 1967. – 7 березня. – С. 2; Клеванський Антон Архипович: [Некролог] // Прапор Жовтня. – 1976. – 29 червня. – С. 4; Закревська Л. Зелена скарбниця: Кам'янець-Подільському ботанічному саду – 50 років // Прапор Жовтня. – 1980. – 30 січня. – С. 4; Покотило М. Квіти для міста: Репортаж у номер // Прапор Жовтня. – 1980. – 12 квітня. – С. 4; Силка І. Інтродукція рослин на Поділлі: Кам'янець-Подільському ботанічному саду – 50 років // Прапор Жовтня. – 1980. – 10 жовтня. – С. 3; Збрученко М. Оновлення зеленої скарбниці: Суботнє інтерв'ю [із Володимиром Кримським] // Прапор Жовтня. – 1985. – 19 жовтня. – С. 4; Сьогодні і завтра ботанічного саду // Прапор Жовтня. – 1990. – 16 червня. – С. 3; Єрменчук В. «Как хороши, как свежи были розы», – згадає хтось, коли прийдуть морози... // Подолянин. – 1993. – 4 серпня. – С. 1; Мельник В. Кам'янецька інтродукція // Край Кам'янецький. – 1994. – 23 серпня. – С. 2; Яцемірська Н. Квітка Подільського краю: Природа // Подолянин. – 2004. – 23 квітня. – С. 6; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 293–294; Алєщенко М. Подільська державна аграрно-технічна академія. – Кам'янець-Подільський – Тернопіль, 2004. – С. 102–103; Хомовий М. М. Ботанічний сад Подільської аграрно-технічної академії // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 3. – К., 2004. – С. 394; Алєщенко Михайло, Нестеренко Валерій. Був у Кам'янці такий інститут.. // Хмельниччина: дивокрай. – 2004. – № 1–2. – С. 61–62, 64.

*Ботвина вулиця. Новий план. Назву надано 1925 як одній з 10 нових вулиць у кварталах, відведених у першу чергу під забудову. Первісна назва, запропонована 1 вересня окружним відділом місцевого господарства, – вулиця Тургенєва. 11 вересня секція комунального господарства міської ради змінила назву на Ботвина. Змінену назву затвердили: 17 листопада – президія міської ради, 1 грудня – міська рада. Вулиця розташовувалася в кварталі між сучасними вулицями Уральською, Гунською, Гагаріна та проспектом Грушевського (сьогодні в цьому кварталі стоїть корпус ПКБ АСУ). Нині вулиці немає. # Ботвин Нафталі (19 лютого 1905 – 6 серпня 1925) – активіст комуністичного руху в Західній Україні. Псевдоніми – Бронек, Цвінек, Пилип. Член Комуністичної спілки молоді Західної України (1921), Комуністичної партії Західної України (1923), один із керівників профспілки шевців і кравців. 28 липня 1925 за партійним дорученням убив поліцейського провокатора Цехновського у Львові. За вироком військово-польового суду Ботвина розстріляно у Львові. * [Подання окружного відділу місцевого господарства] // К-ПМА. – Фонд 335. – Опис 1. – Справа 29. – Аркуш 39; [Ухвала секції комунального господарства міської ради] // К-ПМА. – Фонд 335. – Опис 1. – Справа 29. – Аркуш 36; [Ухвала президії міської ради] // К-ПМА. – Фонд 335. – Опис 1. – Справа 20. – Аркуш 53; [Ухвала міської ради] // К-ПМА. – Фонд 335. – Опис 1. – Справа 11. – Аркуш 19; Рубльов О. С. Ботвин Нафталі // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 3. – К., 2005. – С. 395; Рубльов О. С. Ботвин Нафталі // Енциклопедія історії України. – Т. 1. – К., 2006. – С. 357.

БОТОШАНИ – місто на північному сході Румунії, на Молдавській височині, поблизу кордону з Україною. Адміністративний центр жудеця (повіту) Ботошани. Як вважається, назву міста утворено від імені монгольського хана Батия (Бату), внука Чингізхана. Населення: 1986 – 109 тисяч мешканців; 1989 – 119560 мешканців; 1992 – 126 тисяч мешканців; 2004 – 114 тисяч мешканців. Машинобудування, хімічна, скляна, текстильна, швейна, меблева, харчова промисловість. Основні види продукції – текстильні вироби та продукти харчування. 2005 підписано двосторонню угоду про співпрацю між Кам'янець-Подільським індустріальним технікумом і економічним коледжем Октава Оніческу (Ботошани). Делегація коледжу двічі відвідала Кам'янець-Подільський – взимку 2004, в травні 2005. Восени 2005 у Ботошанах перебувала делегація індустріального технікуму на чолі з директором Анатолієм Чорним. * Ботошани // Географический энциклопедический словарь. Географические названия. – 2-е издание. – М., 1989. – С. 80; Большой энциклопедический словарь. – М.: Астрель, 2005. – С. 146; Большая энциклопедия Кирилла и Мефодия. – 10-е издание. – 2006; Страны мира: Оксфордский словарь на CD; Лаврова Алла. Життя, віддане «індустрії». – Кам'янець-Подільський, 2006. – С. 59–60.

БОХНЯ (BOCHNIA) – місто в Польщі в Тарнувському воєводстві – на півдорозі між містами Тарнув і Краків. Населення: 1977 – 23,2 тисячі мешканців. 2004 Кам'янець-Подільський індустріальний технікум відвідала делегація з Бохні, яка представляла ліцей імені короля Казимира Великого. У червні 2006 заплановано візит до Бохні делегації індустріального технікуму на чолі з директором Анатолієм Чорним. * Bochnia // Encyklopedia Popularna PWN. – Warszawa, 1982. – S. 86; Лаврова Алла. Життя, віддане «індустрії». – Кам'янець-Подільський, 2006. – С. 60.

БРАГА – село. Входить до Жванецької сільської ради. Розкинулося на лівому березі Дністра (між селами Жванець і Бабшин). На протилежному березі – місто Хотин Чернівецької області. У Бразі, згідно з договором між Росією та Польщею, 1769–1793 була поштова станція, утримувана російським урядом. Тут перебував російський козачий загін, який забезпечував пересилання кореспонденції між Петербургом і Константинополем, супроводжував послів тощо. За даними на 1998: дворів – 70, мешканців – 178. Влітку 1968 у клубі села відбулася зустріч з актором Михайлом Кононовим, який у Бразі знімався в ролі молодшого лейтенанта Малешкіна у фільмі «На війні, як на війні» (студія «Ленфільм», режисер Віктор Іванович Трегубович). * Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 258–262; Майтко В. Зустріч з кіноактором // Прапор Жовтня. – 1968. – 26 липня. – С. 4; Соблук В. Народження фільму // Прапор Жовтня. – 1968. – 14 серпня. – С. 4; Гарнага І. Звідки пішла назва. Брага. Велика Слобідка. Вербка // Прапор Жовтня. – 1971. – 21 серпня. – С. 4; Брага // Подолянин. – 1993. – 14 липня. – С. 4; А чому Сокіл – Сокіл?..: Історія рідного краю / Підготувала Катерина Квятковська // Сім днів. – 2004. – 23 січня. – С. 4.

Браїлівка – невеличке село. Інша назва – Цівковецька Слобідка. Заснував 1629 поблизу села Цівківці Олександр Гумецький. За даними на 1895, такого поселення вже не було. * Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 119.

БРАМА – великі ворота, переважно при монументальних спорудах [Словник української мови. – Т. 1. – С. 226]. У Кам'янці-Подільському це, зокрема, Міська, Вітряна брами, знищена брама Станіслава Августа, майже зруйнована Підзамецька брама. Також – комплекс оборонних споруд (Нижня та Верхня Польські брами, Руська брама) * Шкурко С. Міські брами: Орбіта краєзнавця // Прапор Жовтня. – 1979. – 16 листопада. – С. 4.

«БРАТИ КАРАМАЗОВИ» – київський гурт. Створено 1991. У Кам'янці-Подільському 26 лютого 1998 дав два концерти у молодіжному центрі «Юність» * Плахотнюк С. О. «Брати Карамазови» // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 3. – К., 2004. – С. 426; Гайдамашко В. «Брати Карамазови» не за Достоєвським // Кам'янець-Подільський вісник. – 1998. – 7 березня. – С. 12.

БРАТКИ – дворічна трав'яниста рослина роду фіалка. Утворилася від схрещення різних сортів фіалок. Вирощують як декоративну рослину з різнобарвними оксамитовими квітами. 1968 в Кам'янці-Подільському з'явилися на клумбах бордові братки. * Братки // Універсальний словник-енциклопедія. – 4-е видання. – 2006. – С. 173; Теслик А. Майстри краси // Прапор Жовтня. – 1968. – 14 травня. – С. 2.

БРАТСТВО – група, товариство людей, об'єднаних спільною діяльністю та метою, які дотримуються певних установлених ними правил. * Братства // Довідник з історії України. – 2-е видання. – К., 2001. – С. 87; Ісаєвич А. Д. Братства Поділля в XVI–XVIII ст. // Матеріали третьої Подільської історико-краєзнавчої конференції. – Львів, 1970. – С. 88–90.

БРАТСЬКА МОГИЛА ВОЇНІВ УНР. Оринин. 1919 сюди привезли й поховали близько 20 воїнів Української Народної Республіки. На могилі було встановлено кам'яний хрест (знищено в роки колективізації). Під час Другої світової війни встановлено дерев'яний хрест (після війни теж знищено). 2006 встановлено дерев'яний хрест, пам'ятну плиту з написом «Слава їхніх імен житиме вічно в серцях хоробрих, мовчазних, вірних... Тут спочивають вояки Української Народної Республіки, що загинули за волю України – 1919», зроблено огорожу. 10 червня 2006 могилу освячено, проведено панахиду й мітинг-реквієм. Досі не виявлено імен воїнів, не встановлено їх точну кількість. * Шкоропата О. Пам'ять житиме вічно // Край Кам'янецький. – 2006. – 15 червня. – С. 1; Шпильова Віра. «Кому прикре наше діло – воно нам святе» // Сім днів. – 2006. – 15 червня. – С. 3; Новіцька Олена. Слава Україні!.. Героям слава!.. // Ділове місто. Тиждень. – 2006. – 15 червня. – С. 6; [Будзей Олег]. Третій хрест // Подолянин. – 2006. – 16 червня. – С. 2; Кирилюк Іван. Вшанували героїв УНР: Незабутнє // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 23 червня. – С. 6.

БРАТСЬКА МОГИЛА РАДЯНСЬКИХ ВОЇНІВ. Старе місто. Сквер на вулиці Замковій (Старий бульвар). Поховані воїни, які загинули 1 квітня 1944: гвардії єфрейтори Руднєв, Бородін, Кузнєцов, молодший сержант Вознюк. * Навічно в пам'яті народній / Малюнок художниці В. Пиріжок // Прапор Жовтня. – 1985. – 16 квітня. – С. 4; Філімонов М. В ім'я добра і милосердя // Кам'янець-Подільський вісник. – 1996. – 18 травня. – С. 4; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 129.

Братські могили комуністів – місце поховання борців за Радянську владу в нинішньому сквері Васильєва. 5 липня 1922 тут поховано начальника партійно-радянської школи Віталія Вутіша. У листопаді 1922 тут установлено перший радянський пам'ятник – «Борцям за владу Рад». * Кам'янець-Подільський: Путівник. – Львів, 1965. – С. 53; Кам'янець-Подільський: Путівник. – Львів, 1970. – С. 31; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 303; Гоголь О. Синам пролетаріату // Прапор Жовтня. – 1967. – 11 листопада. – С. 4; Альперін Ю. Підпільник // Прапор Жовтня. – 1968. – 7 листопада. – С. 3, 4.

БРЕЙК – молодіжний спортивний танець з елементами акробатики та пантоміми. 14 вересня 2002 у Кам'янці-Подільському відбувся фестиваль брейк-дансу. Ініціаторами проведення й господарями фестивалю була кам'янецька команда «No main crew». * Брейк // Універсальний словник-енциклопедія. – 4-е видання. – 2006. – С. 174; Семенова Наталія. «Поламані танці»: Стиль життя // Подолянин. – 2006. – 11 жовтня. – С. 15.

«БРИГАНТИНА» – газета в газеті для молоді. Виходила на шпальтах газети «Прапор Жовтня». * Бригантина // Прапор Жовтня. – 1979. – 23 травня. – С. 3; Бригантина // Прапор Жовтня. – 1986. – 29 жовтня. – С. 3; Бригантина // Прапор Жовтня. – 1988. – 30 грудня. – С. 3.

БРОВАРІ – село. Входить до Дерев'янської сільської ради. Внаслідок ухвали облвиконкому від 12 січня 1967 про об'єднання населених пунктів, які злилися, до Броварів приєднано село Пожарниця. За даними на 1998: дворів – 119, мешканців – 237. * Повідомлення // Прапор Жовтня. – 1967. – 25 лютого. – С. 1; Томчишина Н. І., Коваленко С. Л. Кам'янець-Подільський район (1923–1998 рр.): Інформаційний довідник. – Кам'янець-Подільський, 1998. – С. 29.

«БРОД-ВЕЙ» – прибиральний комбайн. * Сокульська Ольга. «Брод-Вей» підмітатиме Кам'янець // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 30 липня. – С. 1; Бабляк Віталій, Міркотан Ольга. Нова система для старих проблем: Ексклюзив // Подолянин. – 2005. – 28 січня. – С. 3.

БУ-6 – будівельне управління № 6. * Королюк П. Ростуть будови // Прапор Жовтня. – 1964. – 29 серпня. – С. 3.

БУ-8. → Кам'янець-Подільське будівельне управління № 8 тресту «Укрелеватормлинбуд».

*БУГАЙЧЕНКА ВУЛИЦЯ. Індивідуальна забудова в селі Довжок на міських землях. Назву надав міськвиконком 23 січня 1990. # Бугайченко Іван Федотович (2(15) серпня 1913 – 14 січня 1943) – Герой Радянського Союзу (8 травня 1965, посмертно). Восени 1934 почав дійсну, а від 1937 понадстрокову службу в Кам'янець-Подільському прикордонному загоні № 23 (прикордонна школа загону, де служив Бугайченко, розташовувалася за залізничним полотном у розвилці шосейних доріг між нинішніми селами Кам'янка та Жовтневе). Був секретарем комсомольської організації прикордонного загону. Від кінця 1938 – другий секретар Кам'янець-Подільського обкому комсомолу, від жовтня 1939 – перший секретар Тернопільського обкому комсомолу. Під час Великої Вітчизняної війни за завданням ЦК ЛКСМУ на підпільній роботі в Житомирській області. У грудні 1942 схоплено гестапівцями й після катувань живим закопано в землю. Одну з вулиць села Кам'янка названо іменем Бугайченка. У селі Кам'янка жила його дружина – Лідія Михайлівна Бойко. * Мельник В. Залишивсь комуністом // Прапор Жовтня. – 1968. – 23 лютого. – С. 3; Мельник В. Уповноважений ЦК // Прапор Жовтня. – 1969. – 14 жовтня. – С. 2; Попов Л. Право на безсмертя // Прапор Жовтня. – 1970. – 17 жовтня. – С. 3; Попов Л. Подвиг Бугайченка: Документальний нарис // Прапор Жовтня. – 1980. – 12, 14, 15, 18, 19, 21, 22 березня. – С. 4; Савицький Володимир. На крутизні стремлінь // Корчагiнець. – 1989. – 8 січня. – С. 3, 4; Швагер I. «Я – червоний!»: Люди безсмертного подвигу // Прапор Жовтня. – 1988. – 8 січня. – С. 3; Ляхнович Й. Безсмертя подвигу // Кам'янець-Подільський вісник. – 1998. – 14 лютого. – С. 3; Слідзюк П. С. Бугайченко Іван Федотович // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 3. – К., 2004. – С. 511; Твої герої, Кам'янеччино. – Кам'янець-Подільський, 2005. – С. 19–24.

БУГАЙЧЕНКУ МЕМОРІАЛЬНА ДОШКА. Встановлено на двоповерховому житловому будинку – Шевченка, 16. Іван Федотович Бугайченко жив у цьому будинку 1938–1939, коли працював другим секретарем Кам'янець-Подільського обкому ЛКСМУ. 1987, передавши дошку на зберігання в ЖЕК, будинок знесли. 1992 тут постав п'ятиповерховий будинок, але пам'ятну дошку не відновили.

БУГАЙЧИК (Ixobrychus minutus) – птах ряду лелекоподібних. Густав Бельке наводить його у фауністичному списку для території Кам'янця-Подільського (1858, 1859). Під час сучасних досліджень на території міста не зареєстровано. * Матвєєв М. Д. Орнітофауна м. Кам'янець-Подільський та його околиць // Біорізноманіття Кам'янця-Подільського. – Львів, 2004. – С. 162.

БУДИНОК КОЛГОСПНИКА. Відкрито наприкінці 1966 на вулиці Загородній (тепер проспект Грушевського) біля колгоспного ринку. Двоповерховий. На першому поверсі відкрито промтоварну крамницю. * На вулиці Загородній...: [Оголошення] // Прапор Жовтня. – 1967. – 4 січня. – С. 4; На вулиці Загородній...: [Фотофакт] // Прапор Жовтня. – 1967. – 10 січня. – С. 2.

БУДІВЕЛЬНИЙ ТЕХНІКУМ. Новий план. Сучасна адреса – Соборна, 1. Створено в Одесі 30 квітня 1944, підпорядковувався Особливій будівельно-монтажній частині. 24 червня 1944 переведено до Києва в розпорядження АК ЖГС УРСР. Згодом підпорядковано Міністерству міського та сільського будівництва УРСР, потім – Київському економічному адміністративному районові. 17 вересня 1957 переведено до Кам'янця-Подільського, 29 листопада 1957 підпорядковано Раднаргоспу Вінницького економічного адміністративного району. 1963 підпорядковано Міністерству будівництва УРСР. 2 грудня 1957 в міському Будинку культури відбувся вечір зустрічі студентської молоді міста з учнями будівельного технікуму, які днями переїхали до Кам'янця-Подільського з Києва. 1957 під гуртожиток передано новий житловий будинок на вулиці Пановецькій. Директори: Петро Лукич Кострицин, від квітня 1980 – Анатолій Дмитрович Ониськов, від 9 жовтня 2003 – Надія Антонівна Сільченко. * Данилович Ц. Вечір зустрічі студентів // Прапор Жовтня. – 1957. – 8 грудня. – С. 2; Новий жилий будинок: По нашому місту // Прапор Жовтня. – 1957. – 22 грудня. – С. 4; Житницький Л., учень будівельного технікуму. Буяє юнь // Прапор Жовтня. – 1957. – 25 грудня. – С. 3; Мельник В. Заходьте на новосілля // Прапор Жовтня. – 1967. – 22 липня. – С. 3; Кострицин П. Готуємо будівників комунізму // Прапор Жовтня. – 1968. – 17 січня. – С. 3; Урода Б. Будівельному технікуму – 30 // Прапор Жовтня. – 1974. – 25 червня. – С. 1; Учитель будівничих // Прапор Жовтня. – 1979. – 29 вересня. – С. 3; Романенко І. Із Москви з любов'ю... // Подолянин. – 1993. – 27 травня. – С. 1; Серце віддавав людям: Ювілеї // Край Кам'янецький. – 1996. – 28 вересня. – С. 1; Ковальчук Н. Будівельному технікуму – 40 років // Подолянин. – 1997. – 28 листопада. – С. 6; Дорогу – молодим: Кадри // Подолянин. – 2002. – 28 червня. – С. 1; Назаренко Л. У будівельному – новий директор: Призначення // Кам'янець-Подільський вісник. – 2003. – 24 жовтня. – С. 3.

«БУДІВЕЛЬНИК» – видавництво виробничо-технічної літератури з питань будівництва, архітектури й житлово-комунального господарства. Засновано 1947 у Києві (до 1964 – видавництво Академії будівництва й архітектури УРСР). Серед видань: історико-архітектурний нарис Євгенії Пламеницької, Іона Винокура, Григорія Хотюна, Ізяслава Медведовського «Кам'янець-Подільський» (1968), чотиритомний ілюстрований довідник-каталог «Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР» (1983–1985; в останньому томі сторінки 134–193 присвячено пам'яткам Кам'янця-Подільського, сторінки 208–215 пам'яткам сіл Бакота, Жванець, Китайгород, Панівці, Рихта, Чорнокозинці Кам'янець-Подільського району). У вересні 1995 внаслідок злиття «Будівництва» з видавництвом «Техніка» утворилося єдине державне спеціалізоване видавництво «Техніка». * Білокриницька Н. О. «Будівельник» // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 3. – К., 2004. – С. 528.

*БУДІВЕЛЬНИКІВ ВУЛИЦЯ. Селище цукрового заводу. Виборча дільниця № 37. Назву надав міськвиеонком 30 листопада 1961. З'єднує вулиці Маршала Харченка та Володимира Максимчука, перетинає вулицю Затонського. Протяжність – два квартали. Прикінцеві показники: зліва – № 19, справа – № 38. На вулиці розташувалася ЗОШ № 12 (дванадцята школа).

*БУДІВЕЛЬНИКІВ ВУЛИЦЯ, 3. Район електромереж (РЕМ) Кам'янець-Подільського району.

*БУДІВЕЛЬНИКІВ ВУЛИЦЯ, 19. Загальноосвітня школа № 12 імені Любомира Дмитерка.

*БУДІВЕЛЬНИКІВ ПРОВУЛОК. Селище цукрового заводу. Виборча дільниця № 37. Відходить від вулиці Маршала Харченка на південний захід паралельно до провулка Крайнього. Найпівденніший топографічний об'єкт міста.

БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ – виробниче об'єднання (ВО). Сьогодні – ВАТ «Гіпсовик». Генеральні директори: Іван Григорович Василенко (помер 4 травня 1993), від літа 1993 – Віталій Семенович Ткачук. * Його пам'ятатиме місто // Подолянин. – 1993. – 8 травня. – С. 3; Естафета, здається, перейшла до надійних рук // Подолянин. – 1993. – 10 липня. – С. 1.

БУДІВЕЛЬНІ ПІДПРИЄМСТВА ТА ОРГАНІЗАЦІЇ. * Про впорядкування території міста: Розпорядження міського голови // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 5 березня. – С. 6.

БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ № 2. * Яковінич Н. Робітники споруджують власні житлові будинки // Прапор Жовтня. – 1957. – 18 грудня. – С. 3.

«БУДІВНИЧИЙ» – багатотиражна газета. Орган парткому, об'єднаного комітету профспілки, комітету комсомолу та адміністрації Кам'янець-Подільського будівельно-монтажного тресту. Перше число побачило світ 30 травня 1972. * Грінченко С. В добру путь, «Будівничий»! // Прапор Жовтня. – 1972. – 2 червня. – С. 3.

«БУДІНДУСТРІЯ» – відкрите акціонерне товариство (ВАТ). Створено 12 червня 1967 наказом міністра будівництва УРСР як Кам'янець-Подільський завод залізобетонних виробів і конструкцій тресту «Хмельницькбуд». 16 травня 1996 реорганізовано у ВАТ «Будіндустрія». Голови правління: Олег Федорович Фаренюк; від лютого 2006 – Віктор Станіславович Кімаківський (народився 10 листопада 1968). Голова спостережної ради Оксана Олександрівна Дарчук. * Мар'янчук Н. Ювілей заводу: Репортаж // Прапор Жовтня. – 1987. – 28 серпня. – С. 4; Михальська Галина. ВАТ «Будіндустрія» – з думкою про клієнтів // Сім днів. – 2006. – 29 червня. – С. 1, 8; Той, хто любить працювати, досягає успіху: Промисловість / Підготувала Альона Довгань // Фортеця. – 2006. – 21 вересня. – С. 4.

«БУДКОМПЛЕКТ» – приватне підприємство. Керівник Володимир Васильович Пшедромирський; Олександр Петрович Конюшенко. * Про впорядкування території міста: Розпорядження міського голови // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 5 березня. – С. 6; Вікнами до сонця // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 7 липня. – С. 4.

«БУДМОНТАЖСЕРВІС» (ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «БУДМОНТАЖСЕРВІС») – приватне підприємство. Керівник Олександр Степанович Заєць. * Про впорядкування території міста: Розпорядження міського голови // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 5 березня. – С. 6; З європейською якістю // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 7 липня. – С. 4.

*БУДЬОННОГО ПРОВУЛОК (на деяких планах – вулиця). Новий план. Виборча дільниця № 22. Розмістилася у кварталі між вулицями Огієнка, Гагаріна, Пушкінською, Червоноармійською. Назву надано 1925 як новій вулиці в кварталах, відведених у першу чергу під забудову (подання окружного відділу місцевого господарства від 1 вересня послідовно затвердили: 11 вересня – секція комунального господарства міської ради, 17 листопада – президія міської ради, 1 грудня – міська рада). # Будьонний Семен Михайлович (13(25) квітня 1883 – 26 жовтня 1973) – Маршал Радянського Союзу (1935), повний Георгіївський кавалер, Герой Радянського Союзу (1958, 1963, 1968). Кавалер восьми орденів Леніна, шести орденів Червоного Прапора. Депутат Верховної Ради СРСР 1–8 скликань (1937–1973). У червні 1936 відвідав Кам'янець-Подільський. * [Подання окружного відділу місцевого господарства] // К-ПМА. – Фонд 335. – Опис 1. – Справа 29. – Аркуш 39; [Ухвала секції комунального господарства міської ради] // К-ПМА. – Фонд 335. – Опис 1. – Справа 29. – Аркуш 36; [Ухвала президії міської ради] // К-ПМА. – Фонд 335. – Опис 1. – Справа 20. – Аркуш 53; [Ухвала міської ради] // К-ПМА. – Фонд 335. – Опис 1. – Справа 11. – Аркуш 19; Гарнага І. С. М. Будьонний на Поділлі: Орбіта краєзнавця // Прапор Жовтня. – 1984. – 4 вересня. – С. 4.

БУКОВИНА – прадавня слов'янська земля, один із районів західного пограниччя історичного й сучасного компактного проживання українського етносу. Нині північна частина Буковини (Північна Буковина) – це Чернівецька область України. Південна Буковина – в складі Румунії. Оскільки сучасний Кам'янець-Подільський район на півночі межує по Дністру із сучасною Чернівецькою областю (Хотинський, Кельменецький і Сокирянський райони), то існують давні зв'язки між  Кам'янеччиною та Буковиною. * Симоненко Р. Г. Буковина // Енциклопедія історії України. – Т. 1. – К., 2005. – С. 395–396; Веселова О. М., Холодницький В. Ф. Буковина Північна // Там само. – С. 397.

БУЛАЄНКА ОБЛАСНА ЛІТЕРАТУРНА ПРЕМІЯ. Серед лауреатів: 1966 – Віталій Нечитайло. # Булаєнко Володимир Дмитрович (1918–1944) – поет. Народився в селі Сорокодуби нинішнього Красилівського району. Загинув на фронті. 1961 посмертно прийнято до Спілки письменників України. * Борт О. Поет світанкової зорі: До 50-річчя з дня народження Володимира Булаєнка // Прапор Жовтня. – 1968. – 8 червня. – С. 3.

*Бульварна вулиця. Новий план. Давня назва (до 1913) нинішньої вулиці Шевченка. 1913–1918 – Романовський проспект. # Вулиця проходила поруч із закладеним 1864 Новим бульваром (нині – парк культури та відпочинку).

*БУЛЬВАРНИЙ ПРОВУЛОК. Польські фільварки (буфер між Польськими фільварками та Новим планом). Виборча дільниця № 16. Назву надала міська дума 15(27) лютого 1900, а 1902 затвердило Міністерство внутрішніх справ Росії. З'єднує вулиці Пушкінську та Великанова. Проліг між вулицею Шевченка та провулком Калініна. Протяжність – один квартал. # Давня назва нинішньої вулиці Шевченка – Бульварна – свого часу, очевидно, подарувала ім'я найближчому паралельному до неї провулку. Вулицю перейменували, але її втрачене ім'я залишилося, мов слід, в імені провулка.

«БУРАТІНО» – дитячий садок (нині – дошкільний навчальний заклад) № 19. Тімірязєва, 130. Належить колективному швейному підприємству. * Не дамо закрити дитсадок!: Нам пишуть // Подолянин. – 2006. – 4 серпня. – С. 2.

«БУРЕВІСНИК» – всесоюзне добровільне студентське спортивне товариство. Створено 1957. * «Буревісник» // Український Радянський Енциклопедичний Словник. – Т. 1. – К., 1966. – С. 253.

Буряківка – село. 1954 увійшло до складу села Кадиївці.

*БУСИГІНА ВУЛИЦЯ (на деяких планах – провулок). Польські фільварки. Виборча дільниця № 1. Має форму дзеркального відображення букви Г. Починається на вулиці Суворова, йде на південий схід, проте невдовзі робить різкий поворот направо – на південний захід, йде вже паралельно до вулиці Суворова, перетинає Зіньковецьку вулицю та невдовзі завершується як тупик. Прикінцеві показники: зліва – № 3, справа – № 18. Первісно – Четвертий Георгіївський провулок. # Бусигін Олександр Харитонович (28 травня (10 червня) 1907 – 19 лютого 1985) – коваль, один із зачинателів стаханівського руху в автомобільній промисловості СРСР. На Горьківському автозаводі встановив (1935) світовий рекорд із кування колінчастих валів. Герой Соціалістичної Праці (1975).

Бутербродна. Першу в місті бутербродну (павільйон «Південь» на 60 місць від їдальні № 8) відкрито на початку січня 1971 на вулиці Франка. * Смачного вам...: Вчора нам повідомили // Прапор Жовтня. – 1971. – 9 січня. – С. 1; Створюймо хороший настрій: Як вас обслуговують? // Прапор Жовтня. – 1971. – 3 серпня. – С. 3; Шех А. «Створюймо хороший настрій»: «Прапору Жовтня» відповідають // Прапор Жовтня. – 1971. – 8 вересня. – С. 3.

*Буфер між Польськими фільварками та Новим планом – квартали Польських фільварків, які зістиковують їх із Новим планом. Обмежені вулицями: на заході – Суворова, на сході – Шевченка, на півночі – Північною, на півдні – Пушкінською. Із заходу на схід проходять вулиці Великанова та Тімірязєва, провулок Щорса. З півночі на південь проходять вулиці Шмідта, Укмергеська, Каліська, Ісайї Кам'янчанина, провулки Калініна, Бульварний, а також південний апендикс – Пушкінський узвіз.

*Буфер між Руськими фільварками та Новим планом – квартали Руських фільварків, які зістиковують їх із Новим планом. Утворюють у плані прямокутник, обмежений південними частинами вулиці Шевченка (колись Друга Бульварна) та проспекту Грушевського (колись Третя Загородня), західною частиною вулиці Годованця (колись Садова) та повністю вулицею Південною. Через буфер проходять вулиці Івана Франка (колись Велика Покровська) та Лесі Українки (колись Друга Петербурзька). У буфері лежать вулиця Слєпньова (колись Жандармська), провулки Слєпньова, Прорізний, Проектний, Загородній.

БУЧАЦЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР 1672 – договір, підписаний 18(28) жовтня 1672 між Османською імперією і Річчю Посполитою у місті Бучач після зайняття турецькими військами Поділля. Територія Західного Поділля переходила до Туреччини в складі Кам'янецького ейялету. * Знаменська М. Бучацький мирний договір 1672 // Малий словник історії України. – К., 1997. – С. 73; Бучацький мирний договір 1672 // Довідник з історії України. – 2-е видання. – К., 2001. – С. 95; Чухліб Т. В. Бучацький мирний договір 1672 // Енциклопедія історії України. – Т. 1. – К., 2005. – С. 420.

«БУЯННЯ» – літературний журнал. Вийшов один номер у Кам'янці-Подільському (1921, насправді побачив світ у березні 1922). Редактор Варфоломій Кириленко. Вміщено твори Івана Кулика, Івана Дніпровського, Михайла Драй-Хмари, фольклористичні публікації Миколи Грінченка. * Крижанівський С. А. «Буяння» // Українська літературна енциклопедія. – Т. 1. – К., 1988. – С. 257; «Буяння» // Літературознавчий словник-довідник. – К., 1997. – С. 102; Крижанівський С. А. «Буяння» // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 3. – К., 2004. – С. 683–684; Мацько Віталій. З вершини літ // Буяння. – Хмельницький, 1992. – С. 5–9.

«БУЯННЯ» – літературно-художній альманах Кам'янець-Подільського літературно-мистецького осередку. 1992 побачив світ єдиний випуск. В знак продовження традиції журналу «Буяння» (1921) на обкладинці альманаху зазначено число 1(2). У альманасі вміщено вірші Людмили Машталер, Олесі Григорчук, Василя Левицького, Світлани Лук'янової, Івана Кизими, Ірини Луньової, Ельвіри Амінової, пісні Клавдії Грубляк, переклади Ірини Моселіані, Аркадія Браеску, прозу Віталія Мацька, Ігоря Данилова, спогади Інни Педи-Кравченко, фольклорні записи Тамари Сис, мистецтвознавчу розвідку Наталії Суслової, вірші зі спадщини Михайла Головіна. Вступна стаття Віталія Мацька. * Мацько Віталій. З вершини літ // Буяння. – Хмельницький, 1992. – С. 5–9.

«В СІМ'Ї ВОЛЬНІЙ, НОВІЙ» – Міжнародне Шевченківське літературно-мистецьке свято. 19 травня 2000 це свято приймав Кам'янець-Подільський. Серед гостей були віце-прем'єр України Микола Жулинський, голова Національної спілки письменників України Юрій Мушкетик, народний артист України Анатолій Паламаренко. * Дєвіна Т. Не забули – пом'янули // Подолянин. – 2000. – 26 травня. – С. 1.

«ВАВИЛОН» – кафе-бар. Огієнка, 82.

*ВАЛИ – вулиця. Старе місто. Виборча дільниця № 40. До 11 вересня 1990 – Східний бульвар. Давню назву – Гончарська – виявив польський історик Леон Бялковський у кам'янецьких земських актових книгах. Проходить східними схилами Старого міста й виходить на вулицю Шпитальну. На вулиці є башти Гончарська, Кравецька та Різницька. Відновлено давню народну назву. # На думку частини дослідників, між баштами були кам'яно-земляні оборонні вали, які захищали місто від ворога. Вали не збереглися. [Див., наприклад: Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 105.] Наявність валів між баштами заперечує Микола Петров і вказує, що вали, згідно з описом міста 1700, обмежували Довгу вулицю зі сходу («Вулиця Довга валом»). * Терлецький А. Бульвар Східний: Вулиці нашого міста // Прапор Жовтня. – 1981. – 22 серпня. – С. 4; Будзей О. Вали: Ім'я на мапі міста // Подолянин. – 2003. – 19 грудня. – С. 5.

ВАЛЬС – танець. * Демчик С. Вальс завжди молодий // Прапор Жовтня. – 1968. – 22 травня. – С. 4.

ВАПНЯКИ – осадочні гірські породи, які складаються головним чином із кальциту. Унікальним природним утворенням є пасмо рифових вапняків неогенового віку завдовжки понад 200 км – Товтри, або Медобори. Тут розробляють родовища вапняків, які використовують у цементній (Нігинське родовище) та цукровій (Нігинсько-Вербківське родовище) промисловості. Великий інтерес представляють вапняки пиляльні (залягають біля Привороття). * Отрешко О. І. Вапняки // Географічна енциклопедія України. – Т. 1. – К., 1989. – С. 145; Терлецький А. Корисні копалини нашого краю // Прапор Жовтня. – 1976. – 31 липня. – С. 4.

ВАПНЯКИ ПИЛЯЛЬНІ – органогенно-уламкові вапняки, що легко розпилюються і шліфуються, придатні для використання як будівельний матеріал. У Кам'янець-Подільському районі залягають біля села Привороття. Тут цей вапняк розробляли штольнями, розпилюючи на блоки, використовували як облицювальний матеріал, для скульптурних виробів. * Отрешко О. І. Вапняки пиляльні // Географічна енциклопедія України. – Т. 1. – К., 1989. – С. 145; Терлецький А. Корисні копалини нашого краю // Прапор Жовтня. – 1976. – 31 липня. – С. 4.

«ВАРЕНИЧНА», кафе. Новий план. Вулиця Соборна. Місткість – 80 місць. Будівництво розпочато 1975, кафе стало до ладу в червні 1976. * Кушнір Т. Ох, і вареники...: Як вас обслуговують? // Прапор Жовтня. – 1967. – 15 листопада. – С. 2; Зробили багато. А треба ще більше: На сесії міської Ради депутатів трудящих // Прапор Жовтня. – 1975. – 3 січня. – С. 2; Луданний О. Зручно всім: Населенню – відмінне обслуговування // Прапор Жовтня. – 1976. – 7 липня. – С. 3; Луданний О. Як у мами: Населенню – відмінне обслуговування // Прапор Жовтня. – 1976. – 22 вересня. – С. 3; Не по зубах облдержадміністрації виявилися вареники «Вареничної» // Подолянин. – 1993. – 29 вересня. – С. 1.

*ВАСИЛЬЄВА ВУЛИЦЯ. Мікрорайон Жовтневий. Виборчі дільниці № 9, № 10. Назву вулиці надано 17 травня 1979 у зв'язку з проектуванням другої черги мікрорайону. З'єднує вулицю Жукова та Нігинське шосе. Проходить паралельно до вулиці Дружби народів. # Васильєв Сергій Терентійович (1897–1944) – генерал-майор інтендантської служби. Уродженець села Павлиш Кіровоградської області. Загинув 24 квітня 1944. Поховано в Кам'янці-Подільському в сквері, який названо його іменем. * Цілий Василь. На братській могилі: Генералу Васильєву, який загинув при визволенні Кам'янця-Подільського // Прапор Жовтня. – 1969. – 12 березня. – С. 3.

*ВАСИЛЬЄВА, 3. 60-квартирний житловий будинок. Збудувало БМУ «Промжитлобуд» на замовлення заводу легких металоконструкцій. Здано в експлуатацію у квітні 1985. * Савчук П. Незабаром новосілля // Прапор Жовтня. – 1985. – 20 квітня. – С. 1.

*ВАСИЛЬЄВА СКВЕР. Новий план. Повз сквер проходять: із півдня – вулиця Князів Коріатовичів, зі сходу – вулиця Шевченка. У сквері встановлено обеліск «Борцям за владу Рад» (1922), пам'ятний знак «Політичним в'язням німецько-фашистських таборів» (відкрито 22 червня 2001). Тут 22 червня 2001 перепоховано зі Старої фортеці останки гвардії рядових Василя Ноженка та Михайла Криловського, які загинули 29 березня 1944, обстрілюючи німців через бійниці башти Рожанка. # → Васильєва, вулиця. * Навіки в тихий сквер // Кам'янець у липні. – 2001. – С. 29; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 303–304.

«ВАТРА» – вокально-інструментальний ансамбль. * Мар'янчук Н. У гостях – мистецька Україна // Прапор Жовтня. – 1987. – 6 червня. – С. 4.

*ВАТУТІНА ВУЛИЦЯ. Селище Смирнова. Виборча дільниця № 14. Назву надав міськвиконком 5 червня 1947. З'єднує Нігинське та Хмельницьке шосе, лежить між вулицями Лисенка та Черняховського. З останньою з'єднується провулками Черняховського та Котляревського. Вулицю Ватутіна перетинають вулиці Павлова, Короленка, Панфілова. На вулиці Ватуніна фінішує вулиця Якіра. Протяжність – 7 кварталів. Прикінцеві показники: зліва – № 49, справа – № 28. # Ватутін Микола Федорович (3(16) грудня 1901 – 15 квітня 1944) – радянський воєначальник, генерал армії (1943), Герой Радянського Союзу (1965, посмертно). Від жовтня 1943 – командувач Першого Українського фронту, війська якого брали участь у битві за Дніпро, визволенні Києва від гітлерівських окупантів, у Корсунь-Шевченківській операції. 29 лютого 1944 під час об'їзду військ на Рівненщині потрапив у засідку УПА, в перестрілці його поранили. Впродовж півтора місяця перебував у шпиталі в Києві, де й помер. * Гриневич В. А. Ватутін Микола Федорович // Енциклопедія історії України. – Т. 1. – К., 2005. – С. 450.

«ВАША ГАЗЕТА» – молодіжна газета. Перше число побачило світ 30 січня 1991. Засновники: Кам'янець-Подільський міськком ЛКСМУ (МДС) і Кам'янець-Подільська міськрайонна рада воїнів-інтернаціоналістів. Редактор – Анатолій Анатолійович Заводовський. Після виходу кількох чисел газета припинила існування. * Ще одна газета // Кам'янець-Подільський вісник. – 1991. – 1 січня. – С. 2; Звернення до читачів // Ваша газета. – 1991. – 30 січня. – С. 1; Будзей О. Газети різні потрібні // Кам'янець-Подільський вісник. – 1991. – 16 лютого. – С. 2.

ВЕДУТА – міський пейзаж. Художникам, які портретували Кам'янець-Подільський, присвячено буклет Наталії Урсу «Кам'янецька ведута» (2000).

ВЕЖА-ДЗВІНИЦЯ ЦЕРКВИ СВЯТОГО НІҐОЛА (ВІРМЕНСЬКА ДЗВІНИЦЯ). Нині тут діє церква святого Стефана (УПЦ Київського патріархату). Перше богослужіння відбулося 9 січня 2000 – в день першомученика Стефана. * Башня армянского костёла, конец XV – начало XVI вв. // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 137; Храмовий празник // Кам'янець-Подільський вісник. – 2001. – 5 січня. – С. 1.

«ВЕЗА» – товариство. Директор Оксана Леонідівна Лотоцька. У підпорядкуванні кафе «Алігатор», «Вікно в Париж», крамниця «Гурман». * Бізнес-леді «України» // Сім днів. – 2006. – 22 червня. – С. 1, 8.

«ВЕКО-ЧІТТА» – піцерія. Драгоманова, 12е (навпроти прокуратури). Відкрито 7 вересня 2006. * Презентації // Подолянин. – 2006. – 8 вересня. – С. 1.

«ВЕКТОР», ТзОВ – будівельна фірма. Один із співзасновників і директор – Олександр Степанович Заєць. Зареєстровано 3 березня 1994 ухвалою Кам'янець-Подільського міськвиконкому. * Бабляк Віталій, Семенова Наталія. Вектор «Вектора» // Подолянин-ревю. Кам'янець і кам'янчани. – 1999. – № 1 (вересень). – С. 9; Перше десятиріччя «Вектора»: Ювіляри // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 5 березня. – С. 8; Про впорядкування території міста: Розпорядження міського голови // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 5 березня. – С. 6.

«ВЕЛЕС», крамниця. Лесі Українки, 26а. * Магазин «Велес» // Ділове місто. Тиждень. – 2006. – 5 січня. – С. 4.

*Велика Біланівська вулиця. Колись – центральна вулиця Біланівки, що простягнулася із заходу на схід через усе поселення. Нині (від 19 серпня 1977) – початковий відрізок вулиці Тімірязєва.

*Велика Єзуїтська вулиця. Старе місто. Уперше згадано в описі міста 1700. Нині вулиця Татарська. * Петров М. Історична топографія Кам'янця-Подільського XVІІІ ст. в історіографії ХІХ – початку ХХ ст. // Кам'янеччина в контексті історії Поділля. – С. 76.

Велика Мукша – село. Тепер (відповідно до Указу Президії Верховної Ради УРСР від 7 березня 1946) Велика Слобідка.

*Велика Покровська вулиця. Варіант назви Покровської вулиці на Руських фільварках (була ще Мала Покровська). Нині вулиця Франка.

ВЕЛИКА СЛОБІДКА – село. Входить до Устянської сільської ради. Раніше Велика Мукша. Перейменовано 7 березня 1946 Указом Президії Верховної Ради УРСР. Внаслідок ухвали облвиконкому від 12 січня 1967 про об'єднання населених пунктів, які злилися, до Великої Слобідки приєднано село Слобідка. Лежить при впадінні річки Мукша в Дністер. Перша згадка – 1460 (у списку поселень, з яких польський король дозволив брати десятину на користь кам'янецького біскупа). 1963 в селі відкрито дільничну лікарню. За даними на 1998: дворів – 339, мешканців – 899. У селі народилися: член-кореспондент АН УРСР, ректор Київського медичного інституту Семен Семенович Лаврик (2 листопада 1915 – 7 липня 1990); гуморист і драматург Володимир Мар'янін (6 січня 1940), доктор юридичних наук Володимир Іванович Андрейцев (1 червня 1947). У селі народився і жив до смерті кавалер трьох орденів Слави Іван Федорович Андрейцев (1912 – 1985). * Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквях Подольской епархии. I. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 181–184; Костюк П. Вартові здоров'я // Прапор Жовтня. – 1964. – 18 серпня. – С. 4; Повідомлення // Прапор Жовтня. – 1967. – 25 лютого. – С. 1; Лупашко К. Оновлене село // Прапор Жовтня. – 1967. – 28 лютого. – С. 2; Гарнага І. Звідки пішла назва. Брага. Велика Слобідка. Вербка // Прапор Жовтня. – 1971. – 21 серпня. – С. 4; Костюк П. Вчений із Великої Слобідки: Наші славетні // Прапор Жовтня. – 1971. – 12 жовтня. – С. 4; Томчишина Н. І., Коваленко С. Л. Кам'янець-Подільський район (1923–1998 рр.): Інформаційний довідник. – Кам'янець-Подільський, 1998. – С. 29; А чому Сокіл – Сокіл?..: Історія рідного краю / Підготувала Катерина Квятковська // Сім днів. – 2004. – 23 січня. – С. 4; Гриценко І. С. Андрейцев Володимир Іванович // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 1. – К., 2001. – С. 483; Твої герої, Кам'янеччино. – Кам'янець-Подільський, 2005. – С. 113–120.

*Велика транспортна дорога в Бессарабію. Новий план. Нині (від 1 червня 1992) вулиця Князів Коріатовичів.

*ВЕЛИКАНОВА ВУЛИЦЯ. Польські фільварки (буфер між Польськими фільварками та Новим планом). Виборчі дільниці № 2, № 16. Первісна назва – Базарна. За радянських часів –Ткаченка, потім (до 15 липня 1993) – Калініна. За німців (лютий 1942 – березень 1944) – Базарна. Була пропозиція топонімічної комісії, оприлюднена 16 жовтня 1991, перейменувати на вулицю Григорія Сковороди. З'єднує вулиці Суворова та Шевченка. Перетинає вулиці Шмідта, Укмергеську, Каліську. З'єднується з паралельною до неї Пушкінською вулицею провулками Калініна та Бульварним. Протяжність – 6 кварталів. Прикінцеві показники: зліва – № 27, справа – № 42. # Великанов Клавдій Сафонович (6 січня 1906 – 24 березня 1987) – хірург, заслужений лікар УРСР (19 липня 1957). Працював (від 1946) у Кам'янці-Подільському: провідним хірургом госпіталю, завідувачем хірургічного, а потім ортопедо-травматологічного відділення міської лікарні. * Указ Президії Верховної Ради УРСР // Прапор Жовтня. – 1957. – 26 липня. – С. 1; Вулицю названо іменем Веліканова // Край Кам'янецький. – 1993. – 3 серпня. – С. 1; Мазурик Є. Хірург Веліканов – людина великої долі // Мазурик Є. Нариси про минуле і сьогодення медицини Кам'янця-Подільського та Хмельниччини. – Кам'янець-Подільський, 1999. – С. 230–233.

*Великий майдан (російською – Большая площадь). Старе місто. Одна з давніх народних назв сучасного (від 11 вересня 1990) майдану Польський ринок.

Великий Рункошів – село. 10 березня 1960, відповідно до ухвали Хмельницького облвиконкому, разом із селами Малий Рункошів, Яр-Рункошівський об'єднано в село Рункошів.

*Великий торговий майдан (російською – Большая торговая площадь). Новий план. Охоплював два квартали, обмежені нинішніми вулицями Шевченка (із заходу), Огієнка (зі сходу), Князів Коріатовичів (з півдня), Соборною (з півночі). На сході майдану (нинішній майдан Відродження) розташовувався базар, перенесений сюди зі Старого міста. В центрі майдану стояв собор Олександра Невського (закладено 2(14) травня 1891, освячено 24 листопада (6 грудня) 1897). Собор знищено 1936 (з 1998 триває його відбудова). У радянський час тут містилися літній павільйон «Чайка», квіткова крамниця, встановлювалася новорічна ялинка. Фактично це був сквер за готелем «Україна» (сквер Котовського або сквер Смирнова). У сквері поховано Михайла Семеновича Смирнова – полковника, командира 29-ої гвардійської мотострілкової бригади, який загинув 30 березня 1944 при обороні визволеного Кам'янця-Подільського. * Завальнюк О., Комарницький О. Кам'янець-Подільський: Історико-популярний нарис. – Кам'янець-Подільський, 2001. – С. 62.

Великі Вірмени – село. Тепер (відповідно до Указу Президії Верховної Ради УРСР від 7 березня 1946) Великозалісся.

ВЕЛИКОЗАЛІСНЯНСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА (ТЕРИТОРІАЛЬНА ГРОМАДА). Входять села Великозалісся, Малозалісся, Киселівка. За підсумками Всеукраїнського перепису населення (за станом на 5 грудня 2001): постійного населення – 913 (чоловіків – 393, жінок – 520). Голова Віра Михайлівна Чистяк. * Голови та депутати селищної і сільських рад району V скликання, обрані на виборах 26 березня 2006 року // Край Кам'янецький. – 2006. – 20 квітня. – С. 2; Стефанюк М. Підказали, порадили...: День районної ради у Великому Заліссі // Край Кам'янецький. – 2006. – 17 серпня. – С. 1.

ВЕЛИКОЗАЛІССЯ – село. Центр Великозаліської сільської ради (підпорядковані села – Киселівка, Малозалісся). Раніше Великі Вірмени. Перейменовано 7 березня 1946 Указом Президії Верховної Ради УРСР. За даними на 1998: дворів – 251, мешканців – 560. У селі народився доктор технічних наук Віктор Вікторович Бойко (12 квітня 1949). * Гарнага І. Звідки пішла назва. Великозалісся. Вихватнівці. Вітківці // Прапор Жовтня. – 1971. – 4 вересня. – С. 4; Великозалісся // Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. – К., 1971. – С. 358; Корецька Л. В. Бойко Віктор Вікторович // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 3. – К., 2004. – С. 187.

ВЕЛИКОСЛОБІДСЬКИЙ БУДИНОК КУЛЬТУРИ. У жовтні 1973 тут перед трудівниками району виступали диктор Юрій Левітан, композитор Едуард Ханок, баяністи Анатолій Шалаєв, Микола Крилов і солістка Зінаїда Кирилова, ансамбль «Самоцветы». * Собчук В. Шоста у Союзі // Прапор Жовтня. – 1973. – 25 серпня. – С. 4; Собчук В. Левітана слухає Велика Слобідка // Прапор Жовтня. – 1973. – 24 жовтня. – С. 1.

ВЕРБКА – село. Входить до Гуменецької сільської ради. Село розташувалося поблизу річки Мукша, яка тут тече в глибокому яру між горами, вкритими лісом. Перша згадка в документах – 1453. За даними на 1998: дворів – 514, мешканців – 1499. У селі народився В'ячеслав Володимирович Дубицький – народний депутат України (2002–2006). # Як зазначає Іван Гарнага, в далекому минулому на одній з частин цього села росли верби. Згодом назву цього дерева перенесли на урочище, що примикало до вербових зарослів. А коли тут з'явилися перші поселенці, назва урочища стала іменем нового села. * Гарнага І. Звідки пішла назва. Брага. Велика Слобідка. Вербка // Прапор Жовтня. – 1971. – 21 серпня. – С. 4; Вербецький синдром. Туберкуліновий: НП // Подолянин. – 2006. – 7 квітня. – С. 2; Вербка: чутки і дійсність: Лише факти // Подолянин. – 2006. – 14 квітня. – С. 2; Тетяна Шуханова, Сергій Сокальський. Діти і лікарі – заручники «кумів та друзів»?..: Проблема! // Подолянин. – 2006. – 16 червня. – С. 2.

Верстатобудівний завод. Від травня 1964 – завод твердосплавного інструменту ім. Петровського. * Костенко П. Комсомольці станкобудівельного заводу звітують про свою роботу // Прапор Жовтня. – 1946. – 4 жовтня. – С. 1; Полікарпов К. Колектив гідно зустріне велике свято // Прапор Жовтня. – 1946. – 9 жовтня. – С. 1; Минуле і сучасне заводу: Розповідь старого кадровика / Записав Єф. Альперін // Прапор Жовтня. – 1947. – 3 жовтня. – С. 2.

ВЕРТЕП – старовинний пересувний ляльковий театр, де ставили релігійні та світські п'єси. * Якубовський В. І. Об'єднаний студентський вертеп Кам'янець-Подільського педінституту // Матеріали IX Подільської історико-краєзнавчої конференції. – Кам'янець-Подільський, 1995. – С. 383–385.

Верхні Панівці – село. 12 січня 1967, відповідно до ухвали Хмельницького облвиконкому, об'єднано із селом Нижні Панівці в село Панівці. У Верхніх Панівцях народилися: Станіслав Миколайович Герук (27 серпня 1951) – кандидат технічних наук (1989); Сергій Іванович Крамар (25 серпня 1966) – заступник голови господарського суду Хмельницької області (від 14 липня 2004).

ВЕРХНЯ ПОЛЬСЬКА БРАМА – комплекс оборонних споруд на заході Старого міста. Складається з башти Стефана Баторія, оборонних мурів і Турецького бастіону. * Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 115–118.

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНСЬКОЇ РСР. Серед депутатів, обраних кам'ячанами: 15 червня 1975 – Іван Степанович Муляр. * Трудящі Кам'янця-Подільського... // Прапор Жовтня. – 1976. – 1 січня. – С. 2.

«ВЕСЕЛКА» – вокально-хореографічний театралізований ансамбль із Полтави. У січні 1971 виступав у Кам'янці-Подільському в Будинку культури на вулиці Гагаріна. * Дарує «Веселка»: По нашому місту // Прапор Жовтня. – 1971. – 26 січня. – С. 1.

«ВЕСІЛЛЯ ЗА 48 ГОДИН» – популярне розважальне шоу на Новому каналі. Одна з передач (ведучий Андрій Доманський, пара з Дніпродзержинська Елла Новікова та Андрій Таран) знімалася в травні 2006 у Кам'янці-Подільському під час Дня міста (ефір – 10 червня 2006). * Наречена стрибнула з мосту: Ексклюзив // Подолянин. – 2006. – 26 травня. – С. 2; Наші «Гетьманські» молодята – на «Новому каналі»! // Фортеця. – 2006. – 8 червня. – С. 10.

«Весна» – крамниця № 21 харчоторгу. Тепер «Вогник».

ВЕТЕРАНІВ РАЙОННА РАДА. Голови: Петро Михайлович Саєнко; від серпня 2001 – Євген Павлович Дмитришин (16 квітня 1937 – 23 жовтня 2002); Микола Степанович Федьков (народився 8 березня 1935); від серпня 2006 – Антон Іванович Малик. * До уваги ветеранів! // Край Кам'янецький. – 1993. – 16 жовтня. – С. 1; У раді ветеранів новий голова // Край Кам'янецький. – 1993. – 1 грудня. – С. 2; Малик – новий голова // Подолянин. – 2006. – 18 серпня. – С. 2; Пленум районної організації ветеранів // Край Кам'янецький. – 2006. – 31 серпня. – С. 1.

ВЕТЕРИНАРНА МЕДИЦИНА. * Семенова Наталія. Дещо з практики місцевих айболитів: Людина та її справа // Подолянин. – 2002. – 12 квітня. – С. 3; Семенова Наталія. Вони лікують людство: 11 серпня – День працівників ветеринарної медицини // Подолянин. – 2002. – 9 серпня. – С. 4; Яцемірська Наталія. Топік, Лакі і все // Подолянин. – 2006. – 11 серпня. – С. 6.

ВЕТЕРИНАРНА МЕДИЦИНА ДРІБНИХ ТВАРИН. Основні пацієнти – собаки та коти. Створено Українську асоціацію лікарів ветеринарної медицини дрібних тварин. Щороку асоціація проводить міжнародні науково-практичні ветеринарні конференції з проблем дрібних тварин. П'ята з таких конференцій відбулася 7–9 червня 2006 у Кам'янці-Подільському (конференц-зал готельного комплексу «Ксенія» на Підзамчі). * Київський ветеринарний вісник. – 2006. – Червень. – Спецвипуск № 17. – С. 1; Зібралися «айболити» // Сім днів. – 2006. – 15 червня. – С. 2; Будзей Олег. Для здоров'я котів і собак: Форуми // Подолянин. – 2006. – 16 червня. – С. 2.

ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ – факультет Подільського державного аграрно-технічного університету. Засновано 1983 на базі зооінженерного факультету. * Листопад М. Ще один факультет: Новини // Прапор Жовтня. – 1979. – 2 лютого. – С. 4; Здрастуй, новий навчальний! // Прапор Жовтня. – 1979. – 1 вересня. – С. 1; Кам'янець-Подільський сільськогосподарський інститут. – Хмельницький, 1994. – С. 43–48; Маленький І. А., Карчевська Т. М., Супрович Т. М. Підготовка лікарів ветеринарної медицини та основні аспекти науково-дослідної роботи на факультеті ветмедицини ПДАТУ // V Міжнародна науково-практична ветеринарна конференція з проблем дрібних тварин: Матеріали. – Одеса, 2006. – С. 3–5.

ВЕЧІРНЯ СЕРЕДНЯ ШКОЛА № 2. * Бялковський К. Молодому трудівникові – середню освіту // Прапор Жовтня. – 1972. – 24 листопада. – С. 3.

ВИБОРИ ДО МІСЦЕВИХ РАД 1922. Вибоча кампанія розпочалася 15 жовтня і мала закінчитися 5 листопада. 7 листопада мали відбутися волосні з'їзди рад. Виборчі права мали тільки члени профспілок. * Радзієвський В. В обстановці запеклої класової боротьби: Виборча кампанія на Кам'янеччині в 1922 році // Прапор Жовтня. – 1967. – 7 березня. – С. 2.

Вигода – село. → Суржа, село.

*ВИДРІВКА – вулиця. Підзамче. Виборча дільниця № 41. Вулиця простягнулася вздовж правого берега річки Смотрич. Раніше село. За даними збірника «Населені місця Поділля» (1925) у передмісті Видрівка було господарств – 40, мешканців – 224. 1928 ввійшло до складу села Підзамче; 30 березня 1957 вже у складі Підзамча включено до смуги Кам'янця-Подільського. На Видрівці зберігся будинок колишнього млина Ірафа (пам'ятка містобудування та архітектури місцевого значення). Електричне світло в будинках вулиці з'явилося восени 1961. До того жителі користувалися гасовими лампами. # Після приєднання Поділля до Росії (1793) цю смугу землі Катерина ІІ подарувала козакові Видрі. Звідси, очевидно, і назва. * Гучко В. Квартальний комітет діє: На громадських началах // Прапор Жовтня. – 1962. – 10 березня. – С. 4; Выдровка // Подолянин. – 1993. – 8 грудня. – С. 4; Гарнага І. Звідки пішла назва: 10. Видрівка // Прапор Жовтня. – 1972. – 27 травня. – С. 4; Будзей О. Видрівка: Ім'я на мапі міста // Подолянин. – 2002. – 31 травня. – С. 5; Петров М. Б. Історична топографія Кам'янця-Подільського кінця XVІІ – XVІІІ ст. (Історіографія. Джерела). – Кам'янець-Подільський, 2002. – С. 147; Будзей Олег. Вулицями Кам'янця-Подільського. – Львів, 2005. – С. 193–195.

*ВИДРІВКА, 24. Млин Ірафа. Пізніше – сокоморсовий завод.

*ВИДРОВЕЦЬКИЙ УЗВІЗ. Підзамче. Виборча дільниця № 41. З'єднує власне Підзамче (вулицю Папаніна) з Видрівкою.

«ВИЗВОЛЕННЯ» – газета. Орган Кам'янецького комітету Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП). Перше число побачило світ 24 червня 1919. Первісно редакція і контора розміщувалися в «Гранд-отелі», від липня – на вулиці Соборній, 6.

ВИЗВОЛЕННЯ КАМ'ЯНЦЯ-ПОДІЛЬСЬКОГО ВІД НІМЕЦЬКО-ФАШИСТСЬКИХ ЗАГАРБНИКІВ. Місто визволено 26 березня 1944. Серед визволителів – письменники Євмен Доломан, Михайло Львов, Яків Рєзнік, а також Семен Висоцький – батько поета, співака й актора Володимира Висоцького. * Це було 40 років тому... // Прапор Жовтня. – 1984. – 25, 28, 29 лютого, 13, 14, 16, 17, 20, 21, 23 березня. – С. 1.

ВИЗВОЛИТЕЛІВ МІСТА МУЗЕЙ. Відкрито 26 березня 2004 у гімназії. * Федоришина С. Щоб пам'ятали... // Подолянин. – 2004. – 14 травня. – С. 5.

*Винниченка вулиця. Цю назву топонімічна комісія запропонувала для вулиці Червоноармійської. Пропозицію оприлюднено 16 жовтня 1991, але досі не реалізовано. Зате в Хмельницькому від 1991 є вулиця та провулок Винниченка. # Винниченко Володимир Кирилович (16(28) липня 1880 – 6 березня 1951) – український політичний і державний діяч, письменник. Стояв біля витоків української державності, був членом і заступником голови Української Центральної Ради (УЦР), головою першого українського уряду – Генерального секретаріату УЦР, генеральним секретарем внутрішніх справ, автором і співавтором усіх головних законодавчих актів УЦР. Улітку 1906 відвідав Кам'янець-Подільський, на конспіративних зборах виступив із ґрунтовним рефератом про автономію України, потім на Руських фільварках у будинку Пантелеймона Блонського поспілкувався з місцевими українськими патріотами. * Приходько Віктор. Під сонцем Поділля: Спогади. – 4-е видання. – Нью-Йорк – Мюнхен, 1967. – С. 174–175, 176; Які нові назви? // Кам'янець-Подільський вісник. – 1991. – 16 жовтня. – С. 4; Бойко О. Д., Дмитрієнко М. Ф., Ясь О. В. Винниченко Володимир Кирилович // Енциклопедія історії України. – Т. 1. – К., 2005. – С. 510.

«ВИРОК ПІСЛЯ БОЮ» – повість Євмена Доломана (1968). Вийшла 100-тисячним тиражем у серії «Романи й повісті» видавництва «Дніпро». У повісті письменник, учасник визволення Кам'янця-Подільського в березні 1944, розповідає про ті буремні дні. * Єфімов А. Штурмують уральці: Подвигу – 25 років // Прапор Жовтня. – 1969. – 14 лютого. – С. 4.

ВИСЕЛОК – невелике село, яке виникло внаслідок переселення людей з іншої місцевості або іншого населеного пункту, а також поселення людей на новому місці. Офіційно назва «виселок» вживалася до 1940. Яскравим прикладом висілку є Слобідка-Гуменецька, яка утворилася 1851 внаслідок того, що поміщиця Ідалія Расцишевська перемістила сюди кілька сімей селян із Лянцкоруня. * Томчишина Н. І., Коваленко С. Л. Кам'янець-Подільський район (1923–1998 рр.): Інформаційний довідник. – Кам'янець-Подільський, 1998. – С. 44.

*Висока вулиця. Новий план. Первісна назва сучасної (від 1 червня 1992) вулиці Сіцінського. У радянський час – 26 Бакинських комісарів. # Назву можна пояснити особливостями новопланівського рельєфу: порівняно з іншими вулицями вона справді висока. * Будзей Олег. Вулицями Кам'янця-Подільського. – Львів, 2005. – С. 239.

ВИСОТНЕ БУДІВНИЦТВО. Започатковано 1975, коли БМУ «Промжитлобуд» приступило до спорудження 9-поверхового гуртожитку заводу «Електроприлад» (нині проспект Грушевського). 1977 збудовано перший у місті житловий висотний (9-поверховий) будинок – на вулиці Червоноармійській. Для порівняння: в Хмельницькому перший висотний будинок (9-поверховий) споруджено 1971 (сучасна адреса – Свободи, 51). Найвищими будинками міста є 12-поверхові готель «Смотрич» (Соборна, 4), корпус ПКБ АСУ (проспект Грушевського). * Митинецький В. Перший висотний // Прапор Жовтня. – 1975. – 15 лютого. – С. 1; Висотні житлові будинки: Будівельна карта міста // Прапор Жовтня. – 1977. – 18 березня. – С. 2; Тищук М. Висотний житловий // Прапор Жовтня. – 1977. – 23 липня. – С. 2; Мотрин В. Третій висотний: Будівельна карта міста // Прапор Жовтня. – 1978. – 2 вересня. – С. 2; Єсюнін Сергій. Вулиці Хмельницького. – Тернопіль, 2005. – С. 83.

ВИСТАВКА КАМ'ЯНЕЦЬКИХ ХУДОЖНИКІВ У КИЄВІ ТА ЛЬВОВІ. Відкрито 18 червня 1967 в будинку Спілки письменників України. Представлено роботи Дмитра Брика, Збігнєва Гайха. 1969 у Львові в Будинку архітектора відкрилася виставка «Історико-архітектурні пам'ятки Кам'янця-Подільського в творчості художників Дмитра Брика та Збігнєва Гайха». * Козлова Н. Перше знайомство // Прапор Жовтня. – 1967. – 8 серпня. – С. 4; Кушнір Б. Київ: «Молодці кам'янчани!» // Прапор Жовтня. – 1967. – 22 серпня. – С. 4; Цебрик В. Твори художників-кам'янчан у Львові // Прапор Жовтня. – 1969. – 7 березня. – С. 4.

ВИСТАВКИ В РАТУШІ. Квітень 1967 – виставка творів живопису, графіки, прикладного мистецтва, присвячених Леніну; 1967 (до 15 грудня 1967) – пересувна виставка творів радянських художників; січень 1968 – виставка живопису, графіки, скульптури (Гаврило Глюк, Борис Рапопорт, Збігнев Гайх, Дмитро Брик та інші); лютий 1968 – ілюстрації Володимира Фаворського, Давида Дубинського; від 14 жовтня 1968 – Семен Борисович Грузберг (Львів, уродженець Кам'янця-Подільського); січень 1969 – третя Всесоюзна виставка естампу; 1970 – народний художник УРСР Тетяна Нилівна Яблонська (закінчила в Кам'янці-Подільському п'яту школу); від 12 лютого 1971 – Дмитро Іванович Брик; від 21 листопада – виставка значків і пам'ятник медалей шести кам'янецьких колекціонерів; від 6 лютого 1976 – Сергій Васильович Кукуруза; 1988 – заслужений художник УРСР Олександр Губарєв; від 14 червня 2001 – Володимир Марчук (Хмельницький), від 27 травня 2004 (в обновленій ратуші) – скульптор Іван Салевич (Чернівці). * Козлова Н. У новому філіалі // Прапор Жовтня. – 1967. – 29 квітня. – С. 4; Шишкін В. Художники славлять життя // Прапор Жовтня. – 1967. – 28 листопада. – С. 4; Комісарова Т. Запрошуємо на виставку // Прапор Жовтня. – 1968. – 24 січня. – С. 3; Михайлов Д. Художня виставка // Прапор Жовтня. – 1968. – 6 лютого. – С. 4; Комісарова Т. Їх твори живуть // Прапор Жовтня. – 1968. – 13 лютого. – С. 4; Михайлов Д. Виставка творів художника-земляка // Прапор Жовтня. – 1968. – 16 жовтня. – С. 4; Шемчук Я. Третя Всесоюзна... // Прапор Жовтня. – 1969. – 11 січня. – С. 3; Шемчук Я. Виставка творів Т. Яблонської // Прапор Жовтня. – 1970. – 12 грудня. – С. 4; Інночкін П. Вернісаж ювіляра: По місту і району // Прапор Жовтня. – 1971. – 13 лютого. – С. 1; Андруховський Є. Демонструють колекціонери // Прапор Жовтня. – 1971. – 24 листопада. – С. 3; Туровський А. Завжди в дорозі // Прапор Жовтня. – 1976. – 10 лютого. – С. 4; Вінюкова В. Вернісаж у ратуші // Прапор Жовтня. – 1988. – 23 квітня. – С. 3; «Місячний день»... України // Фортеця. – 2001. – 21 червня. – С. 4; Будзей Олег. Три зали знаків запитань: Виставки // Подолянин. – 2004. – 4 червня. – С. VIII.

ВИСТАВКОВИЙ ЗАЛ. Новий план, Соборна, 29а. Належить історичному музеєві-заповіднику. Восени 2006 заплановано перенести в приміщення шахово-шашкового клубу «Гросмейстер» (Соборна, 5). * Кабачинська С. 10 років на Соборній: Мистецтво // Подолянин. – 2005. – 15 квітня. – С. 5; Гаврилова Н. Перший ювілей: До джерел духовності // Край Кам'янецький. – 2005. – 14 квітня. – С. 3; Рокіровочки: Місто // Подолянин. – 2006. – 22 вересня. – С. 2.

ВИХВАТНІВЦІ – село. Входить до Китайгородської сільської ради. Розташоване на хвилястій рівнині з обох боків струмка, що впадає в річку Тернава. Село відоме з 16 століття. За даними на 1998: дворів – 272, мешканців – 602. # Народ пояснює назву села від слова «вихватні» – коржі, приготовлені нашвидкуруч і вихоплювані з печі не лопатою, а руками. Мешканці села були бідні, завжди зайняті роботою на панщині, тому пекли собі хліб тільки як «вихватні». * Гарнага І. Звідки пішла назва. Великозалісся. Вихватнівці. Вітківці // Прапор Жовтня. – 1971. – 4 вересня. – С. 4.

*ВИШНЕВА ВУЛИЦЯ. Індивідуальна забудова в селі Жовтневе на міських землях. Назву надав міськвиконком 23 січня 1990. Одна з межових вулиць забудови.

*ВИШНЕВИЙ ПРОВУЛОК. Індивідуальна забудова в селі Жовтневе на міських землях. Назву надав міськвиконком 23 січня 1990. Вишневий провулок з'єднує провулок Поворіна з вулицею Вишневою.

ВИЩЕ ПРОФЕСІЙНЕ УЧИЛИЩЕ № 14 (ВПУ № 14). Сучасна адреса – проспект Грушевського, 23. Відкрито в січні 1973. * Костевич І. З ювілеєм, училище! // Кам'янець-Подільський вісник. – 1993. – 20 січня. – С. 2.

ВИЩЕ ПРОФЕСІЙНЕ УЧИЛИЩЕ АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ ТА БУДІВНИЦТВА. Раніше ПТУ № 6, потім професійний ліцей. Сучасна назва з 22 серпня 2003. Первісно автодорожня школа, заснована 1945. Директори: Володимир Іванович Нікітін (? – 1978); від 1978 – Володимир Петрович Чорний. * Нікітін Володимир Іванович: [Некролог] // Прапор Жовтня. – 1978. – 10 березня. – С. 4; Ну, чим не Бауманське? // Подолянин. – 2003. – 29 серпня. – С. 2; Гайдамашко В. Училище «виросло» до вищого: Освіта // Кам'янець-Подільський вісник. – 2003. – 31 жовтня. – С. 6; Шуханова Тетяна. Народжений бути в центрі: Ювілеї // Подолянин. – 2005. – 22 квітня. – С. 3; Федоришина Світлана. Справжній унікум: Ювілеї // Подолянин. – 2005. – 16 вересня. – С. 4.

«ВІВАТ» – приватне підприємство. Керівник Андрій Анатолійович Андрійчук. * Про впорядкування території міста: Розпорядження міського голови // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 5 березня. – С. 6.

ВІВЧАРСТВО. Понад 60 наукових праць з проблем вівчарства опублікував Дмитро Григорович Степанов (1913–1982), який від 1967 очолював кафедру спеціальної зоотехнії Кам'янець-Подільського сільськогосподарського інституту. 26–28 лютого 2004 в ПДАТА на честь 90-річчя від дня народження Степанова проведено міжнародну науково-практичну конференцію, присвячену розвитку вівчарства. На біотехнологічному факультеті є лабораторія імені професора Степанова. * Бахмат Микола, Алєщенко Михайло. Подільський державний аграрно-технічний університет. – Кам'янець-Подільський, 2005. – С. 95–96.

*Від замку над скелею – вулиця. Старе місто. Таку назву дано в описі міста 1700. Пізніше відома як вулиця Кузнечна.

«ВІД УСІЄЇ ДУШІ», передача Центрального телебачення СРСР. Започатковано 1972. 25-й випуск знімався в Кам'янці-Подільському 23 липня 1978 в МБК. Ведуча Валентина Михайлівна Леонтьєва. Показано передачу на ЦТ-1 16 вересня 1978. * Вікторов К. «Від усієї душі» // Прапор Жовтня. – 1978. – 22 липня. – С. 4; Туровський А. Телерозповідь про творців: Репортаж // Прапор Жовтня. – 1978. – 26 липня. – С. 4; «Від усієї душі» // Прапор Жовтня. – 1978. – 15 вересня. – С. 1.

ВІДКЛИКАННЯ ВИБОРЦЯМИ ДЕПУТАТА. Сталося 1962, коли було відкликано депутата Кам'янець-Подільської міської ради М. О. Шамоту (виборчий округ № 113). 27 квітня 1962 було призначено повторні вибори на 20 травня. * Про призначення дня виборів... // Прапор Жовтня. – 1962. – 5 травня. – С. 2.

ВІДКРИТИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВЕЛИКОБРИТАНІЇ. У Кам'янці-Подільському регіональний центр університету розпочав роботу 29 квітня 1993 у фізичному корпусі педінституту. Серед перших студентів був і голова міськвиконкому Михайло Аносов. * Жмудовська Ольга. Михайло Аносов учиться бізнесу // Подолянин. – 1993. – 1 травня. – С. 1.

*ВІДРОДЖЕННЯ МАЙДАН. Розташувався у центрі Нового плану як квартал між вулицями Лесі Українки (із заходу), Огієнка (зі сходу), Князів Коріатовичів (із півдня), Соборною (з півночі). Це східна частина давнього Великого Торгового майдану. Наприкінці 1950-х тут з огляду на зручність будівельного майданчика та наявність комунікацій планувалося побудувати 2–3-поверхові будинки. Проте головному архітектору міста Ізяславу Медведовському (1928–2006) вдалося відстояти це місце для центра Кам'янця-Подільського. Авторів, які створили майдан, 1971 відзначено дипломом першого ступеня на огляді-конкурсі майданів України. Первісно (від 16 квітня 1970) площа Леніна. 16 жовтня 1991 оприлюднено пропозицію топонімічної комісії перейменувати площу Леніна на площу Свободи – на честь проголошення незалежності України. 29 травня 1992 на спільному засіданні топонімічної комісії, депутатської комісії з питань культури та виконкому спочатку схвалено назвати майдан Центральним, але після дискусії вибрано інший варіант – майдан Відродження. Нову назву остаточно ухвалив виконком 1 червня 1992. На майдані розмістився єдиний будинок – 4-поверховий адміністративний корпус міської ради (Відродження, 1). Від 14 квітня 1970 до 18 серпня 1992 на майдані стояв пам'ятник Леніну. Досі не розв'язано проблему самотнього п'єдесталу на майдані. 1996 місцеві художники запропонували встановити тут пам'ятний знак «Відродження». Це – просторова композиція у вигляді кола, в центрі якого – юнак із розкритими руками як символ примирення. Матеріал – мідь, із фрагментами позолоти. Оздоблення виконано подільським орнаментом. Однак через брак коштів цю ідею так і не втілено в життя. 8 липня 1980 на майдан, по дорозі з грецької гори Олімп до Москви, завітав Олімпійський вогонь. На майдан його вніс студент педагогічного інституту Станіслав Іліка, а після мітингу естафету Олімпійського вогню продовжив студент сільськогосподарського інституту Валерій Руснак. Того дня найіменитішим гостем майдану був заслужений майстер спорту СРСР, дворазовий олімпійський чемпіон із боксу (1964 в Токіо та 1968 в Мехіко) Борис Лагутін. Він тепло привітав кам'янчан із радісною подією. 29 вересня 1991 на майдані з кам'янчанами зустрічався народний депутат України, претендент у кандидати на посаду Президента України В'ячеслав Чорновіл. 4 серпня 2001 на майдані Відродження фінішувала двотижнева просвітнцько-спортивна експедиція, присвячена 800-річчю від дня народження Данила Галицького. Її організувала Українська народна партія «Собор». З кам'янчанами на майдані, а потім у МЦ «Дружба» спілкувалися народні депутати України Анатолій Матівєнко, Костянтин Ситник, економіст Михайло Довбенко, письменники Максим Стріха, Володимир Шовкошитний. 4 вересня 2004 на майдані Відродження з кам'янчанами спілкувалися соціалісти – кандидат у Президенти України Олександр Мороз і народний депутат України Юрій Луценко – нинішній міністр внутрішніх справ України. У 1970–1990 майдан був місцем офіційних урочистостей. Точніше, таку роль відігравав пам'ятник Леніну. Біля нього приймали в жовтенята, піонери, фотографувалися делегати партійних, комсомольських конференцій, з'їздів, гості міста, до нього покладали квіти молодята. 1990 майдан став головним місцем акцій протесту. Так, 16 жовтня 1990 тут студенти Кам'янця-Подільського підтримали страйком голодовку студентів у Києві. Того ж дня на вимогу страйкарів (голова страйкового комітету – студент педінституту Андрій Мацейко) на майдані перед будинком міськради офіційно, згідно з ухвалою президії міськради, було піднято синьо-жовтий прапор. 4 листопада 1990 цей прапор освятили. 21 січня 1991 сесія міськради, розглянувши протест прокурора, залишила в силі ухвалу президії про підняття синьо-жовтого прапора. У вересні 1991 група студентів удалася до голодування на майдані, внаслідок чого 27 вересня сесія міськради відправила у відставку весь склад виконкому (включаючи начальників управлінь і завідувачів відділів). На майдані 1 травня та 7 листопада традиційно проводять мітинги місцеві комуністи й інші політичні сили, що з ними блокуються. Вони тут протестують проти буржуазного режиму й 24 серпня – у День незалежності України. 22 листопада 2004 кам'янчани на майдані Відродження підтримали помаранчеву революцію в Києві. * Будзей О. Ще раз про назви вулиць: Влада // Кам'янець-Подільський вісник. – 1992. – 3 червня. – С. 1; Ізяслав Медведовський: ми були одержимі в роботі і не вимагали нагород / Розмовляла Вікторія Гайдамашко // Кам'янець-Подільський вісник. – 1998. – 9 жовтня. – С. 7; Чи зазнає реконструкції майдан Відродження? // Кам'янець-Подільський вісник. – 1999. – 25 червня. – С. 3; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 283–284; Будзей О. Майдан Відродження: Ім'я на мапі міста // Подолянин. – 2004. – 17 грудня. – С. 5.

*ВІДРОДЖЕННЯ, 1. Чотириповерховий адміністративний будинок міської ради та міського виконавчого комітету. Народні назви – «Білий дім», «Біла хата». Став до ладу 1972. Тут 14 грудня 1972 депутати міської ради вперше зібралися на сесію в спеціально виділеному на четвертому поверсі сесійному залі. До серпня 1991 у будинку також розміщувалися міськкоми КПУ та ЛКСМУ, від 1 грудня 1990 працює редакція газети міської ради «Кам'янець-Подільський вісник». 1996 на п'ятому (технічному) поверсі адмінбудинку розпочала роботу дирекція новоствореного Національного природного парку «Подільські Товтри», аж доки не перебралася у відновлений будинок у Старому місті (Польський ринок, 6а).

ВІЗИТОК ЧЕРНЕЧИЙ ОРДЕН. Засновано 1610 у Франції. 1819 візитки з'явилися в Кам'янці-Подільському. * Осетрова Галина. Монастир черниць-візиток // Кам'янець-Подільський вісник. – 1992. – 30 грудня. – С. 3.

ВІЙСЬКОВИЙ ЛІЦЕЙ (ЛІЦЕЙ З ПОСИЛЕНОЮ ВІЙСЬКОВО-ФІЗИЧНОЮ ПІДГОТОВКОЮ). Відкрито 2000. * Гайдамашко В. Як живеш, військовий ліцей?: Справи військові // Кам'янець-Подільський вісник. – 2000. – 8 грудня. – С. 3; Вчитись перемагати! // Подолянин. – 2005. – 16 вересня. – С. 1.

ВІЙСЬКОВО-ІНЖЕНЕРНИЙ ІНСТИТУТ ПДАТУ (ВІІ ПДАТУ). Новий план. Урочисто відкрито 31 серпня 1967 як військово-інженерне командне училище зі строком навчання 3 роки. 1969 стало вищим військовим навчальним закладом. Перший начальник (від 20 лютого 1967 до 1983) – генерал-майор (від 19 лютого 1968) Василь Іванович Єрмаков (1921–1991). Начальником училища був генерал-майор Георгій Андрійович Сірош. 24 березня 1975 училищу надано ім'я маршала інженерних військ Віктора Харченка – начальника (від 1965) інженерних військ Міністерства оборони СРСР, який 10 січня 1975 загинув при виконанні службових обов'язків. Біля училища встановлено його бюст (автор – львівський скульптор Дмитро Крвавич). 19 січня 1992 курсанти та офіцери училища вперше присягнули на вірність народові України. 9 травня 1992 на території училища відкрито меморіал у пам'ять його випускників, які загинули в Афганістані. 20 червня 1993 у торжествах з нагоди 25-го випуску училища взяв участь начальник інженерних військ України генерал-майор Володимир Безродний. 18 червня 1995 відбувся останній випуск Кам'янець-Подільського вищого військово-інженерного командного училища ім. маршала інженерних військ Харченка. Далі заклад функціонував як військово-інженерний факультет Подільської державної аграрно-технічної академії. 24 січня 1998 Кабінет Міністрів України постановив військово-інженерний факультет ПДАТА перетворити на військово-інженерний інститут при ПДАТА. 12 квітня 2002 інститут відвідав військовий аташе Канади в Україні Мішель Лефевр. 12 березня 2003 уточнено назву закладу – військово-інженерний інститут ПДАТА. 13 липня 2004 ПДАТА перетворено на ПДАТУ. Начальники інституту: генерал-майор (від 24 серпня 2000) Василь Іванович Мельницький (народився 14 серпня 1952), від жовтня 2004 – полковник Олег Володимирович Хавронюк (народився 4 березня 1960; від 7 червня 2006 – заступник голови Хмельницької обласної ради з економічних питань). 10 липня 2006 викладачі Володимир Мисєв і Володимир Кривцун захистили кандидатські дисертації. * Нові спеціальності: Людина вибирає професію // Прапор Жовтня. – 1967. – 4 липня. – С. 4; Галімуліна Т. Подружились // Прапор Жовтня. – 1969. – 11 березня. – С. 4; Голубович В. Фільм про училище // Прапор Жовтня. – 1975. – 29 листопада. – С. 4; На вірність Вітчизні: Кам'янець-Подільському вищому військово-інженерному командному училищу імені маршала інженерних військ Харченка – 10 років // Прапор Жовтня. – 1977. – 3 вересня. – С. 3; Іваненко Є. Ювілейний випуск: Фоторепортаж // Прапор Жовтня. – 1988. – 3 серпня. – С. 4; Добровольський В. Присягли Україні // Край Кам'янецький. – 1992. – 21 січня. – С. 1; Єрменчук В. Хай щастить вам, лейтенанти! // Подолянин. – 1993. – 26 червня. – С. 1; Нове звання генерала // Край Кам'янецький. – 1993. – 17 липня. – С. 1; Сірош Г. Бюст біля училища: Незабутні імена // Край Кам'янецький. – 1993. – 7 серпня. – С. 2; Сірош Г. Прощавай, військове училище... // Подолянин. – 1995. – 10 червня. – С. 2; ...І гімн такий молодий... // Кам'янець-Подільський вісник. – 1997. – 18 січня. – С. 6; Військовий інститут є! // Подолянин. – 1998. – 6 лютого. – С. 1; Дєвіна Т., Семенова Н. Школа справжніх чоловіків // Подолянин. – 1998. – 4 грудня. – С. 5; Поліщук П. Буде армія – житиме держава // Кам'янець-Подільський вісник. – 1998. – 4 грудня. – С. 3; Є генерал!: Знай наших // Подолянин. – 2000. – 25 серпня. – С. 1; Міркотан О. Сім зіркових кроків // Подолянин. – 2002. – 9 серпня. – С. 3; Підкорегували // Подолянин. – 2003. – 28 березня. – С. 2; Бернадін А. Відстояли!: Справи військові // Подолянин. – 2004. – 23 липня. – С. 4; Гайдамашко В. Про долю армії та інституту: Тема // Кам'янець-Подільський вісник. – 2005. – 9 грудня. – С. 2; О. Хавронюк – заступник голови обласної ради // Край Кам'янецький. – 2006. – 15 червня. – С. 1; Власюк Вероніка. Нові дороги полковника та лейтенантів, або Хто куди після випуску? // Ділове місто. Тиждень. – 2006. – 22 червня. – С. 6; ВІІ взявся за науку: Справи військові // Подолянин. – 2006. – 14 липня. – С. 2.

ВІЙСЬКТОРГ. * Янковська Галина. Військовій торгівлі – 70!: Крізь роки // Подолянин. – 2006. – 22 вересня. – С. 6.

«ВІКНО ПЛЮС» – фірма. * Бабляк Віталій. Вікна та плюси Сергія Ведернікова // Подолянин. – 2004. – 2 липня. – С. 1, 4; Гординчук Микола. Сергій Вєдєрніков: «Тільки праця – запорука добробуту» // Кам'янець-Подільський вісник. – 2005. – 29 квітня. – С. 1, 3.

«ВІЛЕНА» – медичний центр. Драгоманова, 14а. * «Вілена» іде в ногу з часом: На правах реклами // Подолянин. – 2005. – 9 грудня. – С. 6; Федоришина Світлана. Надія на одужання від «Вілени»: На правах реклами // Подолянин. – 2006. – 16 червня. – С. 7.

ВІЛЬНЕ – село. Входить до Слобідсько-Рихтівської сільської ради. Засновано 1928. За даними на 1998: дворів – 71, мешканців – 195.

ВІЛЬХОВЕЦЬ – село. Входить до Колибаївської сільської ради. Лежить на берегах річки Кармелітанки (Вільшанки) поблизу автомагістралі М-20. Первісно – два хутори, які виникли в першій половині 18 століття. Перший хутір – власне Вільховець – належав францисканському кляштору в Кам'янці-Подільському, перенесеному 1787 в Городок. Другий хутір – Кармеліти (Кармелітська юридика) – належав кармелітському кляштору в Кам'янці-Подільському. 1818 у Вільховці було 10 осіб чоловічої статі, в Кармелітах – 15. 1833, коли царський уряд конфіскував землі каталицьких монастирів за участь деяких служителів у польському повстанні 1830–1831, обидва поселення перейшли до держави. Оскільки хутори злилися в одне поселення, то виникла проблема: як його називати. Спочатку називали обома іменами, хоч на картах здебільшого позначали як Кармеліти. Правда, давній Вільховець належав до парафії Довжоцької церкви, а давні Кармеліти – до парафії Карвасарської церкви. Згодом за поселенням закріпилася сучасна назва. За даними на 1892: дворів – 35, мешканців – 170. За даними на 1998: дворів – 107, мешканців – 261. * Ольховец, или Кармелиты // Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквях Подольской епархии. I. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 126; Гарнага І. Ольховець: Звідки пішла назва // Прапор Жовтня. – 1973. – 28 липня. – С. 4.

ВІЛЬШАНКА – річка. Інша назва – Кармелітанка. Витікає з мочарів поблизу Довжоцько-Нагорянського шляху й біля села Жванець впадає в річку Жванчик (її ліва притока). На річці лежать села Вільховець, Червона Чагарівка, Ходорівці, Гаврилівці. * Гарнага І. Ольховець: Звідки пішла назва // Прапор Жовтня. – 1973. – 28 липня. – С. 4; Вільшанка // Словник гідронімів України. – К., 1979. – С. 111. – Пункт 6.

Вільямівка – село. Від 12 січня 1967, відповідно до ухвали Хмельницького облвиконкому, в складі села Рогізна.

ВІННИЦЬКА ОБЛАСТЬ. Утворено 27 лютого 1932 в числі перших п'яти областей Української Соціалістичної Радянської Республіки (інші області-первістки – Дніпропетровська, Київська, Одеська, Харківська). Зроблено це на виконання постанови Всеукраїнського центрального виконавчого комітету, ухваленої 9 лютого 1932 в Харкові, про адміністративно-територіальну реформу, яка передбачала створення областей і перехід на триступеневу систему управління: центр – область – район. Понад 5 років (до 22 вересня 1937, коли було утворено Кам'янець-Подільську область) місто Кам'янець-Подільський, а також усі села нинішнього Кам'янець-Подільського району входили до Вінницької області. * Верстюк В. Ф., Дзюба О. М., Репринцев В. Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення: Хронологічний довідник. – К., 1995. – С. 386, 413.

ВІНОК СОНЕТІВ – складна поетична конструкція з 15 сонетів, останній з яких (магістрал) будується з перших рядків усіх попередніх чотирнадцяти сонетів. Вінок сонетів «Кам'янець» написав і 2000 видав кам'янчанин Іван Васильчук. Вінок сонетів «Любіть мене врожаєм і землею» створив відомий український поет, випускник (1974) Кам'янець-Подільського педагогічного інституту Іван Іов (1948–2001). Під цим вінком сонетів зазначено – 18 квітня 1985, Городок Хмельницької області, а видано його тільки 2002. * Іов Іван. Любіть мене врожаєм і землею: Вінок сонетів. – Сімферополь: Доля, 2002. – 16 с.

ВІРМЕНИ В КАМ'ЯНЦІ-ПОДІЛЬСЬКОМУ. * Сецинский Е. Город Каменец-Подольский: Историческое описание. – К., 1895. – С. 212–218; Для музею дружби народів // Прапор Жовтня. – 1973. – 28 липня. – С. 4; Винокур І., Степанков В. З історії багатовікової дружби: Орбіта краєзнавця // Прапор Жовтня. – 1981. – 15 квітня. – С. 4; Устименко В. Пам'ятники вікової дружби: Союз непорушного братерства // Прапор Жовтня. – 1982. – 18 серпня. – С. 4; Шкурко С. Літописні пам'ятки вірмен: Сторінки історії // Прапор Жовтня. – 1970. – 7 липня. – С. 4; Ківільша Г. Вірменський слід: Сім культур – сім святинь // Подолянин. – 2001. – 24 серпня. – С. 4; Петров М. Квартали синів Арарату: «Сім культур»: коріння і крона // Кам'янець-Подільський вісник. – 2001. – 14 вересня. – С. 6–7; Родинне життя вірменської общини на Поділлі: Цікаво знати // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 23 червня. – С. 10, 11.

*ВІРМЕНСЬКА ВУЛИЦЯ. Старе місто. Виборча дільниця № 40. Найдавніша назва – Вірменська, у часи Російської імперії – Губернаторська, у радянський час – спочатку Троцького (від 20 березня 1923 до 20 грудня 1927), потім Радянська (від 20 грудня 1927) і, нарешті, Свердлова (до 11 вересня 1990). Президія міської ради 11 вересня 1990 відновила найдавнішу назву – Вірменська. Одна з головних вулиць вірменського кварталу, на якій розташовувався Вірменський Миколаївський собор. З'єднує Вірменський ринок із вулицею Довгою. Підсумкові показники: зліва – № 5, справа – № 14. Від вулиці відходять: на схід – Миколаївський провулок, який веде до Миколаївської церкви, на захід – Тісний провулок, який з'єднує Вірменську вулицю зі Шпитальною. Згідно з концепцією Ольги Пламеницької, первісно проходила східніше (позаду садиби Вірменського Миколаївського собору), на рубежі 16–17 століть з'явився західний рукав вулиці (перед садибою Вірменського Миколаївського собору), а східний наприкінці 17 століття зник. * Prusіewіcz A. Kamіenіec Podolskі. – K.–Warszawa, 1915. – S. 79–82; Нові назви вулиць м. Кам'янця // Червоний шлях. – 1923. – 20 березня. – С. 2; Шкурко С. Знайомтесь з рідним містом: 12. Вулиця Свердлова // Прапор Жовтня. – 1970. – 29 травня. – С. 4; Терлецький А. Імені Свердлова: Вулиці нашого міста // Прапор Жовтня. – 1983. – 19 березня. – С. 4; Як назвемо вулицю? // Прапор Жовтня. – 1989. – 21 квітня. – С. 4; Пламеницька О. Християнські святині Кам'янця на Поділлі. – К., 2001. – С. 31–32, 131; Будзей Олег. Вірменська: Ім'я на мапі міста // Подолянин. – 2004. – 30 січня. – С. 6; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 225–237; Будзей Олег. Вулицями Кам'янця-Подільського. – Львів, 2005. – С. 137–142.

*ВІРМЕНСЬКА, 1. Житловий будинок у південно-західному кутку садиби Вірменського Миколаївського собору. Збудовано в 15 столітті. В давнину був двоповерховий, мав ренесансний декор. Зведена 1602 огорожа садиби собору взяла будинок «під руки» з обох боків. Наприкінці 17 століття будинок зруйновано. Після ремонту у 18 столітті втратив первісний вигляд і планування. Тепер це одноповерховий, прямокутний у плані будинок, позбавлений декору. Сувора простота будинку засвідчує, що це один із найдавніших будинків міста. 6 вересня 1979 його внесено під №1651 до Списку пам'яток архітектури України, що перебувають під охороною держави. * Жилой дом, XV–XVIII вв. (ул. Свердлова, 1). Охр. № 1651 // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 160; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 229.

*ВІРМЕНСЬКА, 1А. Комплекс Вірменського костелу (охоронний № 750), до якого входять: руїни костелу Святого Миколая (охоронний № 750/1), дзвіниця (охороний № 750/2), брама й огорожа (охоронний № 750/3). * Башня армянского костёла, конец XV – начало XVI вв. Охр. № 750 // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 137.

*ВІРМЕНСЬКА, 2. Одноповерховий кам'яний будинок, прямокутний у плані. Побудовано в 17 столітті як флігель міської садиби 16–19 століть, відомої у 18 столітті як комендатура та палац Рациборовського (сучасна адреса – Вірменська, 2а). Тепер приватне домоволодіння.

*ВІРМЕНСЬКА, 2А. У 15 столітті це був двооб'ємний, одноповерховий, прямокутний у плані житловий будинок, збудований вірменами. В 1672–1699 дві тераси, на яких розмістилося подвір'я садиби, укріпили потужними підпірними стінами з боку Госпітальної вулиці. 1770 комендант фортеці Ян де Вітте надбудував мансарду та реконструював будинок під комендатуру. 1843 замість мансарди влаштовано другий поверх капітальної конструкції. Хоча садиба остаточно сформувалась як палац у 18 столітті, коли панував стиль бароко, все ж архітектурний вигляд будинку зберігає виразні риси ренесансу. Плани будинку і його приміщень мають чітку геометричну форму. На південно-східному та північно-західному фасадах збереглися білокам'яні профільовані ренесансні лиштви вікон. В інтер'єрі першого поверху є два різьблені білокам'яні портали, оздоблені притаманним ренесансу орнаментом рослинного та міфологічного характеру. Стелю приміщень першого поверху у 18 столітті прикрашено в стилі бароко. У 1980-х виявлено розписи стелі в кімнаті першого поверху. Кілька фрагментів цього розпису, створеного  у 18 столітті на міфологічні теми, відреставрували. Вони зберігаються у фондах Національного історико-архітектурного заповідника «Кам'янець». Будинок змінив багато власників. Наприкінці 18 століття це була садиба подільських магнатів Рациборовських (червоногородський староста Людвик Рациборовський був маршалком шляхти Подільської губернії). В 19–20 століттях тут були комендатура фортеці, жіноча гімназія, приватне володіння. В радянські часи – технікум чужоземних мов, 1932–1941 – єврейська школа, після війни – дитячий садок. В другій половині 1980-х в ході реставрації розібрано другий поверх і відновлено мансарду 18 століття. Потім роботи з реставрації законсервували. 1994 тут планували відкрити тут Польський дім, пізніше садибу віддали під Український бізнес-клуб. Тепер це приватне володіння. 6 вересня 1979 його внесено під № 1652 до Списку пам'яток архітектури України, що перебувають під охороною держави. * Жилой дом (армянский) и подпорные стены, XV–XIX вв. (ул. Свердлова, 2а). Охр. № 1652 // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 164–165; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 232–235.

*ВІРМЕНСЬКА, 3. Один із двох будинків, збудованих у 19 столітті на місці колишньої батареї святого Алоїзія. Передостанній будинок лівої сторони Вірменської вулиці. * Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 237.

*ВІРМЕНСЬКА, 4. Єдина споруда, яка збереглася від великої шляхетської садиби, що займала колись весь ріг Вірменської вулиці та Тісного провулку. В другій половині 18 століття садиба належала Казимирові Ліпінському – летичівському, а згодом подільському підкоморію. Ліпінський був помітною постаттю в політичному житті Поділля другої половини 18 століття. Садибу Ліпінського значно розбудували в 19 столітті. Тоді вона складалася з кам'яного будинку, двох флігелів і кількох господарських будівель. Зберігся тільки головний будинок, зведений ще у 16 столітті вірменами, кілька разів перебудований у 18 та 19 століттях. Це одноповерховий кам'яний будинок з двокамерним підвалом, який має півциркульне склепіння. В 19 столітті головний фасад будинку отримав класицистичний декор. Будинок цікавий як зразок еволюції середньовічної житлової забудови протягом кількох століть. 6 вересня 1979 його внесено під № 1653 до Списку пам'яток архітектури України, що перебувають під охороною держави. * Жилой дом (армянский), XVI–XIX вв. (ул. Свердлова, 4). Охр. № 1653 // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 163; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 235–237.

*ВІРМЕНСЬКА, 5. Один із двох будинків, збудованих у 19 столітті на місці колишньої батареї святого Алоїзія. Останній будинок лівої сторони Вірменської вулиці. * Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 237.

*ВІРМЕНСЬКА, 6, 6А, 6Б, 8. Чотири будинки давньої шляхетської садиби, яка, на відміну від сусідньої (Вірменська, 4), збереглася майже повністю. Наприкінці 18 століття садиба належала Марії Гурській. На початку 19 століття її придбав кам'янецькій віце-регент Павло Тулюк-Кульчицький, потім її успадкував його син Євстафій Кульчицький. В архіві збереглася скарга Павла Тулюк-Кульчицького на мушкетерів Кримського полку, які мали постій у його садибі і завдали їй великих збитків. Справді, в ті часи військові постої були справжнім лихом для мирних і хазяйновитих мешканців міста. 1856 садибу Кульчицького продали за борги з публічних торгів. Її придбала Астольда Солодковська.

*ВІРМЕНСЬКА, 6. Найдавніший із чотирьох будинків колишньої садиби Астольди Солодковської. Виходить на Вірменську вулицю. Ззовні непоказний, має кімнату зі склепінням.

*ВІРМЕНСЬКА, 6А. Один із чотирьох будинків колишньої садиби Астольди Солодковської. Збудовано в другій половині 19 століття.

*ВІРМЕНСЬКА, 6Б. Один із чотирьох будинків колишньої садиби Астольди Солодковської. Стоїть у глибині садиби – на місці давнього будинку, побудованого ще вірменами в 15 – на початку 16 століття. До 19 століття від нього зберігся тільки підвал. Астольда Солодковська збудувала будинок значно більших розмірів і складного планування. Тепер це двоповерховий, прямокутний у плані, будинок, з двома кам'яними ґанками на східному фасаді. Декор дуже простий – кути будинку декоровано імітацією рустування в тиньку. На західному фасаді та в підвалі збереглися фрагменти білокам'яного обрамлення. Цікавим є поєднання давньої та пізньої частин будинку. 6 вересня 1979 його внесено під № 1654 до Списку пам'яток архітектури України, що перебувають під охороною держави. * Жилой дом (армянский), XV–XIX вв. (ул. Свердлова, 6б). Охр. № 1654 // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 163–164; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 237.

*ВІРМЕНСЬКА, 8. Один із чотирьох будинків колишньої садиби Астольди Солодковської. Збудовано в другій половині 19 століття. Кам'яний одноповерховий будинок із мансардою.

*ВІРМЕНСЬКА, 10, 12, 14. Три завершальні житлові будинки правої сторони Вірменської вулиці. Одноповерхові, на високих підвалах, зі скромним декором. Всіх їх збудовано на основі давніх будинків вірмен. Як шляхетські садиби сформувалися у 18–19 століттях. Саме на правій стороні Вірменської вулиці найкраще збереглася давня житлова забудова, в основі якої лежать будинки перших вірменських колоністів міста 15–16 століть. * Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 237.

*Вірменська вулиця. Старе місто. Одна з давніх назв сучасної (від 11 вересня 1990) вулиці П'ятницької.

ВІРМЕНСЬКА АПОСТОЛЬСЬКА ЦЕРКВА – одна з вірменських християнських церков: східно-християнська національна церква Вірменії. На початку 2003 в Україні діяла 21 громада Вірменської апостольської церкви. Глава Української єпархії Вірменської апостольської церкви – архієпископ Григоріс Буніатян. Відвідував Кам'янець-Подільський у травні 2004, липні 2005. * Комаренко Т. О., Рибачук М. Ф. Вірменська апостольська церква // Енциклопедія історії України. – Т. 1. – К., 2005. – С. 572; Будзей Олег. Українські серця вірмен // Подолянин. – 2005. – 8 липня. – С. 1.

Вірменська ратуша (будинок вірменського магістрату). Старе місто. Розташовувалася на південній стороні Вірменського ринку. 1604 згоріла, польський король Зигмунт ІІІ дозволив її відбудувати. У 19 столітті у будинку перебували різні губернські установи. Тоді ж колишню ратушу з'єднали аркою з палацом губернатора, під якою починався Губернаторський (раніше і з 11 вересня 1990 Комендантський) провулок. У січні 1920 колишня вірменська ратуша, як і колишній палац губернатора, згоріла. Тепер на місці, де стояла ратуша (між сучасними будинками № 8 і № 10), – порожнє місце. 26 липня 2006 ділянка для відтворення історичної забудови дісталася ПП «Дах-Домбуд» (Київ). * Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 216–217; Замість бур'янів – історична забудова // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 4 серпня. – С. 2.

ВІРМЕНСЬКА ДЗВІНИЦЯ (БАШТА ВІРМЕНСЬКОГО КОСТЕЛУ). Старе місто. Пам'ятка архітектури (охоронний № 750). Архітектурна домінанта вірменських кварталів. * Башня армянского костёла // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 137; Козлова Н. Вірменський пам'ятник: З історії рідного краю // Прапор Жовтня. – 1966. – 8 січня. – С. 4; Храмовий празник // Кам'янець-Подільський вісник. – 2001. – 5 січня. – С. 1; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 227–228.

ВІРМЕНСЬКИЙ БАСТІОН. Старе місто. Пам'ятка архітектури (охоронний № 729). * Армянский бастион // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 134–135; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 97–98.

ВІРМЕНСЬКИЙ КОЛОДЯЗЬ. Старе місто. Польський ринок. Пам'ятка архітектури (охоронний № 739). 27 червня 2003 спелеологи провели дослідження криниці. * Осетрова Г. Вірменська криниця: Наше місто – наша краса // Прапор Жовтня. – 1982. – 23 жовтня. – С. 4; Армянский колодец // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 135; Будзей О. Ой, чий то колодязь стоїть?..: З глибини віків // Подолянин. – 2003. – 4 липня. – С. 5; Семенова Н. Нехай джерело заструмує // Подолянин. – 2003. – 4 липня. – С. 5; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 136–137; Олійник Вадим. Вірменська криниця: [Вірш] // Прапор Жовтня. – 1982. – 30 грудня. – С. 4.

ВІРМЕНСЬКИЙ МИКОЛАЇВСЬКИЙ СОБОР (КОСТЕЛ). Старе місто. 1989–1992 досліджувала археологічна експедиція Кам'янець-Подільського педінституту під керівництвом Миколи Петрова. * Задорожнюк А. Вірменський Миколаївський собор: Репресовані пам'ятки // Прапор Жовтня. – 1990. – 30 листопада. – С. 4; Задорожнюк А. Вірменський Миколаївський собор: Знищені храми // Подолянин. – 1993. – 16 червня. – С. 3; Задорожнюк А. Знахідки з розкопів Вірменського Миколаївського костелу в Кам'янці-Подільському // Пам'ятки України. – 2000. – № 3–4. – С. 31–32; Петров М. Б. Історична топографія Кам'янця-Подільського кінця XVІІ – XVІІІ ст. (Історіографія. Джерела). – Кам'янець-Подільський, 2002. – С. 238, 239–240; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 228–229.

ВІРМЕНСЬКИЙ ТОРГОВИЙ БУДИНОК. Старе місто. Іоанно-Предтеченська, 2. Пам'ятка архітектури (охоронний № 745). Інші назви – палац вірменського єпископа, будинок вірменського пробства. На другому поверсі розташовуються адміністрація та бібліотека історичного музею-заповідника. У будинку 1977 розпочинала діяльність дирекція ДІАЗ. У середині 1980-х у будинку планували створити український музей гумору та сатири. Першим кроком до його створення став творчий вечір Євгена Дударя. Кошти від проведення вечора були першим внеском у фонд створення музею. 15 вересня 2001 на першому поверсі відкрито археологічне відділення історичного музею-заповідника. * Армянский торговый дом // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 135–136; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 219–222; Підгора В. Написи далеких століть: Сторінки минулого // Прапор Жовтня. – 1971. – 20 листопада. – С. 4; Шпильова В. Буде на Поділлі... Габрово: Суботнє інтерв'ю // Прапор Жовтня. – 1988. – 9 січня. – С. 2–3; Будзей О. Палац вірменського єпископа: 18 квітня – День пам'яток історії та культури // Подолянин. – 2005. – 15 квітня. – С. 5.

*Вірменський провулок. Старе місто. Одна з давніх назв сучасного (від 11 вересня 1990) Комендантського провулка. У радянський час – провулок Гоголя.

*ВІРМЕНСЬКИЙ РИНОК, майдан. Старе місто. Виборча дільниця № 40. 11 вересня 1990 відновлено найдавнішу назву. Інші назви площі: Соборна (початок 19 століття), потім Миколаївська, Губернаторська (початок 20 століття), Плацпарадна, в радянський час – Червона, Троцького (до 20 грудня 1927), Радянська (від 20 грудня 1927 до 11 вересня 1990). На майдан ведуть (чи від майдану відходять) 7 вулиць та один провулок: на північ до Польського ринку – П'ятницька, Домініканська, Старобульварна, на схід до вулиці Довгої – Іоанно-Предтеченська, на південь, утворюючи вірменські квартали, – Вірменська, Шпитальна, Замкова, а між Вірменською та Шпитальною – Комендантський провулок. Цим кам'янецький майдан практично повторює рекордний результат львівського майдану Ринок, від якого відходять 8 вулиць. 1904 на ринку В'ячеслав Розвадовський організував пересувну виставку картин. # Назва майдану пов'язана з появою в місті в 14 столітті вірменських переселенців, які заснували тут одну з найбільших в Україні колоній. Вірмени займали кілька кварталів у південно-східній частині Старого міста. Центром життя вірменської громади був Вірменський ринок. * Prusіewіcz A. Kamіenіec Podolskі. – K.–Warszawa, 1915. – S. 70–74; Козлова Н. Радянська площа: До 50-річчя Радянської влади // Прапор Жовтня. – 1966. – 13 грудня. – С. 3; Турчак О. Свято на Радянській площі // Прапор Жовтня. – 1967. – 20 вересня. – С. 4; Шкурко С. Знайомтесь з рідним містом: 11. Радянська площа // Прапор Жовтня. – 1970. – 16 травня. – С. 4; Паравійчук А. Площа революції: Сторінки історії // Прапор Жовтня. – 1978. – 21 січня. – С. 4; Паравійчук А. Від виставок – до галереї // Прапор Жовтня. – 1984. – 15 лютого. – С. 4; Терлецький А. Площа Радянської влади: Історії знаменні кроки // Прапор Жовтня. – 1987. – 31 жовтня. – С. 2–3; Осетрова Г., Папевська С. Кам'яне вбрання Старого міста // Прапор Жовтня. – 1988. – 16 квітня. – С. 2–3; Фенцур В. Радянська площа реконструюється: Старе місто: проблеми, вирішення // Прапор Жовтня. – 1988. – 29 червня. – С. 4; Як назвемо вулицю? // Прапор Жовтня. – 1989. – 21 квітня. – С. 4; Терлецький А. До історії – бережливо: Як назвемо вулицю? // Прапор Жовтня. – 1989. – 30 червня. – С. 3; Томашевський А. Радянська площа, чи?... // Прапор Жовтня. – 1989. – 30 червня. – С. 3; Ківільша Г. Вірменський ринок // Подолянин. – 1993. – 28 липня. – С. 3; Ківільша Г. Вірменський ринок // Подолянин-ревю. – 1999. – Вересень. – С. 18–19; Будзей Олег. Вірменський ринок: Ім'я на мапі міста // Подолянин. – 2002. – 19 квітня. – С. 4; Петров М. Б. Історична топографія Кам'янця-Подільського кінця XVІІ – XVІІІ ст. (Історіографія. Джерела). – Кам'янець-Подільський, 2002. – С. 43–48, 241, 242; Будзей О. Вірменський ринок: Майдани Старого міста // Подолянин. – 2003. – 21 листопада. – С. 5; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 208–224.

*ВІРМЕНСЬКИЙ РИНОК, 2. Сьогодні тут (від 1992) розміщується кафе «Мрія». А раніше це була їдальня № 5 (жителі Старого міста жартома називали її «п'яткою»), згодом кафе № 3. Між кафе та його східним сусідом – садибою будинку № 4, в якому колись містилася Подільська духовна консисторія, від майдану Вірменський ринок бере початок Шпитальна вулиця. Раніше простір на захід від Шпитальної вулиці (обмежений на заході Замковою, а на на півдні Тринітарською вулицями) належав тринітарському монастиреві. Збереглися тільки костел Святої Трійці (нині греко-католицька церква Святого Йосафата) і дзвіниця, будівлі ж самого монастиря загинули під час війни. Тринітарський монастир закрили 1842. На початку 20 століття в його стінах були стайні пожежної команди. Тому тоді початок Шпитальної вулиці народ називав Пожежним провулком.

*ВІРМЕНСЬКИЙ РИНОК, 3. Двоповерховий будинок на розі з Домініканською вулицею. Відомий кам'янчанам як школа десятників – так скорочено називали обласну однорічну школу майстрів-будівельників, відкриту в місті в жовтні 1949. Школа готувала майстрів-будівельників, майстрів-технологів і мулярів-штукатурів для будівельних робіт у колгоспах і радгоспах. Звідси й назва – школа десятників, адже десятник – це старший у групі робітників на будівництві, у шахті тощо. Слухачі своїми силами на подвір'ї школи спорудили столярно-теслярні майстерні. Будинок школи десятників під час виборів був центром однієї із староміських виборчих дільниць (доки на майдані в будинку № 8 не відкрили клуб швейної фабрики – і на виборах 1965 вже він був центром виборчої дільниці). 1993 завершено реставрацію будинку. Після цього сюди з Кафедрального костелу перенесли фонди історичного музею-заповідника. Завідувачем відділу фондів працює Лариса Кравчук – дружина відомого українського історика Валерія Степанкова.

*ВІРМЕНСЬКИЙ РИНОК, 4. У цьому двоповерховому будинку в 19 – на початку 20 століття розміщувалася Подільська духовна консисторія – орган церковного управління при єпархіальному архієреї. Наприкінці 18 століття ділянка, на якій сьогодні стоїть будинок, належала графові Федору Потоцькому. Він подарував її разом із кам'яною спорудою Приказові громадської опіки. З часом кам'яна споруда зовсім розвалилася – і 1807 Приказ продав ділянку із залишками стін і двома кам'яними підвалами міському архітекторові Антонію Тіренбергу, який збудував тут одноповерховий кам'яний будинок і двоповерховий флігель. Після смерті Тіренберга садиба перейшла до його вдови Шарлотти. На той час Подільська духовна консисторія тіснилася в цегляному будиночку при Іоанно-Предтеченській церкві. Тож 1834 консисторія купує садибу в Шарлотти Тіренберг. Архітектор Симеон Учта складає проект облаштування садиби. Над головним фасадним будинком надбудували другий поверх, добудували ще один двоповерховий флігель. У головному будинку розмістилися відділи консисторії, у флігелі – її архів. 1917 до цього будинку перебралася міська Рада робітничих і солдатських депутатів. 1(14) листопада 1917 вона, з ініціативи більшовицької фракції, підтримала жовтневі події в Петербурзі, тим самим проголосивши в Кам'янці-Подільському радянську владу. Пізніше це стало вагомою підставою перейменувати майдан на Радянську площу. Втім, радянська влада затвердилася в місті тільки в листопаді 1920. У квітні – травні 1919, під час короткочасного перебування більшовиків у місті, в будинку розміщувався перший міськком комсомолу. Восени 1919 тут працювало міністерство ісповідань Української Народної Республіки. У радянський час у будинку розміщувалися різні установи, зокрема окружна міліція. Після війни тут 1944  на деякий час знайшла притулок перша школа, потім ветеринарна та агрономічна школи. Пізніше цей будинок орендував радгосп-технікум для гуртожитку школи підвищення кваліфікації. 17 вересня 1967 тут було урочисто відкрито меморіальну дошку: «В цьому будинку з березня по червень 1917 р. знаходився виконком міської Ради робітничих і солдатських депутатів». 6 вересня 1979 колишній будинок Подільської духовної консисторії внесено під № 1645 до Списку пам'яток архітектури України, що перебувають під охороною держави. Пам'ятка характеризує міську забудову другої половини 19 століття. Сьогодні в будинку діє церква Богоявлення Господнього Української автокефальної православної церкви. * Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 215.

*ВІРМЕНСЬКИЙ РИНОК, 5 (на розі з Домініканською вулицею). Пам'ятка архітектури (охоронний № 1646) – будинок окружного суду. Нині – виробничий корпус Кам'янець-Подільського колективного швейного підприємства. Пам'ятка є характерним зразком вирішення громадської споруди в еклектичному стилі з використанням елементів ренесансного та класицистичного стилів. 5 грудня 2002 на будинку урочисто відкрито меморіальну дошку Міністерству військових справ УНР. * Prusіewіcz A. Kamіenіec Podolskі: Szkіz hіstoryczny. – K.–Warszawa, 1915. – S. 71; Папевська С. Окружний суд: Біографія будинку / Малюнок художника В. Донця // Прапор Жовтня. – 1983. – 17 вересня. – С. 4; Дворянского собрания дом, 1857–1893 гг. // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 149; Про столичне минуле: Пам'ять // Подолянин. – 2002. – 6 грудня. – С. 2; Пам'яті військ УНР // Кам'янець-Подільський вісник. – 2002. – 6 грудня. – С. 1; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 222–224; Будзей Олег. Вірменський ринок, 5: Біографія будинку // Подолянин. – 2005. – 4 лютого. – С. 5; Будзей Олег. Вулицями Кам'янця-Подільського. – Львів, 2005. – С. 47–49; Kamieniec Podolski: Przewodnik turystyczny. – Lwów, 2005. – S. 245–246.

*ВІРМЕНСЬКИЙ РИНОК, 6. Сьогодні це адміністративний будинок районної влади. У давні часи тут стояв довгий одноповерховий будинок гауптвахти. Його у 18 столітті збудував Ян де Вітте. На початку 19 століття будинок перебудували за участю інженера Дементія Мелещенова. У давнину гауптвахта – це сторожове приміщення зі спеціальним майданчиком, на який виводили варту. Після скасування гауптвахти в її будинку розміщувалася добровільна охорона (вільно-пожежне товариство). Навпроти будинку гауптвахти стояв пам'ятник Миколі І – обеліск із написом на білій мармуровій дошці: «23 вересня 1842 року о 9-й годині вечора Його Імператорська Величність Государ Імператор Микола Павлович, прибувши до Кам'янця, на цьому місці забажав вийти з екіпажу і, оглянувши військовий караул, прослідував пішки до губернаторського будинку, де мав зупинку». У радянський час колишній будинок гауптвахти обладнали під гараж. Після Великої Вітчизняної війни від колишнього будинку гауптвахти залишилися тільки руїни. У повоєнний час на цьому місці збудували триповерховий будинок, в якому розмістився райвиконком, відбувалися сесії районної ради. 6 вересня 1991 над будинком райвиконкому вперше замайорів український національний синьо-жовтий прапор (тоді ще поруч із державним червоно-лазуровим прапором УРСР). Для цього заздалегідь у Львові купили великий, гарний, обшитий торочкою синьо-жовтий прапор, аби він не виглядав біднішим від червоно-лазурового. Коли замість райвиконкому було створено райдержадміністрацію, то вона теж працювала в будинку № 6, аж доки не перебралася на Троїцьку вулицю. Тепер будинок на Вірменському ринку зостався у повному віданні районної ради. Тут також працюють окремі відділи райдержадміністрації. * Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 215.

*ВІРМЕНСЬКИЙ РИНОК, 7. Двоповерховий будинок у формі букви Г. Спочатку це були два розташовані поруч вірменські будинки 16 століття – обидва прямокутні в плані (10х8 м). У 17 столітті обидва будинки видовжилися на північ майже вдвічі. У другій половині 17 століття будинки були триповерховими, на високому цоколі. На початку 18 століття їх об'єднали, але перебудова та перепланування об'єднаного будинку тривала й у 18–20 століттях. Будинок зазнав значних руйнувань під час Великої Вітчизняної війни. Під час повоєнної відбудови втрачено всі елементи декору будинку, крім оздоблення входу. На фасаді будинку колись була табличка з написом «Якуб Левонович, 1646 р.». Наприкінці 18 століття будинок належав відомій у місті родині Декапралевичів. Пізніше серед власників будинку були Недобельський, Лесневич, а перед Першою світовою війною – Бронштейн. Сьогодні в північній частині будинку міститься філія інституту землеустрою. 6 вересня 1979 будинок внесено під №1647 до Списку пам'яток архітектури України, що перебувають під охороною держави. Пам'ятка характеризує міську забудову другої половини 19 століття. * Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 224.

*ВІРМЕНСЬКИЙ РИНОК, 8. У 16–17 століттях це були три споруди. Після перебудови в середині 19 століття їх об'єднали у великий триповерховий будинок із наскрізним проїздом у центрі північного фасаду. На початку 20 століття будинок належав Тадею Ганицькому. Нині адміністративне приміщення колективного швейного підприємства. * Богданов В. Тут живуть швачки // Прапор Жовтня. – 1967. – 25 лютого. – С. 3; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 216.

*ВІРМЕНСЬКИЙ РИНОК, 10. Нині тут розміщується пожежна частина. А у 18 столітті стояв палац Яна де Вітте – коменданта (1768–1785) Кам'янецької фортеці. 1802 його син – генерал-лейтенант російських військ Юзеф де Вітте (1739–1815) продав будинок урядові за 10 тисяч рублів сріблом. У придбаній будівлі було зроблено відповідні перебудови та влаштовано палац губернатора. Щоб надати будинкові більшої помпезності, його прикрасили портиком із колонами. На захід від палацу губернатора стояв ще один будинок, сполучений з палацом склепінням. Під цим склепінням від майдану брав початок Губернаторський (а ще раніше й тепер Комендантський) провулок, а в будинку містилася канцелярія губернатора. Колись це був будинок вірменського магістрату. У січні 1920 (тоді Кам'янцем востаннє і дуже недовго володіли поляки) обидва будинки – і колишній палац губернатора, і колишня губернська канцелярія – згоріли. * Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 217–219.

*Вірменські квартали – квартали Старого міста на південь від Вірменського ринку, в яких у середні віки було зосереджено життя вірменської громади міста. Основні вулиці – Вірменська, Шпитальна, південна частина вулиці Довгої, провулки – Миколаївський, Тісний, Комендантський. * Ківільша Г. Вірменський слід // Подолянин. – 2001. – 24 серпня. – С. 4; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 205–262.

ВІРМЕНСЬКІ СКЛАДИ – пам'ятка архітектури (охоронний № 743). Старе місто. На розі Вірменської вулиці та Миколаївського провулка. Залишки вірменських будинків 16–17 століття. * Армянские склады // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 134; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 229, 230.

Вірменські хутори – село. Тепер Залісся Друге (перейменовано Указом Президії Верховної Ради УРСР від 7 березня 1946).

ВІРМЕНСЬКОГО ЄПИСКОПА ПАЛАЦ.  → Вірменський торговий будинок.

ВІРМЕНСЬКОГО ШПИТАЛЮ БУДИНОК. Старе місто. Шпитальна, 3. Пам'ятка архітектури (охоронний № 656). * Армянского госпиталя дом // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 136.

«ВІРТУАЛЬНИЙ КАМ'ЯНЕЦЬ» – компакт-диск НВПП «Омега». Пропонує здійснити віртуальну подорож Старим містом, ознайомитися з його пам'ятками. Автор проекту Володимир Романишин. * Кам'янець віртуальний // Подолянин-ревю. Кам'янець і кам'янчани. – 1999. – № 1 (вересень). – С. 2; Тимчук Людмила. «Віртуальний Кам'янець» для школярів // Кам'янець-Подільський вісник. – 2003. – 21 лютого. – С. 13.

ВІСБАДЕН – місто в Німеччині. 14 січня 1992 до Кам'янця-Подільського прибув перший гуманітарний вантаж із Вісбадена. * Сокульська Ольга. Кам'янець – Вісбаден: співпраця триває: Візити // Кам'янець-Подільський вісник. – 2003. – 30 травня. – С. 7.

«ВІСБАДЕН – ШІРШТАЙН – КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ» – товариство. Голова Марія фон Павельц-Вольф. * Гординчук Микола. «Ми вражені прогресом у Кам'янці-Подільському»: Прес-конференції // Кам'янець-Подільський вісник. – 2005. – 14 жовтня. – С. 15.

*Вісімнадцятого березня (18 Березня) вулиця. Новий план. Довоєнна радянська назва сучасної (від 1 червня 1992) і давньої вулиці Гунської. Після війни це була вулиця Паризької Комуни. # 18 березня в радянському календарі – День Паризької Комуни.

«Вісник академії» – газета ПДАТА (Подільської державної аграрно-технічної академії). Первісна назва (від листопада 1997) – «Поле». Нині (від 2004) – «Вісник університету».

«ВІСНИК УНІВЕРСИТЕТУ» – газета ПДАТУ (Подільського державноного аграрно-технічного університету). Первісна назва (від листопада 1997) – «Поле», згодом (до 2004) – «Вісник академії». Перший редактор – Іван Васильович Демчик (4 липня 1952 – 5 липня 2003). Перші номери виходили при сприянні газети «Подолянин», від лютого 1998 – самостійно. * Гідний син подільської землі // Подолянин. – 2002. – 5 липня. – С. 17; Міркотан Ольга. «Вісник» народився з «Поля»: Акули пера // Подолянин. – 2002. – 6 грудня. – С. 4; [Співчуття] // Подолянин. – 2003. – 11 липня. – С. 19.

«Вісти» («Вісти Кам'янець-Подільського військово-революційного комітету та Кам'янецького бюро Комуністичної партії (більшовиків) України») – газета. Перше число побачило світ у листопаді 1920. Виходила до вересня 1921.

«Вісті» – газета. Видавалася в Кам'янці-Подільському замість «Червоної правди» (від травня 1922). * Бейдер Ю. Вірні наслідувачі: Сторінки історії // Прапор Жовтня. – 1962. – 5 травня. – С. 4.

Віспощепильний інститут. Тепер (від 1962) у будинку розміщується міська дитяча музична школа. Сучасна адреса – Шевченка, 35. * Сецинский Е. Город Каменец-Подольский: Историческое описание. – К., 1895. – С. 194; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 300–301.

«ВІТ'А ДРУК» – приватне поліграфічне підприємство. Остання адреса – Князів Коріатовичів, 21 (одне з приміщень, що раніше належало меблевій фабриці); до того – Хмельницьке шосе, 38 (СКБ МЕТ). Зареєстровано в міськвиконкомі 6 вересня 1996. Засновник, власник і директор Віталій Юрійович Ящишин (народився 3 березня 1973). Серед послуг: трафаретний друк на різних матеріалах – папері, ПВХ-плитах, самоклейких матеріалах, гофрокартоні, текстилі тощо, рекламні плакати на жорсткій основі. Виготовляє також сувеніри із символікою міста (тарілки, футболки). Співпрацює з усіма великими підприємствами міста (каталоги, розробка емблем, логотипів), з історичним музеєм-заповідником. Серед друкованої продукції: путівник Людмили Станіславської «Стара фортеця» (2002), 24-сторінковий фотоальбом «Кам'янець-Подільський», підготовлений історичним музеєм-заповідником. 2006 забезпечило дизайнерську підготовку й друк повноколірного видання «Художня школа від учора до сьогодні» (макет Юлії Табенської). * Будзей Олег. Із символікою міста // Подолянин. – 2006. – 26 травня. – С. 3.

Вітівка – село. Ще одна назва села Татариски, зафіксована 1789. Нині (від 7 березня 1946) Смотрич.

ВІТКІВЦІ – село. Входить (як і Кудринці, Червона Діброва) до Завальської сільської ради. Розташувалося на лівому березі Збруча (між селами Завалля та Збруч; на протилежному березі – Боришківці Борщівського району Тернопільської області). Зафіксовані назви – Війтківці, Війтівці (очевидно, від слова «війт»). Перша згадка в документах – 1460 (у списку сіл Кам'янецького округу, з яких дозволено брати десятину на користь кам'янецьких біскупів). 1493 належали Борису, який платив податок за 7 димів. 1565 село належало Струсям. 1605 при поділі маєтку галицького каштеляна Юрія Струся перейшло до його доньки Олени. 1708 збудовано дерев'яну Хрестовоздвиженську церкву, 1805 – кам'яну (також Хрестовоздвиженську), 1841 – дзвіницю (стоїть окремо від церкви). 1889 відкрито церковнопарафіяльну школу. 1895 для неї коштом селян при допомозі училищної ради зведено дерев'яне приміщення. За даними Євтима Сіцінського (1895): дворів – 118, мешканців – 656. За даними на 1998: дворів – 120, мешканців – 238. * Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквях Подольской епархии. I. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 262–264; Гарнага І. Звідки пішла назва. Великозалісся. Вихватнівці. Вітківці // Прапор Жовтня. – 1971. – 4 вересня. – С. 4; Витковцы // Подолянин. – 1993. – 17 липня. – С. 4.

*Вітовська вулиця. Старе місто. Одна з давніх назв сучасної (від 11 вересня 1990) вулиці Успенської. # На вулиці є брама, збудована, на думку Сергія Шкурка, Вітовтом десь на початку 15 століття. Вітовт (Вітаутас, Вітольд; 1350 – 1430) – литовський князь [УСЕ-2003]. На думку ж Галини Осетрової, назву вулиці дали фортечні або, як їх називали в народі, Віттові казарми. * Шкурко С. Міські брами: Орбіта краєзнавця // Прапор Жовтня. – 1979. – 16 листопада. – С. 4; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 259–260.

ВІТРЯНА БРАМА. Старе місто. * Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 142; Рен К. «Вітряна» брама: Пам'ятники минулого // Червоний кордон. – 1940. – 8 серпня. – С. 4.

Вітрянка – ще одна назва села Слобідка-Малиновецька у 19 столітті.

*Вітте вулиця. Старе місто. Назва частини вулиці Руської у 18 столітті. Інша назва цієї частини – вулиця Набережна. # Ян де Вітте – знаменитий комендант фортеці у 18 столітті.

*Віттовська вулиця. Руські фільварки. Нині вулиця Берлін Люби.

ВІЧНИЙ ВОГОНЬ у сквері Танкістів. Запалив 24 березня 1974 на могилі невідомого солдата генерал армії Дмитро Лелюшенко. Тимчасово погашено, через економічну скруту, 2 лютого 1993. Упродовж 11 років вогонь запалювали тільки у виняткових випадках: до Дня Перемоги, до річниці визволення міста. Постійне горіння відновлено 25 березня 2004. * Вічній пам'яті – Вічний вогонь // Подолянин. – 1993. – 11 березня. – С. 1; Людмила Орусь: я так не говорила // Подолянин. – 1993. – 13 березня. – С. 1; Бабляк Віталій. Тимчасовий Вічний вогонь: Млин новин // Подолянин. – 24 березня. – С. 1; Гори у віках, вогонь Перемоги! // Подолянин. – 2004. – 26 березня. – С. 1.

«ВОГНИК» – продуктова крамниця № 21. Новий план. Сучасна адреса – Лесі Українки, 34 (на розі з Уральською вулицею). Крамниця відома в народі як «Червоний магазин». Двоповерховий будинок із червоної цегли збудовано 1911. Він належав Товариству споживачів, заснованому 1897 Петром Затонським. На будинку білою цеглою було викладено «Общество потребителей, 1911». * Сис Т. Кооператор Поділля: Відродження // Кам'янець-Подільський вісник. – 1993. – 21 липня. – С. 3.

ВОДНА БАШТА. Одна з 12 башт Старого замку. Стоїть окремо. Збудовано Водну башту в 15 столітті. В опису замку 1544 відведено кілька рядків і їй: «Біля цієї самої [Пільної] брами з боку поля є давно поставлена та споруджена башта, яку називають Водною. Вона стоїть над річкою Смотричем, з якого тут для всіх фортечних потреб накачують воду особливими колесами, які нині заново полагодили та обкували залізом». Колеса та інші механізми, за допомогою яких качали воду, не збереглися. Зате у башті дуже гарно зберігся сам колодязь. Він складається з трьох квадратних у плані заглиблень: верхнє – 4,5 м х 4,5 м, середнє – 3,5 м х 3,5 м, нижнє – 2,5 м х 2,5 м. Верхнє заглиблення заввишки 4 м, два нижніх – по 3,5 м, тобто загальна глибина колодязя – 11 м. * Станіславська Л. Стара фортеця. – Кам'янець-Подільський, 2002. – С. 24; Будзей Олег. Вулицями Кам'янця-Подільського. – Львів, 2005. – С. 95–96.

ВОДНА СТАНЦІЯ. Ще перед Другою світовою війною в Кам'янці-Подільському планували збудувати водну станцію для дорослих. Але збудували її тільки 1957 на річці Смотрич наприкінці вулиці Кармалюка (нині Онуфріївська). Відкрито 23 червня 1957, того ж дня тут відбулися змагання з плавання в рамках VІІ спартакіади студентів педінститутів УРСР (найкраще виступили харків'яни). Комплекс складався з греблі, пляжу, водноспортивної та човнопрокатної станцій. Урочисте відкриття пляжу відбулося 7 липня 1957. 13 липня 1957 на водній станції відбулося велике свято молоді (запливи школярів на 50 м, ігри у воді «Водний листоноша», «Кольоровий м'яч», «Мильний пузир» тощо). * Юрист С., Радіонов В., Церкус К., Штейнбок І., учні Кам'янець-Подільської середньої школи № 1. Де покупатись? // Сталінська молодь. – 1939. – 10 червня. – С. 3; Щоб квітувало рідне місто: [Передова] // Прапор Жовтня. – 1957. – 5 квітня. – С. 1; Мороз В. На VІІ спартакіаді педвузів УРСР / Фото С. Цільника // Прапор Жовтня. – 1957. – 26 червня. – С. 3; Спартакіада педвузів УРСР // Радянська Кам'янеччина. – 1957. – 28 червня. – С. 4; Токарєв Є. Не забруднювати річку: Листи до редакції // Прапор Жовтня. – 1957. – 28 червня. – С. 3; Цього літа трудящі Кам'янця-Подільського одержали чудовий подарунок... / Фото Н. Ліхтермана // Прапор Жовтня. – 1957. – 30 червня. – С. 4; Мельник І, учень сільськогосподарського технікуму. Утримувати водний басейн у зразковому стані // Прапор Жовтня. – 1957. – 3 липня. – С. 3; Зорін В., Дець М. Міський пляж відкрито!: Репортаж // Прапор Жовтня. – 1957. – 10 липня. – С. 4; Денисов В. Свято молоді // Прапор Жовтня. – 1957. – 14 липня. – С. 4; Про санітарний режим і підтримку громадського порядку на території водної станції і на пляжах міста та запобігання нещасних випадків з людьми: Обов'язкове рішення № 6 виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської Ради депутатів трудящих від 8 липня 1957 року // Прапор Жовтня. – 1957. – 17 липня. – С. 4; Гришин І. Хіба так керують, тов. Гельбейн? // Прапор Жовтня. – 1957. – 19 липня. – С. 4; «Хіба так керують, тов. Гельбейн?»: Слідами виступів «Прапора Жовтня» // Прапор Жовтня. – 1957. – 16 серпня. – С. 4; Батюк Ю., Фаренюк П., викладачі медучилища. Стоять човни на причалі: Під гострим кутом // Прапор Жовтня. – 1965. – 6 липня. – С. 4; Урода Б. Як то колись було...: Наше місто – наша краса // Прапор Жовтня. – 1987. – 3 липня. – С. 3; Будзей Олег. Пляж на Смотричі: Крізь роки // Подолянин. – 2006. – 9 червня. – С. 6.

«ВОДНІ БАГАТСТВА ХМЕЛЬНИЧЧИНИ» – 52-сторінкова книжечка Степана Ковальчука, Людмили Любінської та Юрія Сорочана. Побачила світ на початку липня 2001 у видавництві «Абетка». * Маленька енциклопедія про великі ресурси // Кам'янець у серпні. – 2001. – С. 21.

ВОДОГІН. 1912 міська дума оголосила тендер на будівництво чавунного централізованого водогону в Старому місті. Переможцями стали фахівці із Санкт-Петербургу. 1912 введено в дію першу свердловину в Старому місті. 1954 побудовано Смотрицький водозабір із насосною станцією другого підйому, 1957 введено в дію свердловини на Біланівці. 1965 в Кам'янці-Подільському було 53 км водогону, 12 насосних станцій першого підйому та 4 – другого. 1969–1971 проведено роботи біля річки Мукша на околиці села Жовтневе: задіяно 7 артезіанських свердловин, якими в місто щодоби надходить до 6 тисяч кубометрів води. * Побережний І. Водогінне господарство // Прапор Жовтня. – 1947. – 28 грудня. – С. 2; Буяр М. Водопостачання: проблеми і перспективи // Прапор Жовтня. – 1972. – 22 січня. – С. 2; Власюк Вероніка. Дністровському водогону – 30: Крізь роки // Подолянин. – 2006. – 8 вересня. – С. 5.

*Водойма – сквер. Новий план. → Гунські криниці.

*Водоймище – сквер. Новий план. → Гунські криниці.  

ВОДОКАЧКА, споруда з насосами для постачання води у водогін, паровози тощо. Станційну водокачку Кам'янця-Подільського було зруйновано під час війни. Відбудова розпочалася 1944 бригадою з шести чоловік. Повністю відбудовано 1947. * Тарасенко Ф., старший машиніст водокачки. Достроково відбудували водокачку // Прапор Жовтня. – 1947. – 10 серпня. – С. 1.

ВОДОЛІКАРНЯ. → Бальнеологічна лікарня.

*ВОДОП'ЯНОВА ВУЛИЦЯ. Руські фільварки. Виборча дільниця № 39. Назву дано, очевидно, 1934. До того – Перший Безіменний провулок. Веде від вулиці Франка на південь. # Водоп'янов Михайло Васильович (6(18) листопада 1899 – 11 серпня 1980) – генерал-майор авіації (1943), один із перших Героїв Радянського Союзу (20 квітня 1934). Учасник врятування челюскінців (1934), повітряної експедиції на Північний полюс (1937). Під час Великої Вітчизняної війни командував дивізією бомбардувальників далекосяжної дії. Автор роману «Кирєєви» (1956), повістей, оповідань, автобіографічної книги «Полярний льотчик» (1952), книги «Валерій Чкалов» (1954).

ВОДОСПАД. У Кам'янці-Подільському є водоспад Круча під Замковим мостом. Ще один водоспад розташувався біля Новопланівського мосту. Про нього Олександр Сементовський у книзі «Кам'янець-Подільський» (1862) написав як про «струмінь води, що природно відділяється від джерела гунської криниці й падає кришталевою стрічкою в Смотрич зі стелі заввишки в 50 футів». Наведена Сементовським цифра – 50 футів (15 метрів) – явно замала. Сучасна оцінка висоти водоспаду – 27 метрів. Невеличкий водоспад є на річечці Дібруха (вулиця Об'їзна на Підзамчі), неподалік від місця її впадіння в Смотрич. * Будзей Олег. Вулицями Кам'янця-Подільського. – Львів, 2005. – С. 164–165.

ВОЗДВИЖЕННЯ ЧЕСНОГО ХРЕСТА, церква. → Хрестовоздвиженська.

Вознесенська (Вознесіння Господнього) церква – українська православна церква 16–17 століть. Старе місто. Стояла на заході Вірменського ринку. Дерев'яна, з двома круглими банями, з окремою дзвіницею. Найдавніша виявлена згадка – 1533. Трифон Коробейников у звіті 1593 церкву не згадує. 1664 настоятелем церкви був Василь Стефанович. Єдине зображення храму на мідериті Кипріяна Томашевича 1673–1679 (позначена літерою Z). Знищена 1672 під час облоги міста турками. * Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквях Подольской епархии. I. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 20–21; Сецинский Е. Город Каменец-Подольский: Историческое описание. – К., 1895. – С. 129; Prusiewicz A. Kamieniec Podolski. – K.–Warszawa, 1815. – S. 71; Сіцінський Ю. Нариси з історичної топографії міста Кам'янця-Подільського та його околиць. – Кам'янець на Поділлю, 1994. – С. 17; Пламеницька О. Християнські святині Кам'янця на Поділлі. – К., 2001. – С. 110–112.

ВОЇН-ІНТЕРНАЦІОНАЛІСТ. 1986 створено об'єднану міську та районну раду воїнів-інтернаціоналістів. * Олександров К. Радилися воїни-інтернаціоналісти // Прапор Жовтня. – 1989. – 16 травня. – С. 1; Кособуцький В. Рівняємось на подвиги: Ми – інтернаціоналісти // Прапор Жовтня. – 1989. – 19 травня. – С. 3.

*ВОЙКОВА ПРОВУЛОК. Біланівка. Виборча дільниця № 3. Раніше вулиця Козача (назву надала міська дума 15(27) лютого 1900, а 1902 затвердило Міністерство внутрішніх справ Росії). # Войков Петро Лазарович (насправді – Вайнер Пінхус Лазарович; 1(13) серпня 1888, Керч – 7 червня 1927, Варшава) – революціонер, дипломат. Партійні псевдоніми – Петрусь, Інтелігент. Народився в сім'ї майстра металургійного заводу. У 1903–1917 – меншовик. За революційну діяльність виключали з Керчинської та Ялтинської гімназій, Петербурзького гірничого інституту. Брав участь у терористичних актах. 1907 емігрував до Швейцарії, де перебував до 1917. Навчався в Женевському та Паризькому університетах. Повернувшись до Росії, у серпні 1917 став членом РСДРП(б). У жовтні 1917 голова міської думи в Єкатеринбурзі. У січні – грудні 1918 – комісар постачання Уральської області. Учасник вбивства царської сім'ї. 1919 – заступник голови правління Центроспілки. Від жовтня 1920 одночасно член колегії наркомату зовнішньої торгівлі. Від 1921 заступник голови державного тресту «Північліс». Повпред СРСР у Польщі (від жовтня 1924). Убито у Варшаві Борисом Ковердою, поховано в Москві біля Кремлівської стіни. * Бабляк В. Червоний дипломат: До 90-річчя з дня народження П. Л. Войкова // Прапор Жовтня. – 1978. – 12 серпня. – С. 3; Солоп В. Хто ж такий Войков?: Історії – правду // Кам'янець-Подільський вісник. – 1994. – 2 березня. – С. 3; Зенькович Н. А. Покушения и инсценировки: от Ленина до Ельцина. – 1998. – Глава 4.

Войкова (імені Войкова) кінотеатр. Новий план. Шевченка, 41 (на розі з вулицею Гунською). Серед працівників кінотеатру – Валентин Домінікович Міняйло. За його розрахунками встановлювалося технологічне устаткування у відбудованому кінотеатрі, а також проводився перехід на широкоформатний показ. Нині районний Центр культури та мистецтв. # → Войкова, провулок. * Печенюк Г. Вище темпи відбудови кінотеатру // Прапор Жовтня. – 1949. – 30 вересня. – С. 2; Більше 35 років працює в системі кіно... // Прапор Жовтня. – 1969. – 27 серпня. – С. 4; Кур'ян Л. Знову запрошує відеосалон // Прапор Жовтня. – 1989. – 6 січня. – С. 4.

*ВОКЗАЛЬНА ВУЛИЦЯ. Виборчі дільниці № 23, № 25, № 26. Проходить на схід від залізничної лінії попри залізничний вокзал Кам'янця-Подільського. На захід від залізничної лінії паралельно до Вокзальної пролягла вулиця Привокзальна. Вокзальна має складну розгалужену структуру. Початкова частина вулиці є межею між містом і селом Кам'янка. Від Вокзальної на схід відходить вулиця Леніна – центральна вулиця Кам'янки (початковий відрізок вулиці належить місту).

ВОЛЕЙБОЛ – командна спортивна гра між двома командами по 6 спортсменів. Полягає у відбиванні м'яча руками над сіткою так, щоб він упав на поле суперника. Гра триває до трьох виграних партій. 11 листопада 1992 команда «Поділля» (Кам'янець-Подільський) стартувала в першій лізі чемпіонату України серед чоловіків. Перший тур упродовж п'яти днів проведено в Кам'янці-Подільському – в спортивному залі медичного училища (мікрорайон Жовтневий). «Поділля» три матчі виграло, два програло. Другий тур – Горлівка, 4–7 грудня; третій тур – Маріуполь, 24–27 грудня 1992. * Волейбол // Універсальний словник-енциклопедія. – 4-е видання. – 2006. – С. 261–262; Доложевський Олександр. Щасливого старту!: Спорт // Кам'янець-Подільський вісник. – 1992. – 7 листопада. – С. 1; Перший тур завершився: Волейбол // Кам'янець-Подільський вісник. – 1992. – 21 листопада. – С. 2.

*Володарського вулиця. Старе місто. Радянська назва (до 11 вересня 1990) вулиці Троїцької. # Володарський В. (насправді – Мойсей Маркович Гольдштейн; 1891 – 20 червня 1918) – діяч російського революційного руху. Народився в містечку Остропіль (нині село Старий Остропіль Старокостянтинівського району) в сім'ї бідного ремісника. Після перемоги більшовиків був петроградським комісаром у справах преси, пропаганди й агітації. Загинув 20 червня 1918 від руки есерівського терориста. * Файвеліс Л. Пам'яті М. М. Володарського // Прапор Жовтня. – 1971. – 15 грудня. – С. 4; Козлова Н. Трибун революції: До 90-річчя з дня народження В. Володарського // Прапор Жовтня. – 1981. – 12 грудня. – С. 4.

*ВОЛОДИМИРА МАКСИМЧУКА ВУЛИЦЯ. Селище цукрового заводу. → Максимчука вулиця.

*Володимирська вулиця. Новий план. Запропонована 16 серпня 1875 міською управою на засіданні міської думи нова назва вулиці Високої. Пропозицію реалізовано не було. Сьогодні вулиця Сіцінського.

ВОРОН – птах родини воронових, ряду горобцеподібних. Інша назва – крук. У Кам'янці-Подільському його гнізда знайдено на скелях Смотрицького каньйону, на деревах лісосмуг уздовж Хмельницького шосе та залізничної колії. Узимку круки збираються на міському звалищі сміття, території навчально-дослідного господарства ПДАТУ, міському кладовищі. * Будзей Ольга. Ворон – не ворона: 1 квітня – День птахів // Подолянин. – 2006. – 31 березня. – С. 7.

ВОРОНА – птах родини воронових, ряду горобцеподібних. Інша назва – ґава. У Європі два підвиди – чорна та сіра. В Україні чорна ворона – рідкісний залітний птах, в Кам'янці-Подільському її немає. Навпаки, сіра ворона в Україні – осілий птах. У Кам'янці-Подільському, як вказує Василь Храневич (1926), вона іноді гніздилася, а в жовтні 1917 на міському базарі здобуто особину цього виду рудого забарвлення. За дослідженнями, проведеними науковцями НПП «Подільські Товтри», нині цей вид дуже рідко трапляється у межах міста. Лише раз (1995) гніздо ворони сірої зареєстровано в дендропарку. А в осінньо-зимовий період біля меж міста помічено лише окремі особини. Їх можна замітити і на галявинах скверу Танкістів. * Будзей Ольга. Ворон – не ворона: 1 квітня – День птахів // Подолянин. – 2006. – 31 березня. – С. 7.

*Ворошилова вулиця. Польські фільварки. Нині (від 27 грудня 1961) вулиця Суворова. # Ворошилов Климент Єфремович (23 січня (4 лютого) 1881 – 2 грудня 1969) – радянський військовий, партійний і державний діяч. Маршал Радянського Союзу (1935). Голова Президії Верховної Ради СРСР (1953–1960). Член Політбюро ЦК КПРС (1926–1960). Герой Радянського Союзу (1956, 1968), Герой Соціалістичної Праці (1960). Від березня 1953 до травня 1960 – голова Президії Верховної Ради СРСР.

* Ворошилова майдан. Польські фільварки. Раніше Георгіївський майдан. Нині немає.

Воскресенська церква. Руські фільварки. Після скасування Воскресенського монастиря кам'янецький староста Федір Бучацький 1452 влаштував на Руських фільварках парафіяльну церкву, яка проіснувала до 1672. Місцем розташування цієї церкви Мойсей Доронович (1883) називає садибу парафіяльного священика Омеляна Капачинського, що межувала з церковною садибою, на якій до 1861 стояла стара дерев'яна церква. Руйнацію збудованої Бучацьким церкви пов'язують з облогою Кам'янця турками: зокрема, саме на Руських фільварках стояв загін козаків гетьмана Петра Дорошенка, який, розташувавшись на пагорбі, обстрілював Руську браму. Близько 1730 новий дерев'яний храм збудували василіани. При церкві було Воскресенське чоловіче братство та святої великомучениці Катерини жіноче братство. З огляду на поганий стан Вознесенської церкви 1783–1785 зведено дерев'яну Покровську церкву. * Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 96–98, 99–100; Пламеницька О. Сакральна архітектура Кам'янця на Поділлі. – Кам'янець-Подільський, 2005. – С. 191, 233, 241.

Воскресенське чоловіче братство. Діяло при Воскресенській церкві на Руських фільварках. Статут братства 1745 затвердив єпископ Афанасій Шептицький. * Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 97.

Воскресенський монастир. Руські фільварки. * Пламеницька О. Сакральна архітектура Кам'янця на Поділлі. – Кам'янець-Подільський, 2005. – С. 34, 37.

«ВОСКРЕСІННЯ» – духовний театр вогню (Львів). 8 жовтня 2005 виступав у Кам'янці-Подільському під час військово-історичного фестивалю «Терра Героїка». * Затеррований Кам'янець // Подолянин. – 2005. – 14 жовтня. – С. 3; І ожила козацька слава... // Кам'янець-Подільський вісник. – 2005. – 14 жовтня. – С. 5.

«ВОСХОД» – швейна фабрика в Старій Ушиці. Введено в експлуатацію 1976. Тоді на фабриці шили фуфайки, чоловічі та жіночі куртки, халати, постільну білизну. Зупинилася наприкінці 1994. Відновлено роботу в травні 1999, коли на фабрику прийшли підприємці на чолі з Іваном Івановичем Кушніром. Фабрика шиє чоловічі та дитячі штани. * Марунчак Микола. Відроджена фабрика // Подолянин. – 2002. – 6 червня. – С. 3.

ВОСЬМА ШКОЛА. У школі навчалися джазовий піаніст Михайло Альперін, композитор і співак Аркадій Укупник, шаховий композитор Анатолій Василенко, доктор фізико-математичних наук Юрій Теплінський. * Подолян М. В середній школі № 8 // Прапор Жовтня. – 1962. – 6 березня. – С. 4; Фото учня середньої школи № 8 М. Альперіна // Прапор Жовтня. – 1969. – 3 червня. – С. 3; Вірич Г. З когорти «Легіону честі» кам'янчанин О. К. Горлінський, представник Радянського комітету ветеранів війни // Прапор Жовтня. – 1988. – 10 грудня. – С. 2–3.

*ВОСЬМОГО БЕРЕЗНЯ (8 БЕРЕЗНЯ) ВУЛИЦЯ. Руські фільварки. Виборча дільниця № 39. Раніше провулок Покровський (назву надала міська дума 15(27) лютого 1900, а 1902 затвердило Міністерство внутрішніх справ Росії). Починається та закінчується на вулиці Нагірній, утворюючи півдугу. Кінцеві показники: зліва – № 15, справа – № 14. # 8 Березня – Міжнародний жіночий день.

ВРУБЛІВЦІ, село. Центр Врубловецької сільської ради (підпорядковані села – Станіславівка, Яруга). Розташувалося біля річки Тернава, за 2 км від її впадіння в Дністер. Перша згадка – 1460 (у списку сіл Кам'янецького округу, з яких дозволено брати десятину на користь кам'янецьких біскупів). Визволено від німецько-фашистських загарбників 1 квітня 1944. 10 березня 1960 Врублівці «підживилися» селом Мар'янівка. Біля села виявлено палеолітичну стоянку на Дністрі. 1878 знайдено кремнієве скребло та ніж разом із кістками мамонта. 1923 у селі створено сільськогосподарську артіль «Набат». Колгосп «Дружба» (до 27 січня 1989 – імені Жданова). Свинарка колгоспу імені Жданова Галина Дремляк була делегатом XIX Всесоюзної партійної конференції (1988). За даними на 15 січня 1970 – 1393 мешканці. За даними на 1998: дворів – 458, мешканців – 937. У селі народилися подільський композитор, заслужений працівник культури України Микола Петрович Мельник (14 травня 1947), музикант і педагог Анатолій Антонович Гуківський (1 грудня 1937), підполковник міліції у відставці, автор віршів і гуморесок Анатолій Олександрович Стороженко. * Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 153–156; Фурман В. Ще один сільмаг // Прапор Жовтня. – 1968. – 9 січня. – С. 2; Гарнага І. Звідки пішла назва. Врублівці. Гаврилівці // Прапор Жовтня. – 1971. – 11 вересня. – С. 4; Врублівці // Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. – К., 1971. – С. 358; Кочергін В. І назвали «Дружба» // Прапор Жовтня. – 1989. – 4 лютого. – С. 1; Фурман В. Рушничок тітки Марії // Прапор Жовтня. – 1990. – 7 липня. – С. 5; Не може Юрій Миколайович жити без колгоспу // Подолянин. – 1993. – 7 серпня. – С. 1; Марунчак М. Нова мітла по-новому мете. У Врублівцях // Подолянин. – 1996. – 14 вересня. – С. 2.

ВРУБЛОВЕЦЬКА СІЛЬСЬКА РАДА. Входять села Врублівці, Станіславівка, Яруга. За підсумками Всеукраїнського перепису населення (за станом на 5 грудня 2001): постійного населення – 1165 (чоловіків – 523, жінок – 642). Голова Лідія Володимирівна Євстафієва. * Голови та депутати селищної і сільських рад району V скликання, обрані на виборах 26 березня 2006 року // Край Кам'янецький. – 2006. – 20 квітня. – С. 2.

ВСЕРОСІЙСЬКИЙ ПЕРЕПИС НАСЕЛЕННЯ 1897. Проведено за станом на 28 січня (9 лютого). За даними перепису в Кам'янці-Подільському було 35934 мешканця. Для порівняння вкажемо дані для інших міст Подільської губернії, що мали понад 15 тисяч мешканців: Вінниця – 30563, Балта – 23363, Проскурів – 22855.

ВСЕСВІТНІЙ ФОРУМ УКРАЇНЦІВ. Проведено чотири форуми (усі в Києві; перший – 21–24 серпня 1992, останній – 18–20 серпня 2006). Делегатом усіх чотирьох форумів була кам'янчанка Євгенія Іванівна Сохацька. * Нові виелики українства (про IV Всесвітній форум українців): Актуальні інтерв'ю / Розмовляв Микола Гординчук // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 1 вересня. – С. 4.

ВСЕСОЮЗНЕ ДОБРОВІЛЬНЕ ТОВАРИСТВО ЛЮБИТЕЛІВ КНИГИ. Міське та районне відділення створено в березні 1975. Головами правлінь обрано Маргариту Бойцову та Михайла Маньковського. 7 вересня 1975 у парку культури та відпочинку міське відділення провело свято «День книголюба». * Вікторов К. [Кривошия В.], Михайлов М. [Маньковський М.] Конференції // Прапор Жовтня. – 1975. – 18 березня. – С. 3; Анатолько Н. [Ненцінський А.] Приходьте на свято, книголюби // Прапор Жовтня. – 1975. – 5 вересня. – С. 4; Драненко В. Перші кроки книголюбів // Прапор Жовтня. – 1976. – 11 лютого. – С. 2; Казиміренко М. Звітують книголюби // Прапор Жовтня. – 1977. – 3 грудня. – С. 4; Захоплені книгою // Прапор Жовтня. – 1977. – 14 грудня. – С. 4.

ВСЕСОЮЗНИЙ З'ЇЗД ІСТОРИКІВ МЕДИЦИНИ. У роботі другого з'їзду (Ташкент, 1980) брало участь троє кам'янчан – Євген Васильович Мазурик, Василь Митрофанович Михайленко, Анатолій Сергійович Лонтковський. * Мазурик Є. З'їзд істориків медицини // Прапор Жовтня. – 1980. – 27 вересня. – С. 4.

ВСЕСОЮЗНИЙ З'ЇЗД КОЛГОСПНИКІВ. Четвертий з'їзд відкрився 23 березня 1988 у Москві. Серед делегатів: шофер колгоспу ім. Леніна села Завалля Іван Іванович Юрков, голова правління колгоспу «Шлях до комунізму» Сергій Артемович Тимчук. * Відкриття четвертого Всесоюзного з'ізду колгоспників // Прапор Жовтня. – 1988. – 25 березня. – С. 1; Бронін У. Довірила громада // Прапор Жовтня. – 1988. – 25 березня. – С. 1; Зустріч з делегатом // Прапор Жовтня. – 1988. – 1 травня. – С. 3.

ВСЕСОЮЗНИЙ З'ЇЗД ЛІКАРІВ. 1988 делегатом з'їзду був головний лікар Кам'янець-Подільської міської лікарні Анатолій Сергійович Лонтковський. * Мазурик Є. Зустріч з делегатом // Прапор Жовтня. – 1988. – 1 листопада. – С. 3.

ВСЕСОЮЗНИЙ З'ЇЗД ПРАЦІВНИКІВ НАРОДНОЇ ОСВІТИ. Відбувся у Москві 20–22 грудня 1988. * Прошу слова!: Представляємо кандидата в делегати Всесоюзного з'їзду вчителів // Прапор Жовтня. – 1988. – 2 листопада. – С. 4; На педагогічному форумі країни // Прапор Жовтня. – 1988. – 24 грудня. – С. 1.

ВСЕСОЮЗНИЙ ЗЛІТ СТУДЕНТІВ. Відбувся у жовтні 1971 в Москві. Серед його учасників – студентка Кам'янець-Подільського педагогічного інституту Людмила Телішевська. * Телішевська Л. Незабутні враження // Прапор Жовтня. – 1971. – 5 листопада. – С. 2; Лисюк В. Повернувшись з столиці: У педінституті ім. В. П. Затонського // Прапор Жовтня. – 1971. – 17 листопада. – С. 4.

ВСЕСОЮЗНИЙ ПЕРЕПИС НАСЕЛЕННЯ. * Софіяк Є., Лотоцький І. Скільки нас?: Про Всесоюзний перепис населення // Прапор Жовтня. – 1979. – 10 січня. – С. 2; Перепис: великий рахунок країни // Прапор Жовтня. – 1979. – 12 січня. – С. 1; Туровський А. Йде перепис: Репортаж // Прапор Жовтня. – 1979. – 24 січня. – С. 4.

ВСЕСОЮЗНИЙ ФЕСТИВАЛЬ МОЛОДИХ ПОЕТІВ. У шостому фестивалі (Ташкент, 1972; відкрито 25 листопада, тривав 10 днів) брав участь Анатолій Ненцінський. * Ненцінський А. В домі узбецького брата // Прапор Жовтня. – 1972. – 30 грудня. – С. 4.

ВСЕУКРАЇНСЬКА НАРАДА МОЛОДИХ ЛІТЕРАТОРІВ. Відбулася 2006 в Криму. В нараді брала участь Оксана Почапська – магістрант Кам'янець-Подільського державного університету, авторка збірки «За тридев'ять віків, за тридесять дзеркал». * Почапська Оксана. «Лікнеп» для... літераторів: Враження // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 7 липня. – С. 7; Грані тисячоліть на струнах слова. – Кам'янець-Подільський, 2006. – С. 106–107.

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ПЕРЕПИС НАСЕЛЕННЯ. Проведено за станом на 5 грудня 2001. Населення Кам'янця-Подільського становило 99610 чоловік. * Марунчак Микола. Скоро нас порахують: Подія // Подолянин. – 2001. – 12 жовтня. – С. 3; Всеукраїнський перепис населення 2001 р.: Цікаво знати // Подолянин. – 2003. – 28 лютого. – С. 2.

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ СТАРОСТА – образна назва посади Григорія Івановича Петровського (1878–1958), який 19 років (від березня 1919 до літа 1938) був головою Всеукраїнського центрального виконавчого комітету (ВУЦВК). Тричі (1921, 1922, 1936) відвідував Кам'янець-Подільський. * Бабляк В. Г. І. Петровський на Кам'янеччині: Сторінки історії // Прапор Жовтня. – 1973. – 7 грудня. – С. 4.

*Вузький провулок. Старе місто. Назву надала міська дума 15(27) лютого 1900, а 1902 затвердило Міністерство внутрішніх справ Росії. Попередня неофіційна назва – Макаревський провулок. Нині без назви. З'єднує Польський ринок і Зарванську вулицю з вулицею Довгою між школою № 1 (Польський ринок, 6) і крамницею «Ратуша» (Зарванська, 17).

«ВУЛИЦІ НАШОГО МІСТА» – рубрика в газеті «Прапор Жовтня». Започатковано 4 липня 1981. Вів рубрику Андрій Михайлович Терлецький (1917–2001). * Терлецький А. Подорож по Жовтневому // Прапор Жовтня. – 1981. – 4 липня. – С. 4.

«ВУЛИЦЯМИ КАМ'ЯНЦЯ-ПОДІЛЬСЬКОГО» – книга Олега Будзея, видана 2005 (підписано до друку 1 квітня) львівським видавництвом «Світ» у серії «Історичні місця України» (її попередники: 2001 – «Вулицями старовинного Львова» Бориса Мельника, 2003 – «Ужгород відомий і невідомий» Йосипа Кобаля). Презентація відбулася в Кам'янці-Подільському 14 травня 2005 під час святкування Дня міста. Наклад – 3000 примірників. * Бабляк Віталій. Герої книги – вулиці: Анонс // Подолянин. – 2005. – 26 листопада. – С. 5; Герої книги – вулиці: Наші інтерв'ю // Книжковий світ. – 2005. – № 1. – С. 4–5; Кам'янець древній – серце Поділля: День міста // Подолянин. – 2005. – 20 травня. – С. 3; Кушнір Б. Зарум'янена мамина хлібина: Книгозбірня // Подолянин. – 2005. – 1 липня. – С. 6; Баженов Л. Alma mater подільського краєзнавства. – Кам'янець-Подільський, 2005. – С. 4, 166, 247; Куценко Леонід. Дон Кіхот із Кам'янця-Подільського: Микола Чирський. Літературний портрет. – К., 2005. – С. 46.

*ВУТІША ВУЛИЦЯ. Фактично – узвіз. Польські фільварки. Виборча дільниця № 1. З'єднує вулиці Суворова та Смотрицьку. У 19 столітті – південна частина Старопоштової вулиці (офіційну назву 15(27) лютого 1900 надала міська дума, 1902 затвердило Міністерство внутрішніх справ Росії). Сучасна назва з 20 березня 1923. Згодом північну частину вулиці Вутіша приєднали до вулиці Ворошилова (від 1961 – Суворова). Єдина із 17 вулиць, перейменованих 1923, яка досі зберегла надане тоді ім'я. Можливо, тому, що сьогодні вже ніхто не знає, хто такий Вутіш. Прикінцеві показники вулиці: зліва – № 19, справа – № 26. Від вулиці (біля будинку № 19) починаються Польськофільварецькі сходи, які ведуть на Онуфріївську вулицю. На вулиці (за будинком № 24) раніше розливали мінеральну воду «Кам'янець-Подільська» (доки не збудували завод мінеральних вод на Довжку). # Вутіш Віталій (1902 – 3 липня 1922) – комуніст (з 1919), начальник партійно-радянської школи на Польських фільварках (1921–1922), член повітового партійного комітету КП(б)У. Помер від висипного тифу. Поховано 5 липня 1922 на Братських могилах (біля пам'ятника борцям за владу Рад). * Похорон тов. Вутіша // Вісти. – 1922. – 7 липня. – С. 1; Бєляєв В. Багаті і славні традиції // Кам'янець-Подільський: Літературно-художній альманах. – Хмельницький, 1956. – С. 5; Терлецький А. Імені Вутіша: Вулиці нашого міста // Прапор Жовтня. – 1986. – 4 січня. – С. 4; Будзей О. Вутіша: Ім'я на мапі міста // Подолянин. – 2004. – 11 червня. – С. 6.

*ВУТІША, 5. Харчокомбінат. У грудні 1967 чи січні 1968 при харчокомбінаті відкрито обмінний пункт для обміну пшениці на сортове борошно, соняшника на олію. * [Оголошення] // Прапор Жовтня. – 1968. – 3 січня. – С. 4; [Оголошення] // Прапор Жовтня. – 1974. – 18 червня. – С. 4.

В'ЯЖУЧИХ І ОБЛИЦЮВАЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ КОМБІНАТ. * Турбота про ефективність – турбота про людей // Прапор Жовтня. – 1980. – 14 жовтня. – С. 2–3.

ГАВРИЛІВЦІ – село. Входить до Рудської сільської ради. Відоме з 15 століття. За даними на 1998: дворів – 388, мешканців – 839. У військовій частині, розташованій у селі, 1939 службу проходив Михайло Пилипович Глушко (29 травня 1920 – 8 вересня 1943) – Герой Радянського Союзу (17 жовтня 1943). У селі він одружився, тут народився його син. Головну вулиця села названо іменем Глушка. У селі народився Юрій Анатолійович Москалюк (19 січня 1952) – голова Кам'янець-Подільського міськвиконкому (1990–1991). * Запрудська Н. Земляк-герой // Прапор Жовтня. – 1967. – 9 травня. – С. 3; Гарнага І. Звідки пішла назва. Врублівці. Гаврилівці // Прапор Жовтня. – 1971. – 11 вересня. – С. 4.

*ГАГАРІНА ВУЛИЦЯ. Новий план. Виборчі дільниці № 19, № 21, № 22, № 27, № 28, № 30, № 33. Первісна назва, яка протрималася до 21 квітня 1961 – Лагерна. Запропонована 16 серпня 1875 міською управою на засіданні міської думи нова назва вулиці – Київська. 11(24) лютого 1914 комісія з відзначення в місті століття з дня народження Тараса Шевченка запропонувала міській думі перейменувати вулицю Лагерну на вулицю Шевченка. Через заборону відзначати ювілей поета назву вулиці знову не було змінено. У радянський час була вулицею Робітфаку, потім Постишева, але, оскільки Постишева репресували, вулиці повернули первісну назву – Лагерна. Простягнулася від вулиці Північної до території військово-інженерного інституту ПДАТУ. Перетинає вулиці Тімірязєва, Червоноармійську, Пушкінську, Драгоманова, Данила Галицького, Соборну, Князів Коріатовичів, Уральську, Гунську, Драй-Хмари. Протяжність вулиці – 10 кварталів. Вулиця Гагаріна – це найкоротший з п'яти новопланівських меридіанів. На вулиці розташовані два корпуси педагогічного факультету держуніверситету, військово-інженерний інститут ПДАТУ, клуб ВІІ ПДАТУ (колись – будинок офіцерів), два дитячих садки, кафе «Поділля», супермаркет «Фуршет» (відкрито 16 грудня 2004). 11 квітня 1966 тут вперше в Кам'янці-Подільському проведено день рідної вулиці (на ознаменування 5-річчя першого польоту людини в космос). # Гагарін Юрій Олексійович (9 березня 1934 – 27 березня 1968) – перший у світі космонавт, льотчик-космонавт СРСР. 12 квітня 1961 здійснив навколоземний політ на космічному кораблі «Восток». * Бобров І. Свято на вулиці Гагаріна: Початок хорошої традиції // Прапор Жовтня. – 1966. – 15 квітня. – С. 4: Будзей Олег. Юрій Гагарін: Ім'я на мапі міста // Подолянин. – 2002. – 12 квітня. – С. 5; Будзей Олег. Гагаріна: Ім'я на мапі міста // Подолянин. – 2004. – 13 серпня. – С. 5.

*ГАГАРІНА, 13. Міська стоматологічна поліклініка (створено 17 жовтня 1972). 9 січня 1973 сесія міськради затвердила план розвитку міста на 1973, в якому зазначено, що в місті почне діяти стоматологічна поліклініка. Головний лікар: з 14 лютого 2000 – Павло Іванович Гринчишин. 23–24 жовтня 2002 у Кам'янці-Подільському відбулася Всеукраїнська нарада-семінар стоматологів.* До нових висот // Прапор Жовтня. – 1973. – 12 січня. – С. 2; Головний над стоматологами // Кам'янець-Подільський вісник. – 2000. – 18 лютого. – С. 3; Чарівник, що вчить посміхатись: Здоров'я / Розмову вела О. Жмудовська // Фортеця. – 2001. – 14 червня. – С. 1,4; Мислюк Л. Як стоматології позбутись «карієсу»?: Медицина // Кам'янець-Подільський вісник. – 2002. – 6 вересня. – С. 3; Шуханова Т. Щоб на всі 32: Добра новина // Подолянин. – 2002. – 25 жовтня. – С. 1; Стоматологи визначають перспективу: Семінари // Кам'янець-Подільський вісник. – 2002. – 25 жовтня. – С. 1; Бабляк В. Зуби вищирили – коштів просять: Актуально // Подолянин. – 2002. – 6 грудня. – С. 2; Будзей Олег. Добре жити там. А вставляти зуби – тут: 9 лютого – Всесвітній день стоматолога // Подолянин. – 2003. – 7 лютого. – С. 4.

*ГАГАРІНА, 30. Дитячий садок (дошкільний навчальний заклад) № 20 «Дзвіночок».

*ГАГАРІНА, 46. Житловий будинок. Уведено в експлуатацію 28 листопада 1995. * Гагаріна, 46: кому яку квартиру // Кам'янець-Подільський вісник. – 1995. – 9 грудня. – С. 2.

*ГАГАРІНА, 47. Корпус № 3 Кам'янець-Подільського державного університету. Належить педагогічному факультетові. У 1968–1969 тут на музично-педагогічному факультеті навчався Микола Горбаль – український поет, політв'язень. Закінчивши 1973 Львівську консерваторію, тут викладала (до переходу в Київський інститут культури) Софія Майданська – українська поетеса.

*ГАГАРІНА, 50. Двоповерховий будинок кафе «Поділля». Відкрито в липні 1962 як їдальню № 11 міськзмішторгу на 200 місць. * По вул. Гагаріна відкрилась їдальня № 11 // Прапор Жовтня. – 1962. – 17 липня. – С. 4; Гладков М. Нова їдальня // Прапор Жовтня. – 1962. – 21 липня. – С. 3; Грабнов П. До ваших послуг – нова їдальня // Прапор Жовтня. – 1962. – 7 серпня. – С. 3; Об'єктив показує // Прапор Жовтня. – 1962. – 16 жовтня. – С. 3.

*ГАГАРІНА, 52. 4-поверховий корпус № 6 Кам'янець-Подільського державного університету. Належить педагогічному факультетові. Це був один із корпусів ЗТФ Хмельницького технологічного інституту побутового обслуговування. 1986 ХТІПО передав будинок педінституту. * На фото // Прапор Жовтня. – 1970. – 1 травня. – С. 2.

*ГАГАРІНА, 54. Відомий як Будинок офіцерів. Нині клуб військово-інженерного інституту ПДАТУ. Тут у листопаді 1956 провів сеанс одночасної гри на 39 дошках міжнародний гросмейстер Сало Флор, 12 червня 1966 співав знаменитий український дует Петро Ретвицький і Олександр Таранець, у вересні 1967 упродовж двох днів виступав Іван Козловський, у грудні 1969 тричі на день упродовж трьох днів зустрічався з глядачами постановник мультфільму «Ну, постривай!» В'ячеслав Котьоночкін, у січні 1971 з глядачами зустрічалися режисер Тимофій Левчук («Помилка Оноре де Бальзака», «Родина Коцюбинських»), актори Людмила Алфімова (Софія Михайлівна з «Весілля в Малинівці»), Ніна Антонова (Варя Кравець із серіалу «Варчина земля»), кінознавець Тихон Медведєв. * Слюсар Б. Співає І. С. Козловський // Прапор Жовтня. – 1967. – 16 вересня. – С. 4; Демчик С. Звіт кіномитців // Прапор Жовтня. – 1971. – 16 січня. – С. 4; Будинок по Гагаріна: Наші інтерв'ю // Прапор Жовтня. – 1990. – 24 серпня. – С. 4.

*ГАГАРІНА, 56. Військово-інженерний інститут ПДАТУ.

*ГАГАРІНА, 57. Редакція приватної газети «Подолянин». Працює тут від 19 вересня 2005. * «Подолянин» змінює адресу // Подолянин. – 2005. – 16 вересня. – С. 1; «Подолянин» змінив адресу // Подолянин. – 2005. – 23 вересня. – С. 1.

*ГАГАРІНА, 60. Дитячий садок (дошкільний навчальний заклад) № 16 «Лікар Айболить». Відкрито 1963. * Деревич П. «Айболиту» – 25 // Прапор Жовтня. – 1988. – 15 жовтня. – С. 1.

*ГАГАРІНА, 89. 108-квартирний житловий будинок, збудований ПКБ АСУ при пайовій участі ще кількох організацій, зокрема НВО «КАММЕД». Будівництво розпочато у вересні 1989, із грудня 1989 до березня 1991 будівництво було заморожено. Усім працівникам ПКБ, які стояли на черзі, 19 січня 1994 вручено ордери для поселення в цьому будинку. * Васюк М. З чиєї вини довгобуд?: Соціальні проблеми міста // Край Кам'янецький. – 1992. – 23 травня. – С. 1; Будзей О. Останню обіцянку компартії виконав Василь Ширко. Достроково: Млин новин // Подолянин. – 1994. – 22 січня. – С. 1.

*ГАГЕНМЕЙСТЕРА ВУЛИЦЯ. Новий план. Виборчі дільниці № 33, № 35. Простягнулася від вулиці Лесі Українки до проспекту Грушевського. Первісна назва – Дівоча. Запропонована 16 серпня 1875 міською управою на засіданні міської думи нова назва – Лагерний провулок. У радянський час – вулиця Крупської, яка, при розбудові міста, просувалася на південний схід і досягла території сучасного м'ясокомбінату. 31 серпня 1993 вулицю Крупської розділили на дві вулиці – Гагенмейстера та Маршала Харченка. Протяжність вулиці Гагенмейстера – 2 квартали. Прикінцеві показники: зліва – № 9, справа – № 12. # Гагенмейстер Володимир Миколайович (1887 – 1938) – український графік, мистецтвознавець, видавець. Завідував (1916–1933) художньо-промисловою школою в Кам'янці-Подільському. * Дружина вождя звільнила місце... // Подолянин. – 1993. – 15 вересня. – С. 1; Білокінь С. «Білі круки» подільського друкарства // Пам'ятки України. – 2000. – Числа 3–4. – С. 33–45.

*Гагенмейстера вулиця. Цю назву топонімічна комісія запропонувала для вулиці Куйбишева (пропозицію оприлюднено 16 жовтня 1991). Натомість 31 серпня 1993 міськвиконком розділив вулицю Крупської на дві та одній з них надав ім'я Гагенмейстера. Вулицю ж Куйбишева і досі не перейменовано. * Які нові назви? // Кам'янець-Подільський вісник. – 1991. – 16 жовтня. – С. 4.

ГАЗЕТА – інформаційне видання. Сьогодні у Кам'янці-Подільському виходить 7 основних газет (усі – тижневики з програмою телебачення): «Подолянин», «Край Кам'янецький», «Кам'янець-Подільський вісник», «Фортеця», «Подільська TV-інформ», «Сім днів», «Ділове місто». Мають свої газети деякі навчальні заклади («Студентський меридіан», «Вісник університету», «Індустрія»), установи («Музейний вісник»). * Верменич Я. В. Газета // Енциклопедія історії України. – Т. 1. – К., 2005. – С. 16–18.

ГАЗИФІКАЦІЯ МІСТА. Природний газ прийшов у Кам'янець-Подільський на початку листопада 1972, коли було закінчено спорудження газопроводу Хмельницький – Кам'янець-Подільський завдовжки 88 км. На східній околиці міста відбувся мітинг. У перших числах травня 1973 газ прийшов у перші три будинки на вулиці Чкалова (тепер Князів Коріатовичів). * Голубий факел запалено! // Прапор Жовтня. – 1972. – 7 листопада. – С. 1; Голубе паливо – у Кам'янці-Подільському // Прапор Жовтня. – 1972. – 11 листопада. – С. 1; Прискорити пуск газової мережі: Офіційний відділ // Прапор Жовтня. – 1973. – 17 квітня. – С. 2; Виконувати накази виборців: Офіційний відділ // Прапор Жовтня. – 1973. – 16 жовтня. – С. 2; Любий К. Дешево, зручно // Прапор Жовтня. – 1977. – 30 грудня. – С. 3; Так заголубіла свіча добробуту: Ювілеї // Кам'янець-Подільський вісник. – 2003. – 8 травня. – С. 2.

ГАЗИФІКАЦІЯ РАЙОНУ. * Чи буде в районі блакитне паливо? // Сім днів. – 2006. – 29 червня. – С. 2; Сокальський Сергій. А поки що збирайте ріще... // Подолянин. – 2006. – 7 липня. – С. 3; Програма газифікації району // Край Кам'янецький. – 2006. – 14 вересня. – С. 2.

ГАЗКОНТОРА. Первісно – дільниця зрідженого газу міськводоканалу. У травні 1964 на її базі створено госпрозрахункову експлуатаційну контору зрідженого газу. 1975 перетворено на виробниче управління з експлуатації газового господарства. 30 березня 1995 перетворено на філію ВАТ «Хмельницькгаз». Досі зберігається народна назва – газконтора. Керівники: Дмитро Полянський, з 1971 – Корній Любий, з 1981 – Григорій Кротюк, з 10 квітня 1998 – Анатолій Макарович Нестерук, з квітня 2005 – Ігор Петрович Нестерук. * Бабляк В., Яцемірська Н. Газконтора // Подолянин. – 2004. – 10 вересня. – С. 3; Нестерук. Але не той: Кадри // Подолянин. – 2005. – 1 квітня. – С. 2; Дубик Галина. Випромінювачі тепла // Сім днів. – 2006. – 31 серпня. – С. 1, 7.

ГАЗОВАНА ВОДА (ГАЗ-ВОДА). * Файвеліс Л., Проценко І. Налагодити торгівлю газованою водою та морозивом: Листи до редакції // Прапор Жовтня. – 1957. – 28 червня. – С. 3; Гельбейн І. Ще раз про торгівлю газованою водою: З редакційної пошти // Прапор Жовтня. – 1957. – 5 липня. – С. 3.

«ГАЙДАМАКИ», український гурт. Видав два диски, на листопад 2005 було заплановано третій. Двічі виступав у Кам'янці-Подільському. 8 жовтня 2005 був учасником святкового концерту на майдані біля Ратуші під час військово-історичного фестивалю «Терра Героїка». Соліст гурту Олександр Ярмола дав невелике інтерв'ю «Кам'янець-Подільському віснику». Навесні 2006 «Гайдамаки» знімали в Кам'янці-Подільському кліп. * Затеррований Кам'янець // Подолянин. – 2005. – 14 жовтня. – С. 3; І ожила козацька слава... // Кам'янець-Подільський вісник. – 2005. – 14 жовтня. – С. 5.

*ГАЙДАРА ПРОВУЛОК. Селище Смирнова. Виборча дільниця № 13. До 19 серпня 1977 – другий провулок Мічуріна. # Гайдар (справжнє прізвище Голиков) Аркадій Петрович (9(22) січня 1904 – 26 жовтня 1941) – російський письменник. Автор багатьох книг для дітей. Найбільшу популярність мала повість «Тимур і його команда» (1940). Вона породила по всій країні масовий рух тимурівців. З перших днів війни був на фронті спеціальним кореспондентом «Комсомольської правди». Восени 1941, потрапивши в оточення, опинився в тилу ворога й став кулеметником партизанського загону. Загинув смертю героя. Поховано в Каневі.

ГАЛАГАНА ПАВЛА КОЛЕГІЯ – закритий навчальний заклад на зразок англійського коледжу. Заснував 1871 у Києві Григорій Павлович Галаган (1819–1888) у пам'ять свого передчасно померлого сина Павла. Колегія відповідала чотирьом старшим класам гімназії. Тут викладали найкращі педагоги Києва. Навчалося в колегії всього 40 учнів – по 10 в кожному класі. Учні жили в пансіоні при школі й мали все безплатно: науку, першорядний харч, уніформу європейського зразка. Після закінчення колегії кожен випускник одержував на початкове влаштування по 50 рублів. У колегії 1874–1893 викладав Павло Житецький. У колегії 1906–1910 навчалися Михайло Драй-Хмара, Павло Филипович, Борис Ларін, Володимир Отроковський, Сергій Цикаловський. * Галагани // Український Радянський Енциклопедичний Словник. – Т. 1. – К., 1966. – С. 409; Колегія Павла Галагана // Київ: Енциклопедичний довідник. – К., 1981. – С. 298–299; Филипович Олександр. Павло Филипович // Українське слово: Хрестоматія української літератури та української критики ХХ століття. – Книга 2. – К., 2001. – С. 56; Ашер Оксана. Передмова // Драй-Хмара Михайло. Літературно-наукова спадщина. – К., 2002. – С. 22–23.

ГАЛИЦЬКА КАМПАНІЯ ТУРЕЦЬКО-ТАТАРСЬКО-УКРАЇНСЬКИХ ВІЙСЬК 1672. В її ході взято штурмом Новий і Старий замки Кам'янця-Подільського, а 27 серпня 1672 капітулювало і місто. Поразки змусили польські урядові кола піти на переговори з турками, які увінчалися укладенням Бучацького мирного договору 1672. * Станіславський В. В. Галицька кампанія турецько-татарсько-українських військ 1672 // Енциклопедія історії України. – Т. 2. – К., 2005. – С. 28.

«ГАМАЛІЯ» – туристична компанія (Київ). Президент Ігор Голубаха – уродженець Кам'янця-Подільського.

ГАНДБОЛ – спортивна гра між двома командами: перемагає та, яка зуміє, перекидаючи руками м'яч партнерам, більше вразити ворота суперника через 6-метрову зону перед ними. Від 1969 гандбол культивується в сільськогосподарському інституті. Жіноча команда інституту – чемпіон Хмельницької області 1970, 1971, 1972, 1973. * Гайдеєк В. Золотий фініш // Прапор Жовтня. – 1973. – 23 листопада. – С. 4.

Ганицького будинок. Старе місто. Сучасна адреса – Вірменський ринок, 8. Тепер це адміністративне приміщення колективного швейного підприємства. # Ганицький Тадей Денисович (1844 – 1937) – український скрипаль, педагог, диригент, композитор. 1903 відкрив у Кам'янці-Подільському музичну школу. * Сис Т. Школа Ганіцького // Кам'янець-Подільський вісник. – 1993. – 27 жовтня. – С. 2–3; Назаренко Є. Він створив у Кам'янці перший симфонічний оркестр // Подолянин. – 1994. – 4 серпня. – С. 4; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 216.

Ганьби стовп. Старе місто. Стояв перед ратушею у другій половині 17 – першій половині 18 століття. Тут неодноразово карали людей, неблагонадійних для польської влади. Біля стовпа таврували Івана Клобуцького (1734), стратили Клеофаса (1747) – ватажків національно-визвольного руху на Поділлі. * Петров М. Б. Польський ринок Кам'янця-Подільського XV–XVIII ст. в історико-топографічній структурі міста // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного педагогічного університету. Історичні науки. – Т. 5(7). – Кам'янець-Подільський, 2001. – С. 81; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 136.

ГАРЕМ. * Козлова Н. Руїни гарему XVII століття: З історії рідного краю // Прапор Жовтня. – 1967. – 1 липня. – С. 4.

ГАСОВА ЛАМПА. Вперше гасова лампа зі слюдяним склом з'явилася в Україні – 31 липня 1853 в будинку Львівського шпиталю. Її винайшов аптекар Гнат Лукасевич. * Хто винайшов гасову лампу? // Прапор Жовтня. – 1973. – 30 червня. – С. 4.

*ГАСТЕЛЛО ВУЛИЦЯ. Селище Жовтневе. Виборча дільниця № 31. Назву надано 1947. З'єднує провулок Гастелло та вулицю Матросова, проходить паралельно до вулиці Князів Коріатовичів. Протяжність – два квартали. На цій вулиці від 1953 минули дитинство та юність Анатолія Артемовича Чорного (народився 16 травня 1946). # Гастелло Микола Францович (1907 – 1941) – капітан, Герой Радянського Союзу (1941, посмертно). 26 червня 1941 героїчно загинув, спрямувавши свій літак, підбитий у бою, на ворожу танкову колону. Насправді цей подвиг здійснив капітан Олександр Спиридонович Маслов. * Был ли подвиг Николая Гастелло? / По материалам В. Чуприна // Сто великих тайн Второй мировой. – М., 2005. – С. 148–152; Міркотан Ольга. Індустрія – моя стихія: Ювілеї // Подолянин. – 2006. – 12 травня. – С. 3; Лаврова Алла. Життя, віддане «індустрії». – Кам'янець-Подільський, 2006. – С. 9.

*ГАСТЕЛЛО ПРОВУЛОК. Селище Жовтневе. Виборча дільниця № 31. Проходить паралельно до провулка Чкалова. Останні номери: зліва – 21, справа – 14. # → Гастелло, вулиця.

ГАСТРОНОМ № 11. На розі вулиць Московської та Котовського (тепер – Огієнка та Соборної). Директор: [1971] – Марія Денисівна Драненко. * Сергієнко С. Щоб люди булм вдячні: Служба побуту // Прапор Жовтня. – 1971. – 3 грудня. – С. 4.

Гауптвахти будинок. Старе місто. На цьому місці тепер стоїть адміністративний будинок районної ради (його адреса – Вірменський ринок, 6). * Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 215.

ГЕЛЕТИНА – село. Входить до Дерев'янської сільської ради. Лежить на річці Тернава. Внаслідок ухвали Хмельницького облвиконкому від 12 січня 1967 про об'єднання населених пунктів, які злилися, до Гелетини приєднано село Гуцули. За даними на 1998: дворів – 14, мешканців – 24. #  За твердженням старожилів, першим поселенцем був Гелетюк. * Повідомлення // Прапор Жовтня. – 1967. – 25 лютого. – С. 1; Томчишина Н. І., Коваленко С. Л. Кам'янець-Подільський район (1923–1998 рр.): Інформаційний довідник. – Кам'янець-Подільський, 1998. – С. 29.

Генерал землі подільської. → Кам'янецький староста.

ГЕНЕРАЛ-МАЙОР – перше за ступенем генеральське звання в сучасній українській армії. 24 серпня 2000 указом Президента України надано начальнику Кам'янець-Подільського гарнізону, начальнику військово-інженерного інституту при ПДАТА Василеві Івановичу Мельницькому (народився 14 серпня 1952). Генерал-майорами були начальники Кам'янець-Подільського вищого військово-інженерного командного училища Василь Іванович Єрмаков і Георгій Андрійович Сірош. * Василь Іванович Мельницький – генерал-майор!: Добрі новини // Кам'янець-Подільський вісник. – 2000. – 24 серпня. – С. 1; Є генерал!: Знай наших // Подолянин. – 2000. – 25 серпня. – С. 1; Міркотан О. Сім зіркових кроків // Подолянин. – 2002. – 9 серпня. – С. 3.

ГЕОЛОГІЧНА ІСТОРІЯ. * Терлецький А. Геологічна історія Кам'янеччини: Орбіта краєзнавця // Прапор Жовтня. – 1980. – 18 липня. – С. 4.

ГЕОГРАФІЧНЕ ТОВАРИСТВО УРСР ПРИ АН УРСР. Кам'янець-Подільський обласний відділ створено 1963 на базі Кам'янець-Подільського сільськогосподарського інституту. Голови: від 1963 – Михайло Мусійович Бабанський; від 1975 – Валентин Андрійович Яблонський, від березня 1980 до 1997 – Лев Васильович Баженов. * Слободян М. Силами географічного товариства // Прапор Жовтня. – 1970. – 20 травня. – С. 4; Ненцінський А. Географічне товариство: віхи і будні // Прапор Жовтня. – 1975. – 15 січня. – С. 4; Терлецький А. Закохані у рідний край // Прапор Жовтня. – 1976. – 3 квітня. – С. 4; Задорожний М. Звітує Географічне товариство // Прапор Жовтня. – 1980. – 21 березня. – С. 4; Горбатюк В. Народження нового музею: Суботнє інтерв'ю // Прапор Жовтня. – 1981. – 8 серпня. – С. 4; Завальнюк О. Наукова конференція Географічного товариства // Прапор Жовтня. – 1982. – 17 грудня. – С. 4; Баженов Л. В., Ковальчук С. І. Екологія і географічне товариство // Проблеми екології Поділля: Тези доповідей наукової конференції. – Кам'янець-Подільський, 1989. – С. 5–7; Баженов Л. В. Кам'янець-Подільський відділ Географічного товариства УРСР // Географічна енциклопедія України. – Т. 2. – К., 1990. – С. 94; Баженов Л. В. Alma mater подільського краєзнавства. – Кам'янець-Подільський, 2005. – С. 99–102.

*Георгіївська вулиця. Назву надала міська дума 15(27) лютого 1900, а 1902 затвердило Міністерство внутрішніх справ Росії. Нині (від 27 лютого 1961) вулиця Суворова. # Назву дано від збудованої 1851–1861 на Польських фільварках Георгіївської церкви.

ГЕОРГІЇВСЬКА ЦЕРКВА. Польські фільварки. Відкрито 1861. Уперше закрито 1936, використовувалася як склад. Знову відкрито під час війни. Удруге закрито 1959, храм знову використовувався як склад. У 1983–1990 у церкві розміщувався планетарій. Від липня 1993 – кафедральний собор св. Георгія Побідоносця. * Кирилюк І. Свято відродження // Край Кам'янецький. – 1992. – 25 квітня. – С. 2; Сідельський В. Повернення собору: Із джерел духовності // Край Кам'янецький. – 1993. – 13 жовтня. – С. 2; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 307–308; Осетрова Г. О. Церква Св. Георгія у Кам'янці-Подільському в світлі історичних джерел // Кам'янець-Подільський у контексті українсько-європейських зв'язків: історія і сучасність //Кам'янець-Подільський, 2004. – С. 72–74.

*Георгіївський майдан. Польські фільварки. Потім майдан Ворошилова. Нині немає.

*Георгіївські провулки. Польські фільварки. Було чотрири провулки: Перший Георгіївський, Другий Георгіївський, Третій Георгіївський, Четвертий Георгіївський. Нині: Герцена, Спартака, ? (був Короткий), Бусигіна.

ГЕРБ КАМ'ЯНЦЯ-ПОДІЛЬСЬКОГО. За перший герб міста слугувало зображення святого Юрія, що пробиває списом змія. Герб російського періоду затверджено 22 січня (2 лютого) 1796: в лазуровому полі – золоте сяюче сонце з 16 променями, над ним – хрест. Для означення приєднання краю до імперії розміщено на державному російському гербі. 3(15) лютого 1859 Борис Кене розробив проект нового герба міста, але його не було затверджено. У вересні 1966 міськвиконком оголосив конкурс на створення герба-емблеми міста. 18 лютого 1967 відбулося засідання журі конкурсу, яке першої і другої премій не присудило й продовжило конкурс до 30 квітня 1967. Ескіз герба (художник Дмитро Брик) журі конкурсу схвалило 14 серпня 1967, а міськвиконком затвердив 5 вересня 1967: в лазуровому щиті – усміхнене сонце, розгорнута книга, контури Старої фортеці та шестерня (всі золоті), в главі – зображення прапора УРСР. Сучасний герб Кам'янця-Подільського (автор – Олександр Горбань) затвердила міська рада 21 вересня 1995: у лазуровому полі – золоте усміхнене сонце з 16 променями. * Створюється герб-емблема Кам'янця-Подільського // Прапор Жовтня. – 1967. – 21 лютого. – С. 1; Новий герб міста Кам'янця-Подільського // Прапор Жовтня. – 1967. – 15 вересня. – С. 1; Просянинй Т. Герб міста: Читач радить, пропонує // Прапор Жовтня. – 1971. – 8 січня. – С. 3; Фірштейн Ц. Герби Поділля // Прапор Жовтня. – 1984. – 17 березня. – С. 4; Фенцур В. Герб нашого міста // Кам'янець-Подільський вісник. – 1995. – 1 жовтня. – С. 1; Осетрова Г. Герб Кам'янця // Кам'янець-Подільський вісник. – 1995. – 11 листопада. – С. 4; Напиткін Валерій. Геральдика Хмельниччини. – Тернопіль, 2005. – С. 19–20.

ГЕРБ СТАРОЇ УШИЦІ. Герб російського періоду затверджено 22 січня (2 лютого) 1796. 24 березня 1864 Борис Кене розробив проект нового герба міста, але його не було затверджено. * Напиткін Валерій. Геральдика Хмельниччини. – Тернопіль, 2005. – С. 32.

*Гериновича (Володимира Гериновича) вулиця. Цю назву топонімічна комісія запропонувала для вулиці Фурманова (пропозицію оприлюднено 16 жовтня 1991). Пропозицію не реалізовано. * Які нові назви? // Кам'янець-Подільський вісник. – 1991. – 16 жовтня. – С. 4.

ГЕРОЙ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ – звання. Встановлено постановою ЦВК СРСР від 16 квітня 1934. Серед уродженців Кам'янця-Подільського двічі Героєм Радянського Союзу (7 травня 1965; 1982) був Сергій Георгійович Горшков (1910–1988). У Кам'янці-Подільському жив Герой Радянського Союзу Михайло Никифорович Дейнеженко (помер 1977). * Дейнеженко Михайло Никифорович: [Некролог] // Прапор Жовтня. – 1977. – 19 липня. – С. 4.

ГЕРОЙ СОЦІАЛІСТИЧНОЇ ПРАЦІ. Звання встановила Президія Верховної Ради СРСР 27 грудня 1938. Герої Соціалістичної Праці з Кам'янеччини: 26 лютого 1958 – Мусій Веремійович Підгородецький (1905–1996) із села Нігин і Марія Андріївна Латюк (1924–1995) із села Цвіклівці; 29 липня 1966 – уродженець Старої Ушиці Сергій Йосипович Яцимирський (народився 1928), який 1959–2004 працював токарем у Дніпропетровську на машинобудівному заводі; 26 квітня 1971 – токар Кам'янець-Подільського цукрового заводу (1961–1996) Йосип Тимофійович Сівйолов (народився 1929 у Красилові); 8 грудня 1973 – Володимир Васильович Козярський (1929–1991) із села Шутнівці; 17 серпня 1988 – уродженець села Подоляни Леонід Юрійович Скринчук (народився 1938). Від 1993 у селі Ластівці проживає Герой Соціалістичної Праці (від 1 вересня 1951) Ганна Прокопівна Прокопенко (народилася 1915), яка майже 60 років працювала на чайних плантаціях у Грузії. Героями Соціалістичної Праці були уродженці Кам'янця-Подільського: 1945 – біохімік Борис Ілліч Збарський (1885–1954), 27 вересня 1974 – поет Микола Платонович Бажан (1904–1983). * Вітаємо з нагородою! // Прапор Жовтня. – 1971. – 1 травня. – С. 1; Золоті зірки Кам'янеччини // Прапор Жовтня. – 1973. – 26 грудня. – С. 2; Зоря високої нагороди // Прапор Жовтня. – 1974. – 9 жовтня. – С. 3; Сівйолов Й. Спогади мого життя // Спогади ветеранів. – Кам'янець-Подільський, 2005. – С. 39–41; Твої герої, Кам'янеччино. – Кам'янець-Подільський, 2005. – С. 121–193.

ГЕРОЯМ-ЛЬОТЧИКАМ – пам'ятник у селі Гаврилівці. Відкрито в липні 1980. Тут 31 березня 1944 героїчно загинув, врізавшись у скупчення німецьких військ, екіпаж літака Пе-2 у складі льотчика Івана Степановича Кудашкіна, штурмана Олександра Васильовича Чернова, стрільця-радиста Петра Олександровича Уханова. * Теслик А. Безсмертя: Ніхто не забутий, ніщо не забуто // Прапор Жовтня. – 1980. – 9 липня. – С. 4.

*ГЕРЦЕНА ПРОВУЛОК [на Плані – вулиця]. Польські фільварки. Виборча дільниця № 1. Раніше Перший Георгіївський провулок. З'єднує вулиці Суворова та Вутіша. # Герцен Олександр Іванович (25 березня (6 квітня) 1812 – 9(21) січня 1870) – російський письменник, революціонер.

«ГЕТЬМАН» – готель. Старе місто. Польський ринок, 8. Відкрито 1 січня 2005. У ніч із 16 на 17 січня 2006 тут ночувала Юлія Володимирівна Тимошенко, яка прибула до Кам'янця-Подільського на зустріч із виборцями. * «Гетьман»: вишуканість, стиль, шик і... таємничість // Фортеця. – 2005. – 3 березня. – С. 1, 16.

«Гігант» – кінотеатр. Відкрито 1912 у будинку Крайза на вулиці Новобульварній. Кінозал мав 200 місць. 1913 для музичного супроводу картин кінотеатр мав власний струнний оркестр під управлінням Цимбаліста. Сьогодні тут розміщується районний Центр культури та мистецтв. * Первоклассный художественный электротеатр «Гигант»… // Подольские известия. – 1913. – 4(17) октября. – С. 1; Міняйло В. Чи знаєте Ви?..: Сьогодні – День радянського кіно // Прапор Жовтня. – 1988. – 27 серпня. – С. 2–3.

ГІДРОЕЛЕКТРОСТАНЦІЇ У СЕЛАХ. Будувалися на річках Збруч і Смотрич. Було збудовано в селах Ніверка (стала до ладу 1957), Кудринці, Цвіклівці (стала до ладу 1953), Завалля (стала до ладу 1954), Голосків. Станції в Цвіклівцях, Заваллі, Голоскові зупинили, турбіни здали на металолом. * Мельник В. Ніверка проти Атомоградів: Проблемний репортаж // Прапор Жовтня. – 1990. – 10 січня. – С. 2; Урода Борис, Скоб'як Володимир. Енергія, що дає світло і життя // Край Кам'янецький. – 2006. – 27 липня. – С. 1, 2.

ГІДРОЕЛЕКТРОСТАНЦІЯ. Карвасари. На річці Смотрич. Урочисто закладено 18 травня 1930, у жовтні 1935 розпочато монтаж устаткування, у вересні 1935 дала струм. Керував будівництвом головний інженер комунгоспу Євген Петрович Затонський. 2004 будівлю ГЕС продано з аукціону. * Андржеєвський. Кам'янеччина матиме гідроелектростанцію // Червоний кордон. – 1930. – 22 травня. – С. 4; Геринович В. До проблеми електрифікації Кам'янеччини // Червоний кордон. – 1930. – 9 червня. – С. 4; Кириченко І. Енергоозброєння зростає: До 50-річчя Великого Жовтня // Прапор Жовтня. – 1967. – 24 травня. – С. 3; Міщенко О. Час і світло // Прапор Жовтня. – 1967. – 29 вересня. – С. 2; Хроніка подій на Кам'янеччині // Прапор Жовтня. – 1967. – 6 жовтня. – С. 2; Білозьорова Г. Почесний механік // Прапор Жовтня. – 1972. – 5 серпня. – С. 3; Гарнага І., Андрейцева Є. ...Плюс електрифікація // Прапор Жовтня. – 1975. – 22 квітня. – С. 2; Інформація про продаж на аукціоні... // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 16 квітня. – С. 16; Коли гроші – не в користь // Фортеця. – 2004. – 22 липня. – С. 2; Електростанція обмілить Смотрич? // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 25 липня. – С. 2.

«ГІЛЕЯ» – ансамбль танцю на базі ЗОШ № 6. Керівник Інна Гілевська. * Яворський Олександр. «Гілея» у Румунії // Фортеця. – 2006. – 11 травня. – С. 4.

Гімназії (першої російської чоловічої гімназії) будинок. Старе місто. * Козлова Н. Будинок гімназії: Сторінки історії // Прапор Жовтня. – 1978. – 23 серпня. – С. 4.

*ГІМНАЗІЙНИЙ ПРОВУЛОК. Старе місто. Виборча дільниця № 40. З'єднує вулиці Зарванську та Троїцьку. До 11 вересня 1990 – вулиця Шолом-Алейхема. Давні назви – Троїцький, Конторський провулок. Колись тягнувся від вулиці Довгої до вулиці Кузнечної. На провулку в єдиному будинку № 1 розташувалося міжміське бюро технічної інвентаризації. * Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 179.

*Гімназійний майдан. Старе місто. Розміщувався біля нового приміщення чоловічої гімназії. У радянський час – Карла Маркса. Нині не існує. На Гімназійному майдані розміщувалася фотодрукарня Грейма. * Папевська С. З епохи класицизму: Біографія будинку // Прапор Жовтня. – 1986. – 24 травня. – С. 1.

*Гімназійний майдан, 2. Фотодрукарня Грейма.

*Гімназійний узвіз. Старе місто. Одна з давніх назв сучасної (від 11 вересня 1990) вулиці Зантуської. # Назва пояснюється тим, що поруч розташовувалося приміщення чоловічої гімназії (закладено 1837; освячено 1841).

ГІПНОЗ – штучно викликаний стан затьмареної свідомості, подібний до сну, під час якого приспана людина піддається впливу гіпнотизера. У грудні 1973 із сеансами «Гіпноз і навіювання» у селах Кам'янець-Подільського району (Цвіклівці, Рихта, Крушанівка, Вихватнівці, Грушка, Оринин, Нігин, Брага та інші) виступав психолог Володимир Борисович Пастернак. * Гіпноз // Універсальний словник-енциклопедія. – 4-е видання. – 2006. – С. 303; Фараонов П. Відвідайте сеанс гіпнозу // Прапор Жовтня. – 1973. – 25 грудня. – С. 4.

ГІПС – осадочна гірська порода. У Кам'янець-Подільському районі відклади гіпсу поширені по річці Збруч. * Хмара О. Я. Гіпс // Географічна енциклопедія України. – Т. 1. – К., 1989. – С. 270; Терлецький А. Корисні копалини нашого краю // Прапор Жовтня. – 1976. – 31 липня. – С. 4.

«ГІПСОВИК» – відкрите акціонерне товариство (ВАТ). Раніше – виробниче об'єднання будівельних матеріалів. Голова правління від 28 травня 1997 Володимир Ілліч Постовий (народився 24 липня 1957). * Обрали Володимира Ілліча // Подолянин. – 1997. – 30 травня. – С. 1; Сабій Ігор. Від банкрутства до стабільності: Підприємництво // Подолянин. – 2002. – 6 червня. – С. 3; Сокальський Сергій. Володимир Ілліч Іудою не став: Промисловість // Подолянин. – 2006. – 13 січня. – С. 4.

ГІТАРА. У листопаді 1971 у міському Будинку культури виступав знаменитий гітарист Олександр Михайлович Іванов-Крамськой (1912–1973). * Пачіс Р. «Мій друг – гітара» // Прапор Жовтня. – 1971. – 30 листопада. – С. 3.

*ГЛІБОВА ВУЛИЦЯ. Показано в Атласі-плані ППП «Лібріс» (2000). Індивідуальна забудова в селищі Першотравневе. # Глібов Леонід Іванович (1827 – 1893) – український байкар. * Вінюкова В. Л. І. Глібов на Поділлі: До 150-річчя з дня народження // Прапор Жовтня. – 1977. – 5 березня. – С. 4.

ГЛОВЕРІВСЬКИЙ МУР. Старе місто. Оборонний мур із бійницями, що тягнеться вздовж Успенської вулиці. Зведено під керівництвом Андрія Гловера в першій чверті 18 століття. Мур з'єднував два бастіони (обидва – святого Андрія), відстань між якими – 197 м. Мур повторює конфігурвцію терасового схилу. На його зламі розташувалася брама, через яку проходить вулиця. У 19 столітті оборонні мури перетворилися на підпірні. У 1967–1968 проведено консерваційно-реставраційні роботи. 24 серпня 1963 внесено під № 727/1 (разом з іншими міськими мурами) до списку пам'яток України, що перебувають під охороною держави. # Гловер Арчибальд Андрій (1660 – 1736 або 1738) – військовий інженер, капітан артилерії. Приїхав з Англії до Польщі, вступив тут на військову службу, одружився з полькою. 1706 призначено керівником військово-інженерної служби Кам'янця-Подільського. * Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 141; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 98, 99, 260.

*Глуха вулиця. Польські фільварки (буфер між Польськими фільварками та Новим планом). Найдавніша назва нинішньої вулиці Укмергеської. Назву надала міська дума 15(27) лютого 1900, а 1902 затвердило Міністерство внутрішніх справ Росії. Пізніше вулиця Зелена, в радянський час – Червоного козацтва.

*Глухий провулок. Старе місто. Одна з давніх назв сучасного (від 11 вересня 1990) Комендантського провулка.

Глухонімих школа. Відкрито 1937. Навчалося 39 чоловік (червень 1939). * Голодрігер М. У школі глухонімих // Сталінська молодь. – 1939. – 18 червня. – С. 4.

Гниляки – село. Від 10 березня 1960, відповідно до ухвали Хмельницького облвиконкому, в складі села Пожарниця. 12 січня 1967 Пожарниця ввійшла до складу села Броварі.

ГОБЕЛЕН – килим. # Назва походить від прізвища французької родини ткачів і фарбувальників середини 17 століття. * Козлова Н. Історія гобелена: Незабутнє // Прапор Жовтня. – 1980. – 22 квітня. – С. 4; Будзей Олег. І витканий Смотрич тече...: Виставки // Подолянин. – 2002. – 18 жовтня. – С. 5.

ГОВЕРЛА – найвища вершина Карпат (2061 м). * Тоцька Л. На Говерлу // Прапор Жовтня. – 1975. – 29 березня. – С. 4; Миколаєнко В. Сходження на Говерлу // Прапор Жовтня. – 1979. – 20 квітня. – С. 4; Говерляна-80: Новини // Прапор Жовтня. – 1980. – 19 квітня. – С. 4; Горбатюк В. До вершини!: З подорожнього блокнота // Прапор Жовтня. – 1982. – 7 травня. – С. 4; Ізотов Володимир. Сміливці сягають вершин // Прапор Жовтня. – 1985. – 1 травня. – С. 4; Ткачук О. «Говерляна-88»: Спорт // Прапор Жовтня. – 1988. – 30 березня. – С. 4; Кам'янецька грудочка чорнозему на Говерлі // Кам'янець у серпні. – 2001. – С. 15–16.

*Гоголя провулок. Старе місто. Радянська назва давнього та нинішнього (від 11 вересня 1990) провулка Комендантського. # Гоголь Микола Васильович (20 березня (1 квітня) 1809 – 21 лютого (4 березня) 1852) – письменник, один із засновників реалізму в російській літературі. Окрім літературної справи займався історичними дослідженнями. Погляди Гоголя на історичне минуле України та на всесвітню історію не вписувалися в тодішні загальноприйняті канони. В історії відомий ще Остап Гоголь (? – 5 січня 1679) – наказний гетьман Правобережної України (1675–1679). Він, можливо, був далеким родичем Миколи Гоголя. Остап Гоголь виконував найважливіші доручення гетьмана Богдана Хмельницького. Так, у березні 1656 Богдан Хмельницький послав для облоги Кам'янця три тисячі козаків на чолі з полковником Остапом Гоголем. Про цю акцію Богдан написав московському цареві Олексієві Михайловичу, зокрема й про те, що велів Гоголеві без наказу від Кам'янця не відходити. На жаль, поки що не виявлено джерел, які би пролили світло на дії полковника в околицях Кам'янця. Але, звісно, захопити місто йому не вдалося. * Черніков І. Гоголь і Україна: До 175-річчя з дня народження письменника // Прапор Жовтня. – 1984. – 31 березня. – С. 4; Кулікова Л. Б. Гоголь Микола Васильович // Енциклопедія історії України. – Т. 2. – К., 2005. – С. 131–132.

ГОДОВАНЦЮ МЕМОРІАЛЬНА ДОШКА. Шевченка, 18 (на розі з Пушкінською вулицею). Урочисто відкрито 25 вересня 1983 на будинку, в якому (в квартирі 15) 1959–1974 жив і працював Микита Годованець. Автор пам'ятного знака – народний художник України Еммануїл Мисько, який приїхав зі Львова до Кам'янця-Подільського на ювілейні торжества. * Покотило І. Свято байки в Кам'янці // Прапор Жовтня. – 1983. – 28 вересня. – С. 4; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 279.

*ГОДОВАНЦЯ ВУЛИЦЯ. Новий план. Виборчі дільниці № 34, № 35. Раніше – вулиця Садова. З'єднує вулиці Шевченка та Крип'якевича. Протяжність вулиці – 5 кварталів. Перетинає вулицю Лесі Українки, проспект Грушевського, на ній закінчуються вулиці Кулика, Мічурінська, Крип'якевича. Вулиця є найпівденнішою новопланівською паралеллю. На вулиці розташувався планово-економічний технікум-інтернат для інвалідів. # Годованець Микита Павлович (14(26) вересня 1893 – 27 липня 1974) – український байкар. Жив у Кам'янці-Подільському, завдяки чому місто прославилося ще й як столиця байки.

*ГОДОВАНЦЯ, 1. Тут розміщувався міський шкірвендиспансер. 2004 ухвалою 23-ої сесії міськради приміщення передано Кам'янець-Подільському факультетові Національної академії Державної податкової служби України. Новосілля заплановане на 1 вересня 2005. * Сокульська О. Своя хата – не чужа: Освіта // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 15 жовтня. – С. 9.

*ГОДОВАНЦЯ, 13. Планово-економічний технікум.

ГОДОВАНЦЯ ДНІ (ГОДОВАНЦЕВІ ДНІ), дні сатири та гумору, які проводилися щовересня в Кам'янці-Подільському (Микита Годованець народився 26 вересня 1893). Ідея виникла 1983, коли 23–25 вересня в Кам'янці-Подільському проходили заходи до 90-річчя з дня народження байкаря (→ Годованця 90-річчя). Саме 23–25 вересня 1983 можна вважати першими Днями Микити Годованця. 27 вересня 1984 до Кам'янця-Подільського на Дні Годованця прибули письменники Іван Сочивець, Іван Сварник, Євген Дудар, Олексій Жолдак, Валентин Кириленко, Анатолій Гарматюк, Броніслав Грищук, Василь Кравчук. Відбулися зустрічі в середніх школах № 7, № 16, на підприємствах, вечір у міському Будинку культури. 5 вересня 1986 у Кам'янці-Подільському в міському Будинку культури відбувся вечір гумору та сатири, присвячений 93-ій річниці від дня народження Годованця. У вечорі взяли участь письменники з Києва (Євген Дудар, Євген Колодійчук), Львова (Іван Сварник), Хмельницького (Микола Федунець, Володимир Золотарьов, Олександр Шелепало), Ізяслава (Василь Кравчук). Вручено дипломи перших лауреатів премії імені Годованця. Їх отримали рідні байкаря з Кам'янця-Подільського Миколи Тищука (1924–1985) та Василь Кравчук за збірку гуморесок та байок «За власним бажанням» (1985). Вечір став прелюдією до свята «Подільські візерунки». * Покотило І. Свято байки в Кам'янці // Прапор Жовтня. – 1983. – 28 вересня. – С. 4; Устименко В. На нашій вулиці – свято: Роздуми шанувальника веселого письменства // Прапор Жовтня. – 1984. – 8 вересня. – С. 4; На честь байкаря: У Кам'янці-Подільському розпочалися Дні Микити Годованця // Прапор Жовтня. – 1984. – 28 вересня. – С. 1; Вірич Г. Зброєю сміху: Дні Микити Годованця в місті // Прапор Жовтня. – 1984. – 2 жовтня. – С. 4; Зброєю сміху: У нашому місті розпочинаються Дні Микити Годованця, присвячені 92-ій річниці від дня народження видатного радянського байкаря // Прапор Жовтня. – 1985. – 25 вересня. – С. 4.

ГОДОВАНЦЯ ЛІТЕРАТУРНА ПРЕМІЯ. 5 вересня 1986 у Кам'янці-Подільському вручено дипломи першим лауреатам. Ними стали Микола Тищук із Кам'янця-Подільського (посмертно), Василь Кравчук з Ізяслава. * Гончарук П. Свято байки в Кам'янці // Прапор Жовтня. – 1986. – 10 вересня. – С. 4.

ГОДОВАНЦЯ МУЗЕЙ. Урочисто відкрито 24 вересня 1983 в середній школі № 16. Матеріли для музею, зокрема, надали рідні байкаря – дружина Серафима Годованець, син Анатолій Годованець. Червону стрічку перерізали письменники Іван Сочивець, Полікарп Шабатин, заступник голови міськвиконкому Іван Яловий, секретар міськкому КПУ Алла Буданцева. * Гончарук Л. Відчинятся двері музею // Прапор Жовтня. – 1983. – 23 вересня. – С. 4; Покотило І. Свято байки в Кам'янці // Прапор Жовтня. – 1983. – 28 вересня. – С. 4.

ГОДОВАНЦЯ 45-РІЧЧЯ ЛІТЕРАТУРНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. Відзначено 1958. За початок узято першу публікацію вірша Микити Годованця в київському щотижневому журналі «Маяк» (1913). Перший ювілей байкаря. Урочистий вечір відбувся 20 липня, в неділю, у великому лекційному залі міськкому КПУ (Шевченка, 26). Доповідь зробив Юхим Бейдер, співдоповідь Євгенія Гунзбург. З привітаннями виступили письменники Петро Сліпчук (від Спілки письменників України), Олександр Ковінька (від журналу «Перець»), Анатолій Косматенко (від журналу «Дніпро»), літературознавець Микола Скорський (від обласного літературного об'єднання), журналіст Юхим Альперін (від міського літературного об'єднання). Бенкет відбувся в готелі «Червоне Поділля» (Шевченка, 33). * Бейдер Ю. Талановитий український байкар: До 45-річчя літературної діяльності М. П. Годованця // Радянська Кам'янеччина. – 1958. – 20 липня. – С. 3; Відзначення 45-річчя літературної діяльності М. П. Годованця // Радянська Кам'янеччина. – 1958. – 23 липня. – С. 4; Волохівський В'ячеслав. Волошковий ювілей: Погляд крізь роки // Подолянин. – 2005. – 8 липня. – С. 5.

ГОДОВАНЦЯ 70-РІЧЧЯ. Відзначено 1963. Ювілейний вечір відбувся 29 вересня в актовому залі будівельного технікуму. Ювіляра приїхали привітати письменники Олександр Ковінька, Федір Маківчук, Євген Кравченко, Валентин Лагода, Іван Немирович, Василь Юхимович, Дмитро Молякевич, Петро Красюк, Петро Сліпчук, Павло Ключина, Анатолій Косматенко, Іван Сварник, Юрій Кругляк, Іван Дузь, Арсен Іщук, Юрій Бурляй, Юрій Петров, Володимир Бабляк, Станіслав Тельнюк, представник Держлітвидаву Олександр Кривов'яз, дружина Остапа Вишні – актриса Варвара Маслюченко.

ГОДОВАНЦЯ 75-РІЧЧЯ. Відзначено 1968. До ювілею у видавництві «Дніпро» побачили світ «Байки» в двох томах (висунуто на здобуття Шевченківської премії 1969; премію дали Андрію Головку за кон'юктурний роман «Артем Гармаш»). 28 вересня в міському Будинку культури відбувся ювілейний вечір, на який прибули письменники Іван Дузь (виголосив доповідь про життєвий і творчий шлях Годованця), Олександр Ковінька (привітав ювіляра від Спілки письменників України), Василь Юхимович (привітав від редколегії журналу «Україна»), Олексій Дмитренко (привітав від газети «Літературна Україна»), Іван Сочивець (привітав від журналу «Перець»), Степан Литвин (привітав від видавництва «Дніпро»), Аполлінарій Мацевич, Євген Кравченко, Грицько Бойко. * Ясний Ю. Байкар зустрівся з читачами // Прапор Жовтня. – 1968. – 18 вересня. – С. 4; Талант і мудрість: До 75-річчя Микити Годованця // Прапор Жовтня. – 1968. – 28 вересня. – С. 3; Свято літератури в Кам'янці-Подільському // Прапор Жовтня. – 1968. – 1 жовтня. – С. 4.

ГОДОВАНЦЯ 80-РІЧЧЯ. Останній прижиттєвий ювілей байкаря. Відзначено 1973. У видавництві «Дніпро» вийшли «Байки зарубіжних байкарів» у перекладах Микити Годованця, а в серії «Літературні портрети» – книжка кам'янчанина Юхима Альперіна «Микита Годованець». 25 вересня за заслуги в галузі радянської літератури та в зв'язку з 80-річчям Годованця відзначено орденом «Знак Пошани». 26 вересня в міському Будинку культури відбувся ювілейний вечір, де байкаря привітали письменники Степан Олійник, Іван Дузь, Іван Солдатенко, Євген Кирилюк, Степан Крижанівський, Іван Сварник, Дмитро Дереч, Віктор Косяченко, Петро Красюк, Микола Полотай, Василь Лесин, Михайло Івасюк. 3 жовтня надійшла вітальна телеграма з Москви від секретаріату правління Спілки письменників СРСР. * Про патріарха сучасної байки: До ювілею М. П. Годованця // Прапор Жовтня. – 1973. – 18 липня. – С. 3; Кожухар А. Все про ювіляра: До 80-річчя М. П. Годованця // Прапор Жовтня. – 1973. – 21 липня. – С. 4; Турун А., Блох Х. Зустрічі з ювіляром // Прапор Жовтня. – 1973. – 25 вересня. – С. 4; Просінкевич Я. Монографія про патріарха байки // Там само; Микиті Годованцю – вісімдесят // Прапор Жовтня. – 1973. – 26 вересня. – С. 1; Альперін Ю. Мудрий, невтомний // Там само. – С. 3; Збірка за збіркою // Там само; З європейської класики: Наші інтерв'ю // Там само; Про нагородження письменника Годованця М. П. орденом «Знак Пошани»: Указ Президії Верховної Ради СРСР // Прапор Жовтня. – 1973. – 28 вересня. – С. 1; Народу рідному – усе // Прапор Жовтня. – 1973. –28 вересня. – С. 1; Телеграма з Москви // Прапор Жовтня. – 1973. – 6 жовтня. – С. 4; Українець М. Зустріч у Голоскові // Прапор Жовтня. – 1973. – 6 жовтня. – С. 4; Єфімов А. Вручення ордена // Прапор Жовтня. – 1973. – 7 листопада. – С. 4; Красюк П. Останній ювілей // Кам'янець-Подільський вісник. – 1996. – 28 вересня. – С. 7.

ГОДОВАНЦЯ 90-РІЧЧЯ. Відзначено 1983. У видавництві «Дніпро» (Київ) накладом 20 тисяч примірників видано «Байки» (упорядник Анатолій Годованець, автор вступної статті Віктор Косяченко). 23 вересня в актовому залі педагогічного інституту відбувся ювілейний вечір, в якому взяли участь письменники Іван Сочивець (голова ювілейної комісії Спілки письменників України), Полікарп Шабатин, Валентин Лагода, Євген Дудар, Юрій Цеков, Іван Сварник, Анатолій Гарматюк, Василь Кравчук, Броніслав Грищук, Микола Мачківський, Микола Магера, Петро Красюк. 24 вересня у середній школі № 16 відкрито музей Годованця. 25 вересня відкрито меморіальну дошку на будинку, в якому жив Годованець. * Покотило І. Свято байки в Кам'янці // Прапор Жовтня. – 1983. – 28 вересня. – С. 4.

ГОДОВАНЦЯ 100-РІЧЧЯ. Відзначено 1993. Ювілейний вечір відбувся 25 вересня в міському Будинку культури. На вечорі виступили письменники Полікарп Шабатин, Микола Федунець, Микола Мачківський, Василь Кравчук, Роман Болюх, Віталій Нечитайло. У Хмельницькому до ювілею Годованця у серії «Поетична Хмельниччина: давнє і сучасне» видано збірку вибраного байкаря. * [Будзей Олег.] Вечір Годованця, на жаль, збігся з вечерею у курсантів... // Подолянин. – 1993. – 29 вересня. – С. 1.

ГОДОВАНЦЯ 110-РІЧЧЯ. Відзначено 2003. До ювілею «Подолянин» надрукував спогади Івана Шемети «Не відгороджувався від людей». 25 вересня у міському Будинку культури відбувся літературно-мистецький вечір «Вінок байкареві» з участю місцевих письменників Віталія Нечитайла та Мар'яна Красуцького, до яких приєдналися Микола Федунець й Анатолій Ненцінський з Хмельницького, Василь Кравчук з Ізяслава та Петро Савчук із Новоушицького району. Столичних письменників цього разу не було. Лауреатом обласної премії імені Годованця став Анатолій Ненцінський – автор збірок гумору й сатири «Закон руки», «Це на Ваше тіло». * Шеремета Іван. Не відгороджувався від людей: Спогади // Подолянин. – 2003. – 19 і 26 вересня. – С. 5; Лауреат відкрив «Закон руки»: Місто // Подолянин. – 2003. – 3 жовтня. – С. 2.

ГОЛКОТЕРАПІЯ (АКУПУНКТУРА, РЕФЛЕКСОТЕРАПІЯ) – китайський метод лікування, що полягає в наколюванні певних точок тіла (пунктів) спеціальними голками. У Кам'янці-Подільському Іван Карлович Чорнобай застосував метод голкотерапії для позбавлення організму людини від нікотинової залежності. * Акупунктура // Універсальний словник-енциклопедія. – 4-е видання. – 2006. – С. 34; Дєвіна Тетяна. Куріння – здоров'ю ворог //Подолянин. – 2002. – 31 травня. – С. 3.

ГОЛОВА МІСЬКВИКОНКОМУ. Нині міський голова. Серед голів Кам'янець-Подільського міськвиконкому: 1944–1945 – Антон Іванович Семенов (1890 – 6 вересня 1958); 1945 – 5 січня 1948 – Давид Михайлович Демчук (1902 – ?); від 5 січня 1948 до 6 січня 1950 – Микола Федорович Мамічев (1908 – ?); від 6 січня 1950 до 1952 – Тихон Сидорович Стефанов (1909 – ?); 1952–1955 – Іван Никандрович Полуянов (? – ?); 1955–1959 – Федір Микитович Покотило (1909–1969); від 1959 до лютого 1962 – Ігор Мартіанович Бєлінський; від лютого 1962 до лютого 1964 – Євген Семенович Гітіліс (1925–1992); від лютого 1964 до 19 листопада 1968 – Григорій Андрійович Тонкочеєв (1904–1991); від 19 листопада 1968 до 21 березня 1969 – Антон Дмитрович Шевчук; від 21 березня 1969 до 2 листопада 1978 – Лідія Миколаївна Демчук (1929–1990); від 2 листопада 1978 до 1985 – Володимир Олександрович Козлов; від 26 червня 1985 до 4 квітня 1990 – Володимир Улянович Крилов; від 4 квітня 1990 до 16 січня 1991 – Юрій Анатолійович Москалюк; від 16 січня 1991 до 1994 – Михайло Дмитрович Аносов (1990–1994 – голова міської Ради); 1994–1997 – Анатолій Іванович Кучер; від 1997 – Олександр Володимирович Мазурчак (1997–1998 – секретар міської ради, від 1998 – міський голова). * Гарнага І. Першотравень 1945-го // Прапор Жовтня. – 1975. – 1 травня. – С. 2; Сесія міської Ради депутатів трудящих // Прапор Жовтня. – 1962. – 15 лютого. – С. 3; Повідомлення виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської Ради депутатів трудящих // Прапор Жовтня. – 1968. – 5 листопада. – С. 1; Ленінському ювілею – гідну зустріч: На сесії міської Ради депутатів трудящих // Прапор Жовтня. – 1968. – 22 листопада. – С. 2; Гайдамашко В. Спочатку було магдебурзьке право...: Самоврядування // Кам'янець-Подільський вісник. – 2001. – 14 грудня. – С. 5.

ГОЛОВА РАЙВИКОНКОМУ. Нині голова райдержадміністрації. Серед голів Кам'янець-Подільського райвиконкому: 1959–1962 – Антон Данилович Трач (1912 – 1970); Олександр Павлович Коптєв (? – 1976); А. І. Степанюк; від січня 1965 до березня 1969 – Антон Архипович Клеванський (1914 – 1976); від березня 1969 – Клавдія Василівна Ситник; від 17 травня 1973 до лютого 1980 – Антон Якович Михайлик; від лютого 1980 – Володимир Андрійович Яремчук. * Сесія районної ради депутатів трудящих // Прапор Жовтня. – 1965. – 19 січня. – С. 1; А. Д. Трач: [Некролог] // Прапор Жовтня. – 1970. – 25 вересня. – С. 4; Коптєв Олександр Павлович: [Некролог] // Прапор Жовтня. – 1976. – 27 січня. – С. 4; Клеванський Антон Архипович: [Некролог] // Прапор Жовтня. – 1976. – 29 червня. – С. 4; Громадському тваринництву увагу: Із сесії районної Ради народних депутатів // Прапор Жовтня. – 1980. – 9 лютого. – С. 1.

ГОЛОВА РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ. Після реформи прийшов на заміну голові районного виконавчого комітету. Від 29 березня 2005 – Анатолій Олександрович Занюк. * Бабляк В., Сокальський С. Троянди і колючки для голови // Подолянин. – 2005. – 8 квітня. – С. 1.

ГОЛОВА РАЙОННОЇ РАДИ. У Кам'янець-Подільському районі: Володимир Андрійович Яремчук (народився 22 листопада 1939); 1992–1994 – Євген Павлович Дмитришин (16 квітня 1937 – 23 жовтня 2002); від 8 квітня 1998 – Лідія Микитівна Скидан (народилася 14 грудня 1945); від 18 квітня 2002 – Едуард Євстафійович Кульчицький (народився 12 січня 1947); від 20 квітня 2006 – Іван Михайлович Романчук (народився 17 січня 1949). * Обирали владу у районі // Подолянин. – 1998. – 10 квітня. – С. 1; На чолі району – Кульчицький: Влада // Подолянин. – 2002. –  19 квітня. – С. 1; Дмитришин Євген Павлович: [Некролог] // Край Кам'янецький. – 2002. – 25 жовтня. – С. 2; У чистий четвер – із свіжим головою: Влада // Подолянин. – 2006. – 21 квітня. – С. 2.

ГОЛОВА ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ. Від 27 липня 2006 – Олександр Миколайович Буханевич (народився 25 лютого 1977). * Губернатору ще немає тридцяти...: Призначення // Подолянин. – 2006. – 28 липня. – С. 2.

*ГОЛОВАНІВСЬКОГО-БАРСЬКОГО ПРОВУЛОК. Селище Смирнова. Виборча дільниця № 14. Первісну назву – Шкільний провулок – надав 26 жовтня 1956 міськвиконком у зв'язку з розширенням селища Смирнова на північ. 17 лютого 1967 перейменовано на провулок Голованівського-Барського – на ознаменування 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції. З'єднує вулиці Хмельницького та Лисенка, перетинає вулицю Мічуріна. Проходить повз ділянку, на якій розташувалася ЗОШ № 10. # Голованівський-Барський Григорій Адамович (1896 – 1966) – друкар, більшовик, уродженець Кам'янця-Подільського. Входив (1917) до більшовицької фракції Кам'янець-Подільської Ради робітничих і солдатських депутатів. Потім вів підпільну роботу. * Г. А. Голованевський-Барський: [Некролог] // Прапор Жовтня. – 1966. – 16 лютого. – С. 4; Історія міст і сіл УРСР. Хмельницька область. – К., 1971. – С. 308, 309; Паравійчук А. // Подільське братство. – № 4. – С. 27; Козлова Н. Борець за владу Рад: Назустріч ювілею Великого Жовтня // Прапор Жовтня. – 1977. – 14 червня. – С. 3; Голованівський-Барський Г. А. В боях за встановлення влади Рад на Поділлі: До 40-річчя Великого Жовтня // Прапор Жовтня. – 1957. – 16, 21, 23, 25 серпня. – С. 2.

ГОЛОВНИЙ АРХІТЕКТОР МІСТА. Понад 35 років (від 1954) головним архітектором Кам'янця-Подільського був Ізяслав Ілліч Медведовський (8 жовтня 1928 – 23 червня 2006). 1991–1994 – Віктор Дмитрович Яворський (народився 17 липня 1938). 22 червня 1998 головним архітектором міста призначено Людмилу Вікторівну Скопінцеву. 5 липня 2006 конкурс на заміщення вакантної посади головного архітектора виграв Анатолій Олексійович Ткачук (народився 1 травня 1961), який до того вже двічі був головним архітектором міста (1989–1991 і ?–?). * Кадрова хроніка // Прапор Жовтня. – 1989. – 24 червня. – С. 2; Відлуння тижня // Кам'янець-Подільський вісник. – 1991. – 10 липня. – С. 1; Будзей О. Відлуння тижня // Кам'янець-Подільський вісник. – 1991. – 31 липня. – С. 1; Шуханова Т., Баньковський В. Честолюбство почекає: Дивіться, хто прийшов // Кам'янець-Подільський вісник. – 1998. – 18 липня. – С. 3; Пам'яті Ізяслава Ілліча Медведовського // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 30 червня. – С. 8; Третя повернення Анатолія Ткачука // Подолянин. – 2006. – 7 липня. – С. 2.

ГОЛОДОМОР 1932–1933, геноцид українського народу, здійснюваний тоталітарним комуністичним режимом в ході утвердження соціалістичного сектору економіки в СРСР, підпорядкування суспільства партійно-державним органам влади та встановлення в країні особистої диктатури Йосипа Сталіна. * Марочко В. І. Голодомор 1932–1933 років в УСРР // Енциклопедія України. – Т. 2. – К., 2005. – С. 145–146; Маркова Світлана. Голод 1932–1933 років у прикордонній смузі Поділля: особливості перебігу та наслідки // Хмельниччина: Дивокрай. – 2005. – № 1–2. – С. 59–62.

«ГОЛОС ГРОМАД» – бюлетень Кам'янець-Подільської коаліції громадських організацій «Партнерство за прозоре суспільство». Перше число побачило світ у травні 2003.

«ГОЛОС УКРАЇНИ» – газета Верховної Ради України. Виходить з 1 січня 1991. У Кам'янці-Подільському 18 травня 2002 відкрито регіональний корпункт газети (власний кореспондент Віра Филимонівна Шпильова). * Відкрито корпункт // Край Кам'янецький. – 2002. – 21 травня. – С. 1.

ГОЛОСКІВ – село. Центр Голосківської сільської ради (підпорядковані села – Пудлівці, Улянівка; до 23 грудня 1994 – Зіньківці). Внаслідок ухвали облвиконкому від 12 січня 1967 про об'єднання населених пунктів, які злилися, до Голоскова приєднано села Кептинці та Цівківці. За даними на 1998: дворів – 579, мешканців – 1659. У Голоскові народився народний депутат СРСР (1989–1991) Іван Борисович Павлевич (25 січня 1961). У листопаді 1988 у селі відкрито новозбудований дитячий садок «Сонечко». Нині в селі діє дитячий садок «Берізка». * Повідомлення // Прапор Жовтня. – 1967. – 25 лютого. – С. 1; Гарнага І. Звідки пішла назва. Голосків. Гораївка // Прапор Жовтня. – 1971. – 18 вересня. – С. 4; Голосків // Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. – К., 1971. – С. 358; Українець М. Зустріч у Голоскові [з Микитою Годованцем] // Прапор Жовтня. – 1973. – 6 жовтня. – С. 4; Щур О., Шевченко Ю. Герої не вмирають // Прапор Жовтня. – 1976. – 12 травня. – С. 3; Поліщук П. «Сонечко» дарує тепло // Прапор Жовтня. – 1988. – 7 листопада. – С. 4; Голосков // Подолянин. – 1993. – 28 квітня. – С. 3; Щур О. Т. Голосків (історичний нарис) // Наукові праці історичного факультету. – Т. 2. – Кам'янець-Подільський, 1996. – C. 195–205; Томчишина Н. І., Коваленко С. Л. Кам'янець-Подільський район (1923–1998 рр.): Інформаційний довідник. – Кам'янець-Подільський, 1998. – С. 29; Сосюра В. Третя рота // Сосюра В. Вибрані твори в двох томах. – Т. 2. – К., 2000. – С. 383; Яцемірська Наталія. Афган і доля Івана Павлевича: Зблизька // Подолянин. – 2006. – 21 липня. – С. 4.

«ГОЛОСКІВ» – книга кандидата історичних наук Олександра Трифоновича Щура. Має підзаголовок: «Село на Поділлі: історія і сучасність». Побачила світ 1999 у видавництві «Рідний край». Знайомить читача з історією та сучасність сіл Голосків, Кептинці, Цівківці, Пудлівці, Улянівка, Зіньківці. Відкриває книгу «Слово до читача» Льва Баженова.

ГОЛОСКІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА. За підсумками Всеукраїнського перепису населення (за станом на 5 грудня 2001): постійного населення – 2757 (чоловіків – 1260, жінок – 1497). Голова Валентина Тимофіївна Парова. * Голови та депутати селищної і сільських рад району V скликання, обрані на виборах 26 березня 2006 року // Край Кам'янецький. – 2006. – 20 квітня. – С. 2.

ГОЛОСКІВСЬКА ШКОЛА. У Голоскові вчителювали український байкар Микита Годованець (тут він написав байки «Голуб і Лелека», «Соловейко та Свиня»), кандидат історичних наук, доцент Кам'янець-Подільського університету Олександр Щур (1999 видав книгу «Голосків»), доктор географічних наук, професор Чернівецького університету Микола Крачило. У 1959–1961 директором школи в Голоскові працював журналіст і письменник Юхим Альперін.

*ГОЛОСКІВСЬКЕ ШОСЕ. Виборча дільниця № 11. Відходить від Нігинського шосе. # Голосків – село Кам'янець-Подільського району.

ГОЛУБІВНИЦТВО – розведення голубів. Серед кам'янецьких голубарів – Андрій Олександрович Палилюлько (народився 1 жовтня 1981). * Яцемірська Наталія. «Летите, голуби...»: Людина та її справа // Подолянин. – 2005. – 4 лютого. – С. 3.

ГОНЧАРСТВО. * Сис Т. Гончарство: Сторінки історії // Прапор Жовтня. – 1978. – 2 вересня. – С. 4.

*ГОНЧАРСЬКА БАШТА. Старе місто. У документах зафіксовано ще такі її імена – Різницька, Яничарська. Датою зведення башти вважається 1583. Саме таку дату вказано на пам'ятній плиті на західному фасаді башти. 1669 башту реконструювали на кошти місцевих купців. Це була велика та могутня башта – мала п'ять ярусів, високий дах із дозорним майданчиком. Діаметр башти становив 13 м, товщина стін третього ярусу – 2,5 м. Гончарська, на відміну від інших башт, опалювалася спеціально збудованим великим каміном. Але найголовніше, що це єдина в Україні башта, на якій і сьогодні можна побачити втіленим у життя оригінальний прийом середньовічного військового фахівця та художника Альбрехта Дюрера (1471–1528) – стіни верхнього ярусу башти мають виразний укіс, щоб чавунні кулі, вдаряючись об них, могли рикошетувати. У такий спосіб захищалася від руйнування найуразливіша верхня частина стін башти. За даними краєзнавця Андрія Паравійчука (1901–1986), за цим же принципом у 1520-х збудували ще три башти в Німеччині, однак під час пізніших перебудов їх було зруйновано. Отже, як зазначає дослідник, «наша Гончарська башта залишилась єдиною у світі, побудованою за принципом Дюрера». До нашого часу башта дійшла без даху, без міжповерхових перекриттів. 1963 на Гончарській башті відновили дах.* Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 143–144; Козлова Н. Гончарська башта XVI ст.: Вивчаймо рідний край // Прапор Жовтня. – 1968. – 8 червня. – С. 4.

*Гончарська вулиця. Старе місто. Давня назва вулиці Вали, виявлена польським істориком Леоном Бялковським у кам'янецьких земських актових книгах.

ГОРАЇВКА – село. Входить до Староушицької селищної ради. Внаслідок ухвали облвиконкому від 12 січня 1967 про об'єднання населених пунктів, які злилися, до Гораївки приєднано село Наддністрянка (колишні – до 7 березня 1946 – Дурняківці). За даними на 1998: дворів – 239, мешканців – 655. * Повідомлення // Прапор Жовтня. – 1967. – 25 лютого. – С. 1; Гарнага І. Звідки пішла назва. Голосків. Гораївка // Прапор Жовтня. – 1971. – 18 вересня. – С. 4; Гораевка // Подолянин. – 1994. – 11 серпня. – С. 4; Томчишина Н. І., Коваленко С. Л. Кам'янець-Подільський район (1923–1998 рр.): Інформаційний довідник. – Кам'янець-Подільський, 1998. – С. 29; А чому Сокіл – Сокіл?..: Історія рідного краю / Підготувала Катерина Квятковська // Сім днів. – 2004. – 6 лютого. – С. 3 (двічі).

«ГОРИЗОНТ» – туристичний клуб на заводі «Електроприлад». Створено 1973. * Ізотов В., Ковальський В., Квітко А., Сучкова Т., Говердовський В. Подорожуєио: Любов моя, Вітчизно // Прапор Жовтня. – 1974. – 18 червня. – С. 4; Красуцький М. Синій вітер доріг: З досвіду роботи по організації дозвілля молоді на заводі «Електроприлад» // Прапор Жовтня. – 1980. – 2 липня. – С. 3.

*Гористий провулок. Мікрорайон Східний (заводу «Електроприлад»). Назву надано 1954. Можливо, тепер це східна частина сучасної вулиці Сіцінського.

«ГОРЛИЦЯ» – народний ансамбль танцю Кам'янець-Подільського педагогічного інституту. Керівник Володимир С'єдін. * С'єдін Володимир. Танцюй, «Горлице» // Прапор Жовтня. – 1986. – 6 вересня. – С. 2–3.

«ГОРЛИЧКА» – танцювальний ансамбль. Первісно – «Піонерія». Керівник Дмитро Миколайович Назаренко (народився 1969). * Греса Надія. І скрізь танцюватимуть // Подолянин. – 2004. – 23 квітня. – С. 5.

*Горні (Горішні) фільварки – одна з назв Польських фільварків у давніх актах.

«ГОРОД КАМЕНЕЦ-ПОДОЛЬСКИЙ. ИСТОРИЧЕСКОЕ ОПИСАНИЕ» – книга Євтима Сіцінського. Видано 1895 в Києві з нагоди святкування 100-ліття з часу приєднання Поділля до Росії. Цензурний дозвіл дано 23 квітня (5 травня) 1894. Книга містить цілісний і ґрунтовний опис історії міста від найдавнішого часу до кінця 19 століття.

ГОРОДКИ. На чемпіонаті України (Євпаторія, 28 серпня – 4 вересня) в особистому заліку перемогу здобув студент четвертого курсу Кам'янець-Подільського педагогічного інституту В'ячеслав Фетісов, у командному заліку кам'янчани посіли четверте місце. Серед майстрів спорту з Кам'янця-Подільського – Юрій Пушкарьов, Анатолій Ляпота. * Полуянов І. Городки // Прапор Жовтня. – 1967. – 18 квітня. – С. 4; Зорін В. У фіналі: Сторт // Прапор Жовтня. – 1973. – 29 серпня. – С. 4; Зорін В. Фетісов – чемпіон України // Прапор Жовтня. – 1973. – 12 вересня. – С. 4; Полуянов І. Городки // Прапор Жовтня. – 1975. – 12 серпня. – С. 4; Жабенко В. Городки – чудова гра, але цей вид спорту несправедливо забутий у місті і районі. Чому? // Прапор Жовтня. – 1988. – 5 березня. – С. 4; «Городки – чудова гра»: Резонанс // Прапор Жовтня. – 1988. – 7 квітня. – С. 2; Жабенко Василь. Невже крига скресла? // Кам'янець-Подільський вісник. – 1992. – 4 листопада. – С. 3; Кучер Олександр. Ляпота! // Подолянин плюс. – 1994. – 8 жовтня. – С. 4.

*ГОРЬКОГО ВУЛИЦЯ. Польські фільварки. Виборча дільниця № 1. З'єднує вулиці Суворова та Зіньковецьку, досить розгалужена. 2006 викладачі Кам'янець-Подільського державного університету Микола Васьків, Олег Рарицький запропонували перейменувати на вулицю Володимира Свідзінського. # Горький Максим (насправді – Пєшков Олексій Максимович; 1868 – 1936) – російський письменник. Був почесним прикордонником Кам'янець-Подільського прикордонного загону (наказ ОДПУ від 16 жовтня 1932; посвідчення від 2 січня 1933). Є фото 1931 «Максим Горький серед прикордонників на Кам'янеччині» * Брагін Е. М. Горький – почесний прикордонник // Прапор Жовтня. – 1972. – 31 жовтня. – С. 3; Край Кам'янецький: Документально-публіцистичне видання. – Кам'янець-Подільський, 2006. – С. 72; Будзей Олег. Кам'янецькі адреси Володимира Свідзінського: Постаті // Подолянин. – 2006. – 16 червня. – С. 6.

*ГОРЬКОГО ВУЛИЦЯ. Селище цукрового заводу. Відходить на південь від вулиці Фрунзе. Показано тільки на планах із серії «Міста України» (2001, 2006), виданих державним науково-виробничим підприємством «Картографія».

ГОСПІТАЛЬ ДЛЯ ІНВАЛІДІВ ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ. Серед начальників: Михайло Юдович Фішелєв (помер 1979). * [Два співчуття] // Прапор Жовтня. – 1979. – 5 вересня. – С. 4.

*ГОСПІТАЛЬНА (ШПИТАЛЬНА) ВУЛИЦЯ. Старе місто. Виборча дільниця № 40. Ще одна назва – Лазаретна. З'єднує майдан Вірменський ринок із вулицею Руською. # У будинку № 3 у 17 столітті діяв вірменський шпиталь. Також у казармах фортеці (будинок № 14), попри які проходить вулиця, у 18 столітті містився військовий шпиталь (лазарет). * Шкурко С. Знайомтесь з рідним містом. 13. Госпітальна вулиця //Прапор Жовтня. – 1970. – 3 липня. – С. 4; Михайленко А. [Терлецький А.] Госпітальна: Вулиці нашого міста // Прапор Жовтня. – 1984. – 16 червня. – С. 4; Кава з Госпітальної: Товари для народу // Прапор Жовтня. – 1991. – 28 травня. – С. 1; Будзей О. Шпитальна: Ім'я на мапі міста // Подолянин. – 2003. – 12 грудня. – С. 6; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 245–250.

*ГОСПІТАЛЬНА, 3. Двоповерховий будинок у формі літери Г.

*ГОСПІТАЛЬНА, 14. Фортечні казарми.

«ГОСПОДАРСЬКИЙ (АРБІТРАЖНИЙ) СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ», видання, присвячене 15-й річниці створення системи господарських (арбітражних) судів України. Побачило світ 2006 у приватному видавництві Мирослава Мошака (Кам'янець-Подільський). Має підзаголовок: «Історико-правові нариси, портрети». Містить, зокрема, 6 історико-правових нарисів. Серед них нарис «Місто Кам'янець на Поділлі у XIV–XVIII століттях: магдебурзьке право, судочинство та самоврядування громад», автором якого є заступник голови господарського суду Хмельницької області Сергій Крамар.

«ГОСТИННИЙ ДВІР» – ресторан. Старе місто. Троїцька, 1.

Гоцули – село. → Гуцули – село (нині в складі села Гелетина).

ГРАЛЬНІ АВТОМАТИ. * Кам'янець-Подільський чи Лас-Вегас // Ділове місто. Тиждень. – 2006. – 20 липня. – С. 5; Лас-Вегас нам не побратим: Місто // Подолянин. – 2006. – 21 липня. – С. 2; Скільки треба «одноруких бандитів»?: Новини // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 21 липня. – С. 2; Ігрових автоматів стане менше // Фортеця. – 2006. – 27 липня. – С. 2; Заарештовано 27 бандитів. Одноруких: Місто // Подолянин. – 2006. – 28 липня. – С. 2; Гординчук Микола. Чи накивають п'ятами «однорукі бандити»? // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 28 липня. – С. 1, 2.

ГРАМОТА ПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНСЬКОЇ РСР. Серед нагороджених: 8 грудня 1971 – виконроб Кам'янець-Подільського будівельно-монтажного тресту Болеслав Михайлович Семаш. * Вітаємо вас, творці цементного! // Прапор Жовтня. – 1971. – 18 травня. – С. 1; Про нагородження будівельників Почесною Грамотою та Грамотою Президії Верховної Ради Української РСР: Указ Президії Верховної Ради Української РСР // Прапор Жовтня. – 1971. – 14 грудня. – С. 1; Висока відзнака // Прапор Жовтня. – 1971. – 31 грудня. – С. 1.

«ГРАНД» – перший у місті супермаркет. Адреса – Червоноармійська, 4. Відкрито 19 липня 2003. Директор Ніна Василівна Шевченко. * Федоришина С. Аура господаря: 25 липня – День працівників торгівлі // Подолянин. – 2004. – 23 липня. – С. 3.

«ГРАНД-ОТЕЛЬ» – готель. Старе місто. Існував у другій половині 19 – на початку 20 століття. Сучасна адреса – Зарванська, 14. У першій половині 19 століття тут був заїжджий двір Нарольського. У другій половині 19 століття на його місці звели під «Гранд-отель» 2-поверховий будинок із проїздом на рівні першого поверху. Готель націоналізовано в 1920-х. Тепер на першому поверсі розміщуються крамниці, перукарня, на другому – квартири. * Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 198.

«ГРАНІ ТИСЯЧОЛІТЬ НА СТРУНАХ СЛОВА» – колективна збірка сучасних кам'янецьких поетів. Побачила світ 2006 у видавництві «Абетка», презентація відбулася 20 травня під час Дня міста. До збірки ввійшло по три вірші 62 поетів із короткими біографічними довідками довільної форми та здебільшого фотографіями авторів. Збірку видано за сприяння відділу культури Кам'янець-Подільської міської ради. Головний редактор видання – заступник міського голови Олег Демчук. Фактично збірка є першою антологією, яка, хоч і з певними лакунами (зокрема, не представлено твори членів Національної спілки письменників України Віталія Нечитайла, Івана Прокоф'єва), репрезентує сучасну кам'янецьку поезію. * Будзей Олег. Сотня митців із подільських лав // Подолянин. – 2006. – 26 травня. – С. 4; Шпильова Віра. Поетичні «посиденьки» // Голос України. – 2006. – 7 червня. – С. 6; Браеску А. Література – не розвага: Рецензії // Фортеця. – 2006. – 14 серпня. – С. 4.

ГРАФІТІ – написи та малюнки на стінах. Серед сучасних написів на стінах будинків Кам'янця-Подільського зафіксовано навіть паліндром на одній із дев'ятиповерхівок: «І мчу кіло бараболі Кучмі». * Русяєва А. С. Графіті // Енциклопедія історії України. – Т. 2. – К., 2005. – С. 186; Свирида Оксана. Про що говорять паркани міста // Фортеця. – 2006. – 11 травня. – С. 10; «Моє ставлення до написів на стінах міста»: Опитування // Фортеця. – 2006. – 11 травня. – С. 10.

Грейма фотодрукарня. Старе місто. Колишня адреса – Гімназичний майдан, 2. * Паравійчук А. Г. Краєзнавець М. Й. Грейм і перша фотодрукарня у Кам'янці-Подільському // Матеріали третьої Подільської історико-краєзнавчої конференції. – Львів, 1970. – С. 67–69.

ГРЕЧКА – однорічна трав'яниста рослина родини гречкових, походить з Азії. Цінна харчова культура й медонос. Насіння, багате білком (близько 12%) і жирами (2,6%), переробляють на крупу. Значний доробок у розвитку селекції, насінництва і вирощування гречки належить Олені Семенівні Алексєєвій (1926–2006), яка від 1971 працювала в Кам'янець-Подільському сільськогосподарському інституті (нині – ПДАТУ). Вона керувала проблемною науково-дослідною лабораторією гречки (створено у серпні 1972), з учнями і співпрацівниками вивела 34 сорти гречки. * Гречка // Універсальний словник-енциклопедія. – 4-е видання. – 2006. – С. 327; «Кара-Даг» академіка Алексєєвої // Край Кам'янецький. – 1995. – 29 квітня. – С. 1; Федоришина Світлана. Королева гречки // Подолянин. – 2006. – 21 квітня. – С. 6; Прощавай, королево!: Слід на землі // Подолянин. – 2006. – 22 вересня. – С. 7.

ГРИВНЯ. 25 серпня 1996 Президент України Леонід Кучма видав Указ «Про грошову реформу в Україні», згідно з яким з 2 вересня в Україні вводилася в обіг гривня за курсом: одна гривня за сто тисяч карбованців. Зокрема, Указ Президента та інші інструктивні матеріали щодо грошової реформи можна було отримати в Кам'янець-Подільському відділенні Укрсоцбанку на паперових і магнітних носіях. Первісний курс гривні, встановлений Національним банком України, був такий: за долар США – 1 гривня 76 копійок. У Кам'янці-Подільському на «чорному ринку» курс гривні щодо долара був приблизно таким же (купівля – 1,8 гривні, продаж – 1,9 гривні). * Дмитрієнко М. Ф. Гривня // Енциклопедія історії України. – Т. 2. – К., 2005. – С. 196–198; Кінець країни суцільних мільйонерів // Кам'янець у серпні. – 2001. – С. 18; Бадьорий старт гривні // Кам'янець у вересні. – 2001. – С. 14; Резнікова Вікторія. Дитя грошової реформи: Крізь роки // Подолянин. – 2006. – 25 серпня. – С. 6.

«ГРИЛЬ-БАР». Новий план. Вулиця Соборна. Відкрито 19 березня 1988. Після пожежі відновив роботу в листопаді 1998. * Шановні кам'янчани! // Прапор Жовтня. – 1988. – 18 березня. – С. 4; «Гриль» працює знову // Кам'янець-Подільський вісник. – 1998. – 20 листопада. – С. 3.

ГРИНЧУК – село. Центр Гринчуцької сільської ради (підпорядковані села – Бабшин, Малинівці, Слобідка-Малиновецька). Найпівденніший населений пункт Хмельницької області. Розташувався на лівому березі річки Дністер. Перша згадка в документах – 1431. За даними Євтима Сіцінського (1895): дворів – 173, мешканців – 827. За даними на 1998: дворів – 145, мешканців – 294. * Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 268–270; Гарнага І. Звідки пішла назва. Гринчук. Грушка // Прапор Жовтня. – 1971. – 2 жовтня. – С. 4; А чому Сокіл – Сокіл?..: Історія рідного краю / Підготувала Катерина Квятковська // Сім днів. – 2004. – 6 лютого. – С. 3.

ГРИНЧУЦЬКА СІЛЬСЬКА РАДА. За підсумками Всеукраїнського перепису населення (за станом на 5 грудня 2001): постійного населення – 627 (чоловіків – 275, жінок – 352). Голова Зінаїда Іванівна Сафронюк. * Голови та депутати селищної і сільських рад району V скликання, обрані на виборах 26 березня 2006 року // Край Кам'янецький. – 2006. – 20 квітня. – С. 2.

ГРИНЧУЦЬКА ШКОЛА. 1872 в селі Гринчук відкрито народну школу Міністерства народної освіти.

ГРОМАДСЬКА ПРИЙМАЛЬНЯ ГАЗЕТИ «ПРАПОР ЖОВТНЯ». Розпочала роботу 23 червня 1965. Розглядала заяви й скарги, надавала кваліфіковані консультації, довідки з питань, що цікавили відвідувачів. Для цього в редакції газети чергували громадські активісти (здебільшого, пенсіонери). Першим відвідувачів приймав Василь Степанович Туркевич. * Громадська приймальня газети «Прапор Жовтня» // Прапор Жовтня. – 1965. – 22 червня. – С. 4.

ГРОМАДСЬКЕ ХАРЧУВАННЯ. На 1 квітня 1967 в Кам'янці-Подільському в мережі громадського харчування діяло 80 одиниць на 3410 посадочних місць, працювало 700 чоловік. До кінця п'ятирічки (на 1 січня 1971) передбачалося збільшити мережу на 37 одиниць (1800 посадочних місць). * Гітіліс Є. Громадському харчуванню – повсякденну увагу // Прапор Жовтня. – 1967. – 5 квітня. – С. 2.

«ГРОСМЕЙСТЕР» – шахово-шашковий клуб (ШШК). Новий план. Адреса – Соборна, 5 (розташувався на другому поверсі). Відкрито в грудні 1992. Ухвалою міськвиконкому від 14 вересня 2006 заплановано розмістити в МЦ «Сатурн». * У шахістів новосілля: Спорт // Кам'янець-Подільський вісник. – 1993. – 13 січня. – С. 2; Рокіровочки: Місто // Подолянин. – 2006. – 22 вересня. – С. 2; Звернення // Шахіст Поділля. – 2006. – 26 жовтня. – С. 6.

ГРОТ-КОЛОДЯЗЬ – пам'ятка архітектури. Старе місто. Розташувався у дворі будинку № 4 на вулиці Кузнечній. * Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 148–149; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 174.

«ГРУЗТРАНС» – закрите акціонерне товариство (ЗАТ). Первісно – транспортний цех Кам'янець-Подільського цементного заводу. Восени 1978, коли цех передали Міністерству автомобільного транспорту, було створено АТП-22663. Від 1986 – АТП-16863, від 1995 – колективне орендне підприємство «Атроніп», від 1997 – сучасна назва. Голова ЗАТ – Віктор Антонович Антонюк (народився 21 лютого 1952), очолив підприємство 3 листопада 1989 (обрано на конкурсній основі директором АТП-18663). # «Грузтранс» – скорочення від російського «Грузовой транспорт». * Бабляк Віталій. Четвертак // Подолянин. – 2003. – 24 жовтня. – С. 4.

*ГРУШЕВСЬКОГО ПРОСПЕКТ. Виборчі дільниці № 14, № 19, № 21, № 22, № 23, № 24, № 26, № 28, № 30, № 32, № 34, № 35, № 36. До 17 лютого 1967 вулиця Загородня, від 17 лютого 1967 до 1 червня 1992 проспект Леніна. Була спільна постанова міськкому КПУ та міськвиконкому від 27 листопада 1962 про перейменування з нагоди 900-річчя міста на проспект Карла Маркса, але з якихось причин постанову не ввели в дію. 28 лютого 1995 пленум міської ради ветеранів запропонував перейменувати на проспект 50 років Перемоги. Єдиний у місті проспект; простягнувся від Хмельницького шосе на півночі до мосту «Стрімка лань» на півдні. Довжина – 6,5 км. Прикінцеві номери: зліва – 39, справа – 80. Через проспект 8 липня 1980 пройшла естафета Олімпійського вогню. На проспекті розмістилися ВАТ «Завод дереворізального інструменту «Мотор», кінотеатр (тепер – молодіжний центр) «Юність» (закладено 4 січня 1972, відкрито 20 грудня 1975), міський стадіон ім. Тонкочеєва, мотобольний стадіон, ДЮСШ № 2, центральний міський ринок, 12-поверховий будинок ПКБ АСУ, ЗОШ № 15 (відкрито 1 вересня 1964), два гуртожитки технікуму ПДАТА, гуртожитки університету, навчально-виховний комплекс (спочатку школа-інтернат № 1, потім обласний педагогічний ліцей). Проходить повз Руськофільварецьке кладовище. # Грушевський Михайло Сергійович (17(29) вересня 1866 – 24 листопада 1934) – видатний український історик, державний діяч, голова Центральної Ради. Жив і працював у Кам'янці-Подільському в лютому – березні 1919. * Тарасюк В. Ще один подарунок: У радгоспі-технікумі // Прапор Жовтня. – 1976. – 2 березня. – С. 4; Бронін У. Проспект молодості: Репортаж // Прапор Жовтня. – 1980. – 22 квітня. – С. 3; Вірич Г. В майбутнє лине Леніна проспект: Репортаж // Прапор Жовтня. – 1985. – 24 квітня. – С. 3; Будзей О. Проспект Грушевського: Ім'я на мапі міста // Подолянин. – 2002. – 13 грудня. – С. 5; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 291–292.

*ГРУШЕВСЬКОГО, 1. ВАТ «Завод дереворізального інструменту «Мотор».

*ГРУШЕВСЬКОГО, 15. МЦ «Юність».

*ГРУШЕВСЬКОГО, 17. Триповерховий корпус ЗОШ № 15. Стала до ладу 1964 як середня школа. Первісна адреса – Загородня, 7. * Нова школа в привокзальному районі: Кам'янець-Подільський будується / Малюнок Д. Брика // Прапор Жовтня. – 1964. – 8 липня. – С. 3; Урода Б. Йдуть заняття: З нового року – широкого кроку // Прапор Жовтня. – 1964. – 4 вересня. – С. 4; Гудима А. Нова стінгазета // Прапор Жовтня. – 1964. – 16 грудня. – С. 3; Терепенчук В. Про це повинні піклуватися всі: Високоякісна продукція – твоя честь // Прапор Жовтня. – 1964. – 18 грудня. – С. 3; [Фотоінформація] // Прапор Жовтня. – 1966. – 11 червня. – С. 2; 40 років... за партою: Саме стільки літ педагоги навчають дітей у загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів № 15 // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 28 вересня. – С. 1.

*ГРУШЕВСЬКОГО, 31. ДЮСШ № 2.

*ГРУШЕВСЬКОГО, 42. Висотний будинок (108 квартир, 9 поверхів) навпроти центрального колгоспного ринку на розі з вулицею Князів Коріатовичів. Будівництво розпочато у вересні 1984. Заплановано здати в третьому кварталі 1985. Заселено в листопаді 1986. У грудні 1986 у будинку відкрито крамницю електротоварів, центральну ощадкасу (тепер діє як відділення Ощадбанку). У будинку є відділення «Кредитбанку». * Горбановський Б. Висотний – на проспекті // Прапор Жовтня. – 1984. – 8 вересня. – С. 2; Данчук Г. Житло – кожному // Прапор Жовтня. – 1986. – 2 грудня. – С. 1; Шевелева Г. Запрошує магазин електротоварів // Прапор Жовтня. – 1987. – 1 січня. – С. 1.

*ГРУШЕВСЬКОГО, 44. Гуртожиток № 1 Кам'янець-Подільського державного університету.

*ГРУШЕВСЬКОГО, 46. 12-поверховий будинок ПКБ АСУ.

*ГРУШЕВСЬКОГО, 62. Бібліотека № 2. Відкрито в жовтні 1954. Серед завідувачів: перша – Есфіра Михайлівна Співак; із червня 1963 до жовтня 2000 (із невеликою перервою) – Галина Матвіївна Кошман (померла в лютому 2004); тепер – Ольга Вітвіцька. * Козлова Н. Позивні бібліотеки: Як працюєш, культармієць? // Прапор Жовтня. – 1984. – 14 лютого. – С. 4: Кошман Галина Матвіївна // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 20 лютого. – С. 2; Вітвіцька Ольга. Піввіковий ювілей книгозбірні: Ювілеї // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 15 жовтня. – С. 11.

*ГРУШЕВСЬКОГО, 70 і 78а. Гуртожитки технікуму ПДАТУ. Один із них 300 учнів радгоспу-технікуму заселили в березні 1975. * Мудрик В. З новосіллям! // Прапор Жовтня. – 1975. – 22 березня. – С. 3.

ГРУШКА – село. Центр Грушківської сільської ради (підпорядковані села – Каштанівка, Рункошів). Згадується в документах із кінця 15 століття. Дерев'яну церкву в честь Успіння Божої Матері зведено 1778 зусиллями поміщиці Марціани Старжинської при участі парафіян. За даними на 1998: дворів – 262, мешканців – 654. У селі народився доктор хімічних наук Анатолій Григорович Білоус (8 травня 1951). * Мендограло Г. Це нам заважає // Прапор Жовтня. – 1968. – 31 січня. – С. 4; Гарнага І. Звідки пішла назва. Гринчук. Грушка // Прапор Жовтня. – 1971. – 2 жовтня. – С. 4; Грушка // Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. – К., 1971. – С. 358–359; Грушка // Подолянин. – 1994. – 1 вересня. – С. 3; Фокіна З. А. Білоус Анатолій Григорович // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 2. – К., 2003. – С. 832–833.

ГРУШКІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА. Входять села Грушка, Каштанівка, Рункошів. За підсумками Всеукраїнського перепису населення (за станом на 5 грудня 2001): постійного населення – 1468 (чоловіків – 646, жінок – 822). Голова Анатолій Броніславович Приступа. * Грушка: відставка голови сільради // Подолянин. – 1993. – 27 жовтня. – С. 1; Грушка: головою сільради став учитель // Подолянин. – 1993. – 30 жовтня. – С. 1; Голови та депутати селищної і сільських рад району V скликання, обрані на виборах 26 березня 2006 року // Край Кам'янецький. – 2006. – 20 квітня. – С. 2.

ГРУШКІВСЬКА ШКОЛА. 1881 в селі Грушка відкрито однокласне училище Міністерства народної освіти. Нині – загальноосвітня школа I–III ступенів. Директори: від вересня 1978 – Євген Олексійович Нагабась (народився 28 липня 1942). Серед випускників: підприємець Валерій Степанович Солярик. * Дубінський В. А. Євген Олексійович Нагабась // Кам'янець-Подільський державний університет в особах. – Т. 2. – Кам'янець-Подільський, 2005. – С. 898–901; Нагабась Є. Його лінія // Край Кам'янецький. – 2006. – 8 березня. – С. 2; Нагабась Є. Подарунок до Дня знань // Край Кам'янецький. – 2006. – 31 серпня. – С. 3.

ГРУШКІВСЬКИЙ САМОДІЯЛЬНИЙ ТЕАТР. 1962 у селі Грушка створив Іван Михайлович Трофанчук. 1973 Міністерство культури УРСР надало колективу звання «Самодіяльний народний театр» * Беницький О. Театр у школі // Прапор Жовтня. – 1967. – 17 січня. – С. 4; Демчик С. Визнання // Прапор Жовтня. – 1973. – 8 грудня. – С. 4.

ГРЮНВАЛЬДСЬКА БИТВА. Відбулася 15 липня 1410 на території, яка належала Тевтонському ордену, поблизу села Грюнвальд (нині Ольштинське воєводство, Польща) між рицарями-хрестоносцями (близько 39 тисяч осіб) та об'єднаними збройними силами (близько 45 тисяч осіб) Корони Польської та Великого князівства Литовського. Об'єднана польсько-литовська армія, керована Ягайлом і Вітовтом, завдала нищівної поразки тевтонцям. У битві в складі польської армії брали участь три загони подолян. Серед рицарів, які відзначилися у війні з тевтонцями, були й кам'янчани. У листопаді 1410 польський король Владислав Ягайло за хоробрість у битві з хрестоносцями надав Фридру (Фредру) із Плешовиць (Плескавиць) села Фридрівці (нині Залісся Перше), Суржа, Кадиївці. У Польщі на місці Грюнвальдської битви щороку проводиться військово-історичний фестиваль. 2005 і 2006 у ньому брав участь клуб військово-історичної реконструкції «Подільська хоругва» з Кам'янця-Подільського. * Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 125, 348, 388; Трубчанінов С. В., Винокур І. С. Історія України: Експериментальний підручник для сьомого класу. – Тернопіль, 2002. – С. 206; Шабульдо Ф. М. Грюнвальдська битва 1410 // Енциклопедія історії України. – Т. 2. – К., 2005. – С. 237–238; Край Кам'янецький: Документально-публіцистичне видання. – Кам'янець-Подільський, 2006. – С. 43; Батюкевич Іван. Грюнвальдська битва повторилась знову // Фортеця. – 2006. – 3 серпня. – С. 9.

*Губашова вулиця. Старе місто. Вела від Новопланівського мосту до Троїцького майдану. Нині не існує. Інші назви – Троїцький узвіз, узвіз Куйбишева. # Губашов Петро – голова підпільного ревкому в Кам'янці-Подільському (1918–1920). * К-ПМА. – Ф. Р-335. – Опис 1. – Справа 63. – Аркуш 251; Оголошення в газеті від 1 жовтня 1926.

Губернатор – урядова посада в Російській імперії з адміністративними, поліцейськими та військовими функціями місцевого управління. Введена за шведським зразком Петром Першим 1708 при поділі Російської держави на губернії. Губернатор особисто призначався монархом. * Шандра В. С. Губернатор // Енциклопедія історії України. – Т. 2. – К., 2005. – С. 238; Скрипник А. Ю. Подільські губернатори першої половини XIX ст. // Матервали XI Подільської історико-краєзнавчої конференції. – Кам'янець-Подільський, 2004. – С. 196–200.

Губернатора палац. Старе місто. Згорів 1920. Тепер на цьому місці стоїть будинок пожежної частини (сучасна адреса – Вірменський ринок, 10). * Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 217–219.

*Губернаторська вулиця. Старе місто. Одна з давніх назв (у 19 столітті – в часи Російської імперії) давньої і сучасної (від 11 вересня 1990) вулиці Вірменської. # Губернатор – у Російській імперії начальник губернії, що призначався царем. Подільську губернію створено указом Катерини ІІ від 1(12) травня 1795, а 5(16) липня 1795 губернським містом визначено Кам'янець-Подільський. 1(12) травня 1796 у місті відкрито присутственні місця – губернське правління, палати тощо. На початку вулиці (у південно-східному кутку майдану, який теж став Губернаторським) стояв палац губернатора. * Сецинский Е. Город Каменец-Подольский. – К., 1895. – С. 69.

*Губернаторський майдан. Старе місто. Одна з давніх назв (у 19 столітті – в часи Російської імперії) давнього й сучасного (від 11 вересня 1990) майдану Вірменський ринок.

*Губернаторський провулок. Старе місто. Одна з давніх назв (у 19 столітті – в часи Російської імперії) давнього й сучасного (від 11 вересня 1990) провулка Комендантського.

ГУМЕНЕЦЬКА СІЛЬСЬКА РАДА. За підсумками Всеукраїнського перепису населення (за станом на 5 грудня 2001): постійного населення – 5553 (чоловіків – 2567, жінок – 2986). Голова: від 1998 – Інна Григорівна Абдулкадирова (народилася 6 січня 1962). 9 червня 2006 підведенням природного газу в Колубаївці завершено газифікацію сіл Гуменецької сільської ради. * За новий розквіт // Прапор Жовтня. – 1967. – 28 січня. – С. 2; Сесія Гуменецької сільської ради // Край Кам'янецький. – 2006. – 23 квітня. – С. 2; Голови та депутати селищної і сільських рад району V скликання, обрані на виборах 26 березня 2006 року // Край Кам'янецький. – 2006. – 20 квітня. – С. 2; Сокальський Сергій. І в Колубаївцях газ: Добра новина // Подолянин. – 2006. – 16 червня. – С. 2.

ГУМЕНЕЦЬКА ШКОЛА. Серед директорів: упродовж 12 років – Семен Семенович Цішевський (помер 7 вересня 2006). * Власова В. Новосілля юні: У Гуменцях відкрилась нова середня школа // Прапор Жовтня. – 1984. – 19 вересня. – С. 4; Вічна пам'ять // Край Кам'янецький. – 2006. – 21 вересня. – С. 3.

Гуменецьке – село. Від 12 січня 1967, відповідно до ухвали Хмельницького облвиконкому, в складі села Гуменці.

*ГУМЕНЕЦЬКИЙ ПРОВУЛОК. Селище Смирнова. Виборча дільниця № 14. З'єднує вулиці Хмельницьку та Мічуріна. Назву надано 26 жовтня 1956 у зв'язку з розширенням селища Смирнова на північ.

«Гуменецький» – птахорадгосп. Створено 1980 на базі птахофабрики. Директор (від 1988) – Анатолій Прокопович Ткач. Нині (від 1994) – ЗАТ «Авіс» * Кадрова хроніка // Прапор Жовтня. – 1988. – 2 липня. – С. 2–3.

Гумениск – село. Від 10 березня 1960, відповідно до ухвали Хмельницького облвиконкому, в складі села Зіньківці.

*ГУМЕНІСК – вулиця. Мікрорайон Жовтневий. Виборча дільниця № 10. Назву надала 25 вересня 1990 президія міськради.

*ГУМЕНІСК – провулок. Мікрорайон Жовтневий. Виборча дільниця № 10. Назву надала 25 вересня 1990 президія міськради.

*Гуменіск – хутір на північному сході Кам'янця-Подільського. Увійшов до складу міста. 25 вересня 1990 президія надала назви на колишньому хуторі – вулиця Гуменіск і провулок Гуменіск.

ГУМЕНЦІ – село. Центр сільської ради (підпорядковані села – Вербка, Колубаївці, Лисогірка, Привороття Друге, Слобідка-Гуменецька). Внаслідок ухвали облвиконкому від 12 січня 1967 про об'єднання населених пунктів, які злилися, до Гуменців приєднано село Гуменецьке. Перша згадка в документах – 1493. За даними на 1998: дворів – 761, мешканців – 2129. У селі народився український письменник Володимир Гаврилович Ковтун (16 липня 1931). * Историко-статистическое описание церкви и прихода села Гуминец Каменецкого уезда // Подольские епархиальные ведомости. – 1869. – № 18. – Неофициальная часть. – С. 770–779; Гуминцы // Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 157–160; Повідомлення // Прапор Жовтня. – 1967. – 25 лютого. – С. 1; Томчишина Н. І., Коваленко С. Л. Кам'янець-Подільський район (1923–1998 рр.): Інформаційний довідник. – Кам'янець-Подільський, 1998. – С. 29; Маньковський М., Білоус В. Розповідає матрос з «Авроры» // Прапор Жовтня. – 1967. – 1 листопада. – С. 2; Гуменці // Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. – К., 1971. – С. 359; Гарнага І. Звідки пішла назва. Гуменці. Гута-Чугорська // Прапор Жовтня. – 1971. – 16 жовтня. – С. 4; Будзей О. Пам'ятник-вибачення у Гуменцях: Пам'ять // Подолянин. – 2002. – 29 листопада. – С. 1; Красуцький М., Добровольський В., Урода Б. Село моє, доле моя... // Край Кам'янецький. – 2004. – 1 січня. – С. 4–5; Добровольський В. У Гуменцях, на Вознесіння...: Відроджуємо духовність // Край Кам'янецький. – 2006. – 22 червня. – С. 2.

«ГУМЕНЦІ» – кооператив біля автозаправної станції в Гуменцях. Розпочав діяльність у червні 1987. * Бабляк В. Ох, це м'ясо...: Кооперативи: пошук, досвід, проблеми // Прапор Жовтня. – 1988. – 23 грудня. – С. 3.

ГУМОР – різновид комічного, відображення смішного в життєвих явищах і людських характерах. Кам'янчанин Віталій Васильович Нечитайло (народився 7 червня 1941) видав збірки сатири та гумору «Шовкові віжки» (1993), «Суниця в кропиві» (1994), «Любасні фокуси» (1997), «Золота карета» (2002), спільно з Василем Кравчуком і Романом Болюхом «Веселий трикутник» (1995). Кам'янчанин Василь Дмитрович Столяренко (народився 1935) видав збірку гумористичних віршів «Сімейні справи» (1991). Кам'янчанин Борис Іванович Урода (народився 22 липня 1939) видав три збірки гумористичних творів: «Сезонна робота» (2000), «За гороскопом» (2002), «Викуп» (2006). Кам'янчанин В'ячеслав Володимирович Полятинчук (народився 16 січня 1961) видав три збірки гумору: «Нема диму без вогню» (1995), «Золото. Рекет. Кримінал» (1998), «Откровення від Степана Руданського» (2001). Газета «Сім днів» 20 липня 2006 запровадила гумористичну рубрику «Сміхотерапія», яку веде Микола Олександрович Байдюк (народився 30 листопада 1939), публікуючи з номера в номер свої гуморески. * Вітаємо // Сім днів. – 2006. – 20 липня. – С. 2; Нечитайло Віталій. Брошка на пупцеві // Сім днів. – 2006. – 17 серпня. – С. 3; Нові книги // Край Кам'янецький. – 2006. – 17 серпня. – С. 3.

ГУМОРУ ТА САТИРИ МУЗЕЙ. З подачі Спілки письменників України планувалося відкрити в Кам'янці-Подільському як український національний музей. 1987 під приміщення було вибрано колишній палац вірменського єпископа (сучасна адреса – Іоанно-Предтеченська, 2), де тоді розташовувалися екскурсійне бюро та дирекція історичного музею-заповідника. Євген Дудар провів у місті благодійний вечір, кошти від якого стали першим внеском у фонд музею. * Шпильова В. Буде на Поділлі... Габрово: Суботнє інтерв'ю // Прапор Жовтня. – 1988. – 9 січня. – С. 2–3.

*ГУНСЬКА ВУЛИЦЯ. Новий план. Виборчі дільниці № 29, № 33. Виникла в другій половині 19 століття при проектуванні та забудові Нового плану. Первісна назва – Гунська. 16 серпня 1875 міська управа на засіданні міської думи запропонувала нову назву вулиці – Олексіївська (пропозицію не було реалізовано). В радянські часи – 18 Березня, від 1944 – Паризької Комуни. 1 червня 1992 міськвиконком відновив первісну назву вулиці – Гунська. 28 лютого 1995 пленум міської ради ветеранів запропонував перейменувати на вулицю Радугіна (пропозицію не реалізовано; Михайло Якович Радугін відзначився при визволенні Кам'янця-Подільського в березні 1944, за що йому 25 травня 1944 надали звання Героя Радянського Союзу, а в березні 1984 він став почесним громадянином Кам'янця-Подільського). З'єднує вулиці Шевченка та Гагаріна, перетинає вулиці Лесі Українки та Огієнка. Протяжність – три квартали. Прикінцеві показники: зліва – № 11, справа – № 36. На вулиці розмістився міський відділ РАЦС (раніше – ЗАГС, РАГС) та Будинок урочистих подій (відкрито 10 січня 1971). 18 березня 1971, з нагоди 100-річчя Паризької комуни, відбулося свято вулиці. # Гуни – великий кочовий народ, що 375 розбив готів і антів і зайняв простір між Доном і Карпатами. * Бойко П. Нумерація будинків // Прапор Жовтня. – 1944. – 18 червня. – С. 2; Борейко В. Свято вулиці Паризької комуни // Прапор Жовтня. – 1971. – 23 березня. – С. 4; Обращение // Кам'янець-Подільський вісник. – 1995. – 11 березня. – С. 1; Сикора Э. Цветок на камне. – 2004. – С. 216.

*ГУНСЬКА, 9. Двоповерховий будинок. Зведено 1912 під купецьку біржу. Після 1917 тут розміщувалася жіноча школа-гімназія. Під час окупації міста німці розмістили в будинку гестапо. Потім тут працювали відділи міськвиконкому. У березні 1973 у будинку розпочала роботу стоматологічна поліклініка. Потім у будинку розміщувалися міське Товариство Червоного Хреста, станція швидкої медичної допомоги. У жовтні 2000 сесія міської ради передала приміщення під центр зайнятості. Ремонт будинку провела будівельна компанія «Кам'янець» (травень 2001 – червень 2002). 2002 тут відкрито міський центр зайнятості (в урочистостях узяв участь міністр праці та соціальної політики Іван Сахань). * Іван Васильович міняє адресу: Добра новина // Подолянин. – 2002. – 6 червня. – С. 2; Жилін Р. Храм безробітних: Подія // Подолянин. – 2002. – 6 вересня. – С. 2; Добровольський В. Міністр праці у нашому місті: Репортаж з місця події // Край Кам'янецький. – 2002. – 6 вересня. – С. 1; Кушко А. Віхи становлення стоматології: Сторінки історії // Кам'янець-Подільський вісник. – 2005. – 11 березня. – С. 8.

*ГУНСЬКА, 10. Пам'ятка містобудування та архітектури місцевого значення (ухвала облвиконкому від 11 грудня 1984; охоронний № 25-Хм). У будинку розміщується міський відділ реєстрації актів цивільного стану (РАЦС). 10 січня 1971 урочисто відкрито як будинок урочистих подій. * Урода Б. Будинок урочистих подій: По місту і району // Прапор Жовтня. – 1971. – 12 січня. – С. 1; Гайдамашко В. РАГС: святкуємо вперше // Кам'янець-Подільський вісник. – 1999. – 26 лютого. – С. 5.

*ГУНСЬКА, 11. Житловий будинок. Заселено 1966. У будинку жив Павло Андрійович Цикра (1907–1991). Головою будинкового комітету був Герой Радянського Союзу Михайло Никифорович Дейнеженко (1915–1977), який жив у квартирі 12. У будинку живуть Галина Мефодіївна Краєвська, Наталія Олексіївна Урсу, Анатолій Романович Ляпота. * Дейнеженко М. Це стосується кожного: Наше місто – наша краса // Прапор Жовтня. – 1971. – 17 квітня. – С. 4; Колектив будинкового комітету...: [Співчуття] // Прапор Жовтня. – 1976. – 14 вересня. – С. 4; Дейнеженко Михайло Никифорович: [Некролог] // Прапор Жовтня. – 1977. – 19 липня. – С. 4; Слободян М. Щодня, щогодини, щохвилини: Огляд листів // Прапор Жовтня. – 1984. – 16 червня. – С. 3.

*ГУНСЬКА, 22. На розі з вулицею Огієнка. Тут була посудна крамниця, в лютому 1967 сюди перевели книгарню № 11 навчально-педагогічної та художньої літератури, що містилася у фанерному павільйоні на вулиці Котовського біля колгоспного ринку. * Глейзер Н. Зайдіть у нову книгарню // Прапор Жовтня. – 1967. – 28 лютого. – С. 4; До відома населення! // Прапор Жовтня. – 1967. – 28 лютого. – С. 4.

*ГУНСЬКІ КРИНИЦІ, сквер. Новий план. Розташувався в центрі міста: квартал між вулицями Шевченка, Лесі Українки, Князів Коріатовичів, Уральською. Площа – близько 2 га. Інші назви скверу – Водойма, Водоймище. Сьогодні це місце масового відпочинку молоді (на молодіжному сленгу – «фонтан»). Спорудження скверу-водойми методом народної будови розпочалося у вересні 1949. У 1981–1983 проведено реконструкцію. 17 січня 2006 тут провела зустріч із виборцями Юлія Тимошенко. * Побудуємо в нашому місті водойму: Звернення працівників проектної контори облдорвідділу до всіх трудящих Кам'янця-Подільського // Прапор Жовтня. – 1949. – 9 вересня. – С. 1; Про побудову водойми: Рішення виконкому Кам'янець-Подільської міської Ради депутатів трудящих // Прапор Жовтня. – 1949. – 9 вересня. – С. 1; Бойко О. На будівництві водойми // Прапор Жовтня. – 1949. – 16 вересня. – С. 1; Бойко О. Вчора на будівництві водойми // Прапор Жовтня. – 1949. – 18 вересня. – С. 1; Войтенко О. Осторонь важливої справи: На будівництві водойми // Прапор Жовтня. – 1949. – 23 вересня. – С. 1; Ви нам писали // Прапор Жовтня. – 1981. – 14 січня. – С. 3; Герасимів О. Веселкою заграють фонтани: Запитуєте – відповідаємо // Прапор Жовтня. – 1981. – 5 серпня. – С. 4; Після реконструкції нового привабливого вигляду набрав сквер «Водойма» / Фото В. Стояновського // Прапор Жовтня. – 1983. – 22 жовтня. – С. 4; Кучугура Л. Водоймище чи Гунські криниці?: Відомі й невідомі сторінки історії // Кам'янець-Подільський вісник. – 1991. – 14 серпня. – С. 3; Будзей О. Гунські криниці: Ім'я на мапі міста // Подолянин. – 2003. – 21 березня. – С. 6; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 304; Юрков І. Як будували водойму: Спогади // Подолянин. – 2004. – 10 грудня. – С. 5; Чайковська Ельнара. «Фонтан» чи «запальничка»? // Фортеця. – 2006. – 21 вересня. – С. 10.

ГУРТОЖИТКИ. * Темнота: На перевірці – гуртожитки // Прапор Жовтня. – 1977. – 5 квітня. – С. 4; А як у гуртожитку?: Наш рейд // Прапор Жовтня. – 1980. – 13 серпня. – С. 4; Гончарук В. Новосілля доведеться відкладати: Увага: пусковий об'єкт // Прапор Жовтня. – 1980. – 22 серпня. – С. 3.

ГУРТОЖИТОК № 1 ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ. Новий план. Проспект Грушевського, 44. Здано в експлуатацію в січні 1966. Новий гуртожиток на 550 місць значно поліпшив побутові умови студентів тодішнього педагогічного інституту. Тепер тут проживають студенти філологічного факультету. * Гижко І. Тисяча і одна дрібниця: Сьогодні на будівельних майданчиках // Прапор Жовтня. – 1965. – 3 квітня. – С. 3; Завальнюк О. М., Комарніцький О. Б. Кам'янець-Подільський державний університет. – Кам'янець-Подільський, 2003. – С. 38.

ГУРТОЖИТОК № 2 ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ. Новий план. Лесі Українки, 52. Використовується для слухачів підготовчого відділення і вчителів, що приїхали підвищувати кваліфікацію. * Кам'янець-Подільський державний університет: минуле і сьогодення. – Кам'янець-Подільський, 2003. – С. 142.

ГУРТОЖИТОК № 3 ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ. Новий план. Уральська, 3. Один із найкращих гуртожитків міста: при проектуванні закладено секційний принцип. Звело будівельно-монтажне управління «Промжитлобуд». Планувалося здати в експлуатацію в грудні 1974. Вперше прийняв студентів у лютому 1975. Розрахований на 450 місць. Тепер тут проживають студенти фізико-математичного факультету. * Мельник В. Чорновий варіант: Увага: пусковий об'єкт // Прапор Жовтня. – 1974. – 13 грудня. – С. 2; Левицький Е. У студентів – входини // Прапор Жовтня. – 1975. – 21 лютого.

ГУРТОЖИТОК № 4 ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ. Проспект Грушевського, 47 [Драй-Хмари, 42]. Став до ладу 1980. * Кам'янець-Подільський державний університет: минуле і сьогодення. – Кам'янець-Подільський, 2003. – С. 141.

ГУРТОЖИТОК № 5 ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ. Проспект Грушевського, 31а. Став до ладу наприкінці 1987. Отже, на балансі навчального закладу – 5 гуртожитків на 2350 місць. * Кам'янець-Подільський державний університет: минуле і сьогодення. – Кам'янець-Подільський, 2003. – С. 141.

Гусаківка, село. Від 1939 в складі села Нефедівці.

ГУТА-ЧУГОРСЬКА – село. Входить до Чабанівської сільської ради. За даними на 1998: дворів – 161, мешканців – 373. # У середині 18 століття тут збудували гуту – завод для виробництва скла. З пуском підприємства сюди переселили кріпаків із сіл Чугор і Чабанівка. Новому підприємству надали назву заводу та найближчого села. * Гарнага І. Звідки пішла назва. Гуменці. Гута-Чугорська // Прапор Жовтня. – 1971. – 16 жовтня. – С. 4; Ромарнюк В. Чабанівка. – Кам'янець-Подільський, 1997. – С. 14.

Гуцули – село. Від 12 січня 1967, відповідно до ухвали Хмельницького облвиконкому, в складі села Гелетина. В документах ще траплялася назва Гоцули, оскільки першим поселенцем був циган Гоцул, який виробляв дерев'яні ложки.

ҐДАНСЬК (GDAŃSK) – місто в Польщі, на березі Ґданської бухти, у гирлі Вісли. 462 тисячі мешканців (2004). У часи німецького панування – Данциг. У місті виготовлено статую Мадонни, встановлену в травні 1756 в Кам'янці-Подільському на мінареті, прибудованому турками до Кафедрального костелу.

ҐЛОҐУВ (GŁOGÓW) – місто на заході Польщі, на річці Одра, на окраїні великого міднорудного басейну. Місто-партнер Кам'янця-Подільського. Населення: 15,6 тисячі (1946), 41,1 тисячі (1977), 66 тисяч (1985), 73,3 тисячі (1990) мешканців. Виплавка міді, срібла. Заводи підйомних кранів, цукровий. 1 грудня 2003 у Кам'янці-Подільському підписано протокол про співпрацю між Кам'янем-Подільським і містом Ґлоґув. 5–7 квітня 2004 у Кам'янці-Подільському перебувала делегація Ґлоґува. 27–29 травня 2004 в Ґлоґуві перебувала делегація з Кам'янця-Подільського на чолі із заступником міського голови Володимиром Казачуком. Президент Ґлоґува Збігнєв Рибка та Володимир Казачук підписали угоду про співпрацю в сферах культури, туризму, освіти, промисловості, роботи з молоддю, охорони здоров'я тощо. Кам'янчани взяли участь у святкуванні Дня міста. * Глогау // Брокгауз и Ефрон. – 4 CD. – 2002; Lexikon A–Z in zwei Bänden. – B. 1. – Leipzig, 1956. – S. 661; ogów // Encyklopedia Popularna PWN. – Warszawa, 1982. – S. 239; Географический энциклопедический словарь. Географические названия. – 2-е издание. – М., 1989; Большой энциклопедический словарь. – М.: Астрель, 2005. – С. 270; Гайдамашко Вікторія. Кам'янець – Польща: історія й творчість єднають // Кам'янець-Подільський вісник. – 2003. – 5 грудня. – С. 1; Гординчук Микола. Горизонти польсько-української співпраці: Візити // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 9 квітня. – С. 2; Міцніють зв'язки побратимські // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 23 квітня. – С. 3; Під знаком побратимства: Візити // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 4 червня. – С. 3; Гординчук Микола. Крок в утвердженні партнерства // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 11 червня. – С. 2; Крилов Едуард. Кам'янець-Подільський – Глогув: візити для співпраці // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 26 травня. – С. 6; Досвід Глогова // Ділове місто. Тиждень. – 2006. – 1 червня. – С. 5.

ДАКО-РИМСЬКА ВЕРСІЯ ЗАСНУВАННЯ КАМ'ЯНЦЯ-ПОДІЛЬСЬКОГО. Припускає існування на території Кам'янця в перші століття нашої ери, в період дако-римських воєн, міста даків. * Пламеницька О., Пламеницька Є. Кам'янець-Подільський – місто на периферії Римської імперії // Пам'ятки України. – 1999. – № 4.

 *ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО ВУЛИЦЯ. Новий план. Виборчі дільниці № 17, № 26, № 27. Первісна назва – Кишинівська. Запропонована 16 серпня 1875 міською управою на засіданні міської думи нова назва вулиці – Монопольна. У радянський час (з 20 березня 1923) Драгоманова, потім (до 1 червня 1992) – Миколи Островського. 26 липня 2003 мешканці будинку № 20 на дворовому майданчику «Олімпія» відзначили 30-річчя заселення свого будинку, збудованого заводом «Електроприлад». Серед відомих мешканців будинку № 20 – кандидат медичних наук Валентин Грубляк, його дружина, авторка збірки віршів «Червона калина» Клавдія Грубляк, шаховий тренер Анатолій Дубовий, співак і композитор Ігор Коза. 1993 на вулиці почали споруджувати Будинок правосуддя. # Данило Романович Галицький (близько 1201 – 1264) – волинський і галицький князь, король (з 1253). * Нові назви вулиць м. Кам'янця // Червоний шлях. – 1923. – 20 березня. – С. 2; Будинок правосуддя, але без «зеків» // Край Кам'янецький. – 1993. – 18 вересня. – С. 1; Будзей О. Данило Галицький: Ім'я на мапі міста // Подолянин. – 2002. – 29 листопада. – С. 5; Станкевич С. Фестиваль у дворі: Ювілеї // Подолянин. – 2003. – 1 серпня. – С. 8.

*ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО, 20. 70-квартирний житловий будинок заводу «Електроприлад». Ордери та ключі видано 12 липня 1973. Тут 1982 відкрито дитячо-підлітковий клуб «Сатурн». 9 липня 1988 мешканці урочисто відзначили 15-річчя, а 26 липня 2003 30-річчя заселення будинку. Тут на п'ятому поверсі розміщувалося МП «Астрея» (директор Юрій Шабага). * Дубовий А. «Сатурн» – сусід «Золотої рибки» // Прапор Жовтня. – 1982. – 7 грудня. – С. 4; Кур'єр дозвілля // Прапор Жовтня. – 1988. – 8 липня. – С. 4; Івасюк Є. Під рідним дахом: Святкує будинок // Прапор Жовтня. – 1988. – 16 липня. – С. 2–3; Станкевич С. Фестиваль у дворі: Ювілеї // Подолянин. – 2003. – 1 серпня. – С. 1; Бабляк В. Виконком шукав ключку. І знайшов. На п'ятому поверсі // Подолянин. – 1993. – 27 травня. – С. 1.

«ДАРИ ПОДІЛЛЯ» – крамниця коопторгу. Вулиця Пушкінська. Відкрито 8 липня 1972. Директор – Анатолій Федорович Костюк. * [Оголошення] // Прапор Жовтня. – 1972. – 7 липня. – С. 4; Мекибель С. На догоду покупцеві: Як вас обслуговують? // Прапор Жовтня. – 1972. – 18 жовтня. – С. 3; В гонитві за планом: Пияцтву – бій // Прапор Жовтня. – 1973. – 11 грудня. – С. 4; Свіргоцький П. «В погоні за планом»: Куточок дієвості // Прапор Жовтня. – 1973. – 26 грудня. – С. 4.

*ДАЧНА ВУЛИЦЯ. Руські фільварки. Виборча дільниця № 39. Раніше Мала Покровська вулиця, в радянський період деякий час (до війни) – вулиця Дем'яна Бєдного. З'єднує вулиці Франка та Ляпідевського. Починається між продуктовою крамницею «Ковчег» (Франка, 8) і філією Європейського університету (колишньою четвертою школою – Франка, 10). Протяжність – 3 квартали. Прикінцеві показники: зліва – № 17, справа – № 16. Вулицю перетинає Середня вулиця, на ній фінішує провулок Дороніна.

*Двадцяти шести бакинських комісарів (26 бакинських комісарів) вулиця. Новий план. Нині (з 1 червня 1992) вулиця Сіцінського. Первісно вулиця Висока. # Бакинські комісари – 26 революційних діячів Бакинської комуни (голова Бакинської Ради народних комісарів Степан Шаумян та ін.). Заарештовано урядом Диктатури Центрокаспію; розстріляно 20 вересня 1918.

*Двадцятої річниці РСМ НКВС вулиця. Новий план. Довоєнна назва нинішньої (від 1944) вулиці Уральської. Первісна назва – Резервуарна, перша радянська назва (від 20 березня 1923) – Примакова. * Робітничо-селянську міліцію Народного комісаріату внутрішніх справ створено 10 листопада 1917.

*Двадцять сьомого лютого (27 Лютого) майдан. Первісна назва – Семінарський. Нову назву майдану 1918 дала міська дума на пропозицію Рафаеля Саркісова. Нині не існує. # 27 лютого (10 березня за новим стилем) 1917 у Росії розпочалася Лютнева революція, яка завершилася падінням монархії: 2(15) березня російський імператор Микола ІІ зрікся престолу на користь свого брата Михайла, який наступного дня теж відмовився від трону, тож влада в країні перейшла до Тимчасового уряду. * Полещук Т. Лютнева революція 1917 в Росії // Довідник з історії України. – К., 2001. – С. 435; Оголошення Кам'янецького відділу народної освіти // Вісти. – 1922. – 23 липня. – С. 4; Нестеренко Валерій. Одна дума – чотири мови // Подолянин. – 2006. – 17 лютого. – С. 8.

ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТИЙ З'ЇЗД КОМУНІСТИЧНОЇ ПАРТІЇ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ. Відбувся 1971 в Москві. Серед делегатів: ректор Кам'янець-Подільського сільськогосподарського інституту Семен Сергійович Сербін, доярка колгоспу «Прогрес» села Привороття Ганна Мефодіївна Бойко, опресувальник Кам'янець-Подільського кабельного заводу Олександр Андрійович Сорокатюк, інженер-електрик Віктор Феодосійович Питлик. * Сергійчук С. Закон життя: Делегати XXIV з'їзду КПРС // Прапор Жовтня. – 1971. – 27 березня. – С. 2; П'ятирічкою народжено // Прапор Жовтня. – 1971. – 30 березня. – С. 2–3.

ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТИЙ З'ЇЗД КОМУНІСТИЧНОЇ ПАРТІЇ УКРАЇНИ. Відбувся 17–20 березня 1971 в Києві в палаці культури «Україна». Серед делегатів: голова Кам'янець-Подільського міськвиконкому Лідія Миколаївна Демчук, перший секретар Кам'янець-Подільського райкому КПУ Володимир Михайлович Смирнов, ткаля бавовняної фабрики Валентина Євтихіївна Кузнець, бригадир тракторної бригади колгоспу імені ХХІІ з'їзду КПРС Анатолій Каленикович Цаплюк, директор приладобудівного заводу Анатолій Іванович Макаров. * Смирнов В. М. До нових висот // Прапор Жовтня. – 1971. – 17 березня. – С. 1; Демчук Л. М. Погляд у майбутнє // Прапор Жовтня. – 1971. – 17 березня. – С. 2; Романов І. Зустрічі з делегатами // Прапор Жовтня. – 1971. – 26 березня. – С. 1; Розповідають делегати з'їзду // Прапор Жовтня. – 1971. – 27 березня. – С. 1.

ДВАНАДЦЯТА ШКОЛА. Селище цукрового заводу. Адреса – Будівельників, 19. Вперше прийняла школярів 1 вересня 1978. Раніше (наприклад, 1965) в селищі була початкова школа № 12. Сучасна назва – загальноосвітня школа № 12 І–ІІІ ступенів імені Любомира Дмитерка. Ім'я Дмитерка надано постановою № 172 Ради Міністрів УРСР від 11 травня 1986. Шкільна територія має понад 3 га. Директори: Казимир Францович Бялковський, Людмила Олександрівна Орусь, від 17 жовтня 1981 – Микола Андрійович Ящук (народився 1 травня 1947). Заступник директора з навчальної роботи Валентина Василівна Мішевська (працює в школі з 1 вересня 1981). 1979 школа першою в місті стала навчати дітей із 6 років. 1979 піонерська дружина школи зав'язала листування з письменником Андрієм Сергійовичем Некрасовим (1907–?). У січні 1980 письменник надіслав школярам свою книгу «Пригоди капітана Врунгеля» з дарчим написом. 1984 школу було представлено на Виставці досягнень народного господарства й відзначено дипломом другого ступеня. 1985 колектив школи занесено на міську Дошку пошани. 2001 в школі запроваджено профільне навчання. На 1 вересня 2006: 470 учнів і 17 класів. В школі (2006) є 16 комп'ютерів (3,4 комп'ютера на 100 учнів; по Україні цей показник становить 1,85). Серед випускників: кандидат філологічних наук Наталія Миколаївна Дзюбак, кандидат медичних наук Ростаслав Борисович Чаплінський, директор Кам'янець-Подільської філії «Хмельницькгаз» Ігор Петрович Нестерук, філософ Віолетта Альфредівна Круковська (викладає в США), футболіст Микола Гібалюк (грає за «Іллічівець» з Маріуполя). * Ковальчук Л. Стараються не всі: На зустріч новому навчальному // Прапор Жовтня. – 1978. – 8 серпня. – С. 3; Здрастуй, новий навчальний! // Прапор Жовтня. – 1978. – 1 вересня. – С. 1; Світлі, просторі класи-кабінети... // Прапор Жовтня. – 1978. – 8 вересня. – С. 4; Свирида Н. Дарунки письменника // Прапор Жовтня. – 1980. – 12 липня. – С. 4; Некрасов А. Напуття юним // Прапор Жовтня. – 1980. – 30 серпня. – С. 3; Слободян М. Учень академіка Збарського: Наші славетні // Прапор Жовтня. – 1983. – 16 вересня. – С. 4; Слободян М. Мамин зал: Суботній репортаж // Прапор Жовтня. – 1983. – 23 квітня. – С. 4; Матусяк Т. Школа – родина: вчора, сьогодні, завтра: ЗОШ № 12 – двадцять років // Кам'янець-Подільський вісник. – 1998. – 2 жовтня. – С. 7; Гайдамашко В. ЗОШ № 12: взірець виховання: Ювілеї // Кам'янець-Подільський вісник. – 2003. – 5 вересня. – С. 2; Будзей Олег. Чверть віку директором // Подолянин. – 2006. – 1 вересня. – С. 6; Дванадцятій – дванадцять: Освіта // Подолянин. – 2006. – 17 листопада. – С. 5; Семенишена Віра. ЗОШ № 12: атестація з відзнакою: Освіта // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 24 листопада. – С. 3.

Дванадцяти апостолів домова церква. Архієрейський хутір на Підзамчі. Первісно (від 1843 до 1892) Іоанно-Богословська домова церква. * Сецинский Е. Город Каменец-Подольский: Историческое описание. – К., 1895. – С. 133–134.

*Дворянська вулиця. Старе місто. Назва за часів Російської імперії давньої і сучасної (від 11 вересня 1990) вулиці Домініканської. У радянський час (від 20 березня 1923) – Карла Лібкнехта. * 1856 на розі з Губернаторським майданом (нині Вірменський ринок) із боку майдану стали зводити будинок дворянського зібрання, що й, очевидно, дало назву вулиці. Правда, 1892 у зведеному будинку відкрили окружний суд. Сьогодні це виробничий корпус колективного швейного підприємства.

ДЕБЮТ – перший виступ, починання в якій-небудь галузі. У Кам'янці-Подільському дебютували: Остап Вишня – першим фейлетоном «Демократичні реформи Денікіна» (2 листопада 1919, газета «Народна воля»), Володимир Свідзінський – першою збіркою віршів «Ліричні поезії» (1922, Кам'янецька філія Всеукраїнського державного видавництва), Наталя Забіла – першим надрукованим віршем «Оксамитними чорними шатами...» (3 серпня 1924, газета «Червоний кордон»), Андрій Бондар – першою добіркою віршів «Я залишаю твої губи на відстані моїх очей...» (24 листопада 1993, газета «Подолянин»), Юрко Юрченко (Юрій Нечистяк) – першим виступом на сцені (1995, відбірковий тур «Червоної рути»).

ДЕВ'ЯТА ШКОЛА. Новий план. Стара школа – Лесі Українки, 29 (тепер тут розміщується ліцей). Нова школа – Драгоманова, 12 (будівництво розпочато восени 1986, школу здано в експлуатацію наприкінці червня 1987, відкрито 1 вересня 1987). Від 1990 – школа-комплекс естетичного виховання. Школу створено 1936. Серед директорів: Тетяна Яківна Лабзіна (15 січня 1905 – ?), від 1957 – Людмила Борисівна Пілатович, від 1973 – Тамара Григорівна Федоренко, від 1984 – Алім Миронович Троян. У школі навчалися композитор і диригент Борис Ліпман (1936–1941, закінчив 9-й клас), футболіст Володимир Капличний, заслужена артистка РРФСР (1977) Тетяна Євдокимова, вчителька Валентина Машталер (навчалася в 1959–1969, працювала, зокрема, і в рідній школі), доктор філологічних наук Віктор Брицин (закінчив 1968), кандидат історичних наук Сергій Борисевич (закінчив 1976), журналістка Тетяна Шуханова (закінчила 1976), начальник міського управління освіти та науки Володимир Тюрін (закінчив 1968). У школі працював учителем фізики Іван Вікторович Івах (1918 – 1989) – ректор Кам'янець-Подільського педагогічного інституту (1967–1977). Учителем фізвиховання працював (від 1983) Борис Омелянович Одинцов (1935 – 2004) – відомий стрибун у висоту. У школі діяв загін юних прикордонників, який організував Леонід Попов. * Відмінник народної освіти // Прапор Жовтня. – 1980. – 1 лютого. – С. 4; Троян А. Школи нового типу: сходинки зростання // Освіта, наука і культура на Поділлі: Збірник наукових праць. – Т. 2. – Кам'янець-Подільський, 2002. – С. 171–174; Анштейн Ю. Зустріч з юністю // Прапор Жовтня. – 1976. – 31 липня. – С. 3; Поліщук П. Нове народження дев'ятої: Репортаж у номер // Прапор Жовтня. – 1986. – 22 листопада. – С. 2–3; Мельник В. Не мороз, а нерозпорядливість стримує спорудження нової середньої школи № 9 // Прапор Жовтня. – 1987. – 21 січня. – С. 3; Амінова Е. Золотий ювілей школи // Прапор Жовтня. – 1987. – 22 січня. – С. 4; Данчук Г. День будівельника // Прапор Жовтня. – 1987. – 21 квітня. – С. 3; Полинюк В. Радість новосіль: БМУ «Промжитлобуд» // Прапор Жовтня. – 1987. – 8 липня. – С. 1; В. Капличний: «Любіть футбол, дбайте про нього...»: Зустрічі для вас / Розмовляв М. Красуцький // Прапор Жовтня. – 1990. – 12 червня. – С. 3; За шкільними столами – Всеукраїнський семінар // Подолянин. – 1995. – 14 жовтня. – С. 2; Манжуловський О. Через роки, через відстані: Обрії освіти // Край Кам'янецький. – 1998. – 3 листопада. – С. 2; Скляренко В. Г. Брицин Віктор Михайлович // Українська мова: Енциклопедія. – К., 2000. – С. 53; Артикуца Н., Гончаров В., Суровий А. Михайло Якимович Брицин // Кам'янець-Подільський державний університет в особах. – Т. 1. – Кам'янець-Подільський, 2003. – С. 580–589; Анікін Н. З берегів Оки: Запрошуємо на прем'єру // Прапор Жовтня. – 1979. – 21 липня. – С. 4; Софіяк М. Добридень, рідне місто: Суботнє інтерв'ю // Прапор Жовтня. – 1979. – 4 серпня. – С. 4; Шпильова В. Камертон, або Портрет директора школи на фоні перебудови // Прапор Жовтня. – 1989. – 2 грудня. – С. 2; Там, де поєднуються освіта і мистецтво, там починається школа № 9 / Підготував О. Кучер // Подолянин. – 1995. – 2 лютого. – С. 2; «Учитель, друг и человек»: Слід на Землі // Подолянин. – 2005. – 14 січня. – С. 4; Короткова Тетяна. Історія однієї зустрічі: Крізь роки // Подолянин. – 2006. – 30 червня. – С. 6.

Дев'ятсотріччя міста (імені 900-річчя міста) парк (сквер, майдан). Старе місто. Насадження, зроблені восени 1962 у центрі Старого міста, поклали початок парку. * Кам'янець-Подільський: Путівник. – Львів, 1965. – С. 42; Безотосна Г., Борисова В. Дайте перевозу // Прапор Жовтня. – 1966. – 27 липня. – С. 4; «Дайте перевозу»: «Прапору Жовтня» відповідають // Прапор Жовтня. – 1966. – 16 серпня. – С. 3; Ракушін В. Молодість площі: Благоустрій міста і сіл – справа усіх трудящих // Прапор Жовтня. – 1967. – 25 квітня. – С. 3.

«ДЕВ'ЯТЬ ЖИТТІВ НЕСТОРА МАХНА» – 12-серійний художній телефільм. Восени 2005 епізоди фільму знімали в Кам'янці-Подільському (перший знімальний день – 20 жовтня 2005 в Старому місті на Вірменському ринку та П'ятницькій вулиці). Режисер-постановник Микола Каптан. У ролі Махна – Павло Дерев'янко. В одній з епізодичних ролей у Кам'янці-Подільському знімався Віктор Андрієнко. * Махно і Кам'янець // Подолянин. – 2005. – 21 жовтня. – С. 2; Нестор Махно у Кам'янці-Подільському: Кіно // Кам'янець-Подільський вісник. – 2005. – 21 жовтня. – С. 1; Будзей Олег. Кам'янець буде... столицею Росії: Мотор! // Подолянин. – 2005. – 28 жовтня. – С. 5; Сокульська Ольга. Нестор Махно: з утопії – в дійсність: На знімальному майданчику // Кам'янець-Подільський вісник. – 2005. – 28 жовтня. – С. 6.

«ДЕКА» – товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ). Створено колишніми працівниками ПКБ АСУ. Веде, зокрема, розробку та впровадження програмного забезпечення під замовлення. Директор Павло Геннадійович Титов. Офіс на вулиці Уральській, 8.

ДЕКАБРИСТИ. * Сис Т. З когорти сміливих: Сторінки минулого // Прапор Жовтня. – 1976. – 3 квітня. – С. 4.

*Декабристів вулиця. * [Подання окружного відділу місцевого господарства] // К-ПМА. – Фонд 335. – Опис 1. – Справа 29. – Аркуш 39; [Ухвала секції комунального господарства міської ради] // К-ПМА. – Фонд 335. – Опис 1. – Справа 29. – Аркуш 36; [Ухвала президії міської ради] // К-ПМА. – Фонд 335. – Опис 1. – Справа 20. – Аркуш 53; [Ухвала міської ради] // К-ПМА. – Фонд 335. – Опис 1. – Справа 11. – Аркуш 19.

Дембицького садиба. Новий план. Сучасна адреса – Лесі Українки, 60 (на розі з вулицею Сіцінського). 1911 ділянку придбав кам'янецький міщанин Карл Миколайович Дембицький, який збудував тут будинок за індивідуальним проектом. У 1920-і садибу націоналізовано. 1950 тут розмістився міський Палац піонерів (нині – Центр дитячої творчості). Пам'ятка містобудування та архітектури – яскравий представник стилю модерн. * Жилой дом, 1911–1914 гг. (ул. Ленинградская, 60) // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 157–158; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 296–297.

*Дембицького хутір. Нині (від 25 березня 1949) селище Смирнова. Належав Карлу Миколайовичу Дембицькому (1937 загинув від рук НКВС). Власник хутора продавав ділянки під забудову. Так біля хутора виникло невелике селище бідноти, яке теж стали називати хутором Дембицького. * Сикора Э. Ф. О времени и о себе…: Воспоминания и размышления. – Часть 1. – 2005. – С. 4, 5, 6, 12, 13, 28–29.

«ДеМоН» – газета. 29 червня 1990 пленум Кам'янець-Подільського райкому комсомолу підтримав пропозицію першого секретаря райкому ЛКСМУ Сергія Бабія про заснування в районі молодіжної газети та створив комісію для підготовки нового видання. Газета виходила 1990–1991 (востаннє – в квітні 1991). Редактор Віталій Бабляк. * Подобна Т. Час практичних дій: Із пленуму райкому комсомолу // Прапор Жовтня. – 1990. – 6 липня. – С. 2; Будзей Олег. «ДеМоН» вмер? Хай живе «Магістрат»! // Кам'янець-Подільський вісник. – 1991. – 22 червня. – С. 4.

ДЕМШИН – село на лівому березі Дністра. Входить до Калачковецької сільської ради. Перша відома згадка про село датується 1638, коли Іван Потоцький продав свої маєтки, зокрема й Демшин, своєму брату Станіславу. Демшин належав Потоцьким до останньої чверті 18 століття, а тоді перейшов до Злотницьких. Тут у травні 1792 відбулися збори прихильників Тарговицької конфедерації, Антонія Злотницького вибрали маршалком її Подільського відділення. 1796 Демшин перейшов до Йосипа Вітте, а від його сина Івана – до Наркіса Маковецького. Згодом через внучку Наркіса Маковецького Демшин перейшов до Кетлінських. Школа в селі від 1860 (від 1893 – церковнопарафіяльна). 1979 у центрі села збудовано нову продовольчу крамницю. 1988 у Демшині урочисто відзначили 350-річчя села. За даними на 1998: дворів – 309, мешканців – 777. * Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 160–162; Гарнага І. Звідки пішла назва. Демшин. Добровілля // Прапор Жовтня. – 1971. – 23 жовтня. – С. 4; Демшин // Подолянин. – 1993. – 9 червня. – С. 4; Колесник М. Широкий вибір // Прапор Жовтня. – 1979. – 7 вересня. – С. 4; Марценюк С. Демшину – 350 років // Прапор Жовтня. – 1988. – 24 грудня. – С. 2–3.

Демшинська Долина – присілок Демшина. Спочатку на цьому місці власник Демшина Наркіс Маковецький задумав влаштувати пристань на березі Дністра, збудував велике приміщення для зберігання зерна, щоб на галерах відправляти його в Одесу. Задум не вдалося реалізувати через незручність сполучення пристані з територією Поділля. За даними 1895, в Демшинській Долині було три двори, 32 мешканці. * Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 161.

Дем'янів Яр – присілок Фурманівки. Інша назва – Фурманівська Долина. Розташовувався в глибокій долині річки Тернави. За даними Євтима Сіцінського (1895): дворів – 21, мешканців – 104. За народним переказом, мешканець Дем'янового Яру, прозваний Фурманом, перебравшись нагору, започаткував там село, назване Фурманівкою. * Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквях Подольской епархии. I. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 185, 186.

ДЕНАРІЙ – срібна монета Стародавнього Риму вартістю 10 мідних асів. Римські денарії були широко поширені на українських землях. Свідченням цього є численні знахідки монетних скарбів, шо датуються 1–3 століттями. 1889 в Трояновому валі біля села Калиня знайдено срібний денарій римського імператора (117–138) Адріана. # Латинське denarius – буквально: той, що складається з десяти. * Шуст Р. М. Денарій // Енциклопедія історії України. – Т. 2. – К., 2005. – С. 333; Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 168.

ДЕНДРОПАРК. Простягнувся вздовж вулиці Шевченка до Руських фільварків. Площа – 23,7 га. Дендропарк заклав на початку 20 століття Кіндрат Вікторович Приходько (батько відомих українських діячів Віктора та Олекси Приходьків; помер 13 жовтня 1919 в Кам'янці-Подільському), який від 1899 працював у Кам'янці-Подільському міським садівником. Під його керівництвом робітники, здебільшого хлопці та дівчата з близьких до Кам'янця сіл – Колубаївці, Безнісківці (тепер Абрикосівка) – висаджували дерева. * [Співчуття] // Трудова громада. – 1919. – 13 жовтня. – С. 1; Приходько В. Під сонцем Поділля: Спогади. – Ч. 1. – 4-е видання. – Нью-Йорк – Мюнхен, 1967. – С. 37.

ДЕННА – башта Старого замку. На першому поверсі 1575–1672 була лютеранська каплиця в ім'я Архістратига Михаїла. * Сецинский Е. Город Каменец-Подольский: Историческое описание. – К., 1895. – С. 105; Prusіewіcz A. Kamіenіec Podolskі: Szkіz hіstoryczny. – K.–Warszawa, 1915. – S. 100; Денная башня, XII–XVI вв. // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 188; Станіславська Л. Стара фортеця. – Кам'янець-Подільський, 2002. – С. 19–20.

«ДЕНЬ» – газета. Головний редактор Лариса Івшина. Презентація книг Бібліотеки газети «День» відбулася в Кам'янці-Подільському 23 жовтня 2003 і 23 березня 2006. В ці ж дні було відкрито виставку найкращих робіт – учасників фотоконкурсу газети «День». * Будзей Олег. Скільки днів живе «День»? // Подолянин. – 2003. – 31 жовтня. – С. 6; Лариса Івшина: Так цікавіше жити... / Розмовляла Ольга Василевська // Подільські вісті. – 2006. – 17 березня. – С. 3; Гординчук Микола. «День» – у Кам'янці: Презентації // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 31 березня. – С. 7; Сохацька Євгенія. Дума про Україну: Роздуми з приводу презентації книг «Бібліотеки «Дня» у Кам'янець-Подільському державному університеті // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 7 квітня. – С. 6.

ДЕНЬ МІСТА. У Кам'янці-Подільському вперше проведено 21 травня 1995. Традиційно проводиться в третю суботу травня, хоча й бували відхилення. Так, 2 червня 1996 Кам'янець-Подільський удруге святкував День міста, причому вперше і востаннє в червні. * День міста: програма свята // Кам'янець-Подільський вісник. – 1996. – 1 червня. – С. 1; Програма свята «День міста» // Подолянин. – 1996. – 1 червня. – С. 1; Матусяк Т. Не буває свят забагато // Кам'янець-Подільський вісник. – 1996. – 8 червня. – С. 1; Не так, як хотілось, але свято «День міста» у Кам'янці вдалось провести // Подолянин. – 1996. – 8 червня. – С. 3; Червневий вибрик свята // Кам'янець у червні. – 2001. – С. 6.

ДЕНЬ СОБОРНОСТІ УКРАЇНИ. Відзначається щороку 22 січня з нагоди Акту злуки ЗУНР і УНР 22 січня 1919 на Софіївському майдані в Києві. У Кам'янці-Подільському традицію відзначати цей день започаткували 1990 місцеві рухівці: 20 січня вони на вулиці Шевченка провели мітинг «Збруч – ріка єднання», а 21 січня до півсотні кам'янецьких рухівців разом із рухівцями з багатьох міст і сіл України утворили живий ланцюг, що з'єднав Київ і Львів. Офіційно День соборності України було встановлено тільки через 9 років – указом Президента України від 21 січня 1999. * Будзей Олег. Повернення до витоків: Урочисті збори в Будинку культури // Кам'янець-Подільський вісник. – 1991. – 26 січня. – С. 1; Будзей Олег. З нагоди злуки // Кам'янець-Подільський вісник. – 1991. – 26 січня. – С. 1.

ДЕРЕВОРІЗАЛЬНОГО ІНСТРУМЕНТУ ЗАВОД. Нині ВАТ «Завод дереворізального інструменту «Мотор».

ДЕРЕВ'ЯНЕ – село. Центр Дерев'янської сільської ради (підпорядковані села – Броварі, Гелетина, Привітне). За даними на 1998: дворів – 192, мешканців – 450. * Гарнага І. Звідки пішла назва. Дерев'яне. Дубинка // Прапор Жовтня. – 1971. – 20 листопада. – С. 4; Дерев'яне // Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. – К., 1971. – С. 359.

ДЕРЕВ'ЯНСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА. Входять села Дерев'яне, Броварі, Гелетина, Привітне. За підсумками Всеукраїнського перепису населення (за станом на 5 грудня 2001): постійного населення – 800 (чоловіків – 369, жінок – 431). Голови: від 26 березня 1985 – Михайло Васильович Корнієнко (народився 3 серпня 1946, Княжпіль). * Голови та депутати селищної і сільських рад району V скликання, обрані на виборах 26 березня 2006 року // Край Кам'янецький. – 2006. – 20 квітня. – С. 2; Федоришина Світлана. Старійшина: Ювілеї // Подолянин. – 2006. – 28 липня. – С. 5.

ДЕРЖАВНА ПРЕМІЯ УКРАЇНИ В ГАЛУЗІ НАУКИ ТА ТЕХНІКИ. Серед кам'янчан: 11 грудня 1996 – Юрій Володимирович Теплінський (за цикл праць «Нові математичні методи в нелінійному аналізі» разом із Юрієм Митропольським, Анатолієм Самойленком та іншими), 3 грудня 2001 – Валерій Степанович Степанков (за цикл праць «Україна крізь віки» разом із Валерієм Смолієм, Олександром Реєнтом та іншими). * Гаврищук А., Гординчук М. Шлях крізь темряву віків: Людина та її справа // Кам'янець-Подільський вісник. – 2001. – 28 грудня. – С. 4.

ДЕРЖАВНЕ ПРИЙМАННЯ ПРОДУКЦІЇ. 1 січня 1987 введено на електромеханічному заводі (третьому з підприємств міста). * Мельник В. З державною вимогливістю: Зроблено кам'янчанами – зроблено якісно // Прапор Жовтня. – 1986. – 2 грудня. – С. 2; Державне приймання продукції // Прапор Жовтня. – 1986. – 12 грудня. – С. 1; Шляхтич П. У полі зору парткому: Як у парткомі заводу «Електроприлад» імені 60-річчя СРСР готуються до державного приймання продукції // Прапор Жовтня. – 1986. – 16 грудня. – С. 3; У міськкомі Компартії України // Прапор Жовтня. – 1986. – 17 грудня. – С. 1; Мельник В. І пізно, і повільно: Держприймання – інструмент перебудови // Прапор Жовтня. – 1986. – 23 грудня. – С. 2; Забезпечити ідеологічно: Держприймання – інструмент перебудови // Прапор Жовтня. – 1986. – 24 грудня. – С. 2; Чи потрібне держприймання?: Економічний коментар // Прапор Жовтня. – 1989. – 26 травня. – С. 2.

ДЕРЖАВНИЙ БАНК РОСІЇ. Офіційно відкрито 1(13) липня 1860. Кам'янець-Подільське відділення відкрито 1865. Керівники: до 6 лютого 1879 – Василь Іванович Добролюбов; з 6 лютого до 1 грудня 1879 (т. в. о. керівника) – Микола Васильович Чудинський; з 1 грудня 1879 до 1882 – Петро Корнійович Дебогорій-Мокрієвич, з 1882 до 1884 – Микола Миколайович Стокасімов, з березня 1884 до 1895 – Василь Іванович Маркович, з 1895 до 1909 – Платон Матвійович Бродович, з 1909 – Федір Іванович Медведков. Відділення у 1865–1901 розміщувалося в Старому місті на місці теперішнього головного корпусу училища культури (сучасна адреса – Зарванська, 3).

ДЕРЖАВНИЙ БАНК СРСР. 1 січня 1988 під дахом Кам'янець-Подільського відділення Держбанку постало чотири самостійні структури: Житлосоцбанк, Агропромбанк, Промбудбанк та інкасація, що залишилася у системі Держбанку. * Данілов І. Це респектабельне слово – БАНК. – Кам'янець-Подільський, 1998. – С. 96; Вараницький З. Резерви самофінансування – в дію // Прапор Жовтня. – 1987. – 15 грудня. – С. 3.

ДЕРЖАВНИЙ ІСТОРИКО-АРХІТЕКТУРНИЙ ЗАПОВІДНИК (ДІАЗ). Створено 18 травня 1977 постановою Ради Міністрів УРСР. Адміністрація розміщувалася, зокрема, в Ратуші. Тепер (від 20 жовтня 1998) Національний історико-архітектурний заповідник «Кам'янець» (НІАЗ «Кам'янець»). * У зв'язку з розробкою документації... // Прапор Жовтня. – 1967. – 12 серпня. – С. 4; Шумахер С. Місто стає заповідником // Прапор Жовтня. – 1977. – 8 червня. – С. 4; Слободян М. З обновами, місто! // Прапор Жовтня. – 1977. – 25 червня. – С. 4; Шановні товариші! // Прапор Жовтня. – 1980. – 8 січня. – С. 4; Чорнописький В. Збережемо скарби народні // Прапор Жовтня. – 1980. – 30 квітня. – С. 4; Вінюков О. Перше засідання [наукової ради] // Прапор Жовтня. – 1980. – 20 вересня. – С. 4; Качуровський А. Оновлення Старого міста // Прапор Жовтня. – 1981. – 29 грудня. – С. 4; Дісталось нам у спадок місто // Прапор Жовтня. – 1988. – 23 січня. – С. 2–3; ДІАЗ – вчора, сьогодні і завтра // Подолянин. – 1993. – 14 квітня. – С. 3.

ДЕРЖАВНІ НАРАДИ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ 1919–1920 – наради на вищому рівні, які за часів Директорії УНР виконували функції представницької влади. Із восьми державних нарад дві проведено в Кам'янці-Подільському – 5 вересня і 25 жовтня 1919. 5 вересня у процесі обговорення поточних питань досягнуто певної згоди між інтересами УНР і ЗОУНР. 25 жовтня з доповідями виступили голова уряду Ісак Мазепа – про внутріщнє й міжнародне становище України, військовий міністр Всеволод Петрів – про військове становище. * Бойко О. Д. Державні наради Української Народної Республіки 1919–1920 // Енциклопедія історії України. – Т. 2. – К., 2005. – С. 364.

ДЕРЖЛІСГОСП – державне лісогосподарське підприємство. Директори Кам'янець-Подільського держлігоспу: від 2000 – Анатолій Миколайович Швець. * Мислюк Любов. Держлісгосп: новий керівник – нові задуми // Кам'янець-Подільський вісник. – 2001. – 30 березня. – С. 3.

«ДЕСЕРТНИЙ» – бар-кафе. Після реконструкції відкрито влітку 1987. Нині ресторан «Стрілець». * Вірич Г. На гостину в новий бар: Репортаж // Прапор Жовтня. – 1987. – 19 серпня. – С. 3; Луньова І. І танго, і фокстрот: Анонс // Прапор Жовтня. – 1988. – 19 листопада. – С. 4; Попова В. Перша спроба: Кам'янецька панорама // Прапор Жовтня. – 1988. – 3 грудня. – С. 1.

ДЕСЯТА ШКОЛА. Селище Смирнова. Короленка, 20 і Короленка, 27. Після війни і до 1962 – початкова школа (розміщувалася в одноповерховому будинку на Хмельницькому шосе – на місці навчального господарства сільськогосподарського інституту). Перший випуск відбувся 1952. Влітку 1961 розпочато будівництво нового приміщення. Кам'янець-Подільський БМУ № 2 звів будівлю за 11 місяців. 30 серпня 1962 урочисто відкрито нову восьмирічну школу № 10. У 1964/65 навчальному році восьмирічну школу реорганізовано в середню. 1967 на школі встановлено меморіальну дошку Смирнову. Восени 1991 розпочато будівництво другого корпусу школи з актовим і двома спортивними залами, басейном. Це будівництво стало довгобудом. 1998 школі передано приміщення дошкільного закладу № 28, там стали навчатися молодші класи. Директори: Микола Бичковський, Мальвіна Шаферман, 1961–1969 – Семен Семенович Цішевський (помер 2006), від 1969 – Лариса Марковська, Володимир Олександрович Накап'юк, від червня 1983 – Леонід Антонович Печинога. 6 лютого 1988 у МБК відзначила 25-річчя. 25 травня 2002 відзначила 50-річчя. * Меморіальна дошка // Прапор Жовтня. – 1967. – 9 червня. – С. 3; Кам'янець-Подільська середня школа № 10 запрошує // Прапор Жовтня. – 1988. – 5 лютого. – С. 4; Кур'єр дозвілля // Прапор Жовтня. – 1988. – 6 лютого. – С. 4; Дєвіна Тетяна. Від столяра до директора школи: Ювілеї // Подолянин. – 2002. – 19 квітня. – С. 3; «Десятій» школі – 50! // Подолянин. – 2002. – 24 травня. – С. 5.

ДЕСЯТИЙ УРАЛЬСЬКИЙ ДОБРОВОЛЬЧИЙ ТАНКОВИЙ КОРПУС. Входив до четвертої танкової армії. Формування бригад корпусу розпочалося 26 лютого 1943, а завершилося 11 березня 1943. У Свердловській області створено дві бригади – 197-у танкову та 30-у мотострілецьку. 1 травня 1943 воїни полків і бригад склали присягу на вірність Батьківщині. * Гарнага І., Ковнер О. Подвиг воїнів-уральців // Прапор Жовтня. – 1988. – 26 березня. – С. 4; Поліщук П. Автомотопробіг завершено // Прапор Жовтня. – 1988. – 27 серпня. – С. 1.

Десятина – десята частина доходів, сплачувана залежним населенням на користь церкви в різних країнах (зокрема, в Київській Русі, Польщі, Великому князівстві Литовському, Україні до 18 століття). Уперше стали збирати 585. На Русі запровадив Володимир Святославич після прийняття християнства. Важливим для вивчення історії сіл сучасного Кам'янець-Подільського району є виданий 1460 дозвіл польського короля Казимира IV Ягеллончика збирати десятину на користь кам'янецьких біскупів. Саме в цьому документі виявлено першу згадку про низку сіл. Серед них Баговиця, Безнісківці (нині Абрикосівка), Врублівці, Кубачівка (нині в складі села Смотрич), Лісківці, Мукша (згодом Велика Мукша, нині Велика Слобідка), Нагоряни, Нефедівці, Панівці. * Десятина // Універсальний словник-енциклопедія. – 4-е видання. – 2006. – С. 382–383.

Десятина – міра земельної площі. Виникла в Російській державі 16 століття, згодом поширилася в Україні. Найраніша з відомих десятин становила 2500 квадратних триаршинних сажнів (50х50 сажнів, 1 сажень = 1/10 версти; звідси і назва). У середині 17 століття в ужиток входить переважно казенна десятина – 2400 квадратних сажнів (80х30), узаконена Соборним уложенням 1649. Поряд із казенною частково побутували господарська десятина – 3200 квадратних сажнів (80х40), кругла десятина – 3025 квадратних сажнів (55х55), деякі інші. На Лівобережній Україні у 18 столітті переважно використовували казенну десятину (2400 квадратних сажнів; 1,0925 га), що було узаконено межовими інструкціями царського уряду від 13 травня 1754, 13 лютого 1756 та ін. З переходом Правобережної України (зокрема Поділля з Кам'янцем-Подільським) після другого поділу Польщі (1793) до складу Російської імперії десятина поширилася й на цей регіон. Після ухвали 14 вересня 1918 декрету Ради народних комісарів РСФРР про запровадження метричної системи мір десятина поступово вийшла з ужитку. * Губрик А. О., Огуй О. Д. Десятина // Енциклопедія історії України. – Т. 2. – К., 2005. – С. 370; Десятина // Універсальний словник-енциклопедія. – 4-е видання. – 2006. – С. 383.

Десятників школа. Офіційна назва – обласна однорічна школа майстрів-будівельників. Розміщувалася в Старому місті (сучасна адреса – Вірменський ринок, 3). 1993 завершено реставрацію будинку. Сюди з Кафедрального костелу перенесено фонди історичного музею-заповідника. # Десятник – старший, відповідальний у групі робітників на будівництві, у шахті і т. ін. (Словник української мови. – Т. 2. – К., 1971. – С. 257). * Сідаш М. Як поживаєш, скарбнице історії? // Кам'янець-Подільський вісник. – 1993. – 17 листопада. – С. 2.

Дефектологічний факультет Кам'янець-Подільського педагогічного інституту. Організовано на основі ухвали Вченої ради від 27 березня 1993 і наказу ректора від 2 квітня 1993. У 1997–2001 – факультет розвитку людини Кам'янець-Подільського педагогічного університету. 27 вересня 2001 реорганізовано (в складі університету) в Інститут соціальної реабілітації та розвитку дитини (ІСРРД).

*Дешевий провулок. Старе місто. Нині (від 11 вересня 1990) Реміснича вулиця. Давніша назва – Домініканський провулок, у радянський час – Клари Цеткін. # Перед Першою світовою війною в колишньому Домініканському монастирі був притулок із дешевою кухнею – копійка за обід. А також у провулку можна було дешево придбати вироби безпосередньо в самих ремісників. * Prusіewіcz A. Kamіenіec Podolskі. – K.–Warszawa, 1915. – S. 67-68; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 142.

ДЖАЗ – загальна назва імпровізованої музики, яка виникла наприкінці 19 століття у негритянському середовищі на півдні США. Перший у Києві джаз-банд створив 1926 уродженець Кам'янця-Подільського Леонід Арнольдович Ентеліс (26 грудня 1903 – 2 травня 1978). Цей джаз-банд узяв участь у спектаклі «Ленін», поставленому в Театрі читця Музично-драматичного інституту імені Миколи Лисенка. Музику до спектаклю написав Ентеліс. Як джазовий піаніст і композитор прославився уродженець Кам'янця-Подільського Михайло Юхимович Альперін (народився 7 листопада 1956). Він – лауреат міжнародних джазових фестивалів, викладає джазове фортепіано у Вищій музичній академії в Осло (Норвегія). Уродженець Кам'янця-Подільського Андрій Вінцерський (народився 1965) був від 1992 ударником гурту «Брати блюзу». 28 липня 1969 у Кам'янці-Подільському виступав Тульський біг-бенд (художній керівник Анатолій Кролл). При Будинку офіцерів у 1960-х був джазовий оркестр під керівництвом Анатолія Гринштата (з оркестром співала Інна Білоцька). * Джаз // Універсальний словник-енциклопедія. – 4-е видання. – 2006. – 384; Ентеліс Леонід Арнольдович // Симоненко Володимир. Українська енциклопедія джазу. – К., 2004. – С. 43; Рахов П. Два концерти: Щоденник мистецтв // Прапор Жовтня. – 1969. – 1 серпня. – С. 4; Андрій Вінцерський / Розмову вів Олег Соколенко // Фортеця. – 1996. – 15 листопада. – С. 1; Шутко Артем. Блюз із Америки, а брати – з Калуша // Тиждень. – 1997. – № 33 (51). – С. 21; Печенюк М. Чотири учні – чотири долі. [1.] Майстер джазу: До 100-річчя міської музичної школи // Подолянин. – 2003. – 18 квітня. – С. 5; Печенюк М. А. Музиканти Кам'янеччини. – Хмельницький: Поділля, 2003. – С. 26–27, 444; Резнікова Вікторія. Щасливий однолюб: Ювілеї // Подолянин. – 2006. – 15 вересня. – С. 6.

«ДЖЕРЕЛЬЦЕ» – літературна студія Кам'янець-Подільського Центру дитячої творчості. Керівник Лариса Анатоліївна Маслова. Наказом № 772 Міністерства освіти й науки України від 29 грудня 2005 студії надано почесне звання «Зразковий художній колектив». * З джерела починається ріка: Наш гість / Бесідував Микола Гординчук // Кам'янець-Подільський вісник. – 2003. – 26 грудня. – С. 5; Лариса Маслова: «Свято віримо, що спочатку було слово»: Актуальні діалоги // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 18 серпня. – С. 7.

«ДЗВІН» – літературно-мистецький і громадсько-політичний журнал Спілки письменників України. Виходить у Львові щомісяця. Засновано 1940 під назвою «Література і мистецтво». 1945–1951 – «Радянський Львів», 1959–1989 – «Жовтень», від 1990 – під сучасною назвою. У грудні 1976 гостями студентів Кам'янець-Подільського педагогічного інституту були львівські письменники, працівники журналу «Жовтень» Микола Ільницький, Іван Сварник, Роман Іваничук. У квітні 1985 «Жовтень» опублікував український переклад фрагментів «Кам'янецької хроніки» та невелику розвідку про неї. * Федорів Р. М. «Дзвін» // Українська літературна енциклопедія. – Т. 2. – К., 1990. – С. 53; Луценко В. Гості студентів // Прапор Жовтня. – 1976. – 31 грудня. – С. 4; Історія «Кам'янецької хроніки» // Жовтень. – 1985. – № 4. – С. 97–100; Кам'янецька хроніка, складена Агопом, доповнена і продовжена його рідним братом Аксентом: [Фрагменти] // Жовтень. – 1985. – № 4. – С. 95–105.

«ДЗВІН» – православна газета, яку заснували архієпископ Кам'янець-Подільський і Городоцький Никанор і парафіяльна рада кафедрального собору святого Георгія Побідоносця. Перше число побачило світ у серпні 1994. * Газетний загін поповнив «Дзвін» // Подолянин. – 1994. – 27 серпня. – С. 1.

«ДЗВОНИ ЧОРНОБИЛЯ» – музей. Відкрито 26 квітня 2004 у ЗОШ № 17. * Створюється музей «Дзвони Чорнобиля» // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 6 лютого. – С. 4; Нові музеї // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 13 лютого. – С. 3; Минулого тижня...: Місто // Подолянин. – 2004. – 30 квітня. – С. 2; Сокульська О. Тим, хто рятував країну: Вшанування // Кам'янець-Подільський вісник. – 2005. – 29 квітня. – С. 5.

«ДЗВОНИ ЧОРНОБИЛЯ» – традиційний шаховий турнір у Кам'янці-Подільському. Вперше проведено 21–23 квітня 1996 з ініціативи лікаря, ліквідатора аварії на ЧАЕС Ігоря Шеваги. Переможцем першого турніру став Віктор Стороженко. 28–30 квітня 2006 у турнірі, присвяченому 20-річчю Чорнобильської трагедії, переміг Василь Харьков. * Шевага І. Шахи і Чорнобиль // Подолянин. – 1996. – 20 квітня. – С. 3; Конет І. Шаховий турнір «Дзвони Чорнобиля» // Подолянин. – 1996. – 27 квітня. – С. 4; Манжуловський Олег. «Дзвони Чорнобиля» // Шахіст Поділля. – 2005. – 1 липня. – С. 3; Дубовий Анатолій. Турнір «Дзвони Чорнобиля»: Шахи // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 19 травня. – С. 14.

*Дзержинського вулиця. Новий план. Радянська назва нинішньої (від 1 червня 1992) вулиці Драгоманова. Первісна назва – Могилівська. 10 вересня 1967, в неділю, відбулося свято вулиці Дзержинського, присвячене 90-річчю з дня народження «головного чекіста країни». На святі роль Дзержинського виконав артист самодіяльного народного театру Рябоконь. # Дзержинський Фелікс Едмундович (30 серпня (11 вересня) 1877 – 20 липня 1926) – радянський державний і компартійний діяч. Від грудня 1917 – голова Всеросійської надзвичайної комісії (ВЧК; від 1922 – ДПУ, від 1923 – ОДПУ). * Шастя революціонера: До 90-річчя Ф. Е. Дзержинського // Прапор Жовтня. – 1967. – 9 вересня. – С. 2; Док Г. Свято вулиці Дзержинського // Прапор Жовтня. – 1967. – 9 вересня. – С. 4; Демчик С. На вулиці Дзержинського / Фото Є. Івасюка // Прапор Жовтня. – 1967. – 15 вересня. – С. 4; Мовчан О. М. Дзержинський Фелікс Едмундович // Енциклопедія історії України. – Т. 2. – К., 2005. – С. 377; Неизвестный Дзержинский / По материалам И. Дмитриева // Сто великих загадок русской истории. – М., 2006. – С. 327–333.

*Дзержинського вулиця. Старе місто. Одна з радянських назв південної частини сучасної (від 11 вересня 1990) вулиці Зарванської.

«ДИВО КАЛИНОВЕ» – танцювальний ансамбль ЗОШ № 15. Керівник Юрій Грабчук. * Матусяк Т. Радує й дивує «Диво калинове» // Кам'янець-Подільський вісник. – 1996. – 6 січня. – С. 2.

ДИЗЕЛЬ-ПОЇЗД Кам'янець-Подільський – Гречани. Маршрут відкрито 1979. * Чорний В. Курсує «Червона стріла»: Новини // Прапор Жовтня. – 1979. – 9 лютого. – С. 4.

ДИМ – господарство широкої нерозділеної або окремої малої родини, яке охоплювало двір, будинок, господарські будівлі, а також орні землі та угіддя й платило данину «від диму». Податок, який збирався з димів, називася подимним (або подимщиною). 1493 для з'ясування та врегулювання системи податків із населення Подільського воєводства було складено «Реєстр димів Подільського воєводства». Так, 1493 Калиня платило податок від 3 димів. * Гурбик А. О. Дим // Енциклопедія історії України. – Т. 2. – К., 2005. – С. 384.

«ДИМИТРОВЕЦЬ» – багатотиражна газета колгоспу імені Димитрова. * Корнєєв Г. Колгоспна, друкована // Прапор Жовтня. – 1967. – 5 травня. – С. 3.

*Димінського (Андрія Димінського), вулиця. Цю назву топонімічна комісія запропонувала для вулиці Фрунзе (пропозицію оприлюднено 16 жовтня 1991). Пропозицію не реалізовано. # Димінський Андрій Іванович (13 грудня 1829 – 1(14) січня 1905) – український етнограф-фольклорист. Закінчив 1840 Кам'янецьку духовну школу. * Які нові назви? // Кам'янець-Подільський вісник. – 1991. – 16 жовтня. – С. 4; Скрипник П. І. Димінський Андрій Іванович // Енциклопедія історії України. – Т. 2. – К., 2005. – С. 386.

«ДИНАМО» – добровільне спортивне товариство (ДСТ). Створено 1923 з ініціативи Фелікса Дзержинського. В СРСР членами ДСТ були працівники органів і військ Міністерства охорони громадського порядку та Комітету державної безпеки. * «Динамо» // Український Радянський Енциклопедичний Словник. – Т. 1. – К., 1966. – С. 598; «Динамо»  // Український Радянський Енциклопедичний Словник. – 2-е видання. – Т. 1. – К., 1986. – С. 516.

«ДИНАМО» – міліцейський спортивний клуб Кам'янця-Подільського. Міськвиконком зареєстрував його 26 лютого 1999. 7 серпня 1999 «Динамо» завоювало Кубок області з футболу. * Єрменчук В. Перемога – символ відродження? // Кам'янець-Подільський вісник. – 1999. – 13 серпня. – С. 1, 2.

«ДИНАМО» (КИЇВ) – український футбольний клуб. Засновано 1927. 1 вересня 1984 ветерани «Динамо» перемогли збірну Кам'янця-Подільського – 4:3. У киян голи забили Андрій Біба, Анатолій Шепель, Петро Слободян (2), ворота захищав Віктор Банников. 24 лютого 1990 ветерани «Динамо» (Йожеф Сабо, Андрій Біба, Віталій Хмельницький, Юрій Роменський, Петро Слободян, Володимир Єрохін, Сергій Кузнецов, Валентин Трояновський, Валерій Зуєв), до яких приєднався Володимир Капличний, поспілкувалися в МБК з любителями футболу, зіграли товариський матч з ФК «Смотрич» – 0:0. * Динамо // Універсальний словник-енциклопедія. – 4-е видання. – 2006. – С. 392; Такчук О. У гостях – ветерани «Динамо»: Спорт // Прапор Жовтня. – 1984. – 31 серпня. – С. 4; Кравченко М. Це нестаріюче «Динамо»: Спорт // Прапор Жовтня. – 1984. – 5 вересня. – С. 4; Як справи, «Смотрич»? // Прапор Жовтня. – 1990. – 21 лютого. – С. 4; До уваги любителів футболу // Прапор Жовтня. – 1990. – 23 лютого; Красуцький М. Спасибі тобі, «Динамо»! // Прапор Жовтня. – 1990. – 2 березня. – С. 4.

«ДИНАСТІЯ» – товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ). Голова правління (від 1996) Олександр Михайлович Боршуляк (народився 22 липня 1961). * Мета його життя – робити добро! / Підготувала Галина Михальська // Сім днів. – 2006. – 20 липня. – С. 1, 7.

ДИРЕКТОРІЯ УНР. Спочатку була тимчасовим революційним органом, який у ніч з 13 на 14 листопада 1918 створила на своєму засіданні президія Українського національного союзу для керівництва повстанням проти режиму гетьмана Павла Скоропадського. Після пермоги стала верховним державним органом Української Народної Республіки. Первісно складалася з п'яти членів (Володимир Винниченко, Симон Петлюра, Андрій Макаренко, Федір Швець, Опанас Андрієвський). 2 лютого 1919 Директорія вимушено, внаслідок наступу радянських військ, покинула Київ. Після мандрів (Вінниця – Проскурів – Рівне) остаточно осіла в Кам'янці-Подільському (червень – листопад 1919) в складі Петлюри, Макаренка, Швеця. * Щусь О. Ю. Директорія // Енциклопедія історії України. – Т. 2. – К., 2005. – С. 393–394; Універсальний словник-енциклопедія. – 4-е видання. – 2006. – С. 392–393.

ДИРИЖАБЛЬ – різновид повітряної кулі з двигуном і стерновими пристроями, які дають можливість керувати польотом. Пасажири, екіпаж і вантаж розміщуються в гондолі. Кам'янчани мали можливість бачити дирижабль у небі в дні змагань з повітроплавання (зокрема, у вересні 2006). * Дирижабль // Універсальний словник-енциклопедія. – 4-е видання. – 2006. – С. 393; Чайковська Ельнара, Брюсова Тетяна. Кам'янчани, частіше дивіться у небо!!! // Фортеця. – 2006. – 14 вересня. – С. 2.

ДИСКОТЕКА – клуб із музичною культурно-пізнавальною програмою й танцями. 1980 в Будинку культури села Оринин організовано клуб «Диско». Невдовзі такий же клуб створено в селі Княжпіль. * Борчук Л. Друга дискотека // Прапор Жовтня. – 1980. – 21 червня. – С. 4.

ДИТЯЧИЙ САДОК № 24. Черемушки. Сюди перебрався міський відділ народної освіти. * Міськво справляє новосілля // Кам'янець-Подільський вісник. – 2001. – 16 лютого. – С. 1.

«ДИТЯЧИЙ СВІТ» – крамниця дитячих товарів. Новий план. Вулиця Соборна. Відкрито 1972. * [Оголошення] // Прапор Жовтня. – 1972. – 25 серпня. – С. 4; Славський В. Завітайте в «Дитячий світ» // Прапор Жовтня. – 1972. – 26 серпня. – С. 3; Колесник М. Для юних покупців // Прапор Жовтня. – 1976. – 18 лютого. – С. 1.

ДИТЯЧІ КЛУБИ. 2005 у Кам'янці-Подільському діяли три дитячі клуби – «Сатурн», «Лелека», «Шукач». * Гайдамашко Вікторія. Реанімацію дитячих клубів почали з «Сатурна»: Новини // Кам'янець-Подільський вісник. – 2005. – 23 грудня. – С. 5.

ДИТЯЧІ САДКИ. В 11-ій п'ятирічці (1981–1985) у Кам'янці-Подільському збудовано три дитячі садки. Тож 1986 у Кам'янці-Подільському було 30 дитячих садків: 18 – Міністерства освіти, 12 – інших відомств. Проте вони не могли прийняти всіх дітей: 1200 малюків чекали своєї черги. У 12-ій п'ятирічці (1986–1990) запланували звести 6 дитячих садків (консервного, електромеханічного заводів, ПКБ АСУ, 2 – міськвно). * Добрі прикмети: Інтерв'ю із заступииком голови міськвиконкому І. Ф. Яловим / Інтерв'ю взяв В. Добровольський // Прапор Жовтня. – 1986. – 13 вересня. – С. 2–3; Дарманський М. Дбаючи про зміну // Прапор Жовтня. – 1986. – 13 вересня. – С. 2–3.

ДІАЗ – Державний історико-архітектурний заповідник.

«ДІАЛОГ», перша в місті недержавна книгарня. Соборна, 14. Розпочала роботу в липні 1991. Книгарню відкрило МП «Діалог» (директор Андрій Чорний) – представник спільного радянська-канадського підприємства «Інарт» (Харків). * Перший «Діалог» з читачем // Кам'янець у липні. – 2001. – С. 19; Зворотний зв'язок // Подолянин. – 1993. – 5 травня. – С. 1.

*ДІБРУХА, річка. Тече через Підзамче, на Карвасарах впадає в Смотрич. * Волчкова О. Тече річка невеличка // Подолянин. – 1994. – 1 вересня. – С. 3.

*Дівоча вулиця. Новий план. Первісна назва сучасної (від 31 серпня 1993) вулиці Гагенмейстера. В радянський час вулиця Крупської, яку продовжили на південний схід. Тепер це продовження (від 31 серпня 1993) – вулиця Маршала Харченка.

ДІВОЧА ГОРА. * Дівоча гора: Легенди рідного краю // Прапор Жовтня. – 1972. – 9 вересня. – С. 4.

«ДІВЧАТА», вокально-інструментальний ансамбль (ВІА). Створено 1971 у Москві. Художній керівник Всеслав Лавров. ВІА виступав у березні 1972 у Кам'янці-Подільському в міському Будинку культури. * Просінкевич Я. Дівчата // Прапор Жовтня. – 1972. – 1 квітня. – С. 4.

ДІЄЦЕЗІЯ – римо-католицька єпархія. Кам'янецьку дієцезію 1375 заснував папа Григорій XI. Її центром є катедральний собор святих апостолів Петра й Павла. Російські царі та більшовики тричі (1795, 1866, 1920) ліквідовували Кам'янецьку дієцезію. 16 січня 1991 папа римський Іоанн-Павло ІІ відновив Кам'янецьку дієцезію. * Кам'янець на Поділлі: Туристичний путівник. – Кам'янець-Подільський: Оіюм, 2006. – С. 2, 5.

«ДІЛОВЕ МІСТО», газета журнального типу – рекламно-інформаційний тижневик. Зареєстровано 28 жовтня 2003. Перше число побачило світ 3 грудня 2003. Власник і засновник – Ігор Валіцький. Головні редактори: Ольга Єлькіна, від числа 37(146) за 14 вересня 2006 – Леся Пилипчук. Адреса редакції: проспект Грушевського, 25, нова адреса – Гагаріна, 62, від вересня 2006 – Уральська, 4а. * Валіцький І. Шановні друзі! // Ділове місто. – 2003. – 3 грудня. – С. 2.

ДІЛЬНИЧНИЙ ІНСПЕКТОР МІЛІЦІЇ. Кам'янець-Подільський розділено на 23 дільниці, відповідно діє 23 дільничні інспектори. У Кам'янець-Подільському районі працює 18 дільничних інспекторів. * 18 червня – День дільничного інспектора // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 16 червня. – С. 6; Тетяна Шуханова. На варті спокою: 18 червня – День дільничного інспектора міліції // Подолянин. – 2006. – 16 червня. – С. 5.

«ДІПРОЦИВІЛЬПРОМБУД». Київський державний інститут проектування цивільного та промислового будівництва. У Кам'янці-Подільському 1963 створено відділ комплексного проектування Хмельницької філії інституту. * Липовецький В. Проектують завтра міста: Наші інтерв'ю // Прапор Жовтня. – 1981. – 7 липня. – С. 2.

ДІТИ ВІЙНИ. Згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004, дитина війни – особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945) Другої світової війни було менше ніж 18 років. * Волохівський В'ячеслав. Не плач, дитино війни: Листи з глибинки // Край Кам'янецький. – 2006. – 15 червня. – С. 2; Борисюк І. Закон, який обминають: Актуально! // Край Кам'янецький. – 2006. – 13 липня. – С. 1.

«ДІТИ ВІЙНИ», громадська організація. Голова Юрій Фігурський. * Звернення загальних зборів активу блоку громадських організацій // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 7 липня. – С. 3.

ДЛЯ БІДНИХ, лікарня. Безплатна лікарня для прихожих бідних хворих. Відкрито 1884. Новозбудоване приміщення на Новому плані освячено 29 вересня (11 жовтня) 1991. Тепер (з 1992) у цьому будинку розміщується міська дитяча хорова школа. Сучасна адреса – Шевченка, 37. * Сецинский Е. Город Каменец-Подольский: Историческое описание. – К., 1895. – С. 194; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 299–300.

ДМИТРА СОЛУНСЬКОГО, церква в селі Лісківці. У податкових списках під 1565 в селі згадується «піп», тобто в Лісківцях уже в 16 столітті була церква. Дерев'яна Дмитрівська церква, що була в селі в першій половині 18 століття, 1754 згоріла, тож тоді влаштували тимчасову церкву в уцілілій дзвіниці. 1759 скальський декан Іоанн Мединський заклав нову дерев'яну церкву; її освятили 8 грудня 1762. Ця церква простояла близько століття. У 1830-х задумано збудувати нову церкву. 28 квітня 1837 архієпископ Кирило підписав грамоту на створення храму. Розпочате тоді будівництво завершилося 1858. Будували церкву на кошти парафіян, допомога зі скарбниці становила 3500 рублів. Церква кам'яна, з однією банею. Будівництво дзвіниці завершено 1875 (п'ять дзвонів, найбільший з них – 18-пудовий – придбали 1889). Кількість парафіян: 1740 – 42; 1748 – 60; 1759 – 70; 1790 – 387. # Димитрій Солунський – великомученик, один із найшанованіших святих православної церкви, який близько 306 постраждав за християнську віру. Народився в Солуні (тепер грецьке місто Салоніки) в сім'ї воєначальника. Був правителем Солунської області. День пам'яті – 8 листопада за новим стилем. * Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквях Подольской епархии. I. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 363–364.

ДНІ НАУКИ НА КАМ'ЯНЕЧЧИНІ. Відбулися 23–24 листопада 1970 з участю групи провідних українських учених (мовознавець Іван Костянтинович Білодід, математик Юрій Олексійович Митропольський, літературознавець Євген Прохорович Кирилюк, фізик Віталій Петрович Шелест, кібернатик Віктор Володимирович Іванов, а також філософ Мирон Онисимович Логвин). * Бобров В., Гижко І, Зустріч з відомими вченими: Дні науки на Кам'янеччині // Прапор Жовтня. – 1970. – 24 листопада. – С. 1; Інночкін П. Доробок науковців // Прапор Жовтня. – 1970. – 24 листопада. – С. 1; Урода Б. Розповідають учені: Дні науки на Кам'янеччині // Прапор Жовтня. – 1970. – 25 листопада. – С. 1; День науки // Прапор Жовтня. – 1974. – 6 березня. – С. 1.

«ДНІПРО», видавництво художньої літератури. Бере початок від Всеукрвидаву, заснованого 1919. Сучасна назва від 1964. 7–8 серпня 1971 колектив видавництва провів вихідні в Кам'янці-Подільському (з відвідуванням Жванця та Хотина), 7 серпня зустрівся і сфотографувався на пам'ять із байкарем Микитою Годованцем. * Хопта В. В. «Дніпро» // Українська літературна енциклопедія. – Т. 2. – К., 1990. – С. 73; Петрук К. Екскурсанти з Києва // Прапор Жовтня. – 1971. – 11 серпня. – С. 4.

«ДНІПРО», ресторан. Новий план. Шевченка, 22 (біля входу до парку культури та відпочинку). Відкрито 1 травня 1957. Для відкриття ресторану капітально відремонтували й розширили будинок чайної № 1. Шеф-повар Григорій Семенович Філатов. Вже 19 червня 1957 ресторан піддано критиці: «У перші дні після відкриття непогано працював ресторан «Дніпро». Тут був широкий асортимент страв, швидко обслуговували. Тепер цього не скажеш. Чимало є випадків, коли відвідувачам доводиться чекати 40–60 хвилин, щоб одержати обід. Не завжди можна замовити страву, що значиться в меню. Рідко буває в продажу салат». Після низки реорганізацій і приватизації – нині ресторан «Стрілець». * Мельник П. У ресторані «Дніпро»: Репортаж // Прапор Жовтня. – 1957. – 12 травня. – С. 3; Більше уваги роботі підприємств громадського харчування: [Передова] // Прапор Жовтня. – 1957. – 19 червня. – С. 1.

ДНІСТЕР, річка. Протікає, зокрема, на межі Хмельницької та Чернівецької областей. На лівому березі Дністра розташувалися такі села Кам'янець-Подільського району: Ісаківці, Жванець, Брага, Бабшин, Гринчук, Малинівці, Слобідка-Малиновецька, Каветчина, Сокіл, Устя, Велика Слобідка, Демшин, Гораївка. * Гарнага І. Притоки Дністра: Вікно в історію // Прапор Жовтня. – 1987. – 3 липня. – С. 3; Ковальчук Степан. Водні багатства Хмельницького Придністров'я // Подолянин. – 2004. – 15 жовтня. – С. 5.

«ДНІСТЕР», кооперативне видавництво. Діяло в 1911–1920 в Кам'янці-Подільському. * «Дністер» // Українська літературна енциклопедія. – Т. 2. – К., 1990. – С. 76.

«ДНІСТЕР», селянський комерційний банк. 19 серпня 2004 відкрито відділення в Кам'янці-Подільському. * Новий банк у древньому місті // Подолянин. – 2004. – 27 серпня. – С. 7.

«ДНІСТЕР», ресторан райспоживспілки в селі Жванець. 1 січня 1965 «Прапор Жовтня» повідомив: «Над Дністром, у мальовничому куточку Жванця, гостинно відчиняться двері нового ресторану». Відкрито 8 травня 1965. Після реконструкції знову запрацював 26 квітня 1980. Після ремонту та модернізації відновив роботу 2 червня 2001. * Для тебе, людино // Прапор Жовтня. – 1965. – 1 січня. – С. 4; Відкривається ресторан «Дністер» // Прапор Жовтня. – 1965. – 7 травня. – С. 4; В мальовничому куточку с. Жванець... // Прапор Жовтня. – 1965. – 14 травня. – С. 3; 26 квітня 1980 року після реконструкції... // Прапор Жовтня. – 1980. – 25 квітня. – С. 4; Завтра у Жванці: Добра новина // Подолянин. – 2001. – 1 червня. – С. 1.

«ДНІСТЕР», футбольна команда зі Старої Ушиці. 1973 «Дністер» під керівництвом тренера Анатолія Івановича Кирилюка став чемпіоном Кам'янець-Подільського району серед сільських колективів, переміг у другій групі чемпіонату Хмельницької області, здобув кубок «Золотий колос» обласної ради ДСТ «Колос» і такий же кубок на змаганнях районного масштабу. * Казиміренко М. Стартували успішно // Прапор Жовтня. – 1973. – 8 червня. – С. 3; Яцемірський А. Перші перемоги // Прапор Жовтня. – 1973. – 26 червня. – С. 4; Турун А. Почесне друге місце: Спорт // Прапор Жовтня. – 1973. – 8 вересня. – С. 4; Турун А. Щедрі ужинки «Дністра» // Прапор Жовтня. – 1973. – 28 грудня. – С. 4.

«ДНІСТЕР», серія гравюр Сергія Кукурузи. * Дністер біля Ожева; Дністер біля Грушівець; Дністер біля Старої Ушиці // Прапор Жовтня. – 1973. – 31 липня. – С. 3.

ДНІСТЕР – КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ, магістральний питний водопровід. Ще 1961 виробниче управління водоканалізаційного господарства дійшло до висновку, що радикальним розв'язанням проблеми водопостачання міста може бути організація водопостачання з Дністра. 1966 організація «Одесакомунпроект» почала розробку проекту. 1969 почалося будівництво. У жовтні 1973 заводи міста отримали технічну воду. 12 вересня 1976 місто отримало питну воду. Довжина водогону – майже 10 км. Спочатку був одним із цехів цементного заводу. 1981 передано на баланс міськводоканалу. Тепер – структурна одиниця ЗАТ «Тепловоденергія». * Покотило Ф. Вода, споживачі: Місто та його проблеми // Прапор Жовтня. – 1968. – 13 лютого. – С. 3; Буяр М. Водопостачання: проблеми і перспективи // Прапор Жовтня. – 1972. – 22 січня. – С. 2; Дністер тече у місто / Фоторепортаж В. Мельника та І. Свідера // Прапор Жовтня. – 1976. – 18 вересня. – С. 2; Власюк Вероніка. Дністровському водогону – 30: Крізь роки // Подолянин. – 2006. – 8 вересня. – С. 5; Власюк Вероніка. Тридцять років на службі // Ділове місто. – 2006. – 14 вересня. – С. 6; Власюк Вероніка. Водогону – тридцять // Сім днів. – 2006. – 14 вересня. – С. 3; Джерела водогону: Місто // Подолянин. – 2006. – 15 вересня. – С. 2.

ДНІСТРОВСЬКА ГАЕС (ГІДРОАКУМУЛЮВАЛЬНА ЕЛЕКТРОСТАНЦІЯ). Перший агрегат, який споруджується з 1983, заплановано запустити 2007, другий – 2009, третій – 2010. * Чорней Юрій. Пікова ситуація: Конфлікт інтересів // Дзеркало тижня. – 2005. – № 48 (10 грудня). – С. 10.

ДНІСТРОВСЬКИЙ ГІДРОВУЗОЛ. Русло Дністра перекрито в жовтні 1981. Заповнення Дністовського водоймища почалося 24 жовтня 1981, а в липні 1987 досягло проектного рівня. Перші два агрегати Дністровської ГЕС з шести дали струм у грудні 1981. Із зони затоплення Дністовського гідровузла планувалося вивезти типові для Поділля споруди на Карвасари. * Друга ГЕС на Дністрі // Прапор Жовтня. – 1973. – 7 липня. – С. 4; Брюхно В. Втрачають час: «Прапор Жовтня» на будівництві Старої Ушиці // Прапор Жовтня. – 1980. – 30 липня. – С. 2; Мельник В. Творці Старої Ушиці // Прапор Жовтня. – 1980. – 9 серпня. – С. 2; Митинецький В. Закономірність зриву: «Прапор Жовтня» на будівництві Старої Ушиці // Прапор Жовтня. – 1980. – 18 жовтня. – С. 2; Плотніков В. Підкорись, Дністре!: Зустрічі для вас // Прапор Жовтня. – 1981. – 16 травня. – С. 4; Ряба Ю. Карвасари: минуле і майбутнє: Наше місто – наша краса // Прапор Жовтня. – 1981. – 24 жовтня. – С. 4; Семенко П. Дністер перекрито: Репортаж у номер // Прапор Жовтня. – 1981. – 31 жовтня. – С. 1; Перемога на Дністрі // Прапор Жовтня. – 1982. – 1 січня. – С. 1; Шумахер С. Як село стало «приморським»: Стара Ушиця сьогодні // Прапор Жовтня. – 1982. – 13 лютого. – С. 4; Білецький Йосип. З біографії Дністробуду: Спогади очевидця // Край Кам'янецький. – 2006. – 16 листопада. – С. 3.

«ДНІСТРОВСЬКІ ХВИЛІ» («ДНІСТРЯНСЬКА ХВИЛЯ»), ансамбль пісні й танцю цукрового заводу. 1970 надано звання народного. 9 жовтня 1970 концерт ансамблю показано в 40-хвилинній передачі на телебаченні. * Доронюк В. «Дністровські хвилі» // Прапор Жовтня. – 1970. – 29 вересня. – С. 4; Сосновський В. На екранах телевізорів // Прапор Жовтня. – 1970. – 14 жовтня. – С. 4.

Добра Воля, село. → Добровілля.

ДОБРОВІЛЛЯ, село. Входить до Приворотської сільської ради. Лежить на річці Кізя (вище від села Привороття). Засновано у 18 столітті на ґрунтах села Підпилип'я, тож розділило долю цього села. Первісна назва – Добра Воля. 1820 налічувалося 37 селян чоловічої статі. За даними Євтима Сіцінського (1895): дворів – 56, мешканців – 298. За даними на 1998: дворів – 100, мешканців – 259. У селі народився кандидат історичних наук Олександр Миколайович Федьков (9 лютого 1962). * Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквях Подольской епархии. I. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 378; Гарнага І. Звідки пішла назва. Демшин. Добровілля // Прапор Жовтня. – 1971. – 23 жовтня. – С. 4.

ДОБРОВІЛЬНЕ ПРОТИПОЖЕЖНЕ ТОВАРИСТВО (ДПТ). Голова міжрайради ДПТ М. Симонов. * Васильєв А. Звітують пожежники // Прапор Жовтня. – 1979. – 3 січня. – С. 4.

ДОБРОВІЛЬНІ СПОРТИВНІ ТОВАРИСТВА (ДСТ), масові спортивні організації СРСР. На 1 січня 1985 діяло 6 всесоюзних профспілкових ДСТ («Локомотив», «Спартак», «Водник», «Буревісник», «Зеніт», «Труд»), відомче («Трудові резерви»), фізкультурно-спортивне товариство «Динамо», 15 республіканських профспілкових (в УРСР – «Авангард»), 15 сільських (в УРСР – «Колгоспник»; 1970 перейменовано на «Колос»). * Добровільні спортивні товариства // Український Радянський Енциклопедичний Словник. – Т. 1. – К., 1966. – С. 620; Теппер Ю. М. Добровільні спортивні товариства // Українська Радянська Енциклопедія. – 2-е видання. – Т. 3. – К., 1979. – 413; Добровільні спортивні товариства // Український Радянський Енциклопедичний Словник. – 2-е видання. – Т. 1. – К., 1986. – С. 534.

ДОБРОЛЮБОВА ВУЛИЦЯ. Селище Смирнова. Виборча дільниця № 7. Назву дано 1957 запроектованій вулиці, коли збільшено земельну площу селища Смирнова. З'єднує вулиці Чехова та Саксаганського. # Добролюбов Микола Олександрович (24 січня (5 лютого) 1836 – 17(29) листопада 1861) – російський літературний критик, публіцист.

«ДОБРУДЖА», промтоварна крамниця № 28. Відкрито в серпні 1985. Названо на честь краю в Болгарії. * Левко В. «Добруджа» в Кам'янці-Подільському // Прапор Жовтня. – 1986. – 7 травня. – С. 3; Поліщук П. Запрошує «Добруджа»: Репортаж // Прапор Жовтня. – 1987. – 13 червня. – С. 2–3.

*ДОВБУША ВУЛИЦЯ. Індивідуальна забудова в селищі Першотравневе. Вулицю показано в Атласі-плані ППП «Лібріс» (2000). # Довбуш Олекса Васильович (1700 – 24 серпня 1745) – один із найвідоміших ватажків руху опришків. * Гуржій О. І. Довбуш Олекса Васильович // Енциклопедія історії України. – Т. 2. – К., 2005. – С. 424–425.

*ДОВГА ВУЛИЦЯ. Старе місто. Виборча дільниця № 40. Від 20 березня 1923 до 11 вересня 1990 – вулиця Рози Люксембург. Найдавніша назва – Різницька вулиця. Інші давні назви: Довга, південна частина вулиці – Сенаторська. З'єднує вулиці Руську та Шпитальну. На вулиці розташувалися районне відділення міліції, дитячий садок № 17 «Світлячок», майстерні художників Бориса Негоди, Анатолія Лучка та ін. * Prusіewіcz A. Kamіenіec Podolskі. – S. 86–87; Нові назви вулиць м. Кам'янця // Червоний шлях. – 1923. – 20 березня. – С. 2; Шкурко С. 14. Вулиця Рози Люксембург: Знайомтесь з рідним містом // Прапор Жовтня. – 1970. – 15 липня. – С. 4; Терлецький А. Імені Рози Люксембург // Прапор Жовтня. – 1981. – 14 листопада. – С. 4; Як назвемо вулицю? // Прапор Жовтня. – 1989. – 21 квітня. – С. 4; Будзей О. Довга: Ім'я на мапі міста // Подолянин. – 2003. – 13 червня. – С. 5; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 238–244.

*ДОВГА, 3. Дитячий садок № 17 «Світлячок». Відкрито 1963. Перша завідувачка – Марія Мазур. Інші завідувачі – Софія Новикова, Анастасія Бабійчук. * Іменини «Світлячка» // Кам'янець-Подільський вісник. – 1998. – 6 листопада. – С. 8.

*ДОВГА, 12. Пам'ятка архітектури – житловий будинок 15–19 століть. * Дроздовська Г. Родом із середньовіччя // Прапор Жовтня. – 1982. – 29 травня. – С. 4; Жилой дом, XV–XIX вв. (ул. Р. Люксембург, 12) // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 158; Іноземець чверть століття тому врятував будинок в Старому місті: А було й таке... // Подолянин плюс. – 1994. – 9 червня. – С. 3; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 238–239.

*ДОВГА, 15. Пам'ятка архітектури – житловий будинок 15–19 століть. * Жилой дом, XV–XIX вв. (ул. Р. Люксембург, 15) // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 158–159; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 239–240.

*ДОВГА, 17. Пам'ятка архітектури – житловий будинок 15–19 століть. * Терлецький А. Друге народження пам'ятки // Прапор Жовтня. – 1983. – 1 жовтня. – С. 4; Жилой дом, XV–XIX вв. (ул. Р. Люксембург, 17) // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 159–160; Кам'янець-Подільська художня майстерня // Прапор Жовтня. – 1980. – 4 червня. – С. 4; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 240–242.

*ДОВГА, 19. * Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 240–242.

*ДОВГА, 25 і 25А. * Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 242.

*ДОВГА, 27. Тут до 1793 стояла церква Святого Миколая. 1956 на цьому місці з'явився двоповерховий будинок. * Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 242–243.

ДОВГОЖИТЕЛІ. За станом на червень 2006 у Кам'янці-Подільському восьмеро людей пертнули столітній рубіж. Найстаріша жінка Кам'янця-Подільського – Марина Іванівна Валентієнко (1 липня 2006 їй виповниться 105). * Шпильова Віра. З «Голосом» до ста літ // Голос України. – 2006. – 20 червня. – С. 6.

«ДОВГОЛІТТЯ», центр медико-соціальної реабілітації пенсіонерів та інвалідів війни й праці зі спеціальним відділенням для їх тимчасового перебування. Створено 15 вересня 2005 ухвалою сесії Кам'янець-Подільської міської ради на базі колишньої міської лікарні № 2. Директор і головний лікар: від 15 вересня 2005 – Валентин Тимофійович Грубляк. * Грубляк Валентин. «Довголіття» – досягнення міської влади // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 10 березня. – С. 1, 2; Сокульська Ольга. Науковий фундамент «Довголіття» // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 7 квітня. – С. 3; Грубляк Валентин. Діє центр «Довголіття» // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 22 квітня. – С. 3; Федоришина Світлана. Довголіття Вам!: 1 жовтня – Міжнародний день людей похилого віку // Подолянин. – 2006. – 29 вересня. – С. 6.

ДОВЖОК, село. Центр Довжоцької сільської ради (підпорядковане село – Нагоряни), приміське село Кам'янця-Подільського (його західний сусід). До складу села Довжок ухвалами Хмельницького облвиконкому включено села Козак (10 березня 1960; нині північно-західна околиця Довжка) і Жабинці (1 березня 1963; нині південна частина Довжка). 27 серпня (8 вересня) 1862 внаслідок скасування кріпацтва введено в дію статутну грамоту для селян Довжка. 25 березня 1944 Довжок вперше визволено від німецько-фашистських загарбників. Того ж дня в село прибув генерал Дмитро Лелюшенко. Остаточно визволено 2 квітня 1944. 12 січня 1996 в оселі мешканців Довжка прийшов природний газ. 10 листопада 2002 у Довжку освячено хрест на церкві Різдва Пресвятої Богородиці, відкрито та освячено новозбудовану каплицю на честь ікони Божої Матері Почаївської. За даними на 1998: дворів – 1412, мешканців – 4137 (найбільше село Кам'янець-Подільського району). У селі народилися український зоолог Петро Миколайович Бучинський (12 лютого 1852 – 18 вересня 1927), народний депутат України (1998–2002) Микола Олександрович Кушніров (20 серпня 1945), заслужений машинобудівник УРСР Микола Миколайович Лозинський (1929 – 25 вересня 1972). * Недобыльский Александр. Введение уставной грамоты между крестьянами селения Должка Каменецкого уезда // Подольские епархиальные ведомости. – 1862. – №18 (15 сентября). – Неофициальная часть. – С. 598–601; Должок // Подолянин. – 1993. – 1 травня. – С. 4; Бєляк І. Танці... в черзі // Прапор Жовтня. – 1968. – 9 січня. – С. 4; Гарнага І. Звідки пішла назва. Довжок. Думанів // Прапор Жовтня. – 1971. – 27 листопада. – С. 4; Довжок // Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. – К., 1971. – С. 359; Красуцький М. Дорогу долає той, хто йде. – К., 1996. – С. 9, 28; Кравчук М. З вірою у серцях: Відроджуємо духовність // Край Кам'янецький. – 2002. – 12 листопада. – С. 1; Миколаєнко М. Дзвони душу: Репортаж у номер // Край Кам'янецький. – 2004. – 23 січня. – С. 1; Баженов Л. В. Бучинський Петро Миколайович // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 3. – К., 2004. – С. 676.

ДОВЖОЦЬКА СІЛЬСЬКА РАДА (ТЕРИТОРІАЛЬНА ГРОМАДА). Входять села Довжок і Нагоряни. Село Підзамче, яке входило до Довжоцької сільської ради, 30 березня 1957 включено в смугу міста Кам'янець-Подільський. За підсумками Всеукраїнського перепису населення (за станом на 5 грудня 2001): постійного населення – 5037 (чоловіків – 2317, жінок – 2720). Голови: 1985–1998 – Ярема Іванович Іванусь (народився 1938); Віктор Іванович Огнєвий (народився 2 січня 1951); від 2002 – Олександр Станіславович Домбровський (народився 6 липня 1960). * Семенова Наталія. Педагогічні методи Довжоцького голови: Влада // Подолянин. – 2002. – 22 листопада. – С. 3; Голови та депутати селищної і сільських рад району V скликання, обрані на виборах 26 березня 2006 року // Край Кам'янецький. – 2006. – 20 квітня. – С. 2; Вісті з територіальних громад // Край Кам'янецький. – 2006. – 17 серпня. – С. 2.

ДОВЖОЦЬКА ШКОЛА. 24 березня 1988 у школі відкрито музей Героя Радянського Союзу Степана Киргизова. 14 січня 2002 волонтерка зі США Джулі Келлер на два роки стала учителькою англійської мови Довжоцького колегіуму. Серед директорів: Дмитро Гаврилович Вітряний (1906–1990), Ігор Володимирович Новаковський (1926–2002), Дмитро Вікторович Тищенко, Едуард Євстафійович Кульчицький (народився 12 січня 1947), Галина Григорівна Мадич (народилася 25 липня 1948). Серед учителів: Леонід Степанович Кульчицький, Феофан Васильович Манжуловський, Сава Савич Тробоняча. Серед випускників: Олег Феофанович Манжуловський. * Мельник В. Сіячі знань // Прапор Жовтня. – 1967. – 20 жовтня. – С. 2; Пам'яті героя: Репортаж у номер // Прапор Жовтня. – 1988. – 26 березня. – С. 1; Англійський від носія // Фортеця. – 2002. – 31 січня. – С. 2; Працюватиме волонтерка на Довжку // Подолянин. – 2002. – 1 лютого. – С. 2; Кульчицький Е. Є. З історії створення шкільного музею // Твої герої, Кам'янеччино. – Кам'янець-Подільський, 2005. – С. 56.

*ДОВЖОЦЬКИЙ ПРОВУЛОК. Відходить від Жванецького шосе, розділяє Підзамче та Довжок. Будинки з непарними номерами належать до Підзамча, парні – до Довжка. # → Довжок, село.

«ДОВЖОЦЬКИЙ», заказник. Розташувався поблизу села Довжок. Площа 665 га. * Край Кам'янецький: Документально-публіцистичне видання. – Кам'янець-Подільський, 2006. – С. 26.

ДОВЖОЦЬКИЙ ДОШКІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИЙ ЗАКЛАД. Завідувач Людмила Желізник. * Дякуємо, дядю Миколо!: Екскурсії // Подолянин. – 2006. – 16 червня. – С. 2.

Довжоцький район. Створено 7 березня 1923. 8 січня 1926 приміські села Мукша-Боришковецька (нині Кам'янка) і Мукша-Китайгородська (нині Жовтневе) ввійшли до складу Довжоцького району. Сьогодні – Кам'янець-Подільський район.

ДОВЖОЦЬКИЙ СПИРТОВИЙ ЗАВОД. Збудовано 1896 на замовлення княгині Ганни Хілкової та при сприянні німецької компанії Борлян-Шведе. Того ж року завод видав першу продукцію. Його потужність становила 80 декалітрів за добу. Виготовляли спирт із картоплі, яку вирощували на землях, що належали княгині. Перша світова війна (1914–1918) на тривалий час перервала роботу заводу. Тільки 1928 його відбудували, відновили виробництво. За три наступних роки потужність підприємства зросла з 200 до 760 дал спирту на добу. Крім картоплі, а згодом і зерна, від 1931 стали переробляти бурякову мелясу. 30 липня 1932 на заводі виготовили перші зразки пшеничної горілки міцністю 40 градусів. 1941–1944 завод, очолюваний німецьким шеф-директором, працював, хоча його потужність різко знизилася. 1945 завод відбудовано, відновлено потужності. 1952–1957 це був спиртово-горілчаний завод, оскільки працював горілчаний цех. 1957 основною продукцією заводу стає спирт, який виготовляється з меляси. 1959–1961 на заводі завершено будівництво нової котельні (в колишньому приміщенні горілчаного цеху), встановлено новий брагоректифікаційний апарат потужністю 2000 дал за добу. 1970 встановлено ще потужніший апарат, який забезпечує 3000 дал спирту на добу. 1967 котельню перевели на рідке паливо: замість вугілля стали використовувати мазут. Прокладена 1994 газова магістраль у Довжок дозволила перевести заводську котельню на газ. Щоб використовувати мелясу комплексно, 1964 стали до ладу два новозбудовані цехи, які забезпечили виробництво хлібопекарських дріжджів і вуглекислоти. 1988 на базі Довжоцького заводу, провідного в Хмельницькій області, створено виробниче об'єднання спиртової промисловості, реорганізоване 1992 у виробничо-комерційний комбінат «Хмельницькспирт». До його складу увійшли  Маниковецький і Ганнопольський спиртзаводи, розташовані відповідно в Деражнянському та Славутському районах. На підставі наказу Державного департаменту продовольства від 6 листопада 2002 «Хмельницькспирт» ліквідовано, відтоді маємо державне підприємство «Довжоцький спиртовий завод». Директори: 1944–1950 – Анатолій Желобицький, 1950–1960 – Дмитро Маковчук, 1960–1978 – Ніна Роздобудько, 1978–1996 – Віктор Сьомов, від червня 1996 – Олександр Лавров, від листопада 2002 – Володимир Михайлов. Головний бухгалтер упродовж 48 років (від 1950) – Григорій Іванович Гуляк (народився 20 січня 1918). * Будзей Олег. Спиртзавод: минуле, сучасне, майбутнє // Подолянин. – 2005. – 29 липня. – С. 4; Будзей Олег. Спиртзавод: звідки запах і що з ним робити? // Подолянин. – 2005. – 19 серпня. – С. 5; Резнікова Вікторія. Майже піввіку головним бухгалтером пропрацював житель Довжка Григорій Гуляк: 16 липня – День бухгалтера // Подолянин. – 2006. – 14 липня. – С. 3; Марковська Наталя. Кінець довжоцькій «аромотерапії», або Євросоюз нам допоможе?!: Ноу-хау // Подолянин. – 2006. – 10 листопада. – С. 4.

«ДОЗОРЕЦЬ», сторінка народного контролю в газеті «Прапор Жовтня». * Дозорець // Прапор Жовтня. – 1967. – 27 січня, 28 лютого. – С. 3.

«ДОЙНА», заслужена хорова капела Молдавської РСР. У жовтні 1971 виступала в Кам'янці-Подільському в міському Будинку культури. * Слюсар Б. Співає «Дойна»: Наші гості // Прапор Жовтня. – 1971. – 20 жовтня. – С. 4.

*Долина, передмістя. У документі 1789 «Розподіл квартир у місті Кам'янці-Подільському» є розділ «Долина, що тягнеться від Польської брами до Руської», де зафіксовано 104 садиби на правому березі Смотрича. Нині вулиця Руська. * Петров М. Б. Історична топографія Кам'янця-Подільського кінця XVІІ – XVІІІ ст. (Історіографія. Джерела). – Кам'янець-Подільський, 2002. – С. 132–137.

*Долішні фільварки (російською – Дольные фольварки) – колишня назва Біланівки (коли сусідні Польські фільварки називали Горніми фільварками).

ДОЛНИ КУБІН (DOLNÝ KUBIN), місто на південному заході Словаччини, в Середньословацькій області, на правій притоці річки Ваг. Місто славиться гірськолижним туризмом. 17–18 червня 2004 офіційна делегація Долни Кубін перебувала в Кам'янці-Подільському. 18 червня 2004 договір про побратимство й співпрацю підписали мер міста Долни Кубін Любомир Блага й міський голова Кам'янця-Подільського Олександр Мазурчак. Намічено основні напрямки співпраці: спорт і молодіжні програми, культура, фольклор, комерційна діяльність, наука й освіта, стажування фахівців і робітників, розвиток туризму, охорона здоров'я та соціальна сфера, місцеве самоврядування, охорона довкілля. * Чехословакия // Атлас мира. – М., 1982. – С. 69 – (Дольни-Кубин); Гординчук Микола. Ще один місток дружби // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 25 червня. – С. 1; Ще на одного більше: Місто // Подолянин. – 2004. – 25 червня. – С. 2.

«ДОЛОНЬКА», газета для дітей. Видається в Кам'янці-Подільському. Засновник – журналіст Микола Петрович Гординчук. Зареєстровано 17 грудня 1996 як обласну газету, згодом переєстровано на всеукраїнську.

«ДОМІНАНТА», крамниця міської друкарні (Польський ринок, 2). Відкрито 10 квітня 2003. У широкому асортименті представлено продукцію підприємства. * «Домінанта» матиме переваги: Добра новина // Подолянин. – 2003. – 11 квітня. – С. 2; «Домінанта» конкуренції: Добра новина // Кам'янець-Подільський вісник. – 2003. – 11 квітня. – С. 1.

*ДОМІНІКАНСЬКА ВУЛИЦЯ. Старе місто. Виборча дільниця № 40. Від 20 березня 1923 до 11 вересня 1990 – вулиця Карла Лібкнехта. Інші давні назви – Шляхетська, Дворянська; давня народна назва – Трьох хлібів. З'єднує Польський і Вірменський ринки, точніше вулицю Ремісничу та Вірменський ринок. На вулиці розташовані комплекс домініканського чоловічого монастиря (костел св. Миколая, келії, трапезна, огорожа з брамою), будинок Потоцького, будинок старости фортеці, давній житловий будинок. # Назву вулиці дав розташований тут монастир ордену домініканців. Цей орден мандрівних братів-проповідників 1215 р. заснував у Тулузі (Франція) Домінік де Гусман. Латинське ім'я Domіnіcus походить від dіes domіnіcus – день Божий, тобто неділя. * Prusіewіcz A. Kamіenіec Podolskі. – K.–Warszawa, 1915. – S. 62–70; Нові назви вулиць м. Кам'янця // Червоний шлях. – 1923. – 20 березня. – С. 2; Козлова Н. Пам'ятник архітектури XVІ століття: З історії рідного краю // Прапор Жовтня. – 1967. – 13 травня. – С. 4; Хроніка подій на Кам'янеччині // Прапор Жовтня. – 1967. – 8 серпня. – С. 2; Терлецький А. Імені Карла Лібкнехта: Вулиці нашого міста // Прапор Жовтня. – 1982. – 9 жовтня. – С. 4; Осетрова Г. Вулиця К. Лібкнехта, 2: Біографія будинку // Прапор Жовтня. – 1984. – 7 липня. – С. 4; Як назвемо вулицю? // Прапор Жовтня. – 1989. – 21 квітня. – С. 4; Сис Т. Віднайдене фото // Кам'янець-Подільський вісник. – 1995. – 11 лютого. – С. 5; Будзей О. Домініканська: Ім'я на мапі міста // Подолянин. – 2003. – 27 червня. – С. 5; Будзей О. Трьох хлібів: Ім'я на мапі міста // Подолянин. – 2004. – 30 квітня. – С. 5; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 143–150.

*ДОМІНІКАНСЬКА, 2. Тепер тут розмістився офіс ТзОВ «Аргос». * Єрменчук Віктор. «Україна» відступає. «Квітка України» наступає // Подолянин. – 1993. – 20 березня. – С. 1; Осетрова Г. Друг Адама Міцкевича: Рік Польщі в Україні // Подолянин. – 2004. – 19 листопада. – С. 6.

*Домініканський провулок. Старе місто. Нині (від 11 вересня 1990) вулиця Реміснича. Пізніша назва – Дешевий, в радянський час – Клари Цеткін. На розі колишнього провулка та вулиці Домініканської розташувався будинок Потоцького. * Prusіewіcz A. Kamіenіec Podolskі. – K.–Warszawa, 1915. – S. 67–68.

ДОМІНІКАНСЬКИЙ КОСТЕЛ. У костелі впродовж багатьох років змішторг зберігав сіль. * Просяний Т. Берегти пам'ятки старовини: Місто і його проблеми // Прапор Жовтня. – 1966. – 19 лютого. – С. 3; Козлова Н. Пам'ятник архітектури XVI століття: З історії рідного краю // Прапор Жовтня. – 1967. – 13 травня. – С. 4; Мацько В. Знайдено захоронення // Кам'янець-Подільський вісник. – 1991. – 22 червня. – С. 2; Сокульська Ольга. Храм домініканів: від минувшини до сьогодення: 18 квітня – День пам'яток історії та архітектури // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 14 квітня. – С. 6.

ДОМІНІКАНСЬКИЙ ЧОЛОВІЧИЙ МОНАСТИР. Старе місто.

ДОМРА, російський народний шипковий музичний інструмент із дерев'яним корпусом овальної форми, схожий на мандоліну. У Кам'янці-Подільському відомими домристками є сестри-двійнята Олена та Раїса Горченки. 29 січня 2006 у міському Будинку культури відбувся їх концерт з нагоди 20-річчя творчої діяльності. * Гординчук Микола. Про що бринить поезія струни? // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 3 лютого. – С. 1, 6.

ДОНЕЦЬКИЙ ОБЛАСНИЙ РОСІЙСЬКИЙ ДРАМАТИЧНИЙ ТЕАТР. У червні 1965 гастролював у Кам'янці-Подільському. * Бодикін Г. Напередодні // Прапор Жовтня. – 1965. – 12 червня. – С. 4; Єфімов А. 30 років на сцені: Щоденник мистецтв // Прапор Жовтня. – 1965. – 19 червня. – С. 4; Альперін Ю. Силою художнього перевтілення: Театральний огляд // Прапор Жовтня. – 1965. – 25 червня. – С. 4.

ДОРАДНИЦТВО. * Яцемірська Наталія. Паростки // Подолянин. – 2004. – 30 квітня. – С. 1, 3.

«ДОРОЖНЄ», кафе на автобусній станції. Входить до комбінату громадського харчування станції Кам'янець-Подільський. * Вдовичинський В. Посмішка... для комісії: Кам'янецький Їжак // Прапор Жовтня. – 1971. – 23 лютого. – С. 4; Кушнір М. «Посмішка... для комісії»: «Прапору Жовтня» відповідають // Прапор Жовтня. – 1971. – 10 березня. – С. 3.

«ДОРОЖНІЙ», ресторан у Кам'янці-Подільському. Нині немає. * Ресторан «Дорожній»: [Оголошення] // Прапор Жовтня. – 1979. – 5 вересня. – С. 4.

*ДОРОНІНА ПРОВУЛОК. Руські фільварки. Виборча дільниця № 39. Давня назва – Середній провулок. # Доронін Іван Васильович (22 квітня (5 травня) 1903 – 2 лютого 1951) – радянський льотчик, полковник (1939), Герой Радянського Союзу (20 квітня 1934). Брав участь у врятуванні челюскінців (1934). Згодом був начальником льотно-випробувальних станцій на авіаційних заводах. Від 1947 у відставці через хворобу.

*ДОРОШЕНКА ВУЛИЦЯ. Індивідуальна забудова в селищі Першотравневе. Вулицю показано в Атласі-плані ППП «Лібріс» (2000). # Дорошенко Петро Дорофійович (1627 – 9 листопада 1698) – гетьман України (1665–1676), державний діяч, воєначальник і дипломат. 1672 брав участь в облозі Кам'янця-Подільського. * Степанков В. С. Дорошенко Петро Дорофійович // Енциклопедія історії України. – Т. 2. – К., 2005. – С. 456–457.

ДОШКІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД № 19 (ДНЗ № 19) «БУРАТІНО». Адреса – Тімірязєва, 130. * Не дамо закрити дитсадок!: Нам пишуть // Подолянин. – 2006. – 4 серпня. – С. 2; Ковальчук-Марковська Наталія. Дитсадок № 19: у семи няньок дитя недоглянуте: Проблема // Подолянин. – 2006. – 25 серпня. – С. 8; Дитсадок № 19: протистояння триває: Слідами публікацій // Подолянин. – 2006. – 22 вересня. – С. 3.

ДОШКІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД № 23 (ДНЗ № 23) «ЛЕЛЕКА». Адреса – Тімірязєва, 121. Двоповерхова споруда. Первісно дитячий садок на 280 місць заводу «Електроприлад». Завершено будівництво в жовтні, відкрито в листопаді 1976. * Вечірній М. Для найменших: Народжено п'ятирічкою // Прапор Жовтня. – 1976. – 16 жовтня. – С. 2; Луданний О. Подарунок малятам // Прапор Жовтня. – 1976. – 10 листопада. – С. 3.

*ДРАГОМАНОВА ВУЛИЦЯ (сучасна). Новий план. Виборчі дільниці № 17, № 26, № 27. Первісна назва – Могилівська. Запропонована 16 серпня 1875 міською управою на засіданні міської думи нова назва вулиці – Прихисткова (російською – Приютинская). У радянський час до 1 червня 1992 вулиця Дзержинського. Як і вулиці Соборна, Уральська, з'єднує вулицю Шевченка та проспект Грушевського, перетинає вулиці Лесі Українки, Огієнка, Гагаріна, має протяжність 4 квартали. Прикінцеві показники: зліва – № 19, справа – № 16. Проходить мимо стадіону університету, території старого консервного заводу. На вулиці розташований професійний будівельний ліцей (у колишньому корпусі заводу «Мотор»). На вулиці на розі з вулицею Лесі Українки була єврейська синагога (сучасна адреса – Драгоманова, 10). # Драгоманов Михайло Петрович (18(30) вересня 1841 – 20 червня (2 липня) 1895) – український публіцист, історик, літературознавець, фольклорист, економіст, філософ, громадський діяч. * Пінчук Ю. А. Драгоманов Михайло Петрович // Енциклопедія історії України. – Т. 2. – К., 2005. – С. 458–459.

*ДРАГОМАНОВА, 1. На розі з вулицею Шевченка. * Бабляк В. Ювілей магазину: Про це писав «Червоний кордон» // Прапор Жовтня. – 1985. – 19 жовтня. – С. 4.

*ДРАГОМАНОВА, 4. Молитовний будинок християн віри євангельської.

*ДРАГОМАНОВА, 6. Розташовувалися міська та районна служби ДАІ. Після ремонту сюди 1993 перебрався районний відділ внутрішніх справ. * Міліцейське новосілля // Край Кам'янецький. – 1993. – 17 липня. – С. 1.

*ДРАГОМАНОВА, 9. На розі з вулицею Лесі Українки. Професійний будівельний технікум (до 13 червня 2003 – професійно-технічне училище № 26).

*ДРАГОМАНОВА, 10. На розі з вулицею Лесі Українки. Колишня синагога. * Хто порятує синагогу? // Край Кам'янецький. – 1993. – 6 жовтня. – С. 3.

*ДРАГОМАНОВА, 12. Школа № 9 – новий корпус.

*ДРАГОМАНОВА, 14а. Гуртожиток ВАТ «Адамс» (раніше – консервного заводу). Тут 1 листопада 1988 було відкрито кооперативне фотоательє «Товтри» з перукарнею.

*ДРАГОМАНОВА, 16. Багатоквартирний житловий будинок. Закладено в березні 1969. * Шевцов Б. Незабаром новосілля // Прапор Жовтня. – 1970. – 5 червня. – С. 1.

*Драгоманова вулиця (радянська). Новий план. Перша радянська назва (від 20 березня 1923) сучасної (від 1 червня 1992) вулиці Данила Галицького. Первісна назва Кишинівська. У радянський час ще Миколи Островського. # → Драгоманова, вулиця (сучасна). * Нові назви вулиць м. Кам'янця // Червоний шлях. – 1923. – 20 березня. – С. 2.

*ДРАЙ-ХМАРИ ВУЛИЦЯ. Новий план. Виборчі дільниці № 32, № 33. Первісна назва – Хрестова. 16 серпня 1875 міська управа на засіданні міської думи запропонувала нову назву вулиці – Сергіївська (пропозицію не реалізовано). Від 20 березня 1923 – Михайличенка, від 17 лютого 1967 – Ленінської «Искры», від 1 червня 1992 – сучасна назва. 28 лютого 1995 пленум міської ради ветеранів запропонував перейменувати на вулицю Тонкочеєва (пропозицію не реалізовано). З'єднує вулиці Шевченка та Крип'якевича, перетинає вулиці Лесі Українки, Огієнка, Гагаріна, проспект Грушевського, після чого робить поворот на південний схід. Від вулиці Драй-Хмари відходить південний відрізок вулиці Першотравневої. Протяжність – 6 кварталів. Прикінцеві показники: зліва – № 23, справа – № 50. 1962 у нове виробниче приміщення на вулиці Михайличенка переїхав металозавод. # Драй-Хмара Михайло Опанасович (28 вересня (10 жовтня) 1889 – 19 січня 1939) – український поет-неокласик. 1918–1923 працював у Кам'янці-Подільському в університеті, інституті народної освіти. За сфабрикованими звинуваченнями заарештовано 1933 і 1935. Засуджено спочатку на 5 років виправних таборів, потім ще на 10 прків. Загинув на Колимі. Реабілітовано 1989. * Нові назви вулиць м. Кам'янця // Червоний шлях. – 1923. – 20 березня. – С. 2; Радзієвський В. На новій виробничій площадці // Прапор Жовтня. – 1962. – 24 березня. – С. 2; Будзей Олег. Михайло Драй-Хмара: Ім'я на мапі міста // Подолянин. – 2002. – 1 лютого. – С. 4; Обращение // Кам'янець-Подільський вісник. – 1995. – 11 березня. – С. 1; Брега Г. С. Драй-Хмара Михайло Опанасович // Енциклопедія історії України. – Т. 2. – К., 2005. – С. 460.

*ДРАЙ-ХМАРИ, 5. Триповерховий житловий будинок. Тут жив перший секретар міськкому КПУ Олександр Миколайович Лєсовой. 17 червня 2001 на будинку встановлено меморіальну дошку Лєсовому. * Синові сільського трудівника // Кам'янець у липні. – 2001. – С. 28.

*ДРАЙ-ХМАРИ, 9. 68-квартирний житловий будинок. Споруджено БМУ «Промжитлобуд» на замовлення управління капітального будівництва облвиконкому для трудівників УТОСу. Будівництво розпочато восени 1976. Здано в експлуатацію в червні 1977. Продовольча крамниця № 48 «Едельвейс». * Семенюк Є. Житловий будинок: Будівельна карта міста // Прапор Жовтня. – 1977. – 1 березня. – С. 2; Мельник В. І прийде перемога: Увага! Пусковий об'єкт // Прапор Жовтня. – 1977. – 25 березня. – С. 2; Тищук М. Будуть новосілля // Прапор Жовтня. – 1977. – 2 липня. – С. 2.

*ДРАЙ-ХМАРИ, 21. ЗАТ «Завод «Металоприлад». Директори: Анатолій Йосипович Новицький, від 20 червня 1995 лезгин Абузар Гашим-огли Абдурахманов. * Погляд у завтра // Прапор Жовтня. – 1990. – 26 травня. – С. 1; Директор і заступник помінялися місцями // Кам'янець-Подільський вісник. – 1995. – 24 червня. – С. 1; Жмудовська О. «Металоприлад»: кипить наш розум... // Подолянин. – 1995. – 1 липня. – С. 1; Шуханова Т. Осів у Кам'янці лезгин: Ювілеї // Подолянин. – 2004. – 30 липня. – С. 4.

*ДРАЙ-ХМАРИ, 44. У березні 1984 тут відкрився новий продовольчий магазин міськхарчоторгу. Нині магазин «Віринея». У цьому будинку живуть мовознавець, завідувач кафедри української мови держуніверситету Петро Єфремович Ткачук, журналіст, засновник і головний редактор газети «Подолянин» Віталій Петрович Бабляк. * Зельфонд Г. Новий магазин: Обнова // Прапор Жовтня. – 1984. – 7 березня. – С. 3.

ДРАКОН, чудовисько – крилатий вогнедишний змій. При реставрації будинку № 9 на П'ятницькій вулиці (1978–1980, архітектор Віктор Полегкий) водовідлив з даху оформлено у вигляді дракона. За словами Івана Гарнаги, «з'явилося це зображення не випадково: у часи середньовіччя будинки не нумерували, а розрізняли їх за символами, що зображувалися на головних фасадах, порталах вхідних дверей». * Гарнага І. Руський магістрат: Біографія будинку // Прапор Жовтня. – 1983. – 3 вересня. – С. 4.

Драчківка, село на берегах річки Смотрич – між селами Зубрівка (вгорі по течії) та Верхні Панівці (внизу по течії). Від 1939 в складі села Верхні Панівці, а нині (від 12 січня 1967) – разом із Верхніми Панівцями в складі села Панівці. В деяких документах Драчківка фігурує як Вищі Панівці. Село заснував на початку 18 століття поселянин Федір Драчка. Він же близько 1716 був фундатором парафіяльного храму Введення Пресвятої Богородиці в цьому селі (церква проіснувала до 1853). 1820 Драчківка була одним із маєтків Калікста Старжинського (97 селян). У збірнику «Населені місця Поділля» (Вінниця, 1925) Драчківка – це хутір (1 господарство, 4 мешканці). * Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 126, 128, 130, 132–133; Томчишина Н. І., Коваленко С. Л. Кам'янець-Подільський район (1923–1998 рр.): Інформаційний довідник. – Кам'янець-Подільський, 1998. – С. 14.

ДРУГА ШКОЛА. Новий план. Сучасна адреса – Князів Коріатовичів, 2. Збудовано 1939 за типовим проектом однокомплектної семирічки. 1989 відкрито музей Тараса Шевченка. Серед випускників – письменник Антон Бринський, історик Сергій Трубчанінов, генерал-майор артилерії Олексій Горлінський. * Альперін Ю. Вона йшла першою: Люди безсмертного подвигу // Прапор Жовтня. – 1968. – 31 липня. – С. 4; Атаманчук О. Ювілей школи // Прапор Жовтня. – 1980. – 4 жовтня. – С. 4; Атаманчук О. Я знаю, школа буде... // Край Кам'янецький. – 1994. – 5 липня. – С. 1; Школі № 2 – 85! // Подолянин. – 2005. – 21 жовтня. – С. 5; Дубінська Наталя. Кобзарю, ти – наша совість і закон: Репортаж зі шкільного музею // Край Кам'янецький. – 2006. – 16 листопада. – С. 2.

*Друга Загородня вулиця. Частина, виділена міською думою 15(27) лютого 1900 із Загородньої вулиці – від шосе до дороги в село Панівці.

*Друга Московська вулиця. Міська дума 15(27) лютого 1900 включила до складу Московської вулиці (нині вулиця Огієнка). Цю ухвалу думи 1902 затвердило Міністерство внутрішніх справ Росії.

*Друга Петербурзька вулиця. Міська дума 15(27) лютого 1900 включила до складу Петербурзької вулиці (нині вулиця Лесі Українки). Цю ухвалу думи 1902 затвердило Міністерство внутрішніх справ Росії.

*Другий Георгіївський провулок. Польські фільварки. Нині (від 27 грудня 1961) провулок Спартака. Перед тим провулок Ракоші.

*Другий Зіньковецький провулок. Польські фільварки. Тепер провулок Київський.

*Другий Семінарський провулок. Новий план. Тепер провулок Піонерський.

«ДРУЖБА», кінотеатр. Новий план. Сучасна адреса – Лесі Українки, 20. Став до ладу в серпні 1961 після реконструкції колишнього будинку прикордонників (1944, після війни, сюди перебрався кінотеатр імені Войкова). Зали на 300 і 420 місць. Нині молодіжний центр. Довгий час адміністратором кінотеатру працював Володимир Галімович Заріпов – повний кавалер орденів Слави. 1980 у кінотеатрі встановлено гральні автомати. * На фото справа – кінотеатр «Дружба», який цими днями став до ладу в нашому місті / Фото А. Герасимчука // Прапор Жовтня. – 1961. – 24 серпня. – С. 3; Кам'янець-Подільський: Історико-архітектурний нарис. – К., 1968. – С. 105, 107; Шарчук С. Любителям ігор: Новини // Прапор Жовтня. – 1980. – 5 лютого. – С. 4; Заріпов В. Братерство, кров'ю освячене // Прапор Жовтня. – 1982. – 30 грудня. – С. 2; Красуцький М. Усім смертям на зло: Нарис // Прапор Жовтня. – 1986. – 18 листопада. – С. 3; Федоренко С. Тих днів не змовкне слава: 65 років тому В. І. Леніна було обрано почесним прикордонником // Прапор Жовтня. – 1987. – 5 грудня. – С. 2–3; Міняйло В. Чи знаєте Ви?..: Сьогодні – День радянського кіно // Прапор Жовтня. – 1988. – 27 серпня. – С. 2–3; Боднар С. «Charіzma» з пивом: Шоу // Подолянин. – 1997. – 19 грудня. – С. 12; «Дружбу» виставлено на конкурс // Ділове місто. Тиждень. – 2006. – 15 червня. – С. 5.

«ДРУЖБА», колгосп із центральною садибою в селі Врублівці. До 27 січня 1989 – імені Жданова. Свинарка колгоспу Галина Дремляк була делегатом XIX Всесоюзної партійної конференції (1988). * Кочергін В. І назвали «Дружба» // Прапор Жовтня. – 1989. – 4 лютого. – С. 1.

*ДРУЖБИ НАРОДІВ ВУЛИЦЯ. Мікрорайон Жовтневий. Виборчі дільниці № 4, № 8. З'єднує вулицю Жукова та Нігинське шосе. Проходить паралельно до вулиці Васильєва. Забудову розпочато 1977. На вулиці розташована бібліотека № 10. # Дружба народів – одне з важливих задекларованих досягнень Радянської влади. * Токовенко Марія. Вулиця моя, вулиця наша // Прапор Жовтня. – 1982. – 30 грудня. – С. 3.

ДУБ, дерево. * Сис Тамара. Дуби пам'ятають... А ми про них забули // Подолянин. – 1994. – 8 жовтня. – С. 1; Ковальчук Степан. Дуби вимагають захисту: Довкілля // Подолянин. – 2004. – 25 червня. – С. 6.

ДУБИНКА, село. Входить до Заліської Другої сільської ради (єдине підпорядковане село). Первісно – хутір. За даними на 1998: дворів – 76, мешканців – 210. * «Заморозили клуб»: «Прапору Жовтня» відповідають // Прапор Жовтня. – 1968. – 17 січня. – С. 4; Гарнага І. Звідки пішла назва. Дерев'яне. Дубинка // Прапор Жовтня. – 1971. – 20 листопада. – С. 4; Шкіл у районі побільшає // Подолянин. – 1993. – 5 травня. – С. 1.

ДУМАНІВ, село. Центр Думанівської сільської ради (без підпорядкованих сіл). У селі народилася Ніла Йосипівна Волошина (2 січня 1940) – доктор педагогічних наук. За даними на 1998: дворів – 354, мешканців – 889. * Гарнага І. Звідки пішла назва. Довжок. Думанів // Прапор Жовтня. – 1971. – 27 листопада. – С. 4; Григорчук Ж. Гість – автор підручника // Прапор Жовтня. – 1973. – 9 червня. – С. 4.

ДУМАНІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА. Входить єдине село – Думанів. Сільську раду відновлено ухвалою облвиконкому від 7 березня 1990. За підсумками Всеукраїнського перепису населення (за станом на 5 грудня 2001): постійного населення – 897 (чоловіків – 382, жінок – 515). Голова Василь Павлович Лаврентюк. * Голови та депутати селищної і сільських рад району V скликання, обрані на виборах 26 березня 2006 року // Край Кам'янецький. – 2006. – 20 квітня. – С. 2.

ДУМАНІВСЬКА ШКОЛА. 1 вересня 1971 учнів прийняла новозбудована восьмирічна школа. Двоповерхове приміщення зведено за кошти колгоспу «Комуніст». * Шкільні новосілля // Прапор Жовтня. – 1971. – 1 вересня. – С. 1; Учні села Думанів 1 вересня відсвяткували новосілля в новій 8-річній школі // Прапор Жовтня. – 1971. – 3 вересня. – С. 1.

«ДУМКА», хорова капела. Створено 1920. Первісно – Державна українська мандрівна капела (скорочено – Думка). Нині – Національна заслужена академічна капела України «Думка». 1980 капелі присуджено Шевченківську премію. «Думка» створила зразок акапельного співу в Україні. У березні 1970 виступала в міському Будинку культури Кам'янця-Подільського. * Думка // Універсальний словник-енциклопедія. – 4-е видання. – 2006. – С. 417; Шевченківські лауреати. 1962–2001: Енциклопедичний довідник. – К., 2001. – С. 158–159; Слюсар Б. Співає «Думка» // Прапор Жовтня. – 1970. – 21 березня. – С. 3.

ДУЕТ, ансамбль з двох виконавців. Найвідоміші в Кам'янці-Подільському вокальні дуети: Інна та Віктор Білоцькі, Тамара Плющ і Петро Ситник.

Дурняківці, село. Указом Президії Верховної Ради УРСР від 7 березня 1946 перейменовано на Наддністрянку. Ухвалою Хмельницького облвиконкому від 12 січня 1967 Наддністрянка ввійшла до складу Гораївки. 1767 в селі збудували дерев'яну Троїцьку церкву. 1890 відкрито церковнопарафіяльну школу. За даними Євтима Сіцінського (1901): в селі чоловіків – 96, жінок – 95. * Гораевка // Подолянин. – 1994. – 11 серпня. – С. 4.

ДЮСШ № 1 (ДИТЯЧО-ЮНАЦЬКА СПОРТИВНА ШКОЛА № 1). Відкрито 16 вересня 1951. Серед тренерів: майстер спорту СРСР Микола Іванович Пухальський (помер 1980) – старший тренер відділення кульової стрільби. * Літ Б. Відкриття дитячої спортивної школи: Спорт // Прапор Жовтня. – 1951. – 23 вересня. – С. 2; Пухальський М. З орлят – у чемпіони // Прапор Жовтня. – 1980. – 19 липня. – С. 4; [Співчуття] // Прапор Жовтня. – 1980. – 19 і 23 грудня. – С. 4.

«ЕВРИКА», книгарня. Мікрорайон Жовтневий. * Туровський А. Завітайте в «Еврику» // Прапор Жовтня. – 1988. – 27 липня. – С. 4.

ЕКОНОМІКИ, міське управління. Повна назва – управління економіки, промисловості, підприємництва, інвестицій та споживчого ринку Кам'янець-Подільського міськвиконкому. Начальники: від 2006 (виграла конкурс 30 серпня) – Дарина Іванівна Басюк (народилася 18 жовтня 1970). * З КУТЕПу – в УЕППІтаСР: Кадри // Подолянин. – 2006. – 1 вересня. – С. 2; У виконкомі нові люли: Призначення // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 1 вересня. – С. 4.

«ЕКОРЕСУРС» (КОМПАНІЯ «ЕКОРЕСУРС»), ТзОВ. Генеральний директор Віктор Дмитрович Поливаний. 18 липня 2006 Кам'янець-Подільська міська рада виділила ТзОВ земельну ділянку для будівництва в Кам'янці-Подільському заводу для сортування сміття (твердих побутових відходів). * Пляшки наліво, кришки – направо: Місто // Подолянин. – 2006. – 21 липня. – С. 2; Будзей Олег. Нове життя міського сміття: Влада // Подолянин. – 2006. – 21 липня. – С. 2; Сортуватимемо сміття: Новини // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 21 липня. – С. 2; Гординчук Микола. V сесія міськради: бюджет півріччя перевиконано // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 21 липня. – С. 2.

ЕКСКУРСІЙНЕ БЮРО (КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКЕ БЮРО ПОДОРОЖЕЙ ТА ЕКСКУРСІЙ). Створено наприкінці 1971. Завідувач – Жанна Олександрівна Головата; 1980 – в. о. директора Марк Соломонович Гройсберг. Адреса: вулиця Червоних прикордонників, 2. Потім розташовувалося за адресою – Центральна площа, 1. * До відома громадян, підприємств, організацій, шкіл, колгоспів, радгоспів, установ! // Прапор Жовтня. – 1971. – 13 листопада. – С. 1; Кличуть далекі дороги // Прапор Жовтня. – 1972. – 5 лютого. – С. 4; Гройсберг М. Цікавими маршрутами // Прапор Жовтня. – 1980. – 26 квітня. – С. 4; Туровський А. Маршрути близькі і далекі: Колектив бюро подорожей та екскурсій виконав план десятої п'ятирічки // Прапор Жовтня. – 1980. – 23 вересня. – С. 4; Шевченко В. Для блага людини: Кам'янець-Подільському бюро подорожей та екскурсій – 10 років // Прапор Жовтня. – 1981. – 4 листопада. – С. 3; Кам'янець-Подільське бюро подорожей та екскурсій: [Оголошення] // Прапор Жовтня. – 1984. – 14 грудня. – С. 8; Новінська Л. Маршрутами рідного краю: Як вас обслуговують? // Прапор Жовтня. – 1988. – 5 січня. – С. 2.

ЕКСЛІБРИС, знак власника книжки, часто оздоблений графічною композицією. Використовується з кінця 15 століття. Майстром екслібриса був художник Сергій Васильович Кукуруза (1906–1979), який жив у Кам'янці-Подільському. 1973 в міській бібліотеці імені Затонського відбулася виставка його екслібрисів, на якій було представлено 140 книжкових знаків. * Екслібрис // Універсальний словник-енциклопедія. – 4-е видання. – 2006. – С. 426, 427; Фесенко А. Виставка екслібрисів // Прапор Жовтня. – 1973. – 3 листопада. – С. 4.

ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ ДОРОЖНЄ ПІДПРИЄМСТВО. Керівник Василь Володимирович Чорний. * Про впорядкування території міста: Розпорядження міського голови // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 5 березня. – С. 6.

ЕЛЕКТРИФІКАЦІЯ КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКОГО РАЙОНУ. 1960 розпочато державну електрифікацію населених пунктів району, 1970 завершено. * Урода Борис, Скоб'як Володимир. Енергія, що дає світло і життя // Край Кам'янецький. – 2006. – 27 липня. – С. 1, 2.

ЕЛЕКТРИФІКАЦІЯ КАМ'ЯНЦЯ-ПОДІЛЬСЬКОГО. * Гарнага І., Андрейцева Є. ...Плюс електрифікація // Прапор Жовтня. – 1975. – 22 квітня. – С. 2.

ЕЛЕКТРОДУХОВКА. 1967 розроблено й виготовлено на електромеханічному заводі. * Семенюк Є. Тепло робітничих долонь: Товари для народу // Прапор Жовтня. – 1974. – 30 липня. – С. 3; Товари для народу // Прапор Жовтня. – 1976. – 16 березня. – С. 1; Рыба И. И. Это нашей истории строки...: Документальный очерк о Каменец-Подольском электромеханическом заводе. – Каменец-Подольский, 1999. – С. 99–101.

«ЕЛЕКТРОКЛУБ», рок-гурт під керівництвом композитора Давида Тухманова. 20–21 грудня 1987 виступав у Кам'янці-Подільському в міському Будинку культури. * Кур'єр дозвілля // Прапор Жовтня. – 1987. – 18 грудня. – С. 4.

ЕЛЕКТРОМЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД (КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ ЕЛЕКТРОМЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД, скорочено – КЕМЗ). Започатковано 4 березня 1959 у пристосованому приміщенні в Старому місті. Нині ВАТ. Директори: 1959–1962 – Дионисій Миколайович Ткачук (1912 – 1980); Семен Олексійович Переяслов; Іван Іванович Риба; Леонід Олексійович Дьяконов. 1980 на заводі проводився Всесоюзний конкурс майстерності токарів. * Радзієвський В. На електромеханічному заводі // За комунізм. – 1963. – С. 3; Романюк І. Чому робітники не йдуть на збори // Прапор Жовтня. – 1965. – 26 березня. – С. 3; Кович В. Премія з-під поли // Прапор Жовтня. – 1965. – 9 червня. – С. 4; Мілов Ю. «День якості» на КЕМЗі: Репортаж // Прапор Жовтня. – 1965. – 29 червня. – С. 2; Юров М. Кольорове литво // Прапор Жовтня. – 1968. – 7 лютого. – С. 2; Мельник В. Пароль – творчість: Фоторепортаж // Прапор Жовтня. – 1971. – 10 вересня. – С. 1; Шкільний М. Музей на заводі // Прапор Жовтня. – 1972. – 27 червня. – С. 2; Кожен – господар виробництва: Розповідь директора електромеханічного заводу І. І. Риби // Прапор Жовтня. – 1972. – 28 червня. – С. 2; Гордійчук А. Здобутки, перспективи: Електромеханічному заводу – 15 років // Прапор Жовтня. – 1974. – 2 березня. – С. 3; Іваненко Г. За пуском – пуск // Прапор Жовтня. – 1979. – 24 січня. – С. 1; Мельник В. Третій строк // Прапор Жовтня. – 1979. – 14 березня. – С. 2; Гоголь О. Урок майстерності: Репортаж у номер // Прапор Жовтня. – 1980. – 8 липня. – С. 2; Дионисій Миколайович Ткачук: [Некролог] // Прапор Жовтня. – 1980. – 15 липня. – С. 4; Полинюк В. Завод і люди: Інтерв'ю з приводу ювілею // Прапор Жовтня. – 1989. – 4 березня. – С. 1; Дьяконов Л. 40 років молодості КЕМЗу // Кам'янець-Подільський вісник. – 1999. – 5 березня. – С. 2; Рыба И. И. Это нашей истории строки...: Документальный очерк о Каменец-Подольском электромеханическом заводе. – Каменец-Подольский, 1999. – 150 с.; Слободянюк П. Я. Місцеве самоврядування Хмельниччини. – Хмельницький, 2004. – С. 207–208; Галишева Анна. К-ПЕМЗ працює на споживача: 24 вересня – День машинобудівника // Сім днів. – 2006. – 21 вересня. – С. 9; Міркотан Ольга. К-ПЕМЗ: з Дошкою пошани і надією: 24 вересня – День машинобудівника // Подолянин. – 2006. – 22 вересня. – С. 3.

«ЕЛЕКТРОН», завод. Правонаступник заводу «Електроприлад». Директор – Святослав Олександрович Бадик. * Зарицький М. Нова орбіта «Електрону»: Економіка // Кам'янець-Подільський вісник. – 2001. – 19 січня. – С. 1, 2.

«ЕЛЕКТРОПРИЛАД», завод. 1966 Міністерство радіопромисловості СРСР ухвалило спорудити в Кам'янці-Подільському завод «Електроприлад». Розпочав роботу 7 липня 1969 (стала до ладу перша черга). Від 1982 – імені 60-річчя СРСР. Від 1 січня 1987 на заводі видавалася багатотиражна газета «Прогрес». Директори: перший – Юрій Миколайович Скородумов, від квітня 1973 до 6 квітня 1980 – Віктор Прокопович Мельниченко (18 травня 1927 – 6 квітня 1980), 1980–1984 – Алім Микитович Романенко, Марат Федорович Вараниця, від 14 листопада 1988 – Анатолій Прокопович Чебаков (1 січня 1943 – 12 лютого 2000). 17 січня 1990 наказом міністра галузі на базі заводу «Електроприлад» створено однойменне виробниче об'єднання, до якого увійшли Чемеровецький завод товарів народного споживання та цегельний завод. Директор заводу Анатолій Чебаков став генеральним директором об'єднання. 15 серпня 1996 виокремленням низки механовиробництв «Електроприладу» створено науково-технічний комплекс «Завод точної механіки». Правонаступником «Електроприладу» став завод «Електрон». * Демчук Л. М. І рости, і діяти // Прапор Жовтня. – 1971. – 1 січня. – С. 2; Демчук Л. М. Погляд у майбутнє // Прапор Жовтня. – 1971. – 17 березня. – С. 2; Віктор Прокопович Мельниченко: [Некролог] // Прапор Жовтня. – 1980. – 8 квітня. – С. 4; Гижко І. Роки піднесення: Заводу «Електроприлад» імені 60-річчя СРСР – 15 років // Прапор Жовтня. – 1984. – 13 липня. – С. 4; Мельник В. П'ятий директор «Електроприладу»: Перебудова і кадри // Прапор Жовтня. – 1988. – 16 листопада. – С. 2; Ніколаєва Н. «Електроприладу» – 20 // Прапор Жовтня. – 1989. – 18 липня. – С. 2; Діденко М. Нелегкі кроки у зрілість // Прапор Жовтня. – 1990. – 6 лютого. – С. 3; Виробниче об'єднання «Електроприлад»: Візитка // Подолянин. – 1993. – 10 лютого. – С. 2; Надамо перевагу здоров'ю: Лист до редакції // Кам'янець-Подільський вісник. – 1999. – 5 березня. – С. 2; Бадик С. Нове обличчя старого гіганта: 7 липня виповнюється 30 років заводу «Електрон» // Кам'янець-Подільський в